Ухвала

від 26.02.2014 по справі 801/4255/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/4255/13-а

26.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр"- Ємельянов Станіслав Олексійович,

представник відповідача - Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим- Горбань Антон Валерійович, довіреність № 43/9/10-02 від 11.01.14

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 05.12.13 у справі № 801/4255/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" (вул. Набережна, 16,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Леніна, 22 А,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби від 11 квітня 2013 року №0000532200, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 318 (триста вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби від 11 квітня 2013 року №0000522200, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14533 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 148 (сто сорок вісім) гривень 51 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 26.02.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 22.03.2013 року по 28.03.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій БВП "Строитель-плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808), ПП "Визит Торг" (код за ЄДРПОУ 37081939) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

Результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" відображені в Акті № 465/22/01565885 від 03.04.2013 року (а.с.11-22), яким виявлені порушення:

- ч.1 ст.203, 215, 216, 655, 656, 662 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених з постачальниками: БВП "Строитель-плюс", ПП "Визит Торг" та порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року в результаті чого занижено ПДВ за травень 2011 року на суму 14532,00 гривень;

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року на 318,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення №0000532200 від 11.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 318,00 гривень та №0000522200 від 11.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14533,00 гривень, в тому числі за основним платежем в розмірі 14532,00 гривень та за штрафними фінансовими санкціями в розмірі 1,00 гривень.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначених висновків податкового органу стали господарські операції, які мають ознаки фіктивності та укладені між позивачем та його контрагентами для надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" (Замовник) та БВП "Строитель-плюс" (Підрядник) було укладено договір підряду №716 від 18.05.2011 року, відповідно до якого Підрядник зобов'язується за свій ризик виконати по завданню замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу по електромонтажних роботах.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" було придбано робіт (послуг) у БВП "Строитель-плюс" на загальну суму 85532,00 гривень, у тому числі ПДВ 14255,33 гривень.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- акт приймання виконаних робіт за травень 2011 року на суму 85532,00 гривень, у тому числі ПДВ 14255,33 гривень (а.с.26-30)

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на Ремонт внутрішнього електропостачання (а.с.37-39);

- довідка про вартість виконаних робіт за травень 2011 року (а.с.40-41);

- підсумкова відомість ресурсів (а.с.42-45);

- рахунок-фактура №б/н від 18.05.2011 року на суму 85532,00 гривень, у тому числі ПДВ 14255,33 гривень (а.с.46);

- податкова накладна №258 від 19.05.2011 року на суму 85532,00 гривень, у тому числі ПДВ 14255,33 гривень (а.с.47);

Придбані товари були у повному обсязі в сумі 85532,00 гривень оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь БВП "Строитель-плюс", що підтверджується випискою по особовому рахунку за 19.05.2011 року (а.с.48).

Відповідно до акту прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, роботи, що були прийняти від БВП "Строитель-плюс", віднесені на дебет рахунку 103/2 з кредиту рахунку 131/2 в сумі 71276,67 гривень тобто на суму ремонту збільшена вартість об'єкту основних засобів, що відповідає вимогам Положення бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за №288/4509.

Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" (Покупець) та ПП "Визит Торг" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №23 від 30.05.2011 року. (а.с.49-50).

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" було придбано товарно-матеріальних цінностей у ПП "Визит Торг" на загальну суму 1659,07 гривень, у тому числі ПДВ 276,51 гривень.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- рахунок №240 від 30.05.2011 року на суму 1659,07 гривень, у тому числі ПДВ 276,51 гривень (а.с.51);

- податкова накладна №104 від 31.05.2011 року на суму 1659,07 гривень, у тому числі ПДВ 276,51 гривень (а.с.52-53);

Придбані товари були у повному обсязі в сумі 1659,07 гривень оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП "Визит Торг", що підтверджується платіжним дорученням №167 від 31.05.2013 року (а.с.92).

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Щодо висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентами ПП "Визит Торг" та БВП "Строитель-плюс" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як встановлено п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів та послуг від ПП "Визит Торг" та БВП "Строитель-плюс" та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" та ПП "Визит Торг", БВП "Строитель-плюс" є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Також, слід звернути увагу, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ПП "Визит Торг", БВП "Строитель-плюс".

По справі було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, висновок якої долучений до матеріалів справи.

Так, згідно з висновком № 1582/1583 судово-економічної експертизи від 30.08.2013 року встановлено, що висновки акту Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби № 465/22/01565885 від 03.04.2013 року, щодо заниження податку на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 318,00 гривень, заниження ПДВ за травень 2011 року на суму 14532,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" не підтверджується.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, фактичне придбання робіт (послуг) та товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" від контрагентів підтверджується первинними документами.

Наданими на дослідження документами бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" використання в господарській діяльності робіт(послуг) та товарів, отриманих від ПП "Визит Торг", БВП "Строитель-плюс" документально підтверджується, саме:

- актом приймання виконаних робіт, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на ремонт внутрішнього електропостачання, довідкою про вартість виконаних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, податковими накладними, тендерною документацією, банківськими виписками, договорами, платіжним дорученням.

Господарські операції по придбанню товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" у ПП "Визит Торг" відображені в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" наступним чином:

- Дт 644 Кт 631 на суму 276,51 гривень;

- Дт 201/1 Кт 631 на суму 1382,56 гривень.

Господарські операції по придбанню робіт (послуг) Товариством з обмеженою відповідальністю "Днепр" у БВП "Строитель-плюс" відображені в бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" наступним чином:

- Дт 151 Кт 377/2 на суму 71276,67 гривень;

- Дт 644 Кт 377/2 на суму 71276,67 гривень;

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання робіт (послуг) та товарів у контрагентів БВП "Строитель-плюс", ПП "Визит Торг" та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепр" з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ПП "Визит Торг", БВП "Строитель-плюс".

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 465/22/01565885 від 03.04.2013 року про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11.04.2013 року №0000532200 та №0000522200.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.12.13 у справі № 801/4255/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 березня 2014 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва