Рішення

від 04.03.2014 по справі 907/66/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.2014р. Справа № 907/66/14

За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі, м. Тячів

до Тячівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Тячів

про стягнення загальної суми 13 324,00 грн. (в тому числі сума 9 409,00грн.-заборгованості по внесках та сума 3 915,00 грн. - пені).

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Василиндра М.М. - провідний спеціаліст - юристконсульт юридичного відділу управління виконавчої дирекції ФСС НВВ та ПФ України в Закарпатській області за дов. від 12.02.2014р.

від відповідача: явка на власний розсуд

СУТЬ СПОРУ: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі, м. Тячів (далі - позивач) звернулося з позовом до Тячівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Тячів (далі - відповідач) про стягнення загальної суми 13 324,00 грн. (в тому числі сума 9 409,00грн.- заборгованості по внесках та сума 3915,00 грн. - пені).

Позивач, через канцелярію суду, надіслав до матеріалів справи письмову заяву від 18.02.2014р. про уточнення позовних вимог (а.с. 41-42), з долученням поштової квитанції від 19.02.2014р. № 2783, як доказу у підтвердження факту надсилання примірника такої заяви відповідачеві (а.с.43).

Зокрема, даною заявою позивач зменшує позовні вимоги на заявлену суму 3915,00 грн. пені, оскільки при поданні позову позивачем не було враховано ту обставину, що як випливає з п. 3.3 ст. 3 Мирової угоди всі неустойки, фінансові санкції та пеня визнані господарським судом підлягають списанню та вважаються погашеними, в тому числі і в даній сумі пені перед фондом.

Даною заявою просить суд стягнути з відповідача суму 9 409,00грн. заборгованості по внесках, з якої сума 8 228,00грн. заборгованості за 3-4 квартали 2013р. згідно графіка погашення заборгованості, відповідно до умов мирової угоди та сума 1 181,00грн. заборгованості, яка виникла в процедурі розпорядження майном.

З урахуванням вищезазначеної заяви, представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги у зменшеному розмірі підтримав та просить суд задоволити позов в повному обсязі у зменшеному розмірі позовних вимог, з посиланням на підтвердження таких позовних вимог наявними у матеріалах справи документальними доказами.

Відповідач повторно, при наявності, письмовий відзив на позов з доказами в його обґрунтування не подав та про наявність на те причин, суду не повідомлено.

Про час і місце розгляду даної справи, у даному судовому засіданні, відповідач належним чином повідомлений судом на підставі ухвали суду від 17.02.2014р. по справі №907/66/14 про відкладення розгляду даної справи на 04.03.2014р., яка надіслана судом на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві: м. Тячів, вул. Леніна,15, яка не поверталась на адресу суду, що засвідчує обставину її отримання відповідачем.

Дана обставина свідчить про належне виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатись правами, передбаченими ст.22 ГПК України, що ним зроблено не було.

Суд також зазначає, що ухвала суду від 31.01.2014р. про порушення провадження у справі 907/66/14, надіслана відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у позовній заяві: м. Тячів, вул. Леніна,15, була отримана відповідачем, що підтверджено повідомленням про вручення 04.02.2014р. відповідачеві вищезазначеної кореспонденції суду (а.с.3). Дана обставина також засвідчує той факт, що відповідачеві відомо про наявність даного спору по даній справі.

За вищенаведених обставин, судом вжито достатніх заходів щодо повідомлення учасників судового процесу (в тому числі і відповідача) про вчинення вищезазначених процесуальних дій по даній справі, а тому спір по даній справі у даному судовому засіданні вирішується, з урахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, на підставі наявних у справі матеріалів в порядку ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Вивчивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 28.07.2010р. у справі № 6/24 було затверджено Мирову угоду, укладену боржником - Тячівським виробничим управлінням житлово - комунального господарства та кредиторами в особі комітету кредиторів у справі про банкрутство (5 юридичних осіб, в тому числі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі) (а. с. 18 - 19).

Статтею 3.2 Мирової угоди визначено, що боржником за рахунок коштів, отриманих з державного та місцевого бюджетів, власних доходів буде погашено до 30.06.2015р. згідно черговості, визначеної реєстром кредиторів, заборгованість в сумі 2 124 328,00грн., в тому числі заборгованість перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі в сумі 49 398,00 грн. (а.с. 14 на звороті).

Статтею 4.2 Мирової угоди встановлено, що кредитори надають боржнику відстрочку та розстрочку погашення заборгованості з грошових зобов'язань у відповідності з узгодженим графіком, зокрема, заборгованість перед кредитором Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі в сумі 49 398,00грн. розстрочена шляхом визначення щоквартальних платежів в сумі 4 117,00грн. на період з першого кварталу 2011 року по третій квартал 2013 року та у сумі 4 111,00грн. на період четвертого кварталу 2013 року (а.с. 14).

Також додатком до п.4.3 ст.4 Мирової угоди затверджено графік погашення кредиторської заборгованості, що виникла в процедурі розпорядження майном між відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі та Тячівським виробничим управлінням житлово - комунального господарства та якою є сума 1 181,00грн. заборгованості, яка розстрочена по періоду її погашення з 01.03 по 31.12.2013р. (а.с. 17).

Оскільки відповідач в обумовлені Мировою угодою строки не виконав свої зобов'язання, чим порушив умови Мирової угоди, позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів про стягнення з Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства суми 9 409,00грн. заборгованості по внесках (з якої сума 8 228,00грн. заборгованості несплаченої за період 3-4 квартали 2013р., згідно графіка погашення заборгованості, відповідно до умов Мирової угоди та сума 1 181,00грн. заборгованості, яка виникла в процедурі розпорядження майном та яка є несплаченою по періоду її погашення з 01.03 по 31.12.2013р.), у зменшеному розмірі позовних вимог, з урахуванням письмової заяви від 18.02.2014р. про уточнення позовних вимог (а.с. 41-42).

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діяла на час укладення Мирової угоди) зазначено, що під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Згідно частини 8 статті 39 вищезазначеного Закону у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'являти свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою. Зазначена норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди в процедурі банкрутства. Кредитор не повинен доказувати наявність грошового зобов'язання, що існувало до затвердження мирової угоди.

Враховуючи вищенаведені положення та те, що Мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості в уточненому розмірі позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Мировою угодою.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Невиконання відповідачем умов Мирової угоди щодо погашення заборгованості в порядку та строки, передбачені цією Мировою угодою, свідчить про наявність в його діях складу цивільної відповідальності, а тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у зменшеному розмірі позовних вимог за мировою угодою, зобов'язання за якою відповідачем не виконуються, є належним чином відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому такі позовні вимоги у зменшеному розмірі підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 827,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 115 та 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства ( м. Тячів, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 03344183) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тячівському районі ( м. Тячів, вул. Незалежності, 23, ідентифікаційний код 25450477, р/р 37175010000011 в ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812106) суму 9 409,00грн. невиконаних зобов'язань по Мировій угоді, затвердженій у справі господарського суду Закарпатської області № 6/24 про банкрутство Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства. Видати наказ.

3. Стягнути з Тячівського виробничого управління житлово - комунального господарства ( м. Тячів, вул. Леніна, 15, ідентифікаційний код 03344183) в дохід Державного бюджету України (отримувач - УДКСУ у м. Ужгороді Закарпатської області, код бюджетної класифікації - 22030001, ідентифікаційний код отримувача - 38015610, банк отримувача - ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО банку отримувача - 812016, номер рахунку отримувача - 31211206783002) суму 1 827,00грн. судового збору. Видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому відповідно до ст.85 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України .

Суддя В.І. Карпинець