Постанова

від 27.02.2014 по справі 916/3229/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р.Справа № 916/3229/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Савицького Я.Ф.

Суддів : Гладишевої Т.Я.

Разюк Г.П.

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження секретаря судової палати ОАГС Разюк Г.П. від 25.02.2014р. №27)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.02.2014р.:

від позивача: Ноздрін О.М., за довіреністю б/н від 11.11.2013р.;

Ростомов Г.А, за довіреністю б/н від 05.06.2013р.;

від відповідача : Комендантов Г.Г., за довіреністю б/н від 25.02.2014р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "КОНТРАСТ"

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 січня 2014р.

по справі №916/3229/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕХ-ОДЕСА"

до відповідача: Малого приватного підприємства "КОНТРАСТ"

про стягнення 60530,40 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.02.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.01.2014р. по справі №916/3229/13 (суддя Лічман Л.В.) частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕХ-ОДЕСА" до Малого приватного підприємства "КОНТРАСТ" про стягнення 60530,40 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 57722,30 грн., 2266,49 пені, 541,60 грн. у якості 3% річних та судовий збір у сумі 1720,50 грн. з посиланням на те, що відповідач лише частково виконав зобов'язання за договором постачання №15/0313-1 від 15.03.2013р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, факт отримання якого підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та довіреностями на отримання цінностей, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг за договором постачання №15/0313-1 від 15.03.2013р. у сумі 32621,00 грн., що стало підставою для нарахування позивачем пені та 3% річних, крім того, судом першої інстанції встановлено, що в порушення ст.692 ЦК України, відповідачем не оплачено товар, отриманий на підставі окремих видаткових накладних на загальну суму 25101,30 грн., що також вбачається з акту звірки взаєморозрахунків станом на період з 01.01.2013р. по 12.09.2013р., тому позовні вимоги ТОВ "АРЕХ-ОДЕСА" є обґрунтованими.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Мале приватне підприємство "КОНТРАСТ" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2014р. по справі №916/3229/13 в частині стягнення з МПП "КОНТРАСТ" суми боргу у розмірі 25101,30 грн., неустойки та 3% річних, нарахованих на суму 25101,30 грн., мотивуючи це тим, що суд першої інстанції прийняв до уваги видаткові накладні, які не стосуються предмету спору, а саме №13515 від 26.04.2013р., №13488 від 26.04.2013р. та №13597 від 30.04.2013р., із змісту яких вбачається, що підставою для постачання товару є різні договори, тому відповідно до ст. 530 ЦК України строк оплати вартості товару за вказаними накладними ще не настав.

21.02.2014р. від ТОВ "АРЕХ-ОДЕСА" до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Малого приватного підприємства "КОНТРАСТ", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2013р. між ТОВ „АРЕХ-ОДЕСА" (постачальник, позивач) та МПП „КОНТРАСТ" (покупець, відповідач) укладено договір постачання №15/0313-1, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в межах обговореного терміну передати у власність покупця товар (холодильне обладнання), підготовлений для його монтажу, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити його на умовах, передбачених цих договором.

Загальна вартість товару за договором складає 163105,00 грн. з ПДВ (п.3.1 договору).

За положеннями п.п.3.2 - 3.5 договору оплата товару здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунка-фактури у формі безготівкового розрахунку. Сторони прийшли згоди про те, що покупець перераховує постачальнику вартість товару у вигляді передоплати в розмірі 25% від вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника, що становить 40776,25 грн., наступний платіж у розмірі до 50% від вартості товару, що становить 40776,25 грн., покупець перераховує постачальнику до 05.04.2013 р., наступний платіж в розмірі до 80% від вартості товару, що становить 48931,50 грн., покупець перераховує постачальнику до 12.04.2013р., остаточний розрахунок в розмірі 20% від вартості товару, що становитиме 32621,00 грн., покупець перераховує постачальнику по факту підписання двохстороннього акту прийому-передачі змонтованого устаткування, але не пізніше 31.04.2013 р.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення термінів оплати (п.3.3 договору), покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочення.

Договір набуває сили з 15.03.2013р. і діє до 15.03.2014р. (п.9.1 договору).

В специфікації товарів (холодильного обладнання), яка є додатком № 1 до договору, наведено перелік майна, яке підлягає поставці.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 163105,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №13435 від 25.04.2013р. на суму 28284,22 грн. та №13483 від 26.04.2013р. на суму 134820,78 грн. та відповідними довіреностями на його отримання №106 від 25,04,2013р. та №108 від 26.04.2013р. (арк. спр. 26-31).

Крім того, на підставі додаткових усних домовленостей сторін відбулась поставка товару на суму 25101,30 грн., доказом чого являються видаткові накладні №13515 від 26.04.2013р. на суму 5058,29 грн. та №13488 на суму 19390,34 грн., №13597 від 30.04.2013р. на суму 652,67 грн., а також довіреності на отримання товару №111 від 26.04.2013р., №109 від 26.04.2013р. та №114 від 30.04.2013р.

Загальна вартість переданого товару складає 188206,30 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, частину товару, поставленого відповідно до договору, оплачено в сумі 130484,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 22.03.2013р. на суму 40776,25 грн., від 11.04.2013р. на суму 40776,25 грн., від 25.04.2013р. на суму 48931,50 грн.

Станом на 12.09.2013р. сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається наявна заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 57722,30 грн.

02.10.2013р. у зв'язку з несплатою решти основного боргу в розмірі 57722,30 грн. ТОВ „АРЕХ-ОДЕСА" направило на адресу відповідача претензію № 1 з проханням погасити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив, що і стало підставою для звернення ТОВ „АРЕХ-ОДЕСА" до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з МПП „КОНТРАСТ" заборгованості у сумі 60530,40 грн., з яких 57722,30 грн. основного боргу, 2266,50 грн. пені та 541,60 грн. у якості 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладено договір поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 163105,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №13435 від 25.04.2013р. на суму 28284,22 грн. та №13483 від 26.04.2013р. на суму 134820,78 грн. та відповідними довіреностями на його отримання №106 від 25,04,2013р. та №108 від 26.04.2013р.

Крім того, на підставі додаткових усних домовленостей сторін відбулась поставка товару на суму 25101,30 грн., доказом чого являються видаткові накладні №13515 від 26.04.2013р. на суму 5058,29 грн. та №13488 на суму 19390,34 грн., №13597 від 30.04.2013р. на суму 652,67 грн., а також довіреності на отримання товару №111 від 26.04.2013р., №109 від 26.04.2013р. та №114 від 30.04.2013р.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору, лише частково виконав свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар на суму 130484,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 22.03.2013р. на суму 40776,25 грн., від 11.04.2013р. на суму 40776,25 грн., від 25.04.2013р. на суму 48931,50 грн.

Оплату за отриманий товар відповідно до окремих видаткових накладних №13515 від 26.04.2013р. на суму 5058,29 грн. та №13488 на суму 19390,34 грн., №13597 від 30.04.2013р. на суму 652,67 грн. відповідачем не здійснено взагалі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини та відсутність доказів оплати відповідачем боргу у повному обсязі, а також наявність акту звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається наявна заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 57722,30 грн., апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ „АРЕХ-ОДЕСА" в частині стягнення основного боргу в сумі 57722,30 грн., з яких 32621,00 грн. - за договором та 25101,30 грн. - за окремими видатковими накладними, підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ „АРЕХ-ОДЕСА", крім основного боргу просило стягнути з МПП „КОНТРАСТ" пеню у розмірі 2266,50 грн.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом ст. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку порушення термінів оплати (п.3.3 договору), покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення даної позовної вимоги на суму 2266,49 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 541,60 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає його правильним, відтак, вказана позовна вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги твердження скаржника про те, що судом першої інстанції неправомірно прийнято до уваги видаткові накладні, які не стосуються предмету спору, а також про те, що судом до зазначених накладних застосовано положення договору №15/0313-1 від 15.03.2013р., оскільки з матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є стягнення не лише на підставі вказаного договору, а й за окремим видатковими накладними, тобто в позовній заяві об'єднано кілька вимог, при цьому, штрафні санкції у вигляді пені та 3% річних були нараховані відповідачу лише на суму боргу за отриманий товар на умовах договору, тому місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за сумарною заборгованістю.

Скаржник стверджує, що відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України строк оплати вартості товару за окремими видатковими накладними №13515 від 26.04.2013р., №13488 від 26.04.2013р. та №13597 від 30.04.2013р. ще не настав.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє вказані доводи апелянта, з огляду на наступне.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Таким чином, апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк оплати за отриманий товар відповідно до видаткових накладних №13515 від 26.04.2013р., №13488 від 26.04.2013р. та №13597 від 30.04.2013р. настав відразу після його прийняття.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2014р. по справі №916/3229/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу МПП „КОНТРАСТ" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2014р. по справі №916/3229/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 04.03.2014р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Разюк Г.П.