Рішення

від 13.02.2014 по справі 923/1759/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 р. Справа № 923/1759/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Дніпровського району м.Херсона, м.Херсон

до

відповідача-1: Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон

відповідача-2: Управління комунального майна Херсонської міської ради, м. Херсон

відповідача-3: Реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні, м. Херсон

відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський причал № 10", м.Херсон

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі та споруди, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

за участю ст. прокурора Ахременко О.Д., посвідчення № 019816 від 19.08.2013р.

представників сторін:

від відповідача -1- не прибув;

від відповідача -2 - не прибув;

від відповідача -3 - Вовк К.Ю., уповн. представник, довіреність від 08.01.2014р.;

від відповідача -4- не прибув.

Обставини справи: провадження у справі розпочато за позовом прокурора Дніпровського району м. Херсона (прокурор) до Виконавчого комітету Херсонської міської ради (відповідач-1), Управління комунального майна цієї ж міської ради (відповідач-2), Реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні (відповідач-3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський причал № 10" (відповідач-4) з вимогою визнати недійсним виданого відповідачеві-4 на підставі рішення відповідача-1 свідоцтва про право власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м. Херсоні, а також, з вимогою скасувати державну реєстрацію права власності на вказані будівлі та споруди причалу № 10 за відповідачем-4, шляхом внесення відповідачем-3 до державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права власності на це нерухоме майно за відповідачем-4. Позовні вимоги обгрунтовано нормами ст.ст.182, 328 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та твердженнями про визнання нечинним та скасування в судовому порядку п.п. 1.10. п. 1 рішення відповідача-1, згідно з яким було вирішено видати відповідачу-4 свідоцтво про право власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м.Херсоні

16.01.2014р. через канцелярію суду надійшли додаткові письмові пояснення прокурора на підтвердження обґрунтованості позовних вимог (а.с.54). Згідно з цими поясненнями стверджується про те, що оспорюване свідоцтво надає відповідачеві-4 можливість без встановлених державою правових підстав використовувати земельну ділянку комунальної власності Херсонської міської ради, на якій розташовані будівлі та споруди причалу № 10, що в свою чергу обмежує конституційні права Херсонської міської ради на розпорядження та користування цієї земельною ділянкою.

Відповідач-1 та відповідач-2 належним чином, згідно ст. 64 ГПК України, повідомлені про час та місце розгляду справи. До суду повернулися та залучені судом до матеріалів справи поштові повідомлення (а.с.37,40) з відмітками про вручення відповідачу-1 та відповідачу-2, за їхніми вказаними у позовній заяві адресами, рекомендованих листів з копією ухвали суду від 18.12.2013р. про порушення провадження у даній справі. Присутнього ж в судовому засіданні 06.02.2014р. представника обох цих відповідачів було повідомлено про відкладення розгляду справи на 13.02.2014р. о 14-30 год., що слідує з протоколу судового засідання 06.02.2014р. (а.с.60). Також, ухвалу суду від 06.02.2014р. про відкладення розгляду справи на 13.02.2014р. було надіслано відповідачу-1 та відповідачу-2 поштою, згідно ст. 64 ГПК України, за вказаними у позовній заяві адресами цих відповідачів. Всупереч вимог суду, згідно з ухвалами від 18.12.2013р., 16.01.2014р. та 06.02.2014р., відповідач-1 та відповідач-2 не надали суду відзиви на позов, а також, копії витребуваних від них судом документів. Про причини цього суду не повідомлено.

15.01.2014р. через канцелярію суду від Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні надійшов відзив на позов, згідно з яким стверджується, що державні реєстратори реєстраційної служби цього управління не мають законних підстав, й відповідно, можливості скасувати зареєстроване 30.07.2008р. в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за відповідачем-4 право власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул.Перекопській, 178-Е у м.Херсоні, оскільки згідно з законодавством України державним реєстраторам реєстраційної служби надано лише право користування записами з вказаного державного реєстру. Також, у відзиві Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні вказано, що реєстрація за відповідачем-4 права власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул.Перекопській, 178-Е у м. Херсоні була здійснена Херсонським державним бюро технічної інвентаризації. З зазначених підстав у відзиві Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні стверджується про те, що відповідач-3 не є належним відповідачем по даній справі.

Також, 15.01.2014р. до суду надано, з супровідним листом за підписом керівника відповідача-3, копії Положення про реєстраційну службу Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні, свідоцтва про державну реєстрацію Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні та довідки на це ж саме управління з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач-4 належним чином, згідно ст. 64 ГПК України, повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвали суду від 18.12.2013р. про порушення провадження у справі, від 16.01.2014р. про відкладення розгляду справи на 06.02.2014р., від 06.02.2014р. про відкладення розгляду справи на 13.02.2014р. було надіслано судом відповідачеві-4 поштою, за місцезнаходженням відповідача-4 за станом на час розгляду даної справи згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витяг з цього реєстру стосовно відповідача-4 (а.с.62-63). Першу з вказаних ухвал було надіслано відповідачу-4 рекомендованим листом з повідомленням, а дві інші - рекомендованими листами. До суду повернулося та залучено судом до матеріалів справи поштове повідомлення (а.с.36) з відміткою про вручення 24.12.2013р. за вказаним місцезнаходженням відповідача-4 рекомендованого листа з копією ухвали суду від 18.12.2013р. про порушення провадження у справи. Два інші надіслані судом відповідачеві-4 рекомендовані листи (з ухвалами від 16.01.2014р та від 06.02.2014р.) до суду без вручення відповідачеві-4 не поверталися.

Всупереч вимог суду, згідно з ухвалами від 18.12.2013р., 16.01.2014р. та 06.02.2014р., відповідач-4 не надав суду відзив на позов, а також, копії витребуваних від нього судом документів. Про причини цього суду не повідомлено.

Від прокурора та відповідачів не надходило заяв або клопотань щодо судового засідання 13.02.2014р.

В судове засідання 13.02.2014р. прокурором надано на огляд суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача-4 за станом на 11.02.2014р., а також, копію цього витягу надано суду у матеріали справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 не унеможливлює розгляд справи № 923/1759/13. Суд не визнавав обов'язковою явку прокурора та представників відповідачів у судове засідання 13.02.2014р. Розгляд справи за відсутності представників відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4, при тому, що цих відповідачів належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. У зв'язку із цим стосовно відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-4 справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 13.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши прокурора та представника відповідача-3, суд, -

в с т а н о в и в :

Згідно з приписами ч. 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Відповідно до ст. 36-1 цього ж Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, у тому числі, прокурорів, які звертаються до суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно з п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З позовної заяви та додатково наданих до неї пояснень слідує, що на даний час наявність оспорюваного свідоцтва надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський причал № 10" можливість без встановлених державою правових підстав (оскільки в судовому порядку скасовано рішення органу місцевого самоврядування на підставі якого видане оспорюване свідоцтво) користуватися земельною ділянкою у територіальних межах м.Херсона (земельною ділянкою комунальної власності Херсонської міської ради), на якій розташовані будівлі та споруди причалу № 10, що в свою чергу обмежує конституційні права Херсонської міської ради на розпорядження та користування цією земельною ділянкою. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що безпідставне використання земельної ділянки комунальної власності порушує інтереси держави, а припинення такого безпідставного користування належить до сфери інтересів держави.

Також, судом встановлено наступне.

Управління комунальної власності Херсонської міської ради видало Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський причал № 10" (надалі - відповідач-4) свідоцтво від 16.07.2008р. про право власності серії САС № 046780 на будівлі та споруди причалу №10 по вул. Перекопській, 178-Е у м. Херсоні (а.с.33).

30.07.2008р право власності на вказані будівлі та споруди було зареєстроване за відповідачем-4 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що слідує з інформаційної довідки з цього реєстру (а.с.34).

З вказаних свідоцтва про право власності та інформаційної довідки слідує, що дане свідоцтво видане відповідачеві-4 на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради (надалі - відповідач-1) від 15.07.2008р. № 372.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. по адміністративній справі № 2-а-2302/12/2170 визнаний нечинним та скасований п.п.1.10 п. 1 рішення відповідача-1 від 15.07.2008р. № 372 "Про видачу свідоцтв про право власності" стосовно видачі відповідачеві-4 свідоцтва про право власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м. Херсоні (а.с.24-28). Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013р. вказану постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.10.2012р. залишено без змін (а.с.29-32). Ця постанова Херсонського окружного адміністративного суду набрала законної сили. Доказів іншого під час розгляду справи № 923/1759/13 суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У відповідності до ст.2 та ч. 1 ст. 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є, зокрема, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Згідно з ч. 2 цієї ж статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України, а саме, підприємства та організації, які мають статус юридичної особи, або ж відокремлені структурні підрозділи юридичних осіб від імені юридичних осіб, при наявності у цих підрозділів відповідних повноважень. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено вимогу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Пред'явлення позову до неналежного відповідача у справі є підставою для відмови у позові.

Виходячи з приписів ГПК України відповідачем у справі має бути особа, яка за твердженнями позивача, є або порушником прав позивача, або необґрунтовано оспорює ці права. Станом на теперішній час рішення відповідача-1, на підставі якого відповідачеві-4 видане оспорюване свідоцтво, визнано нечинним та скасовано в частині, за якою вирішено видати відповідачеві-4 таке свідоцтво. При цьому, відповідач-1 безпосередньо оспорюване свідоцтво не оформлював та не видавав. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що відповідач-1 не є належним відповідачем за заявленим позовом, в частині вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності. З цих підстав у задоволенні позову, в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, які спрямовано до відповідача-1, має бути відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оспорюване свідоцтво про право власності було оформлено та видано відповідачеві-4 Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (ідентифікаційний код 25900093), оскільки саме такий ідентифікаційний код вказаного управління є складовою відбитка печатки цього управління на оспорюваному свідоцтві (а.с.33). Проте, за текстом позовної заяви, серед інших відповідачів, вказано Управління комунального майна Херсонської міської ради (надалі - відповідач-2). При цьому, ідентифікаційний код відповідача-2 є наступним: 37465469. Саме такий ідентифікаційний код відповідача-2 є складовою відбитка печатки відповідача-2 на наявній у матеріалах справи копії довіреності представника відповідача-2 (а.с.58). Таким чином, відповідач-2 має іншу назву та інший ідентифікаційний код ніж підрозділ (один з виконавчих органів) Херсонської міської ради, яким було оформлено та видане відповідачеві-4 оспорюване свідоцтво. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач-2 є правонаступником Управління комунальної власності Херсонської міської ради (ідентифікаційний код 25900093). З цих підстав у задоволенні позову, в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, які спрямовано до відповідача-2, має бути відмовлено.

Оспорюване свідоцтво про право власності є елементом виконання рішення відповідача-1 від 15.07.2008р. № 372, а саме, п.п.1.10. п.1 цього рішення, оскільки видано на його підставі (є похідним по відношенню до оспорюваного рішення). Враховуючи такий взаємозв'язок, визнання недійсним п.п.1.10. п.1 рішення відповідача-1 від 15.07.2008р № 372 тягне за собою й недійсність виданого відповідачу-4 на підставі п.п.1.10. п.1 цього рішення свідоцтва про право власності на будівлі (споруди) причалу № 10 по вул.Перекопській,178-Е у м. Херсоні.

За висновком суду належним відповідачем за позовом, в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, є, саме, відповідач-4.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги в частині визнання недійсним виданого відповідачеві-4 свідоцтва про право власності від 16.07.2008р. серії САС № 046780 на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м.Херсоні, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з вимогами про визнання недійсним вказаного свідоцтва про право власності, позов містить у собі вимогу зобов'язати реєстраційну службу Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні (надалі - відповідач-3) внести запис до Державного реєстру прав власності про скасування державної реєстрації за відповідачем-4 права власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м.Херсоні.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість встановлюється законом.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) визначено правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим законом. Згідно з ст. 1 Закону цей закон регулює відносини, пов'язані із державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Закону обов'язковій державній реєстрації у Державному реєстрі прав власності (надалі - Державний реєстр прав) підлягають речові права та обтяження, зокрема, право власності на земельні ділянки та нерухоме майно (підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки будівлі споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення).

Згідно з ст. 8 Закону орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень, забезпечує ведення Державного реєстру прав.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, про внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 10 Закону Державний реєстр прав містить у собі відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законом, як-то слідує з ст.ст.15-17 Закону, передбачено лише реєстрацію прав, шляхом внесення до Державного реєстру прав відповідних записів. Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Згідно із ч. 2 цієї ж статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з ст. 27 Закону передбачено можливість виправлення державним реєстратором технічних помилок у вчинених у Державному реєстрі прав записах.

Наказом Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14.12.2012р, зареєстрованим у цьому ж Міністерстві 18.12.2012р за № 2102/22414, затверджено Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна (надалі - Порядок). У п. 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає процедуру використання та перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також, процедуру використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно з п. 3 Порядку відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав власності або іншого речового права на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав. Згідно з п. 5 Порядку відомості, які отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав за результатами пошуку у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, оформлюються у паперовому вигляді, підписуються державним реєстратором, засвідчуються в встановленому законодавством порядку печаткою та долучаються до відповідної облікової або реєстраційної справи.

Станом на час розгляду судом даної справи право власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м. Херсоні у Державному реєстрі прав за відповідачем-4 не зареєстроване. Відповідний запис у цьому реєстрі відсутній.

Вказане право власності зареєстроване за відповідачем-4 у іншому реєстрі, а саме, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Законом, Порядком або іншим нормативно-правовим актом державному реєстратору прав на нерухоме майно не надано права вносити будь-які зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Зокрема, державному реєстратору не надано права вилучати з даного реєстру наявні у цьому реєстрі записи та права вносити зміни до цих записів.

Законом, Порядком або іншим нормативно-правовим актом не передбачено можливості внесення до Державного реєстру прав записів про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Суд дійшов висновку про те, що згідно з ч. 2 ст. 26 Закону передбачено випадок, коли на підставі рішення суду державним реєстратором вноситься до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав, яку раніше було вчинено саме у Державному реєстрі прав (а не у будь-якому іншому реєстрі).

Таким чином, позов, в частині вимоги зобов'язати відповідач-3 внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації за відповідачем-4 права власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м.Херсоні, суперечить нормам (положенням) Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вказаного Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Додатково, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З наданого суду Положення про реєстраційну службу Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні (надалі - Положення) (а.с.46-49) слідує, що ця служба (тобто, відповідач-3):

- підпорядковується Державній реєстраційній службі України і безпосередньо реєстраційній службі Головного управління юстиції у Херсонській області (п.1.1. Положення);

- є структурним підрозділом Дніпровського районного управління юстиції у м.Херсоні (п.1.1. Положення);

- здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону (п.2.2.18. Положення);

- надає інформацію про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження відповідно до закону (п.2.2.19. Положення).

Проте, у Положенні не вказано про наявність у відповідача-3 статусу юридичної особи та не вказано про наявність у відповідача-3 повноважень щодо представництва інтересів юридичної особи при розгляді справи за поданим прокурором до суду позовом.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтвом про державну реєстрацією юридичної особи (а.с.50-51) Дніпровське районне управління юстиції у м. Херсоні є юридичною особою. Разом з тим, суд зазначає, що згідно з п.1.1. Положення відповідач-3, в своїй діяльності є підпорядкованим, безпосередньо реєстраційній службі Головного управління юстиції у Херсонській області, а не Дніпровському районному управлінню юстиції у м. Херсоні.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку про те, що відповідач-3 не є належним відповідачем у даній справі за вимогою про зобов'язання внести запис до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації за відповідачем-4 права власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м. Херсоні.

При цьому, прокурор наполягає щодо розгляду позову, в частині позовної вимоги про зобов'язання щодо внесення вказаного запису до Державного реєстру прав, саме, по відношенню до відповідача-3.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м. Херсоні за відповідачем-4, шляхом внесення відповідачем-3 до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем-4, задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу-4 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, суд зазначає наступне. Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд має право, зокрема, за відповідною заявою прокурора, вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі. При цьому, згідно з ч.1 ст. 67 ГПК України позов, серед іншого, забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії. У п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", із змінами та доповненнями, вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення до суду з цією заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Згідно з п. 3 цієї ж постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

До заяви прокурора, що містить у собі клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, не додано будь-яких доказів на підтвердження існування фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність забезпечення позову. Також, прокурором не надано доказів існування загрози можливого невиконання рішення суду, у разі невжиття заходів до забезпечення позову. Таких доказів не надано прокурором й під час розгляду судом даної справи. За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору за результатами розгляду позову суд виходить з наступного. Заяву, за якою порушено провадження у даній справі, подано прокурором до господарського суду у грудні 2013 року.

Згідно з ст. 44 ГПК України розмір судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1, п. 2.1. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання у 2013 році до господарського суду позовної заяви з двома вимогами немайнового характеру (про визнання недійсним свідоцтва про право власності та про зобов'язання внести запис до державного реєстру) становить 2294,00грн. = 1147,0 грн. х 2.

У п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами та доповненнями, вказано, що при поданні до суду позовної заяви у якій об'єднано дві або більше вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, судовий збір сплачується окремо за кожною з таких вимог.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У п. 4.6. цієї ж постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. вказано, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Позов задовольняється частково, а саме, в частині вимоги про визнання недійсним виданого відповідачеві-4 свідоцтва про право власності. У зв'язку із цим, 1 147,00 грн. судового збору покладаються на відповідача-4 та підлягають стягненню з нього в доход державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Херсонський причал № 10" (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 178-Е; ідентифікаційний код юридичної особи 35870207) свідоцтво про право власності від 16.07.2008р. серії САС № 046780 на будівлі та споруди причалу № 10 по вул. Перекопській, 178-Е у м. Херсоні.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський причал № 10" (місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 178-Е; ідентифікаційний код юридичної особи 35870207; інші реквізити суду невідомі) до спеціального рахунку державного бюджету (р/р № 31215206783002, МФО 852010, код ЄДРПОУ - 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, Банк ГУДКСУ у Херсонській області) 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 04.03.2014р.

Суддя К.В. Соловйов