Постанова

від 28.02.2014 по справі 826/19203/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року № 826/19203/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес транс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 №0003672270 та №0003682270

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнестранс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 17.04.2013 року № 0003672270, № 0003682270.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючих про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Онікс», а тому мають бути скасовані.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Так, відповідач при обґрунтуванні позиції стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Онікс» посилається на акт від 26.07.2012 року № 5120/22-7/19121137 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2010 року по 31.05.2012 року, відповідно до якого перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у листопаді 2011 року, які підпадають під визначення ст. ст. 22, 185 138, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Онікс» податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у підприємств-постачальників, а також не підтверджено задекларований ТОВ «Онікс» за листопад 2011 року податковий кредит з ПДВ по контрагентам-постачальникам.

Відповідач вважає обставини, викладені в акті перевірки, рішеннях та запереченнях, належними, достатніми та допустимими доказами правомірності винесення податкових повідомлень - рішень.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнестранс» зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

В період з 14.03.2013 року по 20.03.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Бізнестранс» (код ЄДРПОУ 37166582) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ ТД «Агросвіт 300», ПП «Агро Ойл», ТОВ «БК «Рембудтранс», СТОВ «Мрія», ТОВ «Перший Український «Правочин», ТОВ «Альянс Регіон», ТОВ «Червона Хвиля - Плюс», СТОВ «Перемога», ТОВ «ТБК «ОБС-Групп», ТОВ «Онікс», ТОВ «Торгоптіндустрія», ТОВ «Стронг Інг Плюс», ПП «Промислово-матеральний комплекс Радомишль», ТОВ «Лідер-2011» за весь період взаємовідносин, за результатом якої складено акт перевірки від 27.03.2013 року № 164/1-22-70-37166582.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 407396,00 грн., а саме: ІІІ квартал 2011 року - 214391,00 грн., ІV квартал 2011 року - 193005,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряє мий період у розмірі 354257,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) у сумі 354257,00 грн., а саме по періодам: серпень 2011 року - 94117,00 грн., вересень 2011 року - 92310,00 грн., листопад 2011 року -167830,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 17.04.2013 року № 0003682270 позивачу за порушення вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 407396,00 грн. за основним платежем.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 17.04.2013 року № 0003672270 позивачу в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 442821,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 354257,00 грн., 88564,00 грн. - за штрафними санкціями.

За результатами розгляду заперечень позивача скарги залишені без задоволення, а висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Онікс», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно наявної в матеріалах справи довідки АБ № 805686 з ЄДРПОУ має право займатися наступними видами господарської діяльності за КВЕД: неспеціалізована оптова торгівля (основний); оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; допоміжне обслуговування наземного транспорту; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

В межах здійснення господарської діяльності між позивачем (далі - експедитор-замовник) та ТОВ «Онікс» в особі директора Мусланова М. С. (далі - перевізник) укладено договір про надання послуг автомобільним транспортом по Україні від 01.08.2011 року № 010811, відповідно до умов якого експедитор-замовник, діючи від імені та за рахунок коштів третьої сторони - замовника, залучає перевізника для доставки вантажів автомобілями в міських, міжміських повідомленнях, перевізник доставляє заявлені експедитором-замовником вантажі, а експедитор-замовник оплачує послуги оплачує послуги перевізника з коштів, що надійшли від замовника. Експедитор-замовник, діючи на підставі договору-доручення або іншого договору замовника консультує перевізника при здійсненні транспортних операцій у випадку виникнення проблемних ситуацій, у рамках наданої йому замовником операції.

Згідно договорів від 01.10.2011 року про переведення боргу № 1/10/11, від 01.11.2011 року № 01/11/11, від 14.11.2011 року № 14/11, укладених між ТОВ «Онікс» в особі директора Мусланова М. С. (кредитор), ТОВ «Трансс-Груп» (новий кредитор) та позивача (боржник) частина зобов'язань боржника за договором від 01.08.2011 року № 010811 в розмірі 196000,00 грн., 30450,00 грн. та 1082780,00 грн. кредитором переведено на нового кредитора, що також підтверджується повідомленням про відступлення права вимоги від 01.10.2011 року, від 01.11.2011 року, від 14.11.2011 року.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 01.08.2011 року № 010811, відповідно до яких виконавцем (ТОВ «Онікс») були надані транспортні послуги по перевезенню вантажу для замовника-експедитора (позивача), а також копії товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що ТОВ «Бізнестранс» (автопідприємство) надавались послуги з перевезення вантажу від замовників до вантажоодержувачів.

При цьому позивачу контрагентом ТОВ «Онікс» виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи (т. 2, а.с. 1-75).

Оплата за поставлені послуги здійснювалась в порядку готівкового розрахунку, що підтверджують відповідні квитанції до прибуткового касового ордера, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 76-98).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Онікс» у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнестранс» в рамках договору про надання послуг автомобільним транспортом по Україні від 01.08.2011 року № 010811, укладеного з ТОВ «Онікс», діяло від імені та за рахунок коштів третьої сторони - замовника.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин із ТОВ «Онікс» надано копії податкових накладних, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, квитанції до прибуткового касового ордера, а також реєстри виданих та отриманих податкових накладних на підтвердження їх належної реєстрації, оборотно-сальдові відомості по рахункам 63, 36, 3721, 301, 311, картки рахунків 63 по ТОВ «Онікс», 3771 по ТОВ «Трасс-Групп» на підтвердження виконання договорів від 01.10.2011 року про переведення боргу № 1/10/11, від 01.11.2011 року № 01/11/11, від 14.11.2011 року № 14/11, 301, 311.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реальності здійснення будь-яких господарських операцій чи укладення договорів з третьою стороною (замовником).

При цьому, представником позивача не надано пояснень з приводу укладення договорів, в рамках яких було укладено договір між позивачем та ТОВ «Онікс».

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні копії договорів із контрагентами-покупцями, контрагентами-замовниками, у взаємовідносинах із якими позивачем використовувались придбані послуги.

Суд наголошує, що вищезазначені первинні документи витребовувались у позивача як ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від про відкриття провадження так і під час розгляду справи, проте інших первинних документів, окрім видаткових та податкових накладних, позивачем не надано.

Доказів, які б дали можливість ідентифікувати зв'язок послуг, наданих ТОВ «Онікс» позивачу та подальше використання/надання вказаних послуг третім сторонам, позивачем до суду також не надано.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРЮОФОП, ТОВ «Онікс» мало право займатися наступними видами діяльності за КВЕД: посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля іншими непродовольчими товарами, товарами споживчого призначення; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі (основний). Проте, ТОВ «Онікс» надавались послуги з перевезення, що не передбачено його видами діяльності.

На думку суду позивачем не доведено мету та необхідність придбання у ТОВ «Онікс» послуг, визначених у податкових накладних.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Онікс» носять реальний характер, а послуги, зазначені у податкових накладних, дійсно придбані у ТОВ «Онікс» та використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки є обгрунтованими, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 17.04.2013 року № 0003672270 позивачу в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 442821,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 354257,00 грн., 88564,00 грн. - за штрафними санкціями є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та ТОВ «Онікс», не підтверджують факт придбання послуг та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а отже податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 року № 0003682270 не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнестранс» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23.10.2013 року, внесено зміни у пп. 1 п. 3, а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1147,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачем, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід сплатити 4588,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 2294,00 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнестранс» відмовити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнестранс» (код ЄДРПОУ 37166582) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник