Рішення

від 27.02.2014 по справі 910/143/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/143/14 27.02.14

За позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронний світ України»

про стягнення 2 861 864,24 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Глущенко О.Л. - по дов. № 01-38-04 від 10.01.2014

Від відповідача Жарикова О.В. - по дов. № б/н від 23.12.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронний світ України» 2 861 864,24 грн., з яких: 803 170,90 грн. штрафу за поставку неякісних товарів, 830 476,64 грн. пені та штрафу за порушення термінів поставки товару (поставлений товар), 1 228 216,70 грн. пені і штрафу за порушення термінів поставки товару (не поставлений товар) згідно договору № 1137/08/12 від 20.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2014 порушено провадження у справі № 910/143/14 та призначено справу до розгляду на 04.02.2014.

Відповідачем 04.02.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавест енд Комплексні рішення». Клопотання мотивовано тим, що вирішення спору може вплинути на права Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест енд Комплексні рішення», який здійснював поставку продукції для Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за договором про закупівлю (поставку) товарів № 100К від 24.12.2012, укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діавест енд Комплексні рішення».

Суд розглянувши дане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест енд Комплексні рішення» щодо відповідача, тому відсутні підстави для його залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 04.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 13.02.2014.

Позивачем 12.02.2014 до відділу діловодства суду подано заяву, яка містить розрахунок суми позову.

Відповідачем 12.02.2014 до відділу діловодства суду подано письмовий відзив. В якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав. Відповідно до додаткового договору № 1 від 27.12.2012 до п. 10.1. договору № 1137/08/12 від 20.12.2012 внесені зміни згідно яких цей договір діє до 31.03.2013. Крім того, внесено зміни до п. 1.1. договору та до п. 5.1. договору згідно яких строк (термін) поставки (передачі) товарів установлений як І квартал 2013 року. За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що зобов'язання за договором були припинені на підставі домовленості сторін. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За таких обставин правомірною може бути вимога позивача тільки про стягнення штрафних санкцій в період з 20.12.2012 по 31.03.2013. Однак штрафні санкції за цей період позивач не нараховує. При цьому сторони не узгодили, що договір в частині поставки діє до повного його виконання. За таких обставинах закінчення терміну дії договору співпадає закінченням дії зобов'язання. Крім того, зазначає, що позивач своїм листом № 08-40-1052 від 17.04.2013 підтвердив те, що зобов'язання сторін за договором припинились відповідно до ст. 615 ЦК України внаслідок невиконання обов'язків відповідачем та у зв'язку з закінченням строку дії договору, також вказав на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем, припинені з 01.04.2013. за таких обставин санкції, нараховані за не поставку товару за межами строку дії договору не підлягають стягненню. Також відповідач вказує, що позивач товар прийняв та провів його оплату, що не заперечується позивачем. Згідно п. 4.1. договору оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з дати підписання ним акту прийняття-передачі товарів. При цьому згідно з п. 5.5. договору якщо товари не відповідають вимогам відповідних умов договору та/або документи, що стосуються товарів, не передані постачальником одночасно з товарами, то акт приймання-передачі товарів не підписується, а подальше приймання товарів призупиняється до прибуття представника постачальника, виклик якого є обов'язковим. Факт того, що позивач товари прийняв та в порядку п. 4.1. договору здійснив оплату свідчить про те, що обставини, які вказані в п. 5.5. договору, не мали місце бути. Правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару передбачені ст. 666 ЦК України. Вказана норма права чітко регламентує дії покупця та способи захисту його прав, при цьому не передбачає нарахування будь-яких штрафних санкцій. При цьому, позивач способом захисту прав, що передбачений ст. 666 ЦК України, не скористався. Таким чином, вимоги п. 7.3.3. договору не поширюються на обставини щодо відсутності документів, що стосуються товарів. Крім того, відповідач не доказує того факту, що гарантійні талони були відсутні. З огляду на викладене, відповідач просить в позові відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні 13.02.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 13.02.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 13.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 27.02.2014.

Відповідачем в судовому засіданні 27.02.2014 подано додаткові обґрунтування до відзиву, в яких зазначає, що товар на загальну суму 3 815 720,35 грн. визначений у видатковій накладній №-З-000000000011 від 02.08.2013 фактично був поставлений позивачу 02.04.2013, що не заперечується самим позивачем, а тому нарахування штрафних санкцій на вказану суму за період з 02.04.2013 по 01.08.2013 є безпідставними.

В судовому засіданні 27.02.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електронний світ України» (постачальник) та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 1137/08/12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у грудні 2012 року поставити покупцеві устаткування для автоматичного оброблення інформації (електронно-обчислювальні машини та інше устаткування для автоматичного оброблення інформації, вузли та приладдя для нього (сервери БД та сервери застосувань, програмне забезпечення для Виконавчої дирекції Фонду та робочих органів Фонду)), код ДК 016-97:30.02.1 (надалі - товари), зазначене в додатках до договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. договору кількість товарів та їх найменування (номенклатура, асортимент, одиниця виміру, співвідношення за видами, марками, типами, технічні характеристики) визначено в додатку № 1 до договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо поставки товарів нараховані штраф та пеня в загальному розмірі 2 861 864,24 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з дня підписання договору і діє до 31.12.2002. закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов та від виконання зобов'язань, передбачених договором.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

27.12.2012 сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору відповідно до якого внесено наступні зміни:

до п. 1.1. договору - встановлено, що постачальник зобов'язаний поставити покупцеві устаткування протягом І кварталу 2013 року.

до п. 5.1. договору - строк (термін) поставки (передачі) товарів встановлено - І квартал 2013 року.

до п. 10.1. договору - встановлено, що договір діє до 31.03.2013.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами п. 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи згідно наступних видаткових накладних відповідач передав, а позивач прийняв визначений умовами договору товар:

- згідно накладної № -З-000000000009 від 28.03.2013 на суму 179 200,00 грн.

- згідно накладної № -З-000000000011 від 01.08.2013 на суму 3 815 720,35 грн.

- згідно накладної № -З-000000000012 від 01.08.2013 на суму 112 051,97 грн.

28.03.2013 сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі товарів згідно видаткової накладної № -З-000000000009 від 28.03.2013, в якому зазначено, що товар передано з усіма документами в якості та комплекті, вказаному у видатковій накладній та сторони не мають претензій та зауважень одна до одної по кількості та якості.

01.08.2013 сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі товарів згідно видаткової накладної № -З-000000000011 від 01.08.2013, в якому зазначено, що товар передано з усіма документами в якості та комплекті, вказаному у видатковій накладній та сторони не мають претензій та зауважень одна до одної по кількості та якості.

Згідно акту здачі-приймання послуг № -З-000000000013 від 01.08.2013, який підписано та скріплено печатками обох сторін, відповідач надав, а позивач прийняв послуги з налаштування переданого згідно договору товару (серверів) на суму 397 625,38 грн. в зазначеному акті сторони зазначили, що претензій одна до одної не мають.

Згідно з ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник повинен передати (поставити) покупцеві товар (товари), якість якого (якісні, технічні, стандартні характеристики) відповідає умовам, що зазначені цим договором. Товар повинен бути виробленим не раніше 2012 року, та не бути таким, що вживався чи експлуатувався.

Пунктом 2.2. договору визначено, що у разі виявлення протягом гарантійного строку в поставленому товарі недоліків (дефектів), покупець повідомляє постачальника про необхідність прибути для складання акту щодо порядку та строків усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо постачальник не з'явиться у визначений покупцем строк покупець вправі скласти такий акт одноособово.

Відповідно до п. 2.3. договору постачальник зобов'язаний безоплатно усунути недоліки (дефекти) у порядку та строки, що встановлені покупцем та визначені в акті про виявлені недоліки (дефекти), який направляється постачальнику для виконання, в тому числі замінити неякісні товари (з доставкою покупцю товарів, якими замінено товари неналежної якості).

Відповідно до п. 5.4. договору товари вважаються наданими у розпорядження покупця після підписання обома сторонами акту приймання-передачі товарів, який складається в двох примірниках (по одному примірнику для кожної із сторін). Право власності на товари та ризик випадкової загибелі чи ушкодження товарів переходять до покупця з моменту підписання ним акту приймання-передачі товарів.

Згідно з п. 5.5. договору, якщо товари не відповідають вимогам відповідних умов договору та/або документи, що стосуються товарів, не передані постачальником одночасно з товарами, то акт приймання-передачі товарів не підписується , а подальше приймання товарів призупиняється до прибуття представника постачальника, виклик якого є обов'язковим.

Відповідно до п. 5.6. договору представник постачальника має прибути за викликом протягом 5-денного терміну з дня отримання виклику покупця та мати належним чином оформлені повноваження на підписання акту про недоліки, які виявлені під час приймання товарів. В цьому акті зазначається перелік виявлених недоліків (невідповідність товарів умовам договору, перелік відсутніх документів тощо), а також порядок та строк їх безоплатного усунення постачальником. При цьому право визначати порядок і строк усунення недоліків належить покупцю. Після усунення постачальником недоліків сторони підписують акт передачі товарів відповідно до умов договору, а якщо недоліки не усунуті, то покупець після спливу встановленого в акті про недоліки строку вправі вжити заходів відповідно до чинного законодавства України, в тому числі розірвати договір.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що у разі постачання товару неналежної якості, в неналежній упаковці/без визначеного маркування, незалежно від можливості використовування товару за призначенням, покупець має право вимагати заміни товару у термін, визначений в акті виявлених недоліків або розірвати договір.

Згідно з п. 7.3.3. договору за порушення умов зобов'язання щодо якості товарів постачальник повинен сплатити на користь замовника штраф згідно з частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України в розмірі двадцять відсотків ціни неякісних товарів.

Наказом позивача № 132 від 09.09.2013 створено комісію з питань виявлення прихованих недоліків, якій доручено з 11.09.2013 по 12.11.2013 здійснити перевірку товарів поставлених відповідачем згідно договору та у разі виявлення недоліків скласти відповідні акти.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 08-40-2418 від 09.09.2013 адресований відповідачу, в якому позивач повідомляє про виявлення прихованих недоліків (дефектів) товарів поставлених згідно договору та просить 11 та 12 вересня 2013 направити повноважного представника для участі в роботі комісії.

Доказів вручення або надіслання вказаного листа відповідачу позивачем не подано, а отже не відповідають дійсності твердження позивача, що позивач належним чином повідомив відповідача про необхідність прибуття уповноваженого представника відповідача до позивача.

11.09.2013 та 12.09.2013 представниками визначеної позивачем комісії складено акти про відсутність представника відповідача для участі у роботі комісії з питань виявлення прихованих недоліків поставлених товарів.

12.09.2013 комісією позивача складено акт про виявлені приховані недоліки, неналежну якість, дефекти, невідповідність товарів поставлених відповідачем відповідно до умов договорів № 1137/08/12 та № 1138/08/12 від 20.12.2012.

В даному акті зазначено, що відповідно до договору № 1137/08/12 від 20.12.2012 згідно видаткових накладних № -З-000000000009 від 28.03.2013 та № -З-000000000011 від 01.08.2013 виявлено такий недолік переданого товару як відсутність гарантійних талонів.

Як зазначалось вище, за умовами п. 5.5. договору при не переданні документів, що стосуються товару акт приймання-передачі товарів не підписується, а тому акти приймання-передачі товарів від 28.03.2013 та від 01.08.2013, які складені згідно накладних № -З-000000000009 від 28.03.2013 та № -З-000000000011 від 01.08.2013 свідчать про прийняття товару з усіма документами та без зауважень сторін.

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги твердження позивача про наявність недоліків товару, що був переданий згідно вказаних вище актів.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 08-40-3178 від 20.11.2013 адресований відповідачу, в якому позивач повідомляє про виявлення прихованих недоліків (дефектів) товарів поставлених згідно договору та просить усунути виявлені недоліки (дефекти) поставлених товарів.

Належних доказів вручення вказаного листа відповідачу, як юридичній особі з відтиском печатки, або надіслання відповідачу поштою позивачем не подано.

Позивачем не дотримано умов договору та належним чином не здійснено виклик представника відповідача та звернення з вимогою про усунення виявлених недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 803 170,90 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 7 ст 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З матеріалів справи вбачається, що листами № 07-35-913 від 03.04.2013, № 08-40-1052 від 17.04.2013, № 08-40-1624 від 20.06.2013 позивач повідомив відповідача про те, що дія договору № 1137/08/12 від 20.12.2012 про закупівлю (поставку) товарів припинилась у зв'язку із закінченням строку дії 31.03.2013.

Як встановлено судом відповідач мав поставити позивачу товар протягом І кварталу 2013 року, тобто до 31.03.2013, проте до вказаного строку та до закінчення строку дії договору відповідач не поставив позивачу товар.

Умовами п. 7.3.2. договору передбачено, що у разі порушення встановленого умовами договору строку поставки постачальник повинен сплатити покупцю згідно з частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % ціни товарів, поставлених з простроченням, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Судом встановлено, що строк дії договору сторонами чітко визначений у п. 10.1. договору та становить до 31.03.2013.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 830 476,64 грн. пені та штрафу за порушення термінів поставки товару (поставлений товар) та 1 228 216,70 грн. пені і штрафу за порушення термінів поставки товару (не поставлений товар) не підлягають задоволенню судом, оскільки нараховані за період, коли умови договору щодо їх застосування вже не діяли (після закінчення строку договору), що суперечить ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 4 ст.631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій в загальному розмірі 2 861 864,24 грн.

Таким чином, позовні вимоги Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності безпідставні та задоволенню не підлягають повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.03.2014.

СуддяВ.В.Сівакова