Рішення

від 28.02.2014 по справі 136/306/14-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/306/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" лютого 2014 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сільськогосподарського акціонерного товариства «Турбівське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області, про визнання договорів оренди землі недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом до відповідача, який обґрунтували тим, що у 2009 році між ними та відповідачем були укладені договори оренди землі, а саме:

- 22 серпня 2009 року в смт. Турбів, Липовецького району, Договір оренди землі № 932/2 між ОСОБА_2 та CAT «Турбівське», який був зареєстрований у Липовецькому районному відділі Держкомзему 16.05.2011 року за №052228284000499. Предметом договору зазначено земельна ділянка НОМЕР_1 розміром 2,7415 га, (кадастровий номер 0522282800:06:000:0155), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (землю) серія ЯЖ № 783119 від 12.01.2009 року;

- 30 січня 2009 року в с. Костянтинівка, Липовецького району Вінницької області Договір оренди землі в„– 933 /2 між ОСОБА_1 та САТ «Турбівське», який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 20.12.2009 року за №040904400159, предметом якого є земельна ділянка НОМЕР_2 розміром 2,7413 га (кадастровий номер 0522282800:06:000:0156), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ № 783120 від 12.01.2009 року.

Під час укладення вищевказаних договорів одразу було підписано Акти приймання-передачі об'єктів оренди, проте дати складання актів не зазначено, дата державної реєстрації у договорах позивачів та відповідача різниться, а також у договорах відсутня така істотна умова як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка носить обов'язковий характер для договорів оренди землі. Разом з цим, відповідач по даний час не здійснив орендну плату, у розмірі, що вказана у договорах.

Ураховуючи наведене, позивачі вважають, що договори оренди укладені між ними та відповідачем з порушенням закону, а тому мають бути визнані судом недійсними у відповідності до положень ст..15 Закону України «Про оренду землі».

В судове засідання позивачі не з'явились, однак надали суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, а розгляд справи проводити у їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилась, однак через канцелярію суду надала письмове заперечення проти позову позивачів та заяву, в якій просила розгляд справи проводити без представника ПАП «Турбівське». В письмовому запереченні свою правову позицію представник відповідача аргументувала наступним чином.

Дійсно визнали обставину, що між сторонами даного спору були укладені Договори оренди землі. Державна реєстрація таких договорів відповідачем перед позивачами не приховувалась, оскільки вона була проведена безпосередньо структурним підрозділом ДЗК м. Липовець. До вказаних договорів було додано акти прийому-передачі земельних ділянок, які є його невід'ємними частинами. В Договорах оренди перераховані усі пункти та узгоджено було усі умови, які діяли на той період в Україні. Зокрема, зазначено об'єкт оренди, строк дії Договору, орендна плата і її розмір, Договори підписані землевласниками особисто. Щодо відсутності у вказаних договорах оренди таких пунктів як передача в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то зазначає, що відповідно до закону 119, Договори, які були укладені до моменту виходу цього закону, являються чинними і внесення змін в Договір оренди не вимагалось. Дані громадяни отримали свої паї як в натуральній формі, так і в грошовій, тому на думку ПАТ «Турбівське», підстав для визнання Договорів оренди землі укладених між сторонами даного спору недійсними - не має.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області, в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи був оповіщений в установленому законом порядку.

Враховуючи, що сторони скористались своїм правом врегульованим ч.2 ст.158 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи у їх відсутності, про що надали суду заяви відповідного змісту, а неявку представника третьої особи суд визнає неповажною, тому підстав для відкладення розгляду справи, що унормовані ст.169 ЦПК України, суд не вбачає та проводить розгляд справи в даному судовому засіданні на підставі доказів, що містяться у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Із здобутих у справі доказів судом встановлено та сторонами спору не заперечувалось, що 22 серпня 2009 року в смт. Турбів, Липовецького району, було укладено Договір оренди землі № 932/2 між ОСОБА_2 та CAT «Турбівське», який був зареєстрований у Липовецькому районному відділі Держкомзему про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 16.05.2011 року за №052228284000499. Предметом договору зазначено земельна ділянка НОМЕР_1 розміром 2,7415 га, (кадастровий номер 0522282800:06:000:0155), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку (землю) серія ЯЖ № 783119 від 12.01.2009 року, який був виданий на підставі розпорядження Липовецької РДА №272 від 30.09.2008 року.

30 січня 2009 року в с. Костянтинівка, Липовецького району Вінницької області, було укладено Договір оренди землі в„– 933 /2 між ОСОБА_1 та САТ «Турбівське», який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі про що в Державному реєстрі земель було вчинено запис від 20.12.2009 року за №040904400159, предметом якого вказано земельна ділянка НОМЕР_2 розміром 2,7413 га (кадастровий номер 0522282800:06:000:0156), що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 783120 від 12.01.2009 року, що виданий на підставі розпорядження Липовецької РДА №272 від 20.09.2008 року.

Вказані Договори оренди землі не містять такої істотної умови - як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка була внесена до ст..15 Закону України «Про оренду землі» згідно із Законом N 509-VI від 16.09.2008 року. А також, в наданих позивачами до позовної заяви актах приймання - передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договорів оренди землі не вказано дату їх складання.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. При цьому, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивачі звернулись до суду із позовом, в якому зазначили, що наведені вище договори оренди землі укладені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема статті 15 Закону161-ХІV, відтак мають бути визнані судом недійсними. Проте, всупереч вимогам статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України, позивачі не вказують у позові, яким чином відсутність такої істотної умови договору оренди землі - як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а також відсутність дати у актах приймання - передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договорів оренди землі порушують їх право та в чому саме полягає порушення законних прав позивачів.

Ураховуючи те, що за результатами розгляду даної справи факту порушення прав позивачів не встановлено, а позивачі в пред'явленому позові до відповідача посилаються лише на формальне порушення закону, суд дійшов до переконання, що правових підстав для задоволення позову не має.

Зрештою, такий правовий висновок зробив і Верховний Суд України, розглянувши на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 р. справу про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах №6-94цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Статтею 360-7 ЦПК України, унормовано, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що в задоволені позову слід відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується правилами ст..88 ЦПК України, а тому відносить їх на рахунок позивачів.

Керуючись ст. 15 ЦК України, ст.15 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV, ст..3, 10, 11, 58-61, 88, 158, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сільськогосподарського акціонерного товариства «Турбівське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ Держкомзему у Липовецькому районі Вінницької області, про визнання договорів оренди землі недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко