Рішення

від 27.02.2014 по справі 908/4313/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 30/123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2014 Справа № 908/4313/13

за позовом: 1) Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206; адреса для листування: 69037, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 60-Б); 2) Міського комунального підприємства «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Сервіс» (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26)

про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 15746,73 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути приміщення;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача-1: Сипко І.А., довіреність № 231/01/01-10 від 08.01.2014 р.;

від позивача-2: Сипко І.А., довіреність № 187 від 08.01.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Міське комунальне підприємство «Основаніє» звернулися до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Сервіс» заборгованості по орендній платі в сумі 27015,91 грн.; розірвання договору оренди № 923 від 25.09.2002 р. та повернення нежитлового приміщення № 198, загальною площею 42,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, позивачу-1 та позивачу-2, шляхом виселення ТОВ «Таксі-Сервіс» із зазначеного приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на приписи ст.ст. 193, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 529, 530, 7823, 785 Цивільного кодексу України та ст.ст. 17, 18, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та умови укладеного з ТОВ «Таксі-Сервіс» договору № 923 від 25.09.2002 р. При цьому вказують, що за період з 01.11.2010 р. по 01.12.2013 р., включно, внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань у останнього утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 27015,91 грн. Наведене, на думку позивачів, є підставою для розірвання договору оренди № 923 від 25.09.2002 р. та повернення орендованого приміщення шляхом виселення ТОВ «Таксі-Сервіс» із зазначеного приміщення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.12.2013 р. порушено провадження у справі № 908/4313/13, присвоєно справі номер провадження № 30/123/13, розгляд якої призначено на 06.02.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За клопотанням представника позивача-1 та позивача-2, який одноособово представляв їх інтереси у судовому засіданні, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

До початку судового засідання 06.02.2014 р. від позивача-1 та позивача-2 надійшли уточнення позовних вимог, в яких позивачі просять стягнути з ТОВ «Таксі-Сервіс» суму основного боргу в розмірі 15746,73 грн., розірвати договір оренди № 923 від 25.09.2002 р. та зобов'язати ТОВ «Таксі-Сервіс» повернути нежитлове приміщення № 198, загальною площею 42,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26 на користь МКП «Основаніє» за актом прийому-передачі.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши надану позивачами заяву, суд відзначає, що передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення суми позову за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Що ж до права позивача на зміну предмета або підстави позову, то воно може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту часу, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

В даному випадку, поданою 06.02.2014 р. письмовою заявою № б/н позивачі зменшили розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості та змінили предмет позову в частині повернення орендованого майна.

Оскільки розгляд справи по суті ще не розпочався, заява про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмета позову приймається повному обсязі.

Господарським судом розглядаються позовні вимоги позивачів про стягнення з ТОВ «Таксі-Сервіс» суми основного боргу в розмірі 15746,73 грн., розірвання договору оренди №923 від 25.09.2002 р. та зобов'язання ТОВ «Таксі-Сервіс» повернути нежитлове приміщення № 198, загальною площею 42,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26 на користь МКП «Основаніє» за актом прийому-передачі.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався до 27.02.2014 р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів.

В судовому засіданні 27.02.2014 р. розгляд справи продовжено.

Представник позивачів в повному обсязі підтримав вимоги, викладені у позові, з урахуванням уточнення позовних вимог, та підтвердив наведені у позові обставини. Звертає увагу, що до матеріалів справи долучено акт обстеження нежитлового приміщення від 07.02.2014 р., за змістом якого підтверджується, що на даний час спірне приміщення знаходиться у користуванні відповідача. Також, до матеріалів справи надано довідку від 27.02.2014 р., згідно з якою станом на 27.02.2014 р. заборгованість в сумі 15746,73 грн. ТОВ «Таксі-Сервіс» не погашено.

Відповідач вимоги ухвал суду від 30.12.2013 р. та 06.02.2014 р. у даній справі щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвали господарського суду, зокрема, про відкладення розгляду справи на 27.02.2014 р., направлялись учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлюючих документах адресами, відповідачу на адресу: 69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, що співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеній у ЄДР (Витяг з ЄДР станом на 12.02.2014р.). Направлена на адресу відповідача ухвала від 30.12.2013 р. про порушення провадження у справі повернулась до господарського суджу з позначкою поштового відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 27.02.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача-1 та позивача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2002р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Таксі-сервіс» (Орендар, відповідач у справі) укладено договір № 923 оренди нежитлового приміщення вбудованого в другий поверх, дев'ятиповерхового будинку гуртожитку, загальною площею 43 кв. м. (літера А-9, приміщення № 198, частини приміщення з 1 по 6 включно) за адресою: м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, яке знаходиться на балансі ВАТ ВТП «Запоріжхліб», та не ввійшло до його статутного фонду (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору призначення приміщень: офіс, диспетчерська.

25.09.2002 р. у відповідності до умов договору приміщення передано орендарю за актом прийому-передачі.

Згідно з рішенням виконкому Запорізької міської ради № 313 від 25.09.2003, акту прийому-передачі, підписаного 01.10.2003 р. між КП «РЕПОГ» та ВАТ «Запоріжхліб», гуртожиток по вул. Волгоградська, 26 переданий у комунальну власність Запорізької міської ради та на баланс КП «РЕПОГ». Додатковою угодою № 1 від 01.10.2003 р. до договору оренди №923 від 25.09.2002 р. внесено відповідні зміні, орендодавця змінено на Управління житлового господарства Запорізької міської ради, а балансоутримувачем визначено КП «РЕПОГ».

Між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди щодо зміни ставки орендної плати та порядку перерахування орендарем орендної плати до місцевого бюджету м.Запоріжжя, щодо банківських реквізитів Орендаря та продовження терміну дії договору.

Додатковою угодою від 01.09.2010р. укладено сторони частково змінили п. 1.1 Договору та дійшли згоди вкласти пункт 1.1 у наступній редакції: «орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 42,3 кв.м. (Літера А-90), під офіс, з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, що значиться на балансі КП «РЕПОГ», а саме: нежитлове приміщення другого поверху № 198 (приміщення № 1 - 13,1 кв.м., № 2 - 1,3 кв.м., № 3 - 3,0 кв.м., № 4 - 13,0 кв., № 5 - 12,1 кв.м.) під офіс, з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території.

29.10.2010 р. укладено додаткову угоду № 11 про продовження терміну дії договору до 31.12.2010 р. на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 507/12 від 28.10.2010 р.

На підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.2011 № 6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради», від 06.04.2011 № 20 «Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м.Запоріжжя» додатковою угодою № 13 від 01.06.2011 р. змінено сторону договору, а саме «Орендодавця» з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Згідно із п. 5.2 Договору оренди, Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 7 від 03.05.2009 р. орендна плата перераховується Орендарем самостійно до міського бюджету м. Запоріжжя щомісячно, не пізніше 20-го числа розрахункового місяця на рахунок згідно наведених реквізитів.

За змістом позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), в порушення приписів закону та умов вищевказаного Договору оренди, відповідач несвоєчасно та не в повному сплачував орендну плату, що призвело до виникнення у останнього заборгованості по орендній платі за період з 01.11.2011 р. по 01.11.2013 р. в сумі 15746,73 грн. За твердженням позивачів, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендних платежів, у останнього утворилась заборгованість за Договором, яка підлягає стягненню, і зазначене є достатньою підставою для розірвання договору та повернення майна.

Позовні вимоги про стягнення з стягнення з ТОВ «Таксі-Сервіс» суми основного боргу в розмірі 15746,73 грн., розірвання договору оренди № 923 від 25.09.2002 р. та зобов'язання ТОВ «Таксі-Сервіс» повернути нежитлове приміщення № 198, загальною площею 42,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, на користь МКП «Основаніє» за актом прийому-передачі, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача-1 і позивача-2, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом оренди за договором №923 від 25.09.2002 р. є державне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до Додаткової угоди до договору оренди сторонами продовжено термін його дії до 31.12.2010 р.

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що з боку сторін не надсилались заяви щодо припинення дії Договору, в зв'язку з чим його дію було автоматично продовжено на той самий строк та на тих самих умовах, які передбачені Договором.

Також суд звертає увагу, що в даному випадку у якості спеціального закону виступає Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 284 ГК України закріплено істотні умови господарського договору оренди. Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» також передбачено перелік істотних умов договору оренди.

Частина перша статті 12 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» вказує, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Ані ГК України, ані Закон України «Про оренду державного і комунального майна» не передбачають необхідності нотаріального посвідчення та державної реєстрації такого договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що норми ГК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є спеціальними та підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України до правовідносин оренди державного та комунального майна.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до умов статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

З приписів п. 5.2 Договору оренди вбачається, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за Договором оренди щодо передачі відповідачу нежитлового приміщення в оренду виконано у повному обсязі, що підтверджується актами прийому-передачі від 25.09.2002 р. та від 01.10.2003 р., копії яких міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно із п. 5.2 Договору оренди, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 7 від 03.05.2009 р. передбачено, що орендна плата перераховується орендарем самостійно до міського бюджету м. Запоріжжя щомісячно, не пізніше 20-го числа розрахункового місяця на рахунок згідно наведених реквізитів.

Судом встановлено, що відповідач у період з 01.11.2011 р. по 01.11.2013 р. не виконував свої зобов'язання за Договором оренди в частині внесення орендних платежів, в зв'язку з чим у ТОВ «Таксі-Сервіс» на день звернення до суду з даним позовом виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 15746,73 грн. Згідно наданої позивачем довідки, станом на 27.02.2014 р. заборгованість ТОВ «Таксі-Сервіс» не погашено.

Суд також приймає до уваги, що у зв'язку з невиконаннями відповідачем своїх зобов'язань за даним договором оренди, за рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 р. у справі № 28/5009/7955/11 з останнього було стягнуто заборгованість по орендній платі за період з листопада 2010 р. по жовтень 2011 р., включно.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 15746,73 грн. є обґрунтованими, підтверджені доданими розрахунками та підлягають задоволенню. При цьому, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання щодо сплати орендних платежів в узгоджених розмірах та у визначені договором строки.

Умовами п. 10.4 Договору передбачено, що договір може бути достроково розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та у випадках, передбачених законодавством.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами договірних зобов'язань.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Із змісту цієї норми слідує, що визначення істотності порушення є оціночним поняттям, яке повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата, з урахуванням її індексації, віднесена до істотних умов договору оренди.

Виходячи з ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань за договором оренди стосовно здійснення повної та своєчасної оплати за майно, що орендується, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди №923 від 25.09.2002 р. підлягають задоволенню.

В свою чергу, ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Виходячи з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком розірвання договору оренди.

Пунктом 5.11 Договору оренди передбачено, що у разі припинення договору оренди або його розірвання Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду. За змістом п. 2.5 Договору, майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі.

Матеріалами справи, зокрема, актом обстеження нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, складеним 07.02.2014 р. комісією у складі повноважених представників МКП «Основаніє», підтверджується, що орендоване за договором приміщення на даний час знаходиться у користуванні ТОВ «Таксі-Сервіс», відповідний акт прийому-передачі не складався і приміщення не поверталося.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання ТОВ «Таксі-Сервіс» повернути нежитлове приміщення № 198, загальною площею 42,5 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, на користь МКП «Основаніє» за актом прийому-передачі, підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Згідно п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1720,50 грн. на час подання позову) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68820,00 грн.) та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлено ставку судового збору в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (1147,00 грн. на час подання позову).

Відповідно до експертної оцінки станом на 15.08.2002 р. вартість спірного майна становить 17530,00 грн.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги майнового характеру про стягнення 15746,73 грн.

Таким чином, загальна сума позовних вимог майнового характеру становить 33276,73грн., тому судовий збір за вказані вище майнові вимоги складає 1720,50 грн. (мінімальний розмір).

Вимога позивача про дострокове розірвання договору оренди є немайновою вимогою, тому судовий збір за дану вимогу становить 1147,00 грн.

На підставі вищевикладеного, вбачається, що загальна сума судового збору за даним позовом становить 2867,50 грн.

Згідно платіжних доручень від 17.12.2013 р. №№ 730, 731, 732 Департаментом комунальної власності та приватизації при зверненні до суду з позовом сплачено суми судового збору 1147,00 грн., 1147,00 грн., 1720,50 грн., відповідно, як за дві вимоги немайнового характеру та одну майнову вимогу, всього - 4014,50 грн. отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 1147,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; .

За таких обставин, судовий збір в сумі 1147,00 грн., зайво сплачений Департаментом комунальної власності та приватизації платіжним дорученням № 730 від 17.12.2013 р. підлягає поверненню позивачу-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (м. Запоріжжя) та Міського комунального підприємства «Основаніє» (м.Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Сервіс» (м.Запоріжжя) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Сервіс» (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, код ЄДРПОУ 30456793, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 37573068) із зарахуванням до місцевого бюджету Орджонікідзевського району на рахунок: 3212871700007 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 38025409, код платежу 22080401, заборгованість по орендній платі у розмірі 15746 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 73 коп. Видати наказ.

Розірвати договір оренди державного нерухомого майна № 923 від 25.09.2002 р.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Таксі-Сервіс» (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26; код ЄДРПОУ 30456793) повернути Міському комунальному підприємству «Основаніє» (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-а, код ЄДРПОУ 20485152) нежитлове приміщення № 198 загальною площею 42,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, за актом прийому-передачі. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таксі-Сервіс» (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 26, код ЄДРПОУ 30456793, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 37573068; на р/р № 35415001004293 в ГУ ДКСУ Запорізької області, МФО 813015) суму 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Видати ухвалу про повернення Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 37573068) суми 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. зайво сплаченого платіжним дорученням № 730 від 17.12.2013 р. судового збору.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.03.2014 р.