Постанова

від 27.01.2014 по справі 2а-1496/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2014 рокуСправа №2а-1496/12/2770 12 год. 36 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,

за участю: представника позивача, Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець", Турчина Дмитра Сергійовича, довіреність № 01-09-649 від 11.11.2013 року;

представників відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, Ксенз Олексія Миколайовича, довіреність № 264/9/10-039 від 09.07.2013 року;

- Дорогової Ганни Миколаївни, довіреність № 95/9/27-02-10-039 від 13.01.14 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

23.08.2012 року представником позивача до суду надане клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000260221 від 25.06.2012 року в частині зменшення податкового зобов'язання в сумі 153568,00 грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 38392,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000270221 від 25.06.2012 року про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 453628,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11.12.2012 року у справі № 2а-1496/12/2770 призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню при Харківському науково-дослідницькому інституті судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи.

27.11.2013 року представником позивача до суду надане клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000260221 від 25.06.2012 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі в частині зменшення податкового зобов'язання в сумі 153568,00 грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 38392,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000270221 від 25.06.2012 р. прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 87001,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополі від 27.11.2013 року проведено заміну неналежного відповідача належним Державна податкова інспекція у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент укладання Державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (далі ДП "ЦКБ "Чорноморець") договору про поставку документації з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю "Інвесттехнагляд" (далі ТОВ "Інвесттехнагляд") сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності, укладали договір з метою реального настання правових наслідків; послуги, щодо надання яких укладений договір були об'єктивно необхідними для виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками, тобто їх одержання обумовлено діловою метою; послуги, надання яких є предметом договору були фактично надані, що підтверджується належним чином оформленими документами; позивач, як добросовісний платник податків, не повинен нести відповідальність за порушення у діяльності контрагента, якщо такі мали місце; позивачу не було відомо про такі порушення, а викладене відповідачем в акті перевірки не є безумовним доказом неможливості ведення ТОВ "Інвесттехнагляд" господарської діяльності, а є лише припущенням.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Також зазначив, що податковим органом в акті перевірки вказується, що операції ДП «ЦКБ «Чорноморець» з ТОВ «Інвесттехнагляд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з чим ТОВ «Інвесттехнагляд» не мало можливості фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Отже, оскільки укладений між позивачем та контрагентом договір не віднесений до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання договору недійсним відсутнє, придбання товару оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, тому висновки податкового органу про нікчемність правочину не підтверджуються матеріалами перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях. Також зазначив, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі отриманий акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 100/22-9/37401981 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнагляд», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 10.11.2010 року по 29.02.2012 року", згідно висновкам якого встановлена відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям. Також, в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 100/22-9/37401981 міститься посилання на висновок експерта сектору дослідження зброї та трасологічних, досліджень ІДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці лейтенанта міліції Донського О.О. від 06.03.2012 року № 134 підписи від імені ОСОБА_6, в представлених до дослідження документах ймовірно виконані однією особою, а підписи у копії реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, копії довіреності від 08.11.2011 року ймовірно виконані іншою особою.

Крім того, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інвесттехнагляд» здійснюється поза правовим полем, що в свою чергу свідчить про не придбання належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Інвесттехнагляд», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Інвесттехнагляд» і контрагентами є нікчемними правочинами і такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими угодами. Таким чином, ТОВ «Інвесттехнагляд» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому не могло приймати участі у операціях по наданню товарів (послуг) на адресу ДП ЦКБ «Чорноморець», та документи, оформлені від імені цього контрагенту є такими, що не відповідають дійсності по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, тому просили в позові відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

ДП «ЦКБ «Чорноморець» зареєстровано Ленінською районної державною адміністрацією 18.02.1992 р. як юридична особа та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі як платник податків та зборів.

Встановлено, що 29.05.2012 г. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі ДПІ Ленінського району м. Севастополя) здійснена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП "ЦКБ "Чорноморець" за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складений акт № 37/22-1/14308457/3362/10 від 29.05.2012 р., у якому зафіксовані порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.4.1 пункту135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 136.1.1 пункту 136.1 статті 136, пунктів 137.1, 137.5 статті 137, пунктів 138.4, 138.8 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Розділу ІІІ, пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з завищенням від'ємного значення податку на прибуток у загальній сумі 453628,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 43090,00 грн., за 2-4 квартал 2011 р. в сумі 453628,00 грн. та заниження від'ємного значення за 2-3 квартал 2011 р. в сумі 146749,00 грн.;

- пункту 198.6 статті 196 Податкового кодексу України, щодо призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2011 р. в сумі 153568,00 грн. в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Інвесттехнагляд", а з урахуванням попереднього акта позапланової перевірки від 08.06.2011 № 43/23-2/14308457/4577/10, в якому встановлено завищення від'ємного значення по рядку 26 Декларації за січень 2011 р. у сумі 379781,00 грн. (підприємством не здійснено корегування від'ємного значення) та встановлення порушення заповнення декларацій з податку на додану вартість (далі ПДВ) за лютий, грудень 2011 р., що призвело до заниження ПДВ в загальній сумі 173027,00 грн., у тому числі за листопад 2011 р. в сумі 6807,00 грн. та за грудень 2011 р. в сумі 166220,00 грн.

Такі висновки зроблені відповідачем на підставі акту перевірки № 10022-9/37401981 від 07.03.2012 року щодо підтвердження господарських відносин ТОВ "Інвесттехнагляд" з платниками податків за період з 10.11.2010 по 29.02.2012, складеного Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва та зазначено, що господарські операції між ТОВ "Інвесттехнагляд" та ДП "ЦКБ "Чорноморець" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

За вказаних обставин відповідач вважає всі операції ДП "ЦКБ "Чорноморець" з придбання послуг у ТОВ "Інвесттехнагляд" такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі встановлених порушень відносно ДП "ЦКБ "Чорноморець" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 000260221 від 25.06.2012 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 173027,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 43256,75 грн.;

- № 000270221 від 25.06.2012 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 453628,00 грн.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, між ДП "ЦКБ "Чорноморець" та ТОВ "Інвесттехнагляд" укладено договір поставки № 415/02-2011 від 27.10.2011 р.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону № 996 встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності.

Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту суми податку сплаченого у зв'язку з придбанням товарів є не підтвердження придбання товарів податковими накладними чи іншими документами, передбаченими чинним законодавством.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, предметом діяльності ДП «ЦКБ «Чорноморець», зокрема, є ремонт і технічне обслуговування суден і човнів, інша професійна, наукова та технічна діяльність. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 10 лютого 2000 р. (свідоцтво платника податку на додану вартість № 39501099).

Як вбачається з акту перевірки, ніяких порушень у частині оформлення податкових накладних контрагентом позивача ДПІ Ленінського району м. Севастополя не встановила, зауваження до змісту та форми накладних відсутні, натомість в акті зазначено, що під час перевірки було використано документи по взаємовідносинам з ТОВ «Інвесттехнагляд» з посиланням на надані ДП «ЦКБ «Чорноморець» договір, акти, рахунки-фактури, податкові накладні.

На підтвердження укладання ДП «ЦКБ «Чорноморець» договору з ТОВ «Інвесттехнагляд» його виконання та проведення розрахунків за придбаний товар, при проведенні перевірки були надані наступні документи, а саме:

- договір № 415/2-2011 від 27.10.2011р. між ДП «ЦКБ «Чорноморець» та ТОВ «Інвесттехнагляд» предметом якого є поставка документації, обсязі Переліку документації (додаток № 1):

- акт № ОУ-151201 «Прийому-передачі документації за договором № 415/02-2011 від 15.12.2011 р., на якому стоять підписи та печатки сторін договору;

- акт № ОУ-191202 «Прийому-передачі документації за договором № 415/02-2011 від 15.12.2011 р., на якому стоять підписи та печатки сторін договору;

- податкова накладна № 342 від 15.12.2011 р. на суму 460704,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 76784,00 грн.

