Рішення

від 04.03.2014 по справі 922/399/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р.Справа № 922/399/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків до Державного підприємства "Харківське обласне державне агролісомеліоративне підприємство "Харківоблагроліс", м. Харків про стягнення 4895,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - Воновіченко Д.В.

відповідача - Содатова Т.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 4895,77 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 907О, укладеного між сторонами 28.01.2013 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Харківської області від 03.03.3014 року призначений повторний автоматичний розподіл справи № 922/399/14.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Погореловій О.В.

20.02.2014 року до господарського суду від позивача надійшов супровідний лист, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

26.02.2014 року до господарського суду від відповідача надійшла заява в якій він просить суд розстрочити суму заборгованості рівними частками на три місяці, починаючи з листопада 2014 року. Також надав суду витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити. Проти задоволення відповідача про розстрочку суми заборгованості заперечував.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача визнав позов у повному обсязі та підтвердив факт наявності боргу.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.01.2013 року між Обласним комунальним виробничо - експлуатаційним підприємством "Держпром" (надалі - Позивач) і Харківським обласним державним агролісомеліоративним підприємством "Харківоблагроліс" (надалі - Відповідач) було укладено Договір № 907О по відшкодуванню видатків на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна, з бюджетною установою, розташованого за адресою: м. Харків, м. Свободи, 5, під'їзд 7, поверх № 5, загальною площею 28,28 м2.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 907О від 28.01.2013 року витрати на обслуговування орендованого майна сплачуються пропорційно займаної загальної площі.

Сторонами Договору № 907О було погоджено розмір витрат за 1 метр квадратний загальної площі, що з 02.01.2013 року становив 60,12 грн. (пункт 2.1 Договору № 907 О від 28.01.2013 року).

Також Позивач, відповідно до розділу V Податкового кодексу України нараховує ПДВ 20% на витрати з експлуатаційного обслуговування орендованого майна як платник податку на додану вартість.

На виконання пункту 2.2. Договору, Відповідач повинен перераховувати суму витрат на обслуговування орендованого комунального майна (експлуатаційні послуги) Балансоутримувачу (Позивачу) щомісячно протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 число наступного місяця на підставі розрахунків та актів виконаних робіт.

Експлуатаційні витрати за березень 2013 року становили 2040,23 грн., експлуатаційні витрати за квітень 2013 року становили 1614,16 грн., експлуатаційні витрати за травень 2013 року становили 1241,38 грн.

Однак, на порушення умов Договору, сума витрат на обслуговування орендованого майна у період оренди Позивачу своєчасно та в повному обсязі не перераховувалась.

31.05.2013 року між Позивачем і Відповідачем була укладена Додаткова угода № 3 про розірвання Договору № 907 О від 28.01.2013 р., в якій достроково за взаємною згодою сторін з 01.06.2013 року припинив чинність Договір № 907 від 28.01.2013 року.

Сторони підтвердили, що станом на 31 травня 2013 року заборгованість Орендаря перед Балансоутримувачем за Договором № 907О по відшкодуванню видатків на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна від 28 січня 2013 року становить 4895,77 грн. та Орендар приймав на себе зобов'язання щодо погашення вказаної заборгованості у строк до 15 липня 2013 року.

Станом на 10.02.2014 року заборгованість Відповідача з суми витрат на обслуговування орендованого майна склала 4895,77 грн., що й стало підставою звернення Позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті витрат на утримання та експлуатаційне обслуговування орендованого комунального майна у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4895,77 грн.

Щодо заяви відповідача про розстрочку суми заборгованості за спірним Договором, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо фізичних і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проте, Відповідачем не надана інформація про наявність коштів на його банківських рахунках та чи наявна загроза банкрутства підприємства, що у свою чергу не дає змоги у повному обсязі оцінити матеріальне становище та змогу негайного виконання даним підприємством судового рішення, необхідність чи можливість розстрочки.

Відповідно до п. 7.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно.

Відповідач не надав суду документів, які підтверджують відсутність майна на підприємстві.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про те, що заява задоволенню не підлягає.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське обласне державне агролісомеліоративне підприємство "Харківоблагроліс" (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Будинок Держпром, 7 під., 5 поверх, код ЄДР 32094304, р/р 26001440747200 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Будинок Держпром, 9 під., 2 поверх, р/р 26006010065216 в АТ "Банк Золоті ворота" м. Харкова, МФО 351931, код 04014097) - 4895,77 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду - відмовити.

Повне рішення складено 05 березня 2014 року.

Суддя О.В. Погорелова