Рішення

від 03.03.2014 по справі 910/505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/505/14 03.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансінвест-груп НТС"

про стягнення 40092,15 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Сергієнко Ю.П. - директор, Пастушенко О.Д. - адвокат за довіреністю № 1/12-юр від 10.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансінвест-груп НТС" (відповідач) про стягнення 40092,15 грн. на підставі Договору № 83/13 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів від 04.10.2013 р., з яких: 39000,00 грн. основного боргу, 760,50 грн. пені за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р., 253,50 грн. 3% річних за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р. та 78,15 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.10.2012 р. по 19.01.2013 р. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1827,00 грн. судового збору та 4009,21 грн. оплати послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/505/14 та призначено розгляд справи на 17.02.2014 р. о 10:10 год.

В судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., представники позивача з'явилися та подали клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача та довідки про відсутність аналогічного спору. Клопотання судом задоволене і передане відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 18.01.2014 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. розгляд справи був відкладений на 03.03.2014 о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 03.03.2014 р., з'явились представники позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.03.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 18.01.2014 р. та від 17.02.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом встановлено, що поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.01.2014 р. та від 17.02.2014 р. були направлені відповідачу за адресою (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 18, офіс 509), вказаною позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АД № 579269) станом на 13.02.2014 р. Натомість поштове відправлення з ухвалою суду від 18.01.2014 р. було повернуто підприємством зв'язку з посиланням на вибуття адресата.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.03.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 03.03.2014 р. представники позивача надали усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, позов підтримали повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.03.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрансінвест-груп НТС" (Замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС" (Виконавець, позивач) був укладений Договір № 83/13 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 визначено, що Виконавець (позивач) надає Замовнику (відповідачу) в порядку та на умовах, визначених Договором, послуги щодо експлуатації будівельних машин і механізмів для виконання земляних та будівельно-монтажних робіт (далі по тексту - Техніка) на будівельних об'єктах Замовника, а Замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах Договору.

Згідно п. 3.1 Договору, вартість послуг Виконавця вказується в рахунках та в актах надання послуг, оплата праці персоналу, що обслуговує Техніку, входить до ціни послуги.

Згідно п. 3.2 Договору, сума Договору складається з суми вартості Актів надання послуг на протязі дії цього Договору.

У п. 3.3 Договору сторони визначили, що оплата послуг здійснюється на підставі виставлених рахунків на умовах 100 % передплати.

Разом з тим, у п. 3.4 Договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських діб з моменту отримання Замовником (відповідачем) Акту надання послуг.

Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 Договору Замовник (відповідач) зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі за надані послуги у встановлені терміни згідно п.п. 3.3 - 3.4 Договору.

Сторони також узгодили, що в разі прострочення сплати послуг Виконавця більш ніж 10 (десять) календарних днів, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання умов Договору ним було надано відповідачу послуги щодо експлуатації Техніки на будівельних об'єктах відповідача на загальну суму 43500,00 грн. Зазначене підтверджується актом надання послуг № 994 від 31.10.2013 р. на суму 4500,00 грн. та актом надання послуг № 1053 від 01.11.2013 р. на суму 39000,00 грн., які підписані та скріплені печатками сторін. При цьому згідно наведених актів відповідач не мав претензій по об'єму, якості та строкам наданих послуг.

21.10.2013 р. відповідач платіжним дорученням № 73 оплатив надані за Договором послуги в сумі 4500,00 грн. згідно виставленого позивачем рахунку на оплату № 1251 від 10.10.2013 р.

Позивач також зазначив, що в інший частині наданих за Договором послуг в сумі 39000,00 грн. (згідно виставленого позивачем рахунку на оплату № 1220 від 07.10.2013 р.) відповідач оплату не здійснив, тоді як відповідно до п. 6.2 Договору мав здійснити остаточний розрахунок протягом трьох банківських діб з моменту отримання відповідного акту надання послуг.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання за Договором щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані позивачем послуги, позивач направив відповідачу претензію № 12/2013 від 04.12.2013 р., відповідно до якої просив відповідача сплатити заборгованість за Договором в сумі 39000,00 грн. до 09.12.2013 р.

Проте відповідач відповіді на претензію позивача не надав, вказану заборгованість за Договором не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Зібрані у справі докази, а саме: акт надання послуг № 994 від 31.10.2013 р. на суму 4500,00 грн. та акт надання послуг № 1053 від 01.11.2013 р. на суму 39000,00 грн., які підписані та скріплені печатками сторін, свідчать, що позивач надав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та заперечень послуги за Договором на загальну суму 43500,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору сторони передбачили здійснення оплати послуг на підставі виставлених рахунків на умовах 100 % передплати, при цьому згідно п. 3.4 Договору сторони визначили, що остаточний розрахунок здійснюється протягом трьох банківських діб з моменту отримання Замовником (відповідачем) Акту надання послуг .

Матеріалами справи підтверджується, що 21.10.2013 р. відповідач платіжним дорученням № 73 оплатив надані за Договором послуги в сумі 4500,00 грн. згідно виставленого позивачем рахунку на оплату № 1251 від 10.10.2013 р. Разом з тим, докази здійснення відповідачем оплати послуг за Договором в сумі 39000,00 грн. (згідно виставленого позивачем рахунку на оплату № 1220 від 07.10.2013 р.) в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи зміст п. 3.4 Договору, суд прийшов до висновку про те, що відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за спірні послуги, надані згідно акту надання послуг № 1053 від 01.11.2013 р. на суму 39000,00 грн., протягом трьох банківських діб з моменту отримання ним вказаного акту, а отже протягом 4, 5, 6 листопада 2013 р. (включно).

Як встановлено судом, ані протягом вищевказаного строку, ані станом на час розгляду справи по суті відповідач не здійснив остаточного розрахунку за спірні послуги, надані згідно акту надання послуг № 1053 від 01.11.2013 р. на суму 39000,00 грн.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39000,00 грн. заборгованості за Договором визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 760,50 грн. пені за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р., 253,50 грн. 3% річних за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р. та 78,15 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.10.2012 р. по 19.01.2013 р.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно пункту 6.2. Договору передбачено, що в разі прострочення сплати послуг Виконавця (позивача) більш ніж 10 (десять) календарних днів, Замовник (відповідач) сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як встановлено судом, відповідач мав здійснити оплату послуг в сумі 39000,00 грн., наданих згідно акту надання послуг № 1053 від 01.11.2013 р. , протягом трьох банківських діб з моменту отримання ним вказаного акту, а отже протягом 4, 5, 6 листопада 2013 р. (включно).

Станом на час розгляду справи по суті відповідач не здійснив оплату спірних послуг в сумі 39000,00 грн., тим самим прострочивши їх оплату більш ніж 10 (десять) календарних днів, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування до відповідача наслідків, встановлених п. 6.2 Договору, та нарахування до сплати відповідачу пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, початок періоду якого слід обраховувати з 07.11.2013 р .

Разом з тим, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р.

Судом враховано, що згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань .

З урахуванням наведеного та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені, судом встановлено, що сума останньої за визначений позивачем період прострочення відповідачем спірної заборгованості становить 916,77 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 39000.00 11.11.2013 - 15.01.2014 66 6.5000 % 0.036 %* 916.77

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 760,50 грн. за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 760,50 грн. за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р., судом встановлено, що сума 3% річних за цей період становить 211,56 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 39000.00 11.11.2013 - 15.01.2014 66 3 % 211.56

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 253,50 грн. 3% річних за період з 11.11.2013 р. по 15.01.2014 р. підлягає лише частковому задоволенню в сумі 211,56 грн. за вказаний період.

В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, 41,94 грн. (253,50 грн. - 211,56 грн. = 41,94 грн.) позивачу належить відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 78,15 грн. інфляційних нарахувань за період з 15.10.2012 р. по 19.01.2013 р., то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки фактично заявлена за період до укладення сторонами 04.10.2013 р. Договору № 83/13 про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів, на підставі якого виникла спірна заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами вирішення даного спору на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1821,53 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 4009,21 грн. оплати послуг адвоката, які розрахував як 10% від ціни позову в розмірі 40092,15 грн.

На підтвердження своїх вимог щодо оплати послуг адвоката позивачем було надано суду наступні докази: Договір № 1/12 на юридичне обслуговування від 10.12.2013 р., укладений між позивачем та адвокатом Пастушенком О.Д. (далі - Договір № 1/12 від 10.12.2013 р.); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 568/10, видане Пастушенку О.Д., довіреність № 1/12-юр від 10.12.2013 р., видана адвокату Пастушенку О.Д.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як роз'яснено господарським судам у п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати, зокрема, позивачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат , як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум .

Враховуючи зміст наведених роз'яснень, надані позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі в розумінні статті 34 ГПК України, оскільки умови Договору № 1/12 від 10.12.2013 р., предметом якого є юридичне обслуговування замовника (позивача) вцілому, не конкретизують надання адвокатських послуг саме у справі № 910/505/14 за позовом ТОВ "АПРОПОС" до ТОВ "Будтрансінвест-груп НТС" про стягнення заборгованості. Зміст довіреності № 1/12-юр від 10.12.2013 р. також не свідчить про надання адвокату відповідних повноважень у зв'язку саме із розглядом справи № 910/505/14. Більш того, позивачем не надано суду жодного доказу (платіжного доручення або іншого документа), який би підтверджував здійснення позивачем оплати послуг адвоката, а рівно суду не надано підписаного сторонами Договору № 1/12 від 10.12.2013 р акту приймання-передачі робіт, на підставі якого відповідно до ст. 4 наведеного договору оплачуються послуги адвоката.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування позивачеві 4009,21 грн. оплати послуг адвоката задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75 , 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтрансінвест-груп НТС" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 18, офіс 509; ідентифікаційний код 38698394), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРОПОС" (03037, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 39/8; ідентифікаційний код 35965031) 39000,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 760,50 грн. (сімсот шістдесят гривень 50 коп.) пені, 211,56 грн. (двісті одинадцять гривень 56 коп.) 3% річних, 1821,53 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять одну гривню 53 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.03.2014 р.

Суддя Гумега О.В.