Рішення

від 24.02.2014 по справі 911/4845/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"24" лютого 2014 р. права № 911/4845/13

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС», м. Біла Церква

про стягнення 14 978,97 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Будова Н.М.- предст., дов. б/н від 16.12.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС» (відповідач) про стягнення 14 978,97 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на нездійснення поставки відповідачем товару на суму оплачених ним рахунків-фактур в розмірі 14 978,97 грн., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, проте не поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.12.2013 року було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 03.02.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2014р. розгляд справи було відкладено на 24.02.2014р., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Відповідач в судове засідання 24.02.2014р. повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалами суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 24.02.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

Відповідно до виставлених рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС» (відповідач) № 14/12 від 14.12.2009р. та № 18/12 від 18.12.2009р. Моторвагонним депо Фастів-1 (що відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ Моторвагонне депо Фастів-1 Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», затвердженого Наказом № 298 від 15.09.2008р. Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця») (позивач), було здійснено попередню оплату поставки товарів на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 14 978,97 грн., що підтверджується, наявними у матеріалах справи, копіями платіжних доручень № 22 від 13.01.10р., № 42 від 15.01.10р. та № 298 від 01.02.10р.

Проте, за словами позивача, відповідачем на зазначену суму товар йому поставлено не було.

Таким чином, між сторонами фактично склалися правовідносини з поставки товару, що підтверджуються, зокрема, виставленим відповідачем рахунками-фактур та оплатою з боку позивача грошових коштів за поставку товару.

Як зазначає позивач, станом на момент звернення з позовом до господарського суду Київської області, відповідач не здійснив поставку товару на суму 14 978,97 грн. і в свою чергу, не повернув сплачені за товар кошти. У зв'язку з чим, станом на момент звернення позивача до суду, за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 14 978,97 грн.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Стаття 669 Цивільного кодексу України передбачає, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку стосовно передачі товару, вимога позивача про повернення грошових коштів є правомірною.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору, 29.11.2013р. позивач направив відповідачу лист № ДПУ-8/3771 з проханням повернути грошові кошти, сплачені на підставі рахунків-фактур в сумі 14 978,97 грн. Факт надсилання претензії підтверджується копією квитанції від 05.12.2013р.

Проте, вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та належного реагування, а також відповідачем не надано суду доказів неотриманням ним листа № ДПУ-8/3771.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

Боржник не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний лист був отриманий відповідачем, в зв'язку з чим у нього виник обов'язок повернути кошти на непоставлений товар.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, докази оплати всієї суми вартості товару. В свою чергу, викладені у позовній заяві доводи, відповідачем не спростовано та не надано суду доказів поставки товару на всю суму перерахованих грошових коштів.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Толстого, 40, код ЄДРПОУ 34326619) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) - 14 978 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. суми боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 04.03.2014р.

Суддя Щоткін О.В.