Рішення

від 24.12.2013 по справі 308/16028/13-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16028/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючого - судді Придачук О.А.

при секретарі - Приходько Л.В.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

представників відповідача - Кузьо М.В., Шаленик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом ОСОБА_4 до відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати (інфляція), збитків та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася в суд з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості заробітної плати в розмірі - 11157,35 грн., яка складається із надбавки за вислугу років - 7167,32 грн., недоплачених відпускних - 1609,83 грн., лікарняних - 373,44 грн., незаконно відрахованих - 1509,70 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати - 497,04 грн.; стягнути з відповідача збитки в сумі 2450,00 грн., 7000,00 грн. моральної шкоди , а також зобов'язати відповідача провести необхідні відрахування до Пенсійного фонду України за відповідний період з 01 січня 2011 року по день звільнення - 03 вересня 2012 року; стягнути з відповідача судовий збір та допустити негайне виконання рішення щодо присудженої позивачці заробітної плати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05 липня 1957 року вона була прийнята на посаду завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом в с. Туря Бистра Перечинського району згідно наказу № 81 від 04 липня 1957 року. 01 грудня 1959 року позивачка звільнилась за власним бажанням. Того ж дня - 01 грудня 1959 року вона була прийнята на посаду - завідуючою ФАП в с. Гайдош згідно наказу № 268 від 15 листопада 1959 року. 02 липня 2012 року у позивачки стався інсульт і через стан здоров'я 03 вересня 2012 року вона звільнилась за власним бажанням по ст.38 КЗпП України згідно наказу № 525-к від 30 серпня 2012 року. На протязі 53 років ОСОБА_4 працювала на одному місці в одному селі Гайдош, не рахуючи 2-ох років з попереднього місця роботи зав. ФАПом в с. Туря Бистра. Її медичний стаж роботи в державно-комунальному закладі охорони здоров'я складає - 55 років.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» - умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови КМУ від 29.12.2009р. № 1418 «Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям та фахівцям з базовою та неповною вищою освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я» фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою усіх спеціальностей з 01 січня 2010 року виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі від 10% до 30% до посадового окладу в залежності від стажу роботи: понад 3 роки - 10%; понад 10 років - 20%; понад 20 років - 30%. Надбавка за вислугу років виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом. Відповідно до Наказу МОЗ України № 742 від 23.11.2007р. та Роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України від 22.01.2010р. № 10.03.67/136 щодо Порядку виплати надбавки за вислугу років у зв'язку з прийняттям вищезазначеної Постанови КМУ № 1418 - посада позивачки відноситься до медичних працівників, яким з 01.01.2010р. виплачується щомісячна надбавка за вислугу років в залежності від стажу роботи в розмірі від 10% до 30% до посадового окладу. Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу. Станом на 01.01.2010р. на день набрання чинності Постанови КМУ № 1418 медичний стаж позивачки роботи в комунальному закладі охорони здоров'я складав більше 52 років. Отже, згідно з вказаною Постановою КМУ відповідач зобов'язаний виплачувати позивачці надбавку за вислугу років у розмірі - 30% до її посадового окладу. До 01.01.2011р. згідно Бюджетного Кодексу України - фінансування видатків по нарахуванню і виплаті заробітної плати здійснювала Киблярівська сільська рада із свого бюджету, яка відповідно до Постанови № 1418 з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. виплачувала ОСОБА_4 заробітну плату в повному обсязі з належною надбавкою за вислугу років у розмірі 30% до її посадового окладу. З 01.01.2011р. відповідно до Бюджетного Кодексу Укр. від 08.07.2010р. № 2456-VI видатки на функціонування ФАП віднесені до видатків, що здійснюються з районного бюджету, тобто з бюджету Ужгородської РДА. Всупереч Постанови КМУ № 1418 роботодавець - відділ з питань охорони здоров'я та мед. забезпечення Ужгородської РДА за період з 01.01.2011 року по день звільнення ОСОБА_4 03.09.2012 року виплачував їй заробітну плату - лише посадовий оклад та 10% за завідування без належної їй щомісячної надбавки за медичний стаж , у зв'язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі. Згідно ст. 22 Закону України «Про оплату праці» - роботодавець не має право в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені Законами та нормативно-правовими актами, тобто як в даному випадку Постанови КМУ № 1418. Таким чином відповідач грубо порушив вимоги ст.115 КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», Постанову КМУ № 1418, її законні трудові і конституційні права в частині невиплати в повному обсязі заробітної плати, та відповідно до ст.116 КЗпП України в день її звільнення і до теперішнього часу не виплатив в повному обсязі всю належну їй заробітну плату, а саме 30% щомісячної надбавки за медичний стаж до її посадового окладу за період з 01 січня 2010 року по день звільнення - 03.09.2012 року, загальна сума яких складає - 7167.32 грн., мотивуючи відсутністю коштів в бюджеті РДА, а також через невиплату цієї надбавки відповідач недоплатив позивачці виплати, які розраховуються із середнього заробітку: відпускні за 2011р. - 261,33 грн. та за 2012р. - 438,96 грн., 2-дві невикористані відпустки - 909,54 грн., лікарняні за липень 2012р. - 373,44 грн. Таким чином, загальна сума невиплаченої заробітної плати при звільненні становить - 9150.59 грн. На усну та письмову вимогу ОСОБА_4 належна їй вищезазначена сума заробітної плати в при звільненні не виплачена.

Позивачка вважає, що дії відповідача є незаконними, протиправними, оскільки згідно з вимогами ч. 1 ст. 47, ст. 115 та ст. 116 КЗпП України відповідач зобов'язаний в день звільнення в повному обсязі виплатити всі суми - заробітну плату, що належать їй. Проте, до теперішнього часу повний розрахунок по вищевказаній заробітній платі не провів. Таким чином відповідач порушив її конституційне та трудове право на оплату праці. У разі невиплати звільненому працівникові усіх сум заробітної плати в повному обсязі, згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України підприємство, установа, організація зобов'язані виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а у відповідності до пункту 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - при непроведенні його до розгляду справи, суд стягує на користь працівника середній заробіток - по день постановлення рішення суду. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його від відповідальності. Відповідно до ст. 238 КЗпП України - при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, суд має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження за будь-який строк. Також відповідач у вересні 2012 році із порушенням ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про оплату праці», ст. 127 КЗпП України незаконно відрахував із її заробітної плати - 1509,70 грн.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оплату праці» - відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, оскільки згідно ст. 25 Закону України «Про оплату праці» - заробітна плата є власністю працівника і захищається ст. 41 Конституції України. Також дане відрахування є незаконним та протиправним, оскільки відповідно до трудового законодавства - ч. 4 ст. 26 Закону України «Про оплату праці» та ст. 129 КЗпП України - не допускаються відрахування з компенсаційних виплат (компенсації за невикористані дні щорічних відпусток). Відповідно до ст. 127 КЗпП - відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості, повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок та інше, можуть провадитись лише у випадках, передбачених законодавством і за умови, що працівник не оспорює (не заперечує) про таке відрахування. Але перед цим, про відрахування зайво виплаченої суми працівнику, роботодавець зобов'язаний належним чином письмово повідомити працівника (або надіслати письмове повідомлення рекомендованим листом), та надати йому пропозицію про повернення зайво виплаченої суми. Тільки після письмової згоди працівника на таке відрахування, роботодавець видає наказ (розпорядження), на якому працівник підписується, що не заперечує про таке відрахування. Якщо працівник оспорює або не дав свою згоду на відрахування, то роботодавець має право звернутись до суду протягом 1-одного року. Однак, грубо порушуючи вимоги трудового законодавства, відповідач про відрахування із компенсації за невикористані дні щорічних відпусток позивачку взагалі жодним чином не повідомляв, її згоду або заперечення не отримував, в наказі про відрахування ОСОБА_4 не підписувалась. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 128 КЗпП - у будь-якому разі загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати більше 20%, крім стягнення аліментів. І тому дане відрахування із компенсації за невикористані відпустки є незаконним, самочинним та протиправним, що суперечить вимогам трудового законодавства - ч. 4 ст. 26 Закону України «Про оплату праці», ст. 127, ст. 129 КЗпП України, в зв'язку з чим дана сума 1509,70 грн. підлягає стягненню з відповідача. Разом з тим, відповідач всупереч Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови КМУ № 663 від 07.05.1998р. «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» не виплачував ОСОБА_4 індексацію заробітної плати за 6 місяців - з 01.01.2000р. по 30.06.2000р., чим також грубо порушив вимоги чинного законодавства. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю і заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом. Таким чином, відповідач порушив право позивачки на своєчасне отримання винагороди за труд та оплачував їй заробітну плату нижчу від визначеної законодавством - Постановою КМУ № 1418. Відповідно до законодавства - оплата праці складається з основної і додаткової заробітної плати. Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», зазначена надбавка за вислугу років, індексація заробітної плати та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, відносяться до додаткової заробітної плати та входять до складу заробітної плати. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат» та Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» - у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше місяців виплачується компенсація за кожен місяць затримки. Відповідно до пунктів 1, 3 норми цього Порядку поширюються на підприємства, установи та організації всіх форм власності та застосовуються у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Згідно вказаної законодавства компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації. Згідно до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці» - компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Беручи до уваги, що відповідач не здійснив виплату заробітної плати позивачці в сумі - 9150,59 грн., починаючи з 01.01.2011р. по теперішній час, він зобов'язаний виплатити їй компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Зазначена компенсація нараховується відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари та тарифів на послуги, і обчислюється в місяці, в якому проводиться фактичний розрахунок, відповідно до проведеного Розрахунку становить - 497,04 грн.

В зв'язку з вищевказаними незаконними протиправними діями відповідача, порушенні законних прав та інтересів ОСОБА_4 у невиплаті їй належної заробітної плати, відповідач завдав позивачці матеріальних збитків на суму 2450 грн. Вони полягають в тому, що через незаконні дії (бездіяльність) відповідача позивачка одержує більше року пенсію у меншому розмірі на 160 грн., оскільки відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - кожні 24 місяці (2 роки) страхового стажу та після звільнення працюючому пенсіонеру здійснюється перерахунок пенсії із заробітної плати за останні 24 місяці. Але через те, що відповідач, грубо порушуючи законодавство про оплату праці, не виплатив належну їй щомісячну надбавку - 30% до її посадового окладу за вислугу років, індексацію заробітної плати, також на 30% в меншому розмірі 4 відпустки (2 відпустки за 2011р. і 2012р. та компенсацію за 2-дві невикористані відпустки), лікарняні за 3 тижні, то відповідно з усіх вищезазначених виплат зробив на 30% менші відрахування внесків до УПФ, дані суми не увійшли в перерахунок пенсії, а відтак з дня звільнення з 03.09.2012р. по теперішній час ОСОБА_4 не отримує всю належну їй суму пенсії (оскільки після звільнення пенсія перераховується за останні 24 місяці страхового стажу), а отримує пенсію в меншому розмірі, чим отримувала би, якби відповідач виплачував їй заробітну плату відповідно до вимог законодавства в повному обсязі. А також по вищевказаній причині, з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в липні 2012р. вона отримала на 30% в меншому розмірі лікарняні, в зв'язку з тим, що розрахунок лікарняних розраховується із середнього заробітку за 6 місяців.

Крім матеріальної шкоди позивачці було заподіяно також і моральну шкоду, яка полягає у душевних та моральних стражданнях, в зв'язку з грубим і довготривалим порушенням її законних прав відповідачем, яких вона зазнала за три роки з 01.01.2011р. до теперішнього часу, у зв'язку з безпричинною незаконною бездіяльністю, неправомірними діями, протиправною поведінкою відповідача щодо невиплати належних їй відпрацьованих коштів - заробітної плати в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та його небажанням виконати свої функціональні обов'язки, а саме виплатити - мою заробітну плату. Це призвело до моральних страждань, стало нервовим потрясінням. А також відповідач порушив її конституційне право власності, ст. 41 Конституції України, а саме - володіння та розпоряджання її заробленими коштами, які були та є для неї вкрай необхідними. Оскільки в липні 2012 року у позивачки стався інсульт, внаслідок чого 3-три тижні з 02.07.2012р. по 20.07.2012р. вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в районній лікарні , часто втрачає свідомість, не повністю функціонує рука. Через невиплату відповідачем заробітної плати в повному обсязі, вона відчувала психологічний дискомфорт та образу, зазнала значних матеріальних труднощів, маючи потребу в лікуванні тяжкої хвороби - інсульту, оплати за сторонній догляд та придбанні медикаментів для реабілітації після інсульту, які дорого коштують, придбанні продуктів харчування. З вини відповідача позивачка не могла повноцінно лікуватись та вилікуватись, була позбавлена можливості на оздоровлення та належний відпочинок, пройти реабілітацію на санаторно-курортному лікуванні, на яке отримала рекомендацію лікарів , через це загострились хронічні захворювання, оскільки саме цих коштів - 9150,59 грн., які відповідач не виплатив їй, вкрай не вистачало на її лікування, і вона змушена була позичати кошти в сторонніх осіб під проценти, що принижувало її честь та гідність. А також не могла отримувати побутові послуги та купувати товари на суму - 9150,59 грн. не виплаченої заробітної плати, які могла би придбати за свою заробітну плату, якщо б вона виплачувалась в повному обсязі відповідно до вимог законодавства України.

Разом з тим, крім невиплати належної їй заробітної плати, відповідач грубо порушив: її конституційне право ст. 32 Конституції України - «Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціями з усіма відомостями про себе, які не є державною таємницею»; трудове законодавство - ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст. 110 КЗпП України «Повідомлення працівника про розміри оплати праці», ст. 116 КЗпП України, згідно якої - про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, проте у порушення вимог вказаного законодавства, відповідач при зверненні до нього категорично відмовив видати письмове повідомлення про повний розрахунок при звільненні та будь-яку іншу інформацію по її заробітній платі. Через вищезазначені неправомірні дії відповідача, ОСОБА_4, витрачаючи своє здоров'я, час, зусилля та кошти, так як бухгалтерія знаходиться за 40 км від її роботи - села Гайдош, змушена була замість свого лікування, реабілітації, санаторного лікування, з багато численними заявами звертатись до відповідача та із скаргами до інших вищестоящих органів , що мало наслідком погіршенням її здоров'я, моральних переживань та страждань. І лише після вищезазначених численних заяв та скарг, в листопаді 2012 року відповідач надав їй відомості по заробітній платі - особові рахунки. Свою моральну шкоду вона оцінює в 7000 грн.

На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити.

В процесі розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача - Відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на її користь суму заборгованості заробітної плати в розмірі - 18 680 грн. 81 коп., яка складається із індексації заробітної плати з 01.01.2000р. по 30.06.2000р. з урахуванням компенсації (інфляції) - 1 630 грн. 75 коп., недоплачених відпускних за 2000р. з урахуванням компенсації (інфляції) - 222,66 грн., надбавки за вислугу років з урахуванням компенсації (інфляції) - 7 216,65 грн., недоплачених відпускних за 2011р, 2012р. з урахуванням інфляції - 805,64 грн., лікарняних за 2012р. з урахуванням інфляції - 373,81 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток з урахуванням інфляції - 8431,30 грн.; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 31411,90 грн.; стягнути з відповідача матеріальні збитки - 3000 грн. (три тисячі грн.); стягнути з відповідача на її користь - 7000 грн. (сім тисяч грн.) моральної шкоди; зобов'язати відповідача подати корегуючі документи по внесенню змін в картку персоніфікованого обліку та провести необхідні відрахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі із всіх недоплачених виплат за відповідний період з 01.01.2000р. по 30.06.2000р. та з 01.01.2011р. по день звільнення 03.09.2012р.; стягнути з відповідача судові витрати - 235 грн. (70 грн. судовий збір + 5 грн. комісія банку + 160 грн. витрати пов'язані з придбанням канцелярських товарів та копіюванням необхідних документів для звернення за захистом своїх порушених прав та витрат понесених на сплату поштових послуг); стягнути з відповідача на користь держави судовий збір; відповідно до вимог ч. 2 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення щодо присудженої їй заробітної плати.

В судовому засіданні представник позивачки уточнені позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що містяться у позовній заяві, просив уточнений позов задовольнити та стягнути з відповідача - Відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на користь позивачки суму заборгованості заробітної плати в розмірі - 18 680 грн. 81 коп., яка складається із індексації заробітної плати з 01.01.2000р. по 30.06.2000р. з урахуванням компенсації (інфляції) - 1 630 грн. 75 коп., недоплачених відпускних за 2000р. з урахуванням компенсації (інфляції) - 222,66 грн., надбавки за вислугу років з урахуванням компенсації (інфляції) - 7 216,65 грн., недоплачених відпускних за 2011р, 2012р. з урахуванням інфляції - 805,64 грн., лікарняних за 2012р. з урахуванням інфляції - 373,81 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток з урахуванням інфляції - 8 431,30 грн.; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 31411,90 грн. - 656,97 грн. (як такі, що були виплачені за листопад та жовтень 2012 року) = 30754,93 грн.; стягнути з відповідача матеріальні збитки - 3000 грн. (три тисячі грн.); стягнути з відповідача на користь позивачки - 7000 грн. (сім тисяч грн.) моральної шкоди; зобов'язати відповідача подати корегуючі документи по внесенню змін в картку персоніфікованого обліку та провести необхідні відрахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі із всіх недоплачених виплат за відповідний період з 01.01.2000р. по 30.06.2000р. та з 01.01.2011р. по день звільнення 03.09.2012р.; стягнути з відповідача судові витрати - 235 грн. (70 грн. судовий збір + 5 грн. комісія банку + 160 грн. витрати пов'язані з придбанням канцелярських товарів та копіюванням необхідних документів для звернення за захистом своїх порушених прав та витрат понесених на сплату поштових послуг); стягнути з відповідача на користь держави судовий збір; відповідно до вимог ч. 2 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення щодо присудженої позивачці заробітної плати.

У судовому засіданні представники відповідача уточнені позовні вимоги визнали частково, а саме - визнали обов'язок відповідача виплатити ОСОБА_4 суму заборгованості заробітної плати, яка складається із індексації заробітної плати з 01.01.2000р. по 30.06.2000р. з урахуванням компенсації (інфляції) - 1 630 грн. 75 коп., недоплачених відпускних за 2000р. з урахуванням компенсації (інфляції) - 222,66 грн., надбавки за вислугу років з урахуванням компенсації (інфляції) - 7 216,65 грн., недоплачених відпускних за 2011р, 2012р. з урахуванням інфляції - 805,64 грн., лікарняних за 2012р. з урахуванням інфляції - 373,81 грн., грошової компенсаціїї за невикористані дні щорічних відпусток з урахуванням інфляції в сумі 1122,20 грн., а також матеріальних збитків в розмірі 3000,00 грн., судових витрат в розмірі 235,00 грн., судового збору. Також визнали обов'язок відповідача подати корегуючі документи по внесенню змін в картку персоніфікованого обліку та провести необхідні відрахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі із всіх недоплачених виплат за відповідний період з 01.01.2000р. по 30.06.2000р. та з 01.01.2011р. по день звільнення 03.09.2012 р. та допустити негайне виконання рішення щодо присудженої заробітної плати. Вимогу щодо стягнення моральної шкоди не визнають.

Додали, що щодо виплати позивачці грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток з урахуванням інфляції, то представники відповідача визнали обов'язок відповідача виплатити ОСОБА_4 1122,20 грн., - з огляду на ту обставину, що згідно наказу № 525-к від 30 серпня 2012 року про звільнення ОСОБА_4 бухгалтерії необхідно було провести повний розрахунок із останньою - за 62 дні, а також додали, що не визнають суму в розмірі 1509,70 грн., що включена позивачкою в розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпсуток з урахуванням інфляції, оскільки така сума була з позивачки стягнута як зайво сплачена їй, і така була стягнута з компенсаційних виплат по тій причині, що з позивачкою було проведено розрахунок при звільненні. Щодо стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, - представники відповідача визнали обов'язок відповідача виплатити ОСОБА_4 суму в розмірі 7358,40 грн.

Заслухавши пояснення представника позивачки, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду № 9 від 15 жовтня 2013 року у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

05 липня 1957 року ОСОБА_4 була прийнята на посаду завідуючою фельдшерсько-акушерським пунктом в с.Туря Бистра Перечинського району згідно наказу № 81 від 04 липня 1957 року.

01 грудня 1959 року позивачка звільнилась за власним бажанням. Того ж дня - 01 грудня 1959 року вона була прийнята на посаду - завідуючою ФАП в с. Гайдош згідно наказу № 268 від 15 листопада 1959 року.

02 липня 2012 року у позивачки стався інсульт і через стан здоров'я 03 вересня 2012 року вона звільнилась за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 525-к від 30 серпня 2012 року. Медичний стаж роботи ОСОБА_4 в державно-комунальному закладі охорони здоров'я складає - 55 років.

Згідно з ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» - умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови КМУ від 29.12.2009р. № 1418 «Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям та фахівцям з базовою та неповною вищою освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я» фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою усіх спеціальностей з 01 січня 2010 року виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі від 10% до 30% до посадового окладу в залежності від стажу роботи: понад 3 роки - 10%; понад 10 років - 20%; понад 20 років - 30%.

Надбавка за вислугу років виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Відповідно до Наказу МОЗ України № 742 від 23.11.2007р. та Роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України від 22.01.2010р. № 10.03.67/136 щодо Порядку виплати надбавки за вислугу років у зв'язку з прийняттям вищезазначеної Постанови КМУ № 1418 - посада позивачки відноситься до медичних працівників, яким з 01.01.2010р. виплачується щомісячна надбавка за вислугу років в залежності від стажу роботи в розмірі від 10% до 30% до посадового окладу.

Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу.

Станом на 01.01.2010р. на день набрання чинності Постанови КМУ № 1418 медичний стаж позивачки роботи в комунальному закладі охорони здоров'я складав більше 52 років. Отже, згідно з вказаною Постановою КМУ відповідач зобов'язаний виплачувати позивачці надбавку за вислугу років у розмірі - 30% до її посадового окладу. До 01.01.2011р. згідно Бюджетного Кодексу України - фінансування видатків по нарахуванню і виплаті заробітної плати здійснювала Киблярівська сільська рада із свого бюджету, яка відповідно до Постанови № 1418 з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. виплачувала ОСОБА_4 заробітну плату в повному обсязі з належною надбавкою за вислугу років у розмірі 30% до її посадового окладу. З 01.01.2011р. відповідно до Бюджетного Кодексу Укр. від 08.07.2010р. № 2456-VI видатки на функціонування ФАП віднесені до видатків, що здійснюються з районного бюджету, тобто з бюджету Ужгородської РДА.

Всупереч Постанови КМУ № 1418 роботодавець - відділ з питань охорони здоров'я та мед. забезпечення Ужгородської РДА за період з 01.01.2011 року по день звільнення ОСОБА_4 03.09.2012 року виплачував їй заробітну плату - лише посадовий оклад та 10% за завідування без належної їй щомісячної надбавки за медичний стаж , у зв'язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі.

Згідно ст. 22 Закону України «Про оплату праці» - роботодавець не має право в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені Законами та нормативно-правовими актами, тобто як в даному випадку Постанови КМУ № 1418.

Таким чином відповідач порушив вимоги ст.115 КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», Постанову КМУ № 1418, законні трудові і конституційні права ОСОБА_4 в частині невиплати в повному обсязі заробітної плати, та відповідно до ст.116 КЗпП України в день її звільнення і до теперішнього часу не виплатив в повному обсязі всю належну їй заробітну плату, а саме 30% щомісячної надбавки за медичний стаж до її посадового окладу за період з 01 січня 2010 року по день звільнення - 03.09.2012 року, а також через невиплату цієї надбавки відповідач недоплатив позивачці виплати, які розраховуються із середнього заробітку: відпускні, компенсацію відпускних, лікарняні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 47, ст. 115 та ст. 116 КЗпП України відповідач зобов'язаний в день звільнення в повному обсязі виплатити всі суми - заробітну плату, що належать їй. Проте, до теперішнього часу повний розрахунок по вищевказаній заробітній платі відповідач не провів.

У разі невиплати звільненому працівникові усіх сум заробітної плати в повному обсязі, згідно з вимогами ст. 117 КЗпП України підприємство, установа, організація зобов'язані виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а у відповідності до пункту 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» - при непроведенні його до розгляду справи, суд стягує на користь працівника середній заробіток - по день постановлення рішення суду.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його від відповідальності. Відповідно до ст. 238 КЗпП України - при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, суд має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження за будь-який строк.

Разом з тим, відповідач всупереч Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Постанови КМУ № 663 від 07.05.1998р. «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» не виплачував ОСОБА_4 індексацію заробітної плати за 6 місяців - з 01.01.2000р. по 30.06.2000р., чим також порушив вимоги чинного законодавства.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю і заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом. Таким чином, відповідач порушив право позивачки на своєчасне отримання винагороди за труд та оплачував їй заробітну плату нижчу від визначеної законодавством - Постановою КМУ № 1418.

Відповідно до законодавства - оплата праці складається з основної і додаткової заробітної плати. Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», зазначена надбавка за вислугу років, індексація заробітної плати та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, відносяться до додаткової заробітної плати та входять до складу заробітної плати.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат» та Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» - у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше місяців виплачується компенсація за кожен місяць затримки. Відповідно до пунктів 1, 3 норми цього Порядку поширюються на підприємства, установи та організації всіх форм власності та застосовуються у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу. Згідно вказаної законодавства компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації.

Згідно до вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці» - компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Беручи до уваги, що відповідач не здійснив виплату заробітної плати позивачці в сумі - 9150,59 грн., починаючи з 01.01.2011р. по теперішній час, він зобов'язаний виплатити їй компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Зазначена компенсація нараховується відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари та тарифів на послуги, і обчислюється в місяці, в якому проводиться фактичний розрахунок.

За таких обставин суд приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь ОСОБА_4 суму заборгованості заробітної плати в розмірі - 17171,11 грн., яка складається із індексації заробітної плати з 01 січня 2000 року по 30 червня 2000 року з урахуванням компенсації (інфляції) - 1630,75 коп., недоплачених відпускних за 2000 рік з урахуванням компенсації (інфляції) - 222,66 грн., надбавки за вислугу років з урахуванням компенсації (інфляції) - 7216,65 грн., недоплачених відпускних за 2011 рік, 2012 рік з урахуванням інфляції - 805,64 грн., лікарняних за 2012 рік з урахуванням інфляції - 373,81 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток з урахуванням інфляції - 6921,60 грн. При цьому, при визначенні суми зазначеної грошовї компенсації, що пядлагає до стягнення з відповідача на користь позивачки, суд бере до уваги ту обставину, що сума в розмірі 1509,70 грн., що включена позивачкою в розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням інфляції, була з позивачки стягнута як зайво виплачена їй раніше відпоовідачем - за липень 2012 року, що вбачається з доданої відповідачем розрахунково-платіжної відомості, - саме з компенсаційних виплат, оскільки з позивачкою вже було проведено розрахунок при звільненні і стягнути дану зайво виплачену суму іншим чином у відповідача не було можливості.

Також суд, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 30754,93 грн.; матеріальні збитки - 3000 грн.; зобов'язати відповідача подати корегуючі документи по внесенню змін в картку персоніфікованого обліку та провести необхідні відрахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі із всіх недоплачених виплат за відповідний період з 01 січня 2000 року. по 30 червня 2000 року та з 01 січня 2011 року по день звільнення 03 вересня 2012 року; стягнути з відповідача на користь позивачки визнані ним в судовому засіданні судові витрати - 160 грн. (витрати, повязані з придбанням необхідних канцелярських товарів та копіювання необхідних документів у звязку із зверненням до суду); відповідно до вимог ч. 2 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення щодо присудженої позивачці заробітної плати.

Крім того, у зв'язку з вищевказаними незаконними протиправними діями відповідача, порушенні законних прав та інтересів ОСОБА_4 у невиплаті їй належної заробітної плати, відповідач завдав позивачці матеріальних збитків на суму 3000,00 грн. Вони полягають в тому, що через незаконні дії (бездіяльність) відповідача позивачка одержує більше року пенсію у меншому розмірі на 160 грн., оскільки відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - кожні 24 місяці (2 роки) страхового стажу та після звільнення працюючому пенсіонеру здійснюється перерахунок пенсії із заробітної плати за останні 24 місяці. Але через те, що відповідач, грубо порушуючи законодавство про оплату праці, не виплатив належну їй щомісячну надбавку - 30% до її посадового окладу за вислугу років, індексацію заробітної плати, також на 30% в меншому розмірі 4 відпустки (2 відпустки за 2011р. і 2012р. та компенсацію за 2-дві невикористані відпустки), лікарняні за 3 тижні, то відповідно з усіх вищезазначених виплат зробив на 30% менші відрахування внесків до УПФ, дані суми не увійшли в перерахунок пенсії, а відтак з дня звільнення з 03.09.2012р. по теперішній час ОСОБА_4 не отримує всю належну їй суму пенсії (оскільки після звільнення пенсія перераховується за останні 24 місяці страхового стажу), а отримує пенсію в меншому розмірі, чим отримувала би, якби відповідач виплачував їй заробітну плату відповідно до вимог законодавства в повному обсязі. А також по вищевказаній причині, з Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в липні 2012р. вона отримала на 30% в меншому розмірі лікарняні, в зв'язку з тим, що розрахунок лікарняних розраховується із середнього заробітку за 6 місяців.

Крім матеріальної шкоди позивачці було заподіяно також і моральну шкоду, яка полягає у душевних та моральних стражданнях, в зв'язку з довготривалим порушенням її законних прав відповідачем, яких вона зазнала за три роки з 01.01.2011р. до теперішнього часу, у зв'язку з безпричинною незаконною бездіяльністю, неправомірними діями, протиправною поведінкою відповідача щодо невиплати належних їй відпрацьованих коштів - заробітної плати в повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та його небажанням виконати свої функціональні обов'язки, а саме виплатити - заробітну плату. Це призвело до моральних страждань, стало нервовим потрясінням. Оскільки в липні 2012 року у позивачки стався інсульт, внаслідок чого 3-три тижні з 02.07.2012р. по 20.07.2012р. вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в районній лікарні , часто втрачає свідомість, не повністю функціонує рука. Через невиплату відповідачем заробітної плати в повному обсязі, вона відчувала психологічний дискомфорт та образу, зазнала значних матеріальних труднощів, маючи потребу в лікуванні тяжкої хвороби - інсульту, оплати за сторонній догляд та придбанні медикаментів для реабілітації після інсульту, які дорого коштують, придбанні продуктів харчування. З вини відповідача позивачка не могла повноцінно лікуватись та вилікуватись, була позбавлена можливості на оздоровлення та належний відпочинок, пройти реабілітацію на санаторно-курортному лікуванні, на яке отримала рекомендацію лікарів , через це загострились хронічні захворювання.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 (із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати зокрема: у приниженні честі, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав. При визначенні моральної шкоди суд з'ясовує, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, чи знаходяться дії відповідача в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 5000,00 грн. моральної шкоди, оскільки, на думку суду, саме ця сума буде співмірною завданій позивачці моральній шкоді.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 2, 8, 21, 22, 25, 26, 34 Закону України «Про оплату праці», Рішенням Конституційного Суду № 9 від 15 жовтня 2013 року, Постановою КМУ від 29 грудня 2009 року № 1418 «Порядку виплати надбавки за вислугу років лікарям та фахівцям з базовою та неповною вищою освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я», Постановою КМУ № 663 від 07 травня 1998 року «Порядок проведення індексації грошових доходів населення», Постановою КМУ № 159 від 21 лютого 2001 року «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 « Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частин доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат», ст. ст. 21, 47, 94, 115, 116, 117, 127, 129, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 14, 15, 30, 60, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнений позов задовольнити частково.

Стягнути з відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на користь ОСОБА_4, мешканки АДРЕСА_1 суму заборгованості заробітної плати в розмірі - 17171,11 (сімнадцять тисяч сто сімдесят одну грн. 11 коп.) грн., яка складається із індексації заробітної плати з 01 січня 2000 року по 30 червня 2000 року з урахуванням компенсації (інфляції) - 1630,75 коп., недоплачених відпускних за 2000 рік з урахуванням компенсації (інфляції) - 222,66 грн., надбавки за вислугу років з урахуванням компенсації (інфляції) - 7216,65 грн., недоплачених відпускних за 2011 рік, 2012 рік з урахуванням інфляції - 805,64 грн., лікарняних за 2012 рік з урахуванням інфляції - 373,81 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток з урахуванням інфляції - 6921,60 грн.

Стягнути з відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на користь ОСОБА_4, мешканки АДРЕСА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 30754,93 (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири грн. 93 коп.) грн.

Стягнути з відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на користь ОСОБА_4, мешканки АДРЕСА_1 матеріальні збитки - 3000,00 (три тисячі) грн.

Стягнути з відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на користь ОСОБА_4, мешканки АДРЕСА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.

Зобов'язати відділ охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) подати корегуючі документи по внесенню змін в картку персоніфікованого обліку ОСОБА_4 та провести необхідні відрахування страхових внесків до Управління Пенсійного фонду в Ужгородському районі із всіх недоплачених виплат за відповідний період з 01 січня 2000 року по 30 червня 2000 року та з 01 січня 2011 року по день звільнення 03 вересня 2012 року.

Стягнути з відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на користь ОСОБА_4 судові витрати - 160,00 грн.

Зобовязати Головне Управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області повернути ОСОБА_4, мешканці АДРЕСА_1, суму судового збору в розмірі 70,00 грн. - як зайво сплачену згідно квитанції № k8/В/1 від 11 листопада 2013 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення щодо присудженої ОСОБА_4 заробітної плати.

Стягнути з відділу охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації (код 35045600, адреса: м. Ужгород, вул. Загорська, 8) на користь держави судовий збір в розмірі 559,26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук