Рішення

від 27.02.2014 по справі 910/747/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/747/14 27.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліксінвест»

Про стягнення 13 006,52 грн. та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кіртока А.В. представник за довіреністю № б/н від 10.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліксінвест» (далі - відповідач) про:

- стягнення 13 006,52 грн., а саме: 12 033,00 грн. - основного боргу, 793,22 грн. - пені, 180,30 грн. - 3% річних;

- витребування у відповідача шляхом вилучення та передачу позивачу майна: будівельного риштування виробництва Wilhelm Layher GmbH&Co.KG (Німеччина) загальною балансовою вартістю 50 752 (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 80 коп. наступної комплектації:

№АртикулНайменуванняКількість шт.Ціна пдв, грн.Сума з ПДВ, грн.Вага, од. кг.Вага загальна, кг 1 1700200Збірна рама 0.73*2.0м. Euro (сталь) 10 1016,40 10164,00 18,80 188,00 2 1719073Верхня Euro рама 0,73 м. (сталь) 3 554.40 1663,20 6.50 19,50 3 1722073Верхня торцева Euro рама 0,73 м. (сталь) 2 999.60 1999.20 13,30 26.60 4 1725307Перила 3.07 м (сталь) 20 268,80 5376,0 5.60 112,00 5 1727307Ригель основи з двома хомутами 3,07 м 1 982,80 982,80 12,00 12,00

6 1728719Подвійні перила 0.73 м 2 436,80 873,60 4,40 8,80 7 1736307Диагональ з кліновим хому том 3,07*2м 2 462,00 924,00 8,30 16,60 8 1751073 U-подібна балка 0,73 м 2 403,20 806,40 3,80 7,60 9 1755069Анкер 0,69 м 5 193,20 966,00 2,80 14,00 10 3838307Настил жорсткий із люком 3,07*0,61 м 2 4351,20 8702,40 27,40 54,80 11 3812307Сталевий настил Т43,07*0,61 м 14 1083,60 15170,40 21,50 301,00 12 4001060Домкрат 60 10 233,52 2335,20 3,60 36,00 13 4700019КР Хомут неповоротний 19 SW 5 157,92 789,60 1,30 6,50 Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором № А/215/55 оренди обладнання від 30.04.14. щодо сплати орендної плати та повернення орендованого обладнання позивача, що зумовило нарахування пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.14. порушено провадження у справі № 910/747/14 та призначено її до розгляду на 06.02.14.

За результатами судового засідання 06.02.14., в зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду про порушення провадження, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.02.14.

24.02.14. представником позивача через відділ діловодства суду подано заяву, яка, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна» є заявою про часткову зміну предмету позову.

Суд відзначає, що вказана заява не є заявою про зміну предмету позову в розумінні ст. 22 ГПК України, а є письмовими поясненнями у справі, в яких позивач незначним чином стилістично переформулював пред'явлені позовні вимоги без зміни їх змісту.

В судовому засіданні 27.02.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 27.02.14. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними та підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/747/14.

В судовому засіданні 27.02.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.13. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) було підписано Договір № А/215/55 оренди обладнання (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець надав орендарю в тимчасове користування (оренду) обладнання, кількість, характеристики, ідентифікуючі ознаки та оціночна вартість якого вказані в додатках (специфікаціях) до Договору і ватку приймання-передачі обладнання.

Відповідно до п. 2.1 Договору, передача обладнання здійснюється на основі акту приймання-передачі обладнання в оренду, що підписується повноважними представниками сторін.

У відповідності до специфікації та акту приймання-передачі обладнання в оренду, позивач надав відповідачу в оренду за Договором наступне обладнання загальною балансовою вартістю 50 752 (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 80 коп.:

№АртикулНайменуванняКількість шт.Ціна і пдв, грн.Сума з ПДВ, грн.Вага, од. кг.Вага загальна, кг 1 1700200Збірна рама 0.73*2.0м. Euro (сталь) 10 1016,40 10164,00 18,80 188,00 2 1719073Верхня Euro рама 0,73 м. (сталь) 3 554.40 1663,20 6.50 19,50 3 1722073Верхня торцева Euro рама 0,73 м. (сталь) 2 999.60 1999.20 13,30 26.60 4 1725307Перила 3.07 м (сталь) 20 268,80 5376,0 5.60 112,00 5 1727307Ригель основи з двома хомутами 3,07 м 1 982,80 982,80 12,00 12,00

6 1728719Подвійні перила 0.73 м 2 436,80 873,60 4,40 8,80 7 1736307Диагональ з кліновим хому том 3,07*2м 2 462,00 924,00 8,30 16,60 8 1751073 U-подібна балка 0,73 м 2 403,20 806,40 3,80 7,60 9 1755069Анкер 0,69 м 5 193,20 966,00 2,80 14,00 10 3838307Настил жорсткий із люком 3,07*0,61 м 2 4351,20 8702,40 27,40 54,80 11 3812307Сталевий настил Т43,07*0,61 м 14 1083,60 15170,40 21,50 301,00 12 4001060Домкрат 60 10 233,52 2335,20 3,60 36,00 13 4700019КР Хомут неповоротний 19 SW 5 157,92 789,60 1,30 6,50 Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 8.1 з моменту підписання (30.04.13.) до 31.12.13.

Згідно з положеннями п. 4.1.1 Договору, Орендар здійснює 100% попередню оплату за користування обладнанням, переданим йому в оренду. Нарахування орендної плати починається з дня підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду і закінчується днем оформлення акту приймання-передачі (повернення) обладнання з оренди. При цьому сторони дійшли згоди, що перед підписанням акту приймання-передачі обладнання в оренду Орендар вносить у вигляді 100% передплати орендну плату зразу за 2 місяці, що передують місяцям, за які буде здійснюватись користування об'єктом оренди, з розрахунку як орендна плата за перший і останній місяці оренди.

Пунктом 4.1.2. Договору сторони погодили що орендна плата за наступні місяці оренди (другий і далі) сплачується Орендарем шляхом щомісячного перерахування грошових коштів Орендодавцю не пізніше дати отримання обладнання в оренду.

Розмір орендної плати складає 1 337,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 222,83 грн. (4.2.1 Договору).

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року включно, та в зв'язку з неповерненням орендованого обладнання відповідачем позивачу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, Розмір орендної плати складає 1 337,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ 222,83 грн. (4.2.1 Договору).

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року включно за користування обладнанням за Договором становить 12 033,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що за вказаний спірний період між сторонами було підписано та скріплено печатками акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за Договором (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за орендне користування обладнанням за спірний вказаний період становить 12 033,00 грн.

Додатково суд відзначає, що матеріали справи № 910/747/14 містять гарантійний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліксінвест» № 76 від 02.09.13. в якому відповідач гарантує позивачу оплату в розмірі 11 559,19 грн. та повернення взятого в оренду за Договором обладнання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем, що підлягає стягненню, становить 12 033,00 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна» в частині стягнення орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як відзначалось судом, пунктом 8.1 Договору встановлено строк його дії з моменту підписання (30.04.13.) до 31.12.13.

Згідно з п. 5.28. Договору. Орендар зобов'язаний повернути обладнання протягом десяти календарних днів після припинення строку дії Договору чи з моменту письмового повідомлення Орендодавця у випадках, передбачених Договором.

Орендар зобов'язаний своєчасно повернути обладнання Орендодавцю при припиненні дії Договору (п. 5.2.1 Договору).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач листом № 6 від 14.01.14. відмовився продовжувати господарські відносини з позивачем за Договором та листом № 5 від 14.01.14. вимагав повернути обладнання з орендного користування за Договором (вказані листи направлено відповідачу у відповідності до наявного в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист від 15.01.14. та поштової квитанції).

Таким чином, судом встановлено, що строк дії Договору закінчився 31.12.13.

Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна з оренди Орендарем матеріали справи не містять, вказаного відповідачем не спростовано.

За таких обставин судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Феліксінвест» безпідставно користується об'єктом оренди - обладнанням, переданим позивачем відповідачу відповідності до специфікації до Договору та акту приймання-передачі від 30.04.13. за Договором.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, як і не надано доказів повернення спірного об'єкта оренди.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню в частині витребування у відповідача шляхом вилучення та передачу позивачу майна: будівельного риштування виробництва Wilhelm Layher GmbH&Co.KG (Німеччина) загальною балансовою вартістю 50 752 (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 80 коп.

Позивач на підставі п. 6.4 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 793,22 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання Орендарем умов по оплаті по Договору, Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день її нарахування, від суми заборгованості, за кожен день затримки оплати за весь період порушення.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (п. 2.5 постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені, внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 793,22 грн. пені що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 180,30 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 180,30 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

При цьому, суд відзначає, що відповідачем розрахунок пені та 3% річних не оспорено.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліксінвест» (03151, м. Київ, вул. Керченська, б. 7/7; ідентифікаційний код 35378427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, б. 21; ідентифікаційний код 37549805) 12 033 (дванадцять тисяч тридцять три) грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати орендної плати, 793 (сімсот дев'яносто три) грн. 22 коп. - пені, 180 (сто вісімдесят) грн. 30 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Феліксінвест» (03151, м. Київ, вул. Керченська, б. 7/7; ідентифікаційний код 35378427) шляхом вилучення та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Вірамакс Україна» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, б. 21; ідентифікаційний код 37549805) майно - будівельне риштування виробництва Wilhelm Layher GmbH&Co.KG (Німеччина) загальною балансовою вартістю 50 752 (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 80 коп. наступної комплектації:

№АртикулНайменуванняКількість шт.Ціна і пдв, грн.Сума з ПДВ, грн.Вага, од. кг.Вага загальна, кг 1 1700200Збірна рама 0.73*2.0м. Euro (сталь) 10 1016,40 10164,00 18,80 188,00 2 1719073Верхня Euro рама 0,73 м. (сталь) 3 554.40 1663,20 6.50 19,50 3 1722073Верхня торцева Euro рама 0,73 м. (сталь) 2 999.60 1999.20 13,30 26.60 4 1725307Перила 3.07 м (сталь) 20 268,80 5376,0 5.60 112,00 5 1727307Ригель основи з двома хомутами 3,07 м 1 982,80 982,80 12,00 12,00

6 1728719Подвійні перила 0.73 м 2 436,80 873,60 4,40 8,80 7 1736307Диагональ з кліновим хому том 3,07*2м 2 462,00 924,00 8,30 16,60 8 1751073 U-подібна балка 0,73 м 2 403,20 806,40 3,80 7,60 9 1755069Анкер 0,69 м 5 193,20 966,00 2,80 14,00 10 3838307Настил жорсткий із люком 3,07*0,61 м 2 4351,20 8702,40 27,40 54,80 11 3812307Сталевий настил Т43,07*0,61 м 14 1083,60 15170,40 21,50 301,00 12 4001060Домкрат 60 10 233,52 2335,20 3,60 36,00 13 4700019КР Хомут неповоротний 19 SW 5 157,92 789,60 1,30 6,50

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.14.

Суддя Т.М. Ващенко