Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/1537/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1537/14 24.02.14

За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України доТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Авіатранс К» простягнення 1 026 541,62 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача 1:Войтенко І.В. від позивача 2:Строгуш О.І. від відповідача:Лахманик Ю.Р. прокурор:Зозуля Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі - «Підприємство») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Авіатранс К» (надалі - «Товариство») про стягнення 1 026 541,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов угоди №12/1-13 від 01.01.2013 р. позивач 2 надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 979 690,90 грн. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 23 227,62 грн., інфляційних у розмірі 5 755,69 грн. та 10% річних у розмірі 17 867,41 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.02.2014 р.

Представники позивача 1, позивача 2 та прокурор в судове засідання з'явилися, надали документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги прокурора підтримали та просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвал суду виконала, позовні вимоги визнала повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між Підприємством (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено угоду про надання аеронавігаційного обслуговування №12/1-13 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник замовляє і зобов'язується оплатити, а виконавець у порядку та на умовах, визначених угодою, бере зобов'язання надавати замовнику аеронавігаційне обслуговування.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що нарахування виконавцем плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється щомісяця.

Зі змістом п. 3.6 Договору строк, в межах якого має бути сплачений рахунок-фактура, становить 10 робочих днів, починаючи від дня його отримання замовником. У разі отримання рахунка-фактури у неробочий день перебіг зазначеного строку починається з першого робочого дня. Рахунок-фактура та реєстр польотів до нього надсилаються виконавцем рекомендованим листом на поштову адресу замовника, вказану у розділі 9 угоди.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Підприємством було надано Товариству послуги на загальну суму 2 611 641,74 грн., що підтверджується рахунками-фактурами №716 від 04.09.2013 р., №887 від 04.10.2013 р., №888 від 04.10.2013 р., №904 від 07.11.2013 р., №987 від 07.11.2013 р., №1001 від 05.12.2013 р., №1064 від 05.12.2013 р. та реєстрами польотів до них.

Відповідачем частково було оплачено надані послуги на суму 1 631 950,84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №856 від 01.10.2013 р., №859 від 03.10.2013 р., №886 від 09.10.2013 р., №889 від 10.10.2013 р., №892 від 14.10.2013 р., №938 від 23.10.2013 р., №971 від 31.10.2013 р., №1006 від 06.11.2013 р. та банківською випискою з рахунку позивача 2.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку прокурора, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих на підставі Договору послуг, у зв'язку з чим прокурор вказує на існування заборгованості у розмірі 979 690,90 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (рахунки-фактури №716 від 04.09.2013 р., №887 від 04.10.2013 р., №888 від 04.10.2013 р., №904 від 07.11.2013 р., №987 від 07.11.2013 р., №1001 від 05.12.2013 р., №1064 від 05.12.2013 р. та реєстри польотів до них) підтверджується надання позивачем 2 послуг за Договором на загальну суму 2 611 641,74 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення таких рахунків-фактур відповідачу у встановлений п. 3.6 Договору спосіб.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи п. 3.6 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем 2 згідно Договору послуг на момент розгляду справи настав, а враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату наданих послуг на суму 1 631 950,84 грн., його заборгованість за становить 979 690,90 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Підприємства 979 690,90 грн. за надані згідно Договору послуги. Представником відповідача вказана заборгованість визнана в судовому засіданні 24.02.2014 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 979 690,90 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 23 227,62 грн., інфляційних у розмірі 5 755,69 грн. та 10% річних у розмірі 17 867,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з серпня по грудень 2013 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.1 Договору за будь-який несплачений у визначений строк рахунок-фактуру виконавець нараховує, а замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, повинна сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляцій (інфляційні проценти) за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 23 227,62 грн., інфляційних у розмірі 5 755,69 грн. та 10% річних у розмірі 17 867,41 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 979 690,90 грн., пені у розмірі 23 227,62 грн., інфляційних у розмірі 5 755,69 грн. та 10% річних у розмірі 17 867,41 грн.

Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Міністерства інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який виконує функції держави у відносинах сторін, що підтверджується наступним.

Згідно пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України №581/2011 від 12.05.2011 р., передбачено, що Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, надання послуг поштового зв'язку, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури).

При цьому, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України входить до переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №265-р від 21.03.2011 р., а його майно є державною власністю та належить Підприємству на праві господарського відання.

В даному випадку інтереси держави полягають в захисті та розвитку повітряного транспорту та руху України, а також в припиненні порушень законності в бюджетній сфері, що в свою чергу впливає на фінансову систему держави.

Враховуючи викладене, заступник прокурора міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Авіатранс К» (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 90; ідентифікаційний код 21631302) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ідентифікаційний код 19477064) заборгованість у розмірі 979 690 (дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 90 коп., пеню у розмірі 23 227 (двадцять три тисячі двісті двадцять сім) грн. 62 коп., 10% річних у розмірі 17 867 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 41 коп. та інфляційні у розмірі 5 755 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Авіатранс К» (03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 90; ідентифікаційний код 21631302) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 20 530 (двадцять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 83 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2014 р.

Суддя В.П. Босий