Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/271/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/271/14 24.02.14

За позовомФізичної особи-підприємця Хайшаєва Олександра Хусаїновича доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Маркетинг Групп» пророзірвання договору стягнення та 60 000,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Пономарьов М.М., Хайшаєв О.Х. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Хайшаєв Олександр Хусаїнович (надалі - «Підприємець») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Маркетинг Групп» (надалі - «Товариство») про розірвання договору стягнення та 60 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином зобов'язання з надання послуг за договором щодо надання маркетингових послуг №ДГ200813-1 від 20.08.2013 р. не виконав, в зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про розірвання такого договору, повернення суми передоплати у розмірі 30 000,00 грн. та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. розгляд справи відкладено до 24.02.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача та позивач з'явилися, на виконання вимог ухвали суду надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03187, м. Київ, вул. Заболотного, 66, кв. 19, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18214358 від 21.02.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2013 р. між Товариством (виконавець) та Підприємцем (замовник) було укладено договір щодо надання маркетингових послуг №ДГ200813-1 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надати результати досліджень у термін 21 день з моменту підписання даного договору.

Згідно з п. 7.3 Договору при здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику якого зберігається у сторін.

Відповідно до п.п. 8.1 та 8.2 Договору замовник виплачує виконавцю додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн.; вид розрахунків: передоплата, форма розрахунків: безготівкова.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на користь відповідача передоплату у розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 21.08.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з надання послуг згідно Договору.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та сплата на користь відповідача суми передоплати у розмірі 30 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №14 від 21.08.2013 р.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надати результати досліджень у термін 21 день з моменту підписання даного договору.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання Товариством свого зобов'язання з надання послуг за Договором у визначений строк.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі №5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі №5023/4499/12.

З правової природи відносин надання послуг вбачається, що при укладанні вказаного договору замовник, перш за все, має на меті отримання оплачених послуг.

Відтак, невиконання відповідачем зобов'язання з надання послуг свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання з надання послуг з виявлення конкурентного середовища в торговельних мережах України, вимога позивача про розірвання Договору є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 р. у справі №2-22/1351-2009 та від 12.06.2012 р. у справі №55/385.

З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з надання послуг за Договором, а також внаслідок наявності підстав для розірвання Договору, суд приходить до висновку про те, Товариство зобов'язане повернути Підприємцю отриману від нього передоплату у розмірі 30 000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємця про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30 000,00 грн. за неналежне виконання зобов'язання з надання послуг.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з надання послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії даного договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 100% від погодженої суми в п. 8.1.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з надання послуг, то правомірним є стягнення з Товариства штрафу у розмірі 30 000,00 грн. (30 000,00 грн.*100%).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору та стягнення з Товариства на користь Підприємця суми передоплати у розмірі 30 000,00 грн. та штрафу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хайшаєва Олександра Хусаїновича задовольнити повністю.

2. Розірвати договір щодо надання маркетингових послуг №ДГ200813-1 від 20.08.2013 р., укладений між Фізичною особою-підприємцем Хайшаєвим Олександром Хусаїновичем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Маркетинг Групп».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Маркетинг Групп» (03187, м. Київ, вул. Заболотного, 66, кв. 19; ідентифікаційний код 38129405) на користь Фізичної особи-підприємця Хайшаєва Олександра Хусаїновича (03048, м. Київ, вул. Ів. Пулюя, 5-А, кв. 88; ідентифікаційний номер 2072514051) заборгованість у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2014 р.

Суддя В.П. Босий