Рішення

від 25.02.2014 по справі 911/4775/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа № 911/4775/13

за позовом Спрощеного акціонерного товариства «Лоль е Піріо»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котома», с.Небрат, Бородянський район, Київська область;

про стягнення 12 600,00 Євро (137 521,97 грн.)

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Забродська К.А. (довіреність б/н від 24.11.2013 року);

від відповідача: Романченко І.В. (довіреність б/н від 01.01.2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Спрощеного акціонерного товариства «Лоль е Піріо» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котома» (відповідач) про стягнення 12 600,00 Євро, що за курсом НБУ станом на день звернення до суду складає 137 521,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2014 року розгляд справи № 911/4775/13 відкладено на 21.01.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 21.01.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 25.12.2013 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів. Розгляд справи відкладався до 04.02.2014 року.

В судовому засіданні 04.02.2014 року оголошено перерву до 18.02.2014 року. В судовому засіданні 18.02.2014 року оголошено перерву до 25.02.2014 року.

Позивач в судовому засіданні 25.02.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач заперечень по суті спору не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2011 року між продавцем - Спрощеним акціонерним товариством «Лоль є Піріо» (Франція, нерезидент), в особі генерального директора Андре Бонне та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Котома» було укладено Контракт № 4 (далі - Контракт), за яким відповідач придбаває, а позивач продає м'ясо та інші продукти кролика гібридного французької породи «Hyplus» («Іплюс»), виробництва «Лоль є Піріо» (далі - Товар).

Асортимент та ціну Товару було встановлено у ст.ст. 2, 3, 5 Контракту. Також, згідно з п. 5.2 Контракту у ціну Товару включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження, згідно з п. 5.3 Контракту загальна вартість Контракту складає 1 760 000 Євро.

Враховуючи ст. 6 Контракту Товар повинен був поставлятись на умовах «FСА-Монтіфо Пузож» (Інкотермс 2000 року), у строки, що узгоджуються на кожну партію товару окремо засобами електронного зв'язку, та з переданням супровідних документів (комерційного інвойсу, сертифікатів про походження, якість, ветеринарного сертифікату).

Згідно з розділом «FСА» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року (Видання МТП « 560 від 01.01.2000 року, далі - Інкотерм»), термін «FСА» (назва місця), або «франко-перевізник» означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Також, у п. «б» ст. А4 цього розділу вказано, що якщо назване місце перебуває за межами площ продавця, то поставка вважається здійсненою, коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

06.06.2011 року на виконання вищевказаних та інших умов Контракту, а також згідно з інвойсом від 03.06.2011 року № 05120032, позивачем було передано призначеному відповідачем перевізнику Товар у загальній кількості 733 шт., загальною вагою 4 407,000 кг (нетто) та ціною 12 600,00 Євро, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Разом з вказаним Товаром через перевізника покупцю були передані супровідні документи згідно з п. 6.3 Контракту (відомості про поставку, деталі поставки, сертифікат ветеринарний, походження товару, комерційний інвойс).

Прийняття Товару відповідачем підтверджується Актом № 1 приймання-передачі товару до Контракту № 4 від 02.04.2011 року, підписаним обома сторонами Контракту. За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такий акт є первинним документом та підтверджує здійснення господарської операції.

Таким чином, позивачем було своєчасно та в повному обсязі виконано всі належні з нього обов'язки за Контрактом щодо поставки Товару.

Відповідач прийняв Товар та супровідні до нього документи, жодних зауважень від відповідача щодо Товару та зазначених документів до позивача не надходило.

Статтею 7 Контракту встановлено, що Покупець здійснює платежі за Товар в Євро шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок, вказаний Продавцем, протягом 60 днів після оформлення документів, підтверджуючих право власності Покупця на відповідний вантаж. Платіж вважається повністю виплаченим після отримання грошового переказу на банківський рахунок Продавця. Витрати банку на грошові перекази оплачує Покупець.

Таким чином, оскільки Товар на загальну суму 12 600,00 Євро та супровідні документи до нього були поставлені 06.06.2011 року, граничним строком оплати за Товар є 05.08.2011 року.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання за Контрактом не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 12 600,00 Євро, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Як визначено ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару. У зв'язку з чим, позивач неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювати спір щодо оплати Товару. Зокрема, позивачем надсилались до відповідача ряд листів з вимогою оплатити Товар. При цьому комерційний інвойс від 03.06.2011 року № 05120032 надсилався відповідачу повторно 11.10.2012 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями. У відповідь на листи відповідач згадував про відсутність коштів через порушення обов'язків його контрагентами (листи від 01.02.2012 року, 15.10.2012 року).

Згідно з ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів чи відсутність у боржника необхідних коштів не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок яких боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Як передбачено ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до п. 10.1 ст. 9 Контракту, усі спори і розбіжності, які можуть виникнути у ході виконання даного Контракту або у зв'язку з ним, з яких сторони не можуть досягти згоди шляхом переговорів, підлягають розгляду в арбітражному суді України.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати Товару за Контрактом на суму 12 600,00 Євро, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як визначено п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті.

Таким чином, оскільки продавцем за Контрактом є нерезидент України і умовами Контракту передбачено розрахунки за Товар в Євро на рахунок продавця-нерезидента, тобто розрахунки не обмежуються територією України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 600,00 Євро підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача в повному обсязі в сумі 2750,44 грн., обрахованої з гривневого еквіваленту заявленої до стягнення заборгованості.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котома» (07814, Київська обл., Бородянськи й р-н, с. Небрат, вул. Гутниченка, 9, код 32430777) на користь Спрощеного акціонерного товариства «Лоль є Піріо» (79101, Франція, Туар Седекс, Лє Гран Розе п/с 46, вул. Жан Дево) 12 600,00 (дванадцять тисяч шістсот) Євро боргу та 2750,44 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.03.2014 р.

Суддя Т.П. Карпечкін