Ухвала

від 20.02.2014 по справі 827/1883/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1883/13-а

20.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Кисельова В. В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № 07 від 14.01.14

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі- Буштуєв Артем Сергійович, довіреність № 323/9/10.1-04 від 07.08.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 05.12.13 у справі № 827/1883/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС" (пр-т. Перемоги, буд.39, кв.3,Севастополь,99046)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (вул. Гер. Севастополя, буд.74,Севастополь,99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 липня 2013 року № 0000590220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2012 на 16 595,0 грн.; № 0000580220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 70 833,0 грн. за травень 2012 та 26 319,0грн. за червень 2012; № 0000570220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 128 789,0 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Водяхін С.А.) від 05 грудня 2013 у справі № 827/1883/13-а позов задоволений, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі ГУ Міндоходів м. Севастополя визнано протиправними та скасовано. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. У судовому порядку встановлено реальність здійснених позивачем та його контрагентами господарських операцій, проте висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не прийнято до уваги, що ДПІ у Нахімовському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі встановлено, що фактично саме контрагенти позивача ТОВ «Технопромгруп», ТОВ «ТПК «Аутрайт», ПП «Салфит» та ТОВ «Ювента» товари (роботи) за договорами не здійснювали, відповідачем встановлено неможливість здійснення контрагентами позивача господарських операцій та наявність недоліків у первинних документах, що не підтверджує фактичне виконання господарських операцій з постачання товарів (надання послуг). Вказаним обставинам суд першої інстанції не дав належній оцінки, в зв'язку з чим прийнята Окружним адміністративним судом м. Севастополя постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечує, свої доводи виклав у запереченнях на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції та повторно Севастопольським апеляційним адміністративним судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СГС ПЛЮС» зареєстровано Нахімовською районною державною адміністрацією м. Севастополя 09.12.2002, ЄДРПОУ 32294088. Знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Нахімовському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі. Зареєстровано платником податку на додану вартість 14.01.2008 (свідоцтво №100088665).

Видами господарської діяльності позивача є: виробництво електроенергії, передача електроенергії, розподілення електроенергії, торгівля електроенергією, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря та інші.

Згідно договору оренди від 01.01.2004 №121 у господарської діяльності ТОВ «СГС ПЛЮС» використовує орендований цілісний майновий комплекс структурного підрозділу Державного підприємства «Кримські генеруючи системи» «Севастопольська ТЕЦ». До складу орендованого ЦМК входять наступні підрозділи: управління, буд цех, гараж, газо-турбиний цех, електроцех, ЖЕУ, котлотурбиний цех, район теплових мереж (РТС), ВОХР (воєнізована охорона), ГО (гражданська оборона), клуб, медпункт, склад, гуртожиток, ЖКО (житлово-комунальний відділ), ремонтно-будівельний ділянка (РСУ).

ДПІ у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі у період з 07 червня 2013 року по 13 червня 2013 року проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «СГС ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп» ЄДРПОУ 37301047 за період серпень 2012 року, з ТОВ «ТПК «Аутрайт» ЄДРПОУ 30339320 за період травень 2012 року, з ПП «Салфит» ЄДРПОУ 32694310 за період червень 2012 року та з ТОВ «Ювента» ЄДРПОУ 24727882 за період квітень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19 червня 2013 року № 1113/10/22.0-21/32294088/30, у якому зафіксовані порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 16 595,0 грн., в тому числі за півріччя 2012 у сумі 6 365,0 грн., за ІІІ квартали 2012 у сумі 16 595,0грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення податку на додану вартість у сумі 103 031,0 грн., в тому числі за квітень 2012 у сумі 763,67 грн., за травень 2012 у сумі 70 833,33 грн., за червень 2012 у сумі 26 319,06 грн., за серпень 2012 у сумі 5 115,0 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства та на порушення ст. 200 Податкового кодексу України встановлено заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 103 031,0 грн., у тому числі за квітень 2012 у сумі 764,0 грн., за липень 2012 у сумі 97 152,0 грн., за серпень 2012 у сумі 5 115,0 грн., а також завищено від'ємне значення податку на додану вартість за травень 2012 у сумі 70 833,33 грн., за червень 2012 у сумі 26 319,0 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Нахімовському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі прийняті податкові повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року:

- № 0000590220 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2012 на 16 595,0 грн.;

- № 0000580220 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70 833,0 грн. за травень 2012 та 26 319,0 грн. за червень 2012;

- № 0000570220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 128 789,0 грн., в тому числі за основним платежем - 103 031,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25 758,0 грн.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення у повному обсязі.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Повторно при розгляді справи судовою колегією встановлено, що між позивачем та ТОВ «Технопромгруп», ТОВ «ТПК «Аутрайт», ПП «Салфит» та ТОВ «Ювента» існували господарські відносини, а саме:

18 травня 2012 року між ТОВ «СГС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «ТПК «Аутрайт» (підрядник) укладений договір підряду № 1805/12м, за умовами якого підрядник виконує роботи з переміщення зі штатного місця експлуатації підготовленого тіла трансформатора ТДТГ-31500/110 на місце подальшого зберігання та встановлення трансформатора ТДТН-25000/110-У1 на штатне місце подальшої експлуатації.

18 травня 2012 також між ТОВ «СГС ПЛЮС» (замовник) та ТОВ «ТПК «Аутрайт» (підрядник) укладений договір послуг № 1805/12-тр, за умовами якого підрядник надає послуги з перевезення трансформатору із пункту прийомки вантажу до перевезення (станція Інкерман-1) до пункту призначення (ПС «Севастопольська ТЕЦ», вул.Ангарська,10) у відповідності із заявкою замовника.

До видів господарської діяльності ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Аутрайт» належить: організація перевезення вантажів, електромонтажні роботи, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту…

Виконання ТОВ «ТПК «Аутрайт» умов договорів підтверджується актами здачі-прийому виконаних робіт від 06.06.2012 та 31.05.2012; актом ТОВ «СГС ПЛЮС» приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.12.2012 та наказом ТОВ «СГС ПЛЮС» № 278 від 28.12.2012 про введення до експлуатації та встановлення строку корисного використання основним засобом - трансформатору ст. № 12Т (ТДТН-25000/110/У1).

Оплати позивачем вартості робіт ТОВ «ТПК «Аутрайт» підтверджується платіжними дорученнями від 28.05.2012 № 985 та від 28.05.2012 № 986.

ТОВ «ТПК «Аутрайт» станом на момент виконання господарських операцій є платником податку на додану вартість та виписало на адресу позивача податкові накладні від 28.05.2012 № 280501 та від 28.05.2012 № 280502, які оформлені у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України.

Пов'язаність існування господарських відносин мід позивачем та ТОВ «ТПК «Аутрайт» підтверджується: інвестиційною програмою ТОВ «СГС ПЛЮС» (Севастопольська ТЕЦ) на 2012 рік, погодженої з ДП «Кримські генеруючи системи», заходами якої є заміна силового трансформатору 12Т 110/35/10 31,5 кВА; договором постачання № РР004143 від 28 грудня 2011 року, за яким ПАТ «Запоріжтрансформатор» (постачальник) зобов'язується поставити ТОВ «СГС ПЛЮС» (покупець) протягом 150 календарних днів з моменту оплати покупцем передплати у розмірі 30% вартості товару трансформатор ТДТН-25000/110-У1.

08 серпня 2012 року ТОВ «Технопромгруп» поставило на адресу ТОВ «СГС ПЛЮС» товар - мати мінералватні прошивні на двосторонній склотканині. Постачання товару підтверджується видатковою накладною № РН-001518 від 08.08.2012 та податковою накладною № 62 від 06.08.2012. Станом на момент виконання господарських операцій ТОВ «Технопромгруп» є платником податку на додану вартість.

ТОВ «СГС ПЛЮС» оплатило вартість товару платіжним дорученням № 1440 від 06.08.2012.

ТОВ «СГС ПЛЮС» використало вказаний товар при ремонті устаткування (орендованих основних фондів) у котлотурбінному цеху. Використання підтверджується вимогою № 2060, актами про виконання робіт та використання матеріалів за серпень, 2012, вересень 2012, листопад 2012 та актом прийомки виконаних робіт КБ-2в за жовтень 2012.

05 квітня 2012 між ТОВ «СГС ПЛЮС» (замовник) та ПП «Салфит» (учасник) укладений договір про закупівлю товарів - труби сталеві. Кількість товарів: 89 450 кг. Товари постачаються протягом 2012 року.

Постачання товару на адресу позивача підтверджується видатковими накладними від 18.06.2012 № РН-180602, № РН-180603, № РН-180604, № РН-180605, та податковими накладним від 07.06.2012 № 15, від 08.06.2012 № 26, від 11.06.2012 № 27, від 18.06.2012 № 53 та № 54. Станом на момент виконання господарських операцій ПП «Салфит» є платником податку на додану вартість.

Оплата ТОВ «СГС ПЛЮС» вартості товарів ПП «Салфит» підтверджується платіжними дорученнями від 07.06.2012 № 1054, від 08.08.2012 № 1089 та від 11.06.2012 № 1100.

23 квітня 2012 року ПП «ВКФ Ювента» поставило на адресу ТОВ «СГС ПЛЮС» товари - болти, гайки, шайби, підшипники, круги, свердла, полотно та інше, що підтверджується накладними від 23.04.2012 № 73/04-12, № 74-04/12 та № 75/04-12.

ТОВ «СГС ПЛЮС» оплатило товар платіжними дорученнями № 709, № 710 та № 711 від 12.04.2012.

ПП «ВКФ «Ювента» на підтвердження постачання товарів та отримання грошових коштів виписало податкові накладні від 12.04.2012 № 73, № 74 та № 75, які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Станом на момент виконання господарських операцій ПП «ВКФ «Ювента» є платником податку на додану вартість.

Оприбуткування позивачем вказаних товарів за даними бухгалтерського та складського обліку підтверджується відповідними картками-рахунками. Використання позивачем придбаних у ПП «Салфит» та ПП «ВКФ «Ювента» товарів при ремонті устаткування (орендованих основних фондів) підтверджується вимогами на видачу матеріалів, актами на використання матеріалів при ремонті обладнання, картками-рахунків, актами прийомки виконаних робіт, актами прийомки ремонтних робіт господарським способам (спільне використання технологічних мереж), актами використання на виробні чи потреби, журналами руху матеріальних цінностей, журналами ремонтних робіт квартальних мереж, переліком та об'ємами робіт з ремонтів, виконаних персоналом Севастопольська ТЕЦ, які наявні в матеріалах справи.

Отже, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено, що товари були придбані позивачем та використані в його господарської діяльності.

Доказів в спростування вказаних обставин, як при розгляді справи у суді першої інстанції, так й при розгляді апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції з боку ДПІ в Нахімовському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі судової колегії не надано.

Окрім того, відповідачем не встановлено факту того, що до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем було включено суму витрат та податку на додану вартість, на підставі не існуючих первинних документів або податкових накладних, або які складені не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

За таких підстав, судова колегія зазначає, що товарність та реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання робіт до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Технопромгруп», ТОВ «ТПК «Аутрайт», ПП «Салфит» та ТОВ «Ювента» у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин повинен бути доведеним.

Так, як встановлено судом першої інстанції та повторно Севастопольським апеляційним адміністративним судом доводи відповідача щодо не встановлення фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПК «Аутрайт», ТОВ «Технопромгруп», ПП «Салфит» та ПП «ВКФ «Ювента» ґрунтуються на відомостях, отриманих від податкових органів, у яких на податковому обліку перебувають контрагенти позивача, а саме: на інформації, що викладена у акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Аутрайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період березень - червень 2012 року № 2295/22/30339320 від 22.11.2012; у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.10.2012 № 653/226/37301047 від 15.02.2013; у акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ювента» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТСТ Трейд» за квітень 2012 № 5383/22-10/24727882 від 12.12.2012; у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Салфіт» з питань фін сово-господарських відносин з ТОВ «Ліга» за грудень 2011, ТОВ «Матадор» за лютий, березень, квітень 2012, ТОВ ВК «Віконні Системи» за березень 2012, ТОВ «Ферріт Д» за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 № 120/224/32694310 від 24.01.2013. У даних актах зазначено, що вказані суб'єкти господарювання не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, оскільки вони не знаходяться за юридичними адресами, у них відсутнє майно та інші необхідні матеріальні ресурси для досягнення економічних результатів.

Проте, вказані акті, на думку судової колегії апеляційного суду, не є належним доказом спростування факту існування господарських операцій з наступних причин.

Згідно зі ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп.72.1.5 п.72.1 ст.72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства до інформативних додатків відносяться матеріали перевірок щодо правових відносин суб'єкта господарювання з іншими суб'єктами господарської діяльності (акти, довідки, пояснювальні записки, розрахунки та інші документи), реєстри, в яких наводиться інформація про проведені перевірки, надіслані запити на їх проведення до інших органів державної податкової служби та отримані відповіді.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, згідно з пунктом 6 якого у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Тобто, дії щодо проведення зустрічної звірки полягають у співставленні даних та перевірці встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України, а також аналізі податкової інформації та документів, які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Зі змісту положень п.73.5 Податкового кодексу України, та Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок вбачається, що результати проведення зустрічної звірки викладаються у довідці, в той час як згідно п.4.4 затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року №236 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить лише про встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання.

Отже, заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки.

Відповідачем довідок про проведення зустрічних звірок ТОВ «Технопромгруп», ПП «Салфит» та ПП «ВКФ «Ювента» суду не надано.

А тому, судова колегія погоджується з висновком Окружного адміністративного суду міста Севастополя, що висновок ДПІ у Нахімовському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі про доведеність обставин порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства саме актами про неможливість проведення зустрічної звірки такого контрагента позивача не може вважатися обґрунтованим.

Щодо акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Аутрайт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Київжитлоспецсервіс» за період березень - червень 2012 року № 2295/22/30339320 від 22.11.2012, то судова колегія зазначає, що вказаний акт не може бути підставою для встановлення обставин нереальності здійснення позивачем та цим контрагентом господарських операцій, оскільки саме зміст цього акту підтверджує існування між платниками податків господарських відносин, а не підтвердження відносин між учасниками попередніх ланцюгів виконання робіт не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання (виконання) платником податків та його безпосереднім контрагентом, в зв'язку з тим, що згідно з пп. 36.1, пп. 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

При цьому, з наданих відповідачем актах щодо контрагентів позивача - ТОВ «ТПК «Аутрайт», ТОВ «Технопромгруп», ПП «ВКФ «Ювента» та ПП «Салфіт» вбачається, що ