Постанова

від 27.02.2014 по справі 820/1914/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 р. № 820/1914/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - не прибув,

відповідача - Дубрової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Пластметсервіс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Пластметсервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача з приводу проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом № 223/20-34-22-01-05/36792502 від 08.11.2013р., визнати протиправними дії відповідача з приводу зміни внесених до Інформаційної системи "Податковий блок" показників декларацій ПП "Пластметсервіс" з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року та анулюванню податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року; зобов'язати відповідача відновити в інформаційних базах даних показники декларацій ПП "Пластметсервіс" з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірна звірка була проведена за відсутності визначених законом підстав, в ході перевірки податковий орган не вивчав відомостей первинних документів платника податків, судження про недійсність даних документів обов'язкової податкової звітності, про відсутність об'єктів оподаткування, про відсутність можливості здійснювати господарську діяльність, про нікчемність угод згідно з ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені фахівцями відповідача з перевищенням повноважень, якими законодавець наділив податкові органи.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, зауважив, що зміна контролюючим органом в базі АС "Податковий блок" та підсистеми "Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємства позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам централізованої бази даних податкової звітності. Така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з підприємством позивача тощо.

За таких обставин позивач вважає, що його підприємство має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показниками централізованої бази даних податкової звітності. Оскільки податковою інспекцією податкового повідомлення - рішення відносно позивача не виносилось, то на думку платника податків, у спірних правовідносинах відсутні законні підстави для внесення будь-яких змін до означених показників. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

У судове засідання представник позивача не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста ГУ Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що дії по проведенню спірної зустрічної звірки відповідають вимогам закону, спірна звірка може бути проведена і за відсутності в розпорядженні податкового органу первинних документів платника податків, викладені в акті/довідці висновки податкового органу є правомірними та обґрунтованими, так як цілком узгоджуються з положеннями ст. 61 та ст. 62 Податкового кодексу України. Між іншим, відповідач зазначив, що платник податків в силу закону для підтвердження права на судовий захист має довести, що контролюючий орган порушує його права (законні інтереси) чи обтяжує додатковими обов'язками внесенням певної інформації до інформаційних систем, а саме: про проведену перевірку, про заходи, спрямовані на її проведення, про відомості, отримані в ході вжиття таких заходів. Крім того, відповідач зазначив, що пунктом 87.1.1 ст. 87 Податкового кодексу України для проведення документальної позапланової перевірки не передбачено надання запитів про надання інформації та її документального підтвердження.

Представник відповідача у судовому засіданні, посилаючись на викладені у запереченнях на позов доводи, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова складено акт № 226/20-34-22-01-05/36792502 від 08.11.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пластметсервіс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборах реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року (а.с.47-65).

Зазначеним актом зроблено висновок, що у ПП «Пластметсервіс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій (операції по договорам не спричиняють реального настання правових наслідків) із платниками податків та зборів, які були задекларовані в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року, оскільки перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування в розумінні ст.185 Податкового кодексу України, а саме: через неможливість проведення перевірки, а також порушення вимог ст. 187, 198, 201 ПК України.

Відповідачем зазначається, що з метою вручення наказу та направлення на перевірку було здійснено вихід на юридичну адресу підприємства: м. Харків, проспект 50 річчя ВЛКСМ, б.56 на підставі наказу № 438 від 07.11.2013 року та направлення від 07.11.2013 року № 416 та № 417. За вказаною податковою адресою підприємство не знаходилось (а.с. 80).

На підставі зазначеного акту податковим органом були внесені зміни до АС «Податковий блок» та підсистеми «Автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» по платнику податків ПП «Пластметсервіс», а саме: анульовано податковий кредит та податкові зобов'язання позивача за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року.

При цьому, податкове повідомлення - рішення ДПІ не приймалось.

Оскільки платник податків не погоджується з правомірністю зазначених дій органу управління, то слід дійти висновку, що спір склався з приводу відповідності закону дій суб'єкта владних повноважень - ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, вчинених з приводу реалізації управлінської функції контролю у спосіб проведення зустрічної звірки.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зазначає, що правовідносини з приводу проведення органами доходів і зборів зустрічних звірок платників податків унормовані п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232 (далі за текстом - Порядок №1232).

При цьому, в силу п.п.62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України зустрічна звірка нарівні з перевіркою є способом здійснення податкового контролю.

Наведене в кореспонденції з приписами п.21.1.1 ст.21, п.п.21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України свідчить про наявність у контролюючого органу безумовного обов'язку дотримуватись процедури проведення зустрічної звірки, починаючи від етапу прийняття рішення про проведення зустрічної звірки і завершуючи етапом оформлення результатів проведеної зустрічної звірки, а також про наявність у платника податків матеріального інтересу, котрий полягає у обґрунтованих очікуваннях на реалізацію управлінської функції контролю відносно себе 1) виключно за наявності визначених законом приводів і підстав, 2) за встановленим законом порядком, 3) з кінцевою документальною фіксацією правильних та достовірних результатів управлінського контролю.

Аналізуючи положення чинного законодавства, суд доходить висновку, що нормами Податкового кодексу України не визначені ані підстави, ані приводи для прийняття контролюючим органом рішення про проведення зустрічної звірки, але в силу п.73.5 ст.75 згаданого кодексу зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п.2 Порядку №1232 підставами для прийняття рішення (як форми здійснення управлінського волевиявлення) про проведення зустрічної звірки є факт виникнення у контролюючого органу в ході проведення перевірки платника податків сумнівів відносно дійсності господарських операцій або факт виявлення контролюючим органом в ході проведення перевірки платника податків розбіжностей між задекларованим у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, а відповідно до п.3 Порядку №1232 приводом для прийняття рішення про призначення зустрічної звірки є факт отримання письмового запиту від іншого контролюючого органу або факт знаходження платника податків та контрагента платника податків (по зносинам між якими проводиться зустрічна звірка) на обліку в одному територіальному органі доходів і зборів, а також факт наявності в розпорядженні контролюючого органу первинних і розрахункових документів платника податків.

Судом при розгляді справи встановлено, що у спірних правовідносинах відповідачем від інших податкових інспекцій не отримувалось письмових запитів на проведення зустрічних перевірок.

Таким чином, відповідач не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню спірної зустрічної звірки.

Системно аналізуючи положення п.73.5 ст.73 Податкового кодексу, п.п.6, 7 Порядку №1232, суд доходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, суд не погоджується із твердженнями відповідача, що спірна звірка може бути проведена і за відсутності в розпорядженні податкового органу первинних документів платника податків, а також на те, що для проведення документальної позапланової перевірки не передбачено надання запитів про надання інформації та її документального підтвердження, оскільки відсутність в розпорядженні податкового органу первинних документів однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень письмового запиту на адресу платника податків не надсилав, первинних і розрахункових документів від платника податків не отримував.

За таких обставин, податковий орган не мав визначених законом підстав для вчинення дій по проведенню зустрічної звірки.

При цьому, суд бере до уваги, що всупереч вимогам п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, норм Порядку №1232 спірна зустрічна звірка була проведена не щодо кожного конкретного контрагента позивача окремо, а суцільно відносно певного періоду господарської діяльності платника податків, що згідно з ст.ст.75-79 Податкового кодексу України є ознакою, притаманною виключно документальній перевірці.

Зміст спірної зустрічної звірки містить судження податкової інспекції про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності з усіма контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями у перевіряємому періоді: 01.10.2010 по 08.11.2013 року, що за своєю суттю є інформацію про наявність в діяннях платника податків ознак складу податкового правопорушення, а відтак, характеризує особу як правопорушника, спростовуючи презумпцію добропорядності і сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що всупереч вимогам п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, норм Порядку №1232 спірна зустрічна звірка була проведена не щодо кожного конкретного контрагента позивача окремо, а суцільно відносно певного періоду господарської діяльності платника податків, що згідно з ст.ст.75-79 Податкового кодексу України є ознакою, притаманною виключно документальній перевірці.

Зміст спірної зустрічної звірки містить судження податкового органу про відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності з усіма контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, що за своєю суттю є інформацією про наявність в діяннях платника податків ознак складу податкового правопорушення, а відтак, характеризує особу як правопорушника, спростовуючи презумпцію добропорядності і сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків.

Проте, суд вважає, що сам зміст довідки зустрічної звірки не може бути самостійним предметом судової перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Між тим, суд зазначає, що Наказом ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Натомість, з п. 4.5. зазначених Методичних рекомендацій вбачається, що при отриманні від суб'єкта господарювання (у встановлений статтею 73 Кодексу термін) інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження відповідальний підрозділ проводить зустрічну звірку суб'єкта господарювання протягом 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої інформації та її документального підтвердження.

Судовим розглядом встановлено, що податковий орган взагалі не звертався із запитом до ПП "Пластметсервіс".

Стосовно доводу відповідача про відсутність у платника податків у спірних правовідносинах порушеного права, а також на те, що втручання будь-яких осіб в процес ведення контролюючими органами інформаційних баз є протизаконним суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах, зокрема, фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

В силу приписів ч.6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

З положень наведених норм матеріального права у кореспонденції з запровадженим ст.8 Конституції України принципом верховенства права, змістом прав і обов'язків платників податків та контролюючих органів згідно з ст.ст.16, 17, 191, 19, 20, 21 Податкового кодексу України слідує, що у публічних правовідносинах, котрі складаються з приводу виконання податкового обов'язку, платник податків має не лише права, а й матеріально-правовий інтерес, який полягає по-перше, у тому, щоби суб'єкт владних повноважень здійснював реалізацію владної управлінської функції відносно платника податків виключно за наявності передбачених законом підстав (тобто обставин, котрі прямо викладені в законі), по-друге, у тому, щоби при реалізації владної управлінської функції суб'єкт владних повноважень діяв у визначений законом спосіб (тобто чітко дотримувався встановленої законом процедури), по-третє, у тому, щоби суб'єкт владних повноважень досліджував виключно ті питання, котрі віднесені законодавцем до його компетенції, по-четверте, у тому, щоби зафіксовані у правозастосовчому акті (яким є по своїй правовій суті як акт перевірки, так і довідка зустрічної звірки) судження суб'єкта владних повноважень були вірними, правильними та об'єктивними.

При цьому, суд зазначає, що оскільки документальним результатом реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції з контролю за повнотою та достовірністю справляння платником податків (зборів) є складання або довідки зустрічної звірки згідно з ст.73 Податкового кодексу України, або акту перевірки відповідно до ст.86 Податкового кодексу України, то платник податків має матеріально-правовий інтерес у тому, щоби зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки або акту перевірки відображав об'єктивний та реальний стан додержання платником податків вимог законів про оподаткування, адже за визначенням ст.358 Кримінального кодексу України як довідка зустрічної звірки, так і акт перевірки віднесені законодавцем до кола офіційних документів.

Отже, зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки та акту перевірки може братись до уваги як тим органом податкової служби, котрий склав згадані офіційні документи, так і іншими податковими органами та суб'єктами права у будь-яких процедурах, що суперечить матеріально-правовому інтересу суб'єкта господарювання як добросовісного та сумлінного платника податків, суперечить запровадженій ст.4 Податкового кодексу України презумпції правомірності рішень платника податків, в разі негативного характеру викладеної у довідці чи акті інформації.

Таким чином, складення податковим органом довідки зустрічної звірки чи акту перевірки, де викладені помилкові чи недостовірні висновки з питання дотримання платником податків вимог законів про оподаткування суперечить матеріальному інтересу платника податків.

Підпунктом 21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист не лише прав, але й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд погоджується з доводом відповідача про те, що довідка зустрічної звірки або акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не покладають на платника податків ніяких обов'язків, проте, суд відзначає, що згадані офіційні документи об'єктивно створюють для платника податків несприятливі правові наслідки у вигляді виникнення сумніву у добросовісності, сумлінності суб'єкта господарювання як платника податків, сумніву у додержанні платником податків податкової дисципліни та у вигляді іншого, відмінного від випадку невчинення податкових правопорушень, визначення за правилами ст.77 Податкового кодексу України періодичності перевірок з огляду на ступень ризику в діяльності такого платника податків.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження правомірності вчинених спірних дій з приводу проведення зустрічної звірки податковий орган до суду не надав, а відтак позові в даній частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір в частині вимог, котрі стосуються відомостей АІС, суд бере до уваги, що в силу приписів ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п.74.1 ст.74); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74).

З положень наведеної норми кодексу випливає, що законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Однак, суд вважає, що такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

Так, системно аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що згаданий законодавцем у ст. ст.37 і 38 названого кодексу податковий обов'язок в грошовому еквіваленті підлягає відображенню платником податків у складеній за правилами ст..46 Податкового кодексу України і поданій до контролюючого органу в порядку ст.49 Податкового кодексу України податковій декларації або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні.

При цьому, в силу приписів ст.54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Складені контролюючим органом згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України акт про неможливість проведення зустрічної звірки чи відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України акт документальної перевірки не віднесені законодавцем до кола обставин, котрі зумовлюють зміну розміру грошових зобов'язань з податку і збору.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст. 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст.ст.54 і 58 Податкового кодексу України.

Між тим, як встановлено судом в ході розгляду справи, у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив.

Натомість суб'єкт владних повноважень вдався до зміни числового значення обчисленого платником податків розміру грошових зобов'язань з податку на додану вартість у самотужки та на власний розсуд розробленому порядку, котрий не узгоджується з законодавчо визначеним способом реалізації владної управлінської функції контролю, а саме: змінив показники податку на додану вартість, відображені в податкових деклараціях позивача з ПДВ за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року виключно на підставі даних акту № 223/20-34-22-01-05/36574144 від 08.11.2013р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В ході розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів правомірності та обґрунтованості мотивів, котрі покладені в основу спірних діянь, не навів перед судом належних та достатніх доводів на підтримку відповідності закону тих суджень, котрими орган управління керувався при зміні офіційних даних про розмір та стан виконання суб'єктом права податкового обов'язку.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов в частині вимог стосовно АІС належить задовольнити, адже управлінська функція податкового контролю була реалізована суб'єктом владних повноважень за відсутності визначених законом підстав (прийняття та узгодження податкового повідомлення - рішення) та без дотримання визначеної законом процедури.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Пластметсервіс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області з приводу проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом № 223/20-34-22-01-05/36792502 від 08.11.2013 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області з приводу зміни внесених до Інформаційної системи "Податковий блок" показників декларацій Приватного підприємства "Пласметсервіс" (ідентифікаційний код - 36792502) з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року та анулювати податкові зобов'язання з податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року без прийняття податкового повідомлення - рішення.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області відновити в інформаційних базах даних показники декларацій Приватного підприємства "Пласметсервіс" (ідентифікаційний код - 36792502) з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 08.11.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2014 року.

Суддя Заічко О.В.