Рішення

від 28.02.2014 по справі 916/31/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2014 р.Справа № 916/31/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Блішун Т.І. згідно довіреності від 07.02.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства "Агромакс ТК" (м. Дніпродзержинськ);

до відповідача: Приватного підприємства "Агроінвест - А" (м. Одеса.);

про стягнення 8569,37 грн.

08.01.2014р. Приватне підприємство "Агромакс ТК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Агроінвест-А", в якій просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8569,37грн., із яких основна заборгованість в сумі 6846,00грн., пеня в сумі - 1408,28грн., 3% річних у сумі - 315,09грн. та витрати, пов'язані із сплатою судового збору.

Ухвалою суду від 09 січня 2014р. порушено провадження у справі № 916/31/14 за позовом Приватного підприємства „Агромакс ТК" до відповідача Приватного підприємства „Агроінвест - А" про стягнення 8569,37грн.

29.01.2014р. за вх. № 2-336/14 до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 6846,00грн. суму боргу, 1139,26грн. - пені, 315,09грн. - 3 % річних (а.с.36-38).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про зменшення позовних вимог з підстав, зазначених в позові та в заяві про зменшення позовних вимог.

З врахуванням ст.22 ГПК України, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та розглядає справу в межах заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

26.06.2012р. між Приватним підприємством "Агромакс ТК" (позивач) та Приватним підприємством "Агроінвест-А" (відповідач) був укладений договір поставки № 260612ЗЧ.

Предметом договору є зобов'язання постачальника передати у власність покупця запасні частини до сільськогосподарської техніки, далі «товар», а відповідача - прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 1.2. та п.3.1 договору, товар згідно договору паставляється окремими партіями відповідно до рахунків, які являються невід'ємною частиною договору.

Датою поставки партії товару вважається дата видаткової накладної постачальника на окрему партію товару згідно рахунку (п.3.2 договору).

Відповідно п. 5.1 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати.

Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в гривнях шляхом прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі (п.5.2 договору).

Згідно п. 7.2 договору у разі несвоєчасної оплати вартості кожної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, за весь час прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. У випадку, якщо жодна із сторін даного договору за 1 місяць до його закінчення не заявить своє письмове волевиявлення щодо припинення її участі в даному договорі, останній вважається пролонгованим на новий строк (1 рік) на тих же умовах.

На виконання умов договору № 260612ЗЧ від 26.06.2012р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 28799,00грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 462 від 26 червня 201р. на суму 16846,00грн.; № 471 від 27червня 2012р. на суму 1820,00грн.; №481 та №485 від 02 липня 2012р. на суму 9813,00грн. і на суму 320,00грн.

Проте, відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару, а саме, в сумі 21953,00грн.

Отже, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 6846,00грн. (28799,00грн. - 21953,00грн.).

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата послуг своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в сумі 6846,00грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог пеню в сумі 1139,26грн.

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За умовами п. 7.2 договору, як вже зазначалось вище, передбачено нарахування пені у випадку несвоєчасної оплати боргу.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд приходить до висновку, що позивачем неправильно визначено кількість прострочених днів оплати, тобто порушено вимоги ч.6 ст.232 ГК України та початок нарахування пені.

Тому суд здійснює перерахунок пені, яка становитиме 452,77грн., виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами в договорі не було визначено строку оплати товару.

Позивач надіслав відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яку відповідач отримав 15.07.13. Але протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, тобто до 23.07.13. вартість товару не сплатив.

Отже, пеня із 23.07.13. за шість місяців - 184 дні становитиме 452,77грн. (22 дні - із 23.07.13. по 12.08.13. х (7% річних х 2 : 365) х 6846,00 : 100 = 57,77грн., а із 13.08.13. до шести місяців - 162 дні х (6,5 х 2 : 365) х 6846,00грн. : 100 = 395,00грн.).

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 452,77грн., а відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 686,49грн. (1139,26грн. - 452,77грн.).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних суд приходить до висновку, що їх нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, і тому в цій частині задовольняє позов.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості не надав, суму основного боргу в актах звірки взаємних розрахунків визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі 6846,00грн., пені в сумі 452,77грн., 3% річних в сумі 315,09грн., оскільки вимоги в цій частині підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства і відмовляє в частині стягнення пені в сумі 686,49грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог .

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агроінвест - А" (67300, с. Червоноволодимирівка, вул. Молодіжна, буд. 7 А, Березовський район, Одеська область, код ЄДРПОУ № 34235253) на користь Приватного підприємства "Агромакс ТК" (49074, м. Дніпродзержинськ, вул. Батумська, буд.11, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 37237113):

- 6846,00грн.- основного боргу;

- 315,09грн. - 3% річних,

- 452,77грн.- пені,

- 1578,20грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову у частині стягнення пені в сумі 686,49грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складання та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 04 березня 2014 року.

Суддя Брагіна Я.В.