Ухвала

від 13.02.2014 по справі 872/3964/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/13523/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі № 2а/0470/13523/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева компанія України" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева компанія України" (надалі - Позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило (а.с.143-150):

- визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення в акті перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року недійсності договору поставки № 23/12 від 23.12.2010 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вертикаль Арт" та відсутності реального здійснення господарських операцій згідно договору поставки № 23/12 від 23.12.2010 р.;

- визнати неправомірними дії відповідача щодо встановлення в акті перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року порушення позивачем абз."а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, абз. "а" п. 198.1, п. 198.3., п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою "Р" №0000402202 від 16.11.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 296 501,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування на підставі акту перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року автоматичної інформаційної системи бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Меблева компанія України" включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року;

- зобов'язати відповідача відновити показники податкової звітності ТОВ "Меблева компанія України" за травень 2011 року, а саме: внести до автоматичної інформаційної системи бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Меблева компанія України" включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності господарських операцій Позивача з контрагентом ТОВ «Вертикаль АРТ» є протиправними, адже нікчемність укладеного правочину між контрагентами не підтверджена жодним судовим рішенням. Крім того, зазначають, що податковий орган взагалі не має достатніх повноважень для визнання нікчемним та недійсним правочину та підстави недійсності, зазначені відповідачем в акті, взагалі не передбачені чинним законодавством.. До того ж , факт реальності здійснених господарських операцій між Позивачем та його контрагентом в повній мірі підтверджується належно оформленими первинними документами. (а.с.2-8)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року позовні вимоги ТОВ " Меблева компанія України " до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за формою "Р" №0000402202 від 16.11.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 296 501,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо коригування на підставі акту перевірки №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року автоматичної інформаційної системи бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Меблева компанія України" включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити показники податкової звітності ТОВ "Меблева компанія України" (код 30730755) за травень 2011 року, а саме - внести до автоматичної інформаційної системи бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Меблева компанія України" включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач за наявності документів, підтверджуючих господарську діяльність, за відсутності судового рішення щодо визнання недійсним договору поставки, з перевищенням владних повноважень, неправомірно визнав договір поставки та операції з купівлі позивачем товарів у ТОВ «Вертикаль АРТ». Дії податкового органу щодо самостійної зміни в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача лише на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подачі уточнюючих декларацій є протиправними та порушує права позивача. (а.с.160-163)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська подало апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Позивачем здійснювалась діяльність, спрямована на ухилення від сплати податків шляхом отримання податкової вигоди за рахунок чи переважно з бюджету. Зазначає, що контрагент Позивача ТОВ «Вертикаль АРТ» за юридичною адресою не знаходиться, а при аналізі документів, наданих підприємством не встановлено жодних юридичних документів, що підтверджують здійснення ТОВ «Меблева компанія України» приймання, передавання, здавання вантажу, здійснення вантажних робіт та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, в тому числі і товарно-транспортної документації. (а.с.168-173)

Заперечень проти задоволення апеляційної скарги не надходило.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Меблева компанія України" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Вертикаль Арт" за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт №3040/222/30730755 від 22.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення абз. "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абз. "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 року у сумі 296 500,95 грн. (а.с.10-36)

За позицією податкового органу, операції з купівлі позивачем у ТОВ "Вертикаль Арт" товарів за договором поставки №23/12 від 23.12.2010 року не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та суперечать моральним засадам суспільства.

На підставі встановлених перевіркою фактів відповідачем було проведено корегування та внесено зміни відносно податкової звітності Позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток, які знайшли своє відображення в автоматичній інформаційній системі бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Після цього, 16 листопада 2012 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000402202, яким позивачу на підставі акту перевірки № 3040/222/30730755 від 22.10.2012 р. було збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 296502 грн., в тому числі за основним платежем - 296501 грн. та штрафними санкціями - 1 грн. (а.с.49)

Незгода Позивача з діями Відповідача щодо корегування показників податкової звітності ТОВ "Меблева компанія України" за травень 2011 року, внесення змін до автоматичної інформаційної системи бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" на підставі Акту від 25.10.2012 р. № 4054/222/32150143 та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000402202 від 16.11.2012 р. і є предметом судового спору.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Меблева компанія України", суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за наявності документів, підтверджуючих господарську діяльність, за відсутності судового рішення щодо визнання недійсним договору поставки, з перевищенням владних повноважень, неправомірно визнав договір поставки та операції з купівлі позивачем товарів у ТОВ «Вертикаль АРТ». Дії податкового органу щодо самостійної зміни в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача лише на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подачі уточнюючих декларацій є протиправними та порушує права позивача.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржена, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.

Щодо скасованого податкового повідомлення-рішення № 0000402202 від 16.11.2012 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, при цьому факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та його контрагентом було укладено договір поставки меблів та комплектуючих № 23/12 від 23.12.2010 р. (а.с.67-70)

Факт виконання вказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами - накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі, товарно-транспортними накладними. (а.с.71-89)

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між Позивачем та TOB «Вертикаль Арт» та фактичне виконання сторонами умов договору поставки меблів та комплектуючих та подальше їх використання Позивачем у господарській діяльності.

Щодо посилання Відповідача на нікчемність угод, суд дійшов обґрунтованого висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки Відповідачем, на якого відповідно до ч.2, ст. 70 КАС України, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тобто, що угоди є такими, що порушують публічний порядок. Безпідставними є і висновки Відповідача про нікчемність укладених угод у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки ТОВ «Вертикаль Арт», адже даний факт не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між Позивачем та його контрагентом.

Більш того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

А в силу вимог статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0000402202 від 16.11.2012 р.

Відносно позовних вимог щодо корегування податковим органом суми податкового кредиту та податкових зобов'язань в автоматичній інформаційній системі бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" саме на підставі Акту перевірки і до винесення податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Будь-які юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки, можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Відповідно до статті 63 Податкового кодексу України - облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно зі статтею 66 Податкового кодексу України податковому органу надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.

Пунктами 183.1, 183.12, 183.15 статті 183 Податкового кодексу України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає, до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Центральний орган державної податкової служби веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку. У разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

З огляду на вищевказані правові норми можливо дійти висновку, що податковому органу надано право вносити зміни в облікові дані платника, проте, лише в ті, що не пов'язані із зміною податкового навантаження чи податкового кредиту, оскільки такі зміни за собою несуть податкові зобов'язання, які визначені підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

В той же час, згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податкові зобов'язання визначаються платником податків на підставі поданих декларацій самостійно чи визначаються контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України - контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зазначене кореспондується і з приписами пункту 4.6 наказу ДПА України від 24 травня 2011 року №306 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість)", яким передбачено, що у разі, якщо згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення про розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань, зроблений за результатами перевірки, за формою "Р" згідно з додатком 2 до наказу №985.

Таким чином, зміни в облікові дані операцій по податку на додану вартість здійснюються лише на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі довідок, складених за результатами перевірок, коли контролюючим органом не виявлено фактів порушень платником податків законодавства України.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що коригування автоматичної інформаційної системи бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ "Меблева компанія України" включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року, здійснювалося відповідачем саме на підставі акту перевірки, а не податкового повідомлення-рішення № 0000402202 від 16.11.2012 р., яке до того ж підлягає скасуванню, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії податкового органу щодо коригування показників податкової звітності ТОВ " Меблева компанія України " за травень 2011 р. та внесення змін до автоматичної інформаційної системи бази даних "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" саме на підставі Акту від 25.10.2012 р. року № 4054/222/32150143 є неправомірними.

З огляду на викладене, та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року у справі № 2а/0470/13523/12 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 14 лютого 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко