Рішення

від 25.02.2014 по справі 901/3712/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2014 Справа № 901/3712/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудінтерм»

до Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Євпаторійське професійно-технічне училище сфери обслуговування та туризму»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим

про стягнення 41 406,22 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

Від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьбудінтерм» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського професійно-технічного закладу «Євпаторійське професійне-технічне Училище Промисловості і сільського господарства» про стягнення 41 602,22 грн., в тому числі 39 717,69 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 1 884,53 грн.

3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору поставки в частині оплати вартості товару та обґрунтовані посиланням на статті 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу та статтю 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 11.11.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.11.2013.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.12.2013 суд, в порядку частини 4 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, допустив заміну неналежного відповідача та розгляд справи розпочався заново.

В судовому засіданні 24.12.2013 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва до 28.01.2014.

Ухвалою від 28.01.2014 суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим. Розгляд справи відкладено на 10.02.2014.

Ухвалою від 10.02.2014 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів до 27.02.2014 включно в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні 25.02.2014 надав додаткові пояснення по суті спору, а також просив стягнути судові витрати, які складаються з судового збору, а також витрат на юридичні послуги в розмірі 2 890,00 грн.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що договір купівлі-продажу, за порушення умов якого позивач вимагає стягнути заборгованість, підписаний особою, яка не мала на це повноважень, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Аналогічні заперечення висловлені представником відповідача в судовому засіданні 25.02.2014.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явилась. До початку судового засідання від третьої особи надійшов відзив на позов, в якому третя особа просила в позові відмовити в повному обсязі, з огляду на те, що договір на підставі якого виникли спірні правовідносини підписаний особою, яка не мала на це повноважень.

Також, третя особа просила розглянути справу без участі її представника.

В судовому засіданні 25.02.2014 оголошена перерва до 16 год. 00 хв. 25.02.2014.

Після перерви представник позивача та відповідача в судове засідання не з'явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 21.05.2013 № 389-р «Про перейменування Кримських республіканських професійно-технічних навчальних закладів», наказом Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим від 01.06.2013 № 698 «Про перейменування Кримських республіканських професійно-технічних навчальних закладів» Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад «Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства» перейменоване у Кримський республіканський професійно-технічний навчальний заклад «Євпаторійське професійно-технічне училище сфери обслуговування та туризму».

01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Південьбудінтерм» (продавець) та Кримським республіканським професійно-технічним навчальним закладом «Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства» (покупець) укладено договір, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити насоси циркулярні К100-65-200Б у кількості 2 шт., вартістю 39 600,00 грн., у тому числі ПДВ 6 600,00 грн. (а.с. 9).

Пунктом 2.1 Договору покупець зобов'язався оплатити товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставленого рахунку.

На виконання умов Договору, за витратною накладною № РН-0000020 від 01.09.2011 позивач передав, а відповідач прийняв насос циркулярний К 100-65-200 Б у кількості 2 шт. (а.с. 10).

За твердженням позивача, відповідач, отримавши товар не сплатив його вартість, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 39 600,00 грн.

З огляду на наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, останній звернувся до нього з претензією № 1, отриману відповідачем 02.10.2013 відповідно до штампу вхідної кореспонденції (а.с. 13), в якій вимагав сплати заборгованості, а також інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості.

У відповіді на зазначену претензію, яка надіслана позивачу відповідачем 22.10.2013, останній вказав на відсутність документального підтвердження повноважень особи, яка підписала договір купівлі-продажу 01.09.2011, а також зазначив про відсутність правових підстав для вимог про стягнення заборгованості (а.с. 58).

25.04.2012 відповідач надіслав на адресу позивача листа вих. № 01-1/190, в якому зазначив, що претензії з оплати 39 600,00 грн. ним отримані, а заборгованість буде сплачена відповідно до бюджетних асигнувань на 2013 рік (а.с. 43).

Проте, заборгованість в розмірі 39 600,00 грн. відповідачем не сплачена.

Наведене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудінтерм» до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з купівлі-продажу, які регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, в порушення умов вищезазначеного договору, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару в повному обсязі.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом представника відповідача на витратній накладній № РН-0000020 від 01.09.2011, а також печаткою підприємства.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 39 600,00 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Кримського республіканського професійно-технічного закладу «Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості і сільського господарства» заборгованості у розмірі 39 600,00 грн.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд має зазначити наступне.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що договір купівлі-продажу від 01.09.2011 від імені підприємства підписаний особою, яка не мала на це повноважень, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Проте, суд має звернути увагу на наступне.

Як вже зазначалось, з матеріалів даної справи вбачається, що відповідачем визнані вимоги позивача про наявність у нього заборгованості перед позивачем, зокрема, відповідаючи на претензії позивача, листом від 25.04.2012 (вих. № 01-1/190), КРПТУЗ «Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства» повідомило, що заборгованість перед позивачем, у тому числі, в розмірі 39 600,00 грн. за договором купівлі-продажу котельного обладнання від 01.09.2011 виникла через відсутність бюджетного фінансування, у зв'язку з чим відповідач просив оплату заборгованості в розмірі 39 600,00 грн. визначити додатково відповідно до бюджетних асигнувань на 2013 рік (а.с. 43).

Зазначений лист від імені КРПТУЗ «Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості та сільського господарства» підписаний директором Волковою А.Ю.

Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.04.2012 (дата підписання вищезазначеного листа), особою, яка уповноважена представляти юридичну особу від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Євпаторійське професійно-технічне училище промисловості і сільського господарства» є Волкова А.Ю.

Відповідно до пункту 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З огляду на викладене, враховуючи те, що спірний Договір, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість, в наступному схвалений уповноваженою особою, доводи відповідача про визнання такого договору недійсним є безпідставними.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 1 884,53 грн. 3% річних та 117,69 грн. інфляційних втрат.

Право позивача вимагати сплатити 3% річних та інфляційних втрат передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати нараховані ним за період з 01.09.2011 по 01.04.2013 та їх загальних розмір становить 117,69 грн.

За такий саме період, позивачем нараховані 3% річних.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, з вимогами про повернення коштів та нарахованих на суму прострочення 3% річних та інфляційних втрат, до відповідача він звертався з претензією 02.10.2013 (а.с. 13).

Враховуючи положення статті 530 Цивільного кодексу України, обов'язок повернути позивачу грошові кошти, інфляційні втрати та 3% річних, виник у відповідача після 02.10.2013.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані останнім за період з 01.09.2011, тобто з дати укладення Договору, по 01.04.2013.

Враховуючи викладене, підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Крім того, суд вважає, що вимоги про стягнення судових витрат, які складаються з витрат на юридичні послуги в розмірі 2 890,00 грн., задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

По-перше, в якості доказів надання юридичних послуг, позивачем надані Акти приймання-передачі консультаційних та юридичних послуг, складений між позивачем та фізичною особою-підприємцем Черкашиним Е.С.

Суд, звертає увагу, що інтереси позивача в даному судовому процесі, представляла представник за довіреністю від позивача Черкашина К.О.

Посилання представника Черкашиної К.О. про те, що вона є дружиною та найманим працівником Черкашина Е.С., як на підставу вимог про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги є безпідставними та необґрунтованими.

По-друге, суд зазначає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», це - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми «Максима» щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України від 11.07.2013 № 1-4/2013 вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Доказів того, що представник позивача є адвокатом, не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмову позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат за надання юридичних послуг.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні 25.02.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 03.03.2014.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кримського республіканського професійно-технічного навчального закладу «Євпаторійське професійно-технічне училище сфери обслуговування та туризму» (Роздольненське шосе, 13, м. Євпаторія, 97402, р\р 3541300100144, 35423002001448, 35421004001448 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 02545235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьбудінтерм» (вул. Будівельників, 6, м. Євпаторія, АР Крим, 97420, ЄДРПОУ 32994777) 39 600,00 грн. заборгованості та 1637,70 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті частині позову відмовити.

Суддя А.Ю. Пукас