- податкова накладна № 361 від 19.12.2011 р. на суму 460704,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 76784,00 грн.

- платіжне доручення № 352 від 27.12.2011 р. ДП «ЦКБ «Чорноморець» про перерахування грошових коштів в сумі 921408,00 грн. з призначенням платежу: оплата за тех.документацію по рах. № 151201 від 15.12.2011 р. згідно дог. № 415/02-2011 від 27.10.2011 у тому числі ПДВ153568,00 грн.

Зазначені документи, виписані на виконання умов договору № 415/2-2011 від 27.10.2011р. укладений між ДП «ЦКБ «Чорноморець» та ТОВ «Інвесттехнагляд», та, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операції та є підставою для бухгалтерського обліку.

Таким чином, позивач виконав усі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України вимоги для формування податкового кредиту, та на підставі вищезазначених положень Податкового кодексу України, Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, податкові накладні, видані платниками податків - ДП «ЦКБ «Чорноморець» на виконання умов договорів № 415/2-2011 від 27.10.2011 р. з ТОВ «Інвесттехнагляд» правомірно віднесені останнім до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Оскільки в ході судового розгляду справи виникли питання, які потребують спеціальних знань, судом по справі була призначена судова економічна експертиза.

Відповідно висновку судової економічної експертизи від 03.09.2013 року № 544 первинними документами бухгалтерського та податкового обліку факт здійснення ДП "ЦКБ "Чорноморець" господарських операцій з ТОВ "Інвесттехнагляд" нормативно та документально підтверджується.

Фінансово-господарські операції ДП "ЦКБ "Чорноморець" з контрагентом ТОВ "Інвесттехнагляд" призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань) ДП "ЦКБ "Чорноморець".

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку зазначене в акті податкової перевірки № 37/22-1/14308457/3362/10 від 29.05.2012 року заниження податку на додану вартість у сумі 153568,00 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Крім того, відповісти на питання "Чи підтверджується документально первинними документами бухгалтерського та податкового обліку зазначене в акті податкової перевірки № 37/22-1/14308457/3362/10 від 29.05.2012 року про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 453628,00 грн." судовому експерту-економісту не уявляється можливим.

Кваліфікація та компетентність експерта, який проводив експертизу, а також об'єктивність і правильність висновків цієї експертизи у суду сумнівів не викликає, будь-які протиріччя в експертних висновках відсутні.

Також слід зазначити, що в акті перевірки відомості щодо наявності на первинних документах, якими оформлені фінансово-господарські відносини між ДП «ЦКБ «Чорноморець» та ТОВ «Інвесттехнагляд» всіх необхідних реквізитів не заперечуються, посилання на документи щодо відсутності статусу платника податку на прибуток підприємств та платника податку на додану вартість у періоді, що перевіряється не містяться. Тобто у цьому періоді ТОВ «Інвесттехнагляд» був зареєстрований у встановленому законом порядку у якості платника податку на прибуток підприємств та платника податку на додану вартість.

Також в акті перевірки не зазначено, внаслідок відсутності у ДП «ЦКБ «Чорноморець» яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат, витрати, здійсненні товариством на виконання умов вищезгаданого договору. Відсутні в акті перевірки й посилання на те, що податковими накладними (або оформленими з порушенням вимог) не підтверджено суми податку на додану вартість, віднесених позивачем до складу податкового кредиту, як того вимагає для не віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відсутність умов для здійснення господарських операцій постачальником - ТОВ «Інвесттехнагляд» унеможливлює існування такої діяльності між цим підприємством та його контрагентами, зокрема, з ДП «ЦКБ «Чорноморець».

Проте, суд вважає такий висновок відповідача є помилковим, з огляду на наступне.

Так, фактичне надання та прийняття послуг згідно умовам згаданих вище договору, підтверджується належними документами, що в акті перевірки не заперечується.

Крім того, навіть за умови відсутності у якогось суб'єкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей та/або надання послуг (виконання робіт), як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару (послуг, робіт) у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається й так далі. Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні суб'єкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це не виключає фізичної наявності товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт), які можуть виступати предметом купівлі-продажу (підряду). Неналежне ведення суб'єктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт) й їх продажу (надання) іншим суб'єктам господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства. До того ж, фактів ухилення ТОВ «Інвесттехнагляд» від оподаткування, зокрема, не декларування відповідних фінансово-господарських операцій, перевіркою не встановлено.

Таким чином, висновок відповідача в акті перевірки щодо відсутності у ТОВ «Інвесттехнагляд» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, є не більш ніж припущенням, що не відповідає вимозі пункту 6 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010, № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) щодо викладення в акті перевірки фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, чітко, об'єктивно та в повній мірі.

З огляду на викладене порушення з боку позивача вимог податкового законодавства у правовідносинах з ТОВ «Інвесттехнагляд» відсутнє й висновок відповідача про їх наявність спростовується матеріалами справи.

Стосовно використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника, яким останньому надані видаткові та податкові накладні, що підтверджують отримання платником товарів (послуг).

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В розумінні пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 4.4 - 4.6 наказу ДПА України від 22.04.2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При цьому, додаток 3 до Методичних рекомендацій, яким затверджено форму акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, на відміну від додатку 5 (Довідка про результати проведення зустрічної звірки), не передбачає встановлення висновків щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Отже, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

За таких обставин, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку про фіктивність (безтоварність) операцій між платниками податків, та, як наслідок, не є підставою для здійснення донарахувань податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту покупця, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії» (заява № 3991/03), відповідно до пункту 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею.

Стосовно посилань відповідача на висновок експерта сектору дослідження зброї та тросологічних досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно - Західній залізниці лейтенанта міліції Донського О.О. від 06.03.2012 року № 134, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_8, в наданих на дослідження документах: копія статуту ТОВ «Інвесттехнагляд», копія протоколу № 3 від 07.09.2011 року, копія реєстраційної картки форма № 4 ймовірно виконані однією особою, а підписи у копії реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, копії довіреності від 08.11.2011 року ймовірно виконані іншою особою, суд зазначає наступне.

Експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Суть експертизи полягає у проведенні знаючою особою (експертом) спеціального дослідження. Дослідження припускає одержання таких нових фактичних даних, які до цього суду не були відомі і які іншим способом установити не можна. Предметом експертизи документів є факти та обставини, пов'язані з виготовленням документів або внесенням до них змін, ототожнення матеріалів документів і засобів їх виготовлення, що мають значення при розслідуванні та розгляді кримінальних і цивільних справ.

Експертиза документів проводиться на підставі письмової заяви замовника, по закінченню експертизи надається висновок експерта, якій є офіційним документом і може бути використаний в суді.

Замовником експертизи документів може бути зацікавлена фізична або юридична особа, крім того експертиза може проводитися за ухвалою суду, постановою органів слідства.

Експертиза документів проводиться з метою дослідження документів для встановлення способу його виготовлення, встановлення факту зміни первісного змісту (фальсифікації, підробки), встановлення відсутніх реквізитів.

В акті перевірки податкового органу не має вказівок з якою метою провадилась експертиза, хто є її замовником та в рамках встановлення яких обставин вона проводилась, які наслідки настали для ТОВ «Інвесттехнагляд».

Суд зазначає, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінально процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Однак, на час розгляду справи доказів наявності вироку суду, що набрав законної сили по кримінальній справі, відповідачем суду не надано. Отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів. За цих обставин, оскільки докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом ще не оцінені, тому вони не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа.

Положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч цьому, відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази того, що господарська операція позивача з контрагентом ТОВ «Інвесттехнагляд» не пов'язані з господарською діяльністю або взагалі не була виконана.

Щодо доводів відповідача про недійсність договору № 415/2-2011 від 27.10.2011 р. укладеного між ДП «ЦКБ «Чорноморець» та ТОВ «Інвесттехнагляд», суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, судом зазначається, що відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що зазначений вище договір суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам а також , що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто відповідними доказами стверджень відповідача про невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, зважаючи на час їх здійснення, мають бути відповідні судові рішення, оскільки за вимогами зазначеної норми права такий правочин є оспорюваним.

Проте, відповідачем не було надано жодного належного та достатнього доказу наявності у сторін укладених позивачем спірних правочинів умислу на отримання виключно податкової вигоди, без реального переміщення товару (виконання робіт). Навпаки, в ході розгляду справи не було виявлено не тільки вироків, але й порушення кримінальних справ за ознаками узгоджених кримінально-карних діянь щодо отримання незаконним шляхом податкової пільги у діях посадових осіб ДП «ЦКБ «Чорноморець».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, висновок відповідача щодо відсутності здійснення реальної господарської операції між ДП «ЦКБ «Чорноморець» та ТОВ «Інвесттехнагляд» на підставі договору № 415/2-2011 від 27.10.2011р. не знайшов свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення №000260221 від 25.06.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення податкового зобов'язання в сумі 153568,00 грн. і нарахування штрафних санкцій в сумі 38392,00 грн.

З приводу зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слід зазначити наступне.

Згідно пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Єдиною умовою включення таких сум до валових витрат є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується придбання (замовлення) позивачем товарів (робіт, послуг) з метою використання у його господарської діяльності.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у ході перевірки витрат ДП «ЦКБ «Чорноморець», які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. відповідачем не враховано у складі витрат собівартість реалізованих товарів, яка відображається на балансовому рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів».

У Додатку 2 до акта перевірки «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку і показників валових витрат за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 р.» перевіряючими відображена тільки собівартість реалізованих робіт, яка обліковується на балансовому рахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт» (а.с. 51 акту перевірки).

Дохід від реалізації товарів відображений ДП «ЦКБ «Чорноморець» у рядку 02 Декларації з прибутку за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 р. У бухгалтерському обліку ДП «ЦКБ «Чорноморець» реалізація товарів відображена у відомості № 16 за відповідні періоди . У акті перевірки № 37/22-1/14308457/3362/10 від 29.05.2012 р. отримання доходу ДП «ЦКБ «Чорноморець» відповідачем підтверджується і описано на сторінці 44 акту (п.3.2.1 акту), а також відображено в Додатку № 1.2 до акту перевірки «Реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку і показників валових доходів за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 р.»

Таким чином, у складі витрат ДП «ЦКБ «Чорноморець» відповідачем повинна бути врахована собівартість реалізованих товарів в момент визнання доходів.

Фактичні показники рядка 05 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих робіт (товарів, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток ДП «ЦКБ «Чорноморець» відображені в таблицях №№ 1,2,3 акту перевірки № 37/22-1/14308457/3362/10 від 29.05.2012 р. Придбання товарів, а також їх реалізація підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, рахунками, довіреностями.

Таким чином, висновок відповідача про завищення ДП «ЦКБ «Чорномрець» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 87001,00 грн. не знайшов свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту, на акти перевірок контрагенту позивача, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Також суд зазначає, що несплата одним з постачальників товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі є обґрунтованими, в свою чергу відповідач не довів правомірність своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 000260221 від 25.06.2012 прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі в частині зменшення податкового зобов'язання Державному підприємству "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" в розмірі 153568 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 38392 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 000270221 від 25.06.2012 прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток Державному підприємству "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" в розмірі 87001 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. Велика Морська, 1, м. Севастополь, 99011, ЄДРПОУ 14308457) судові витрати у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та ухвала підписана 04.02.2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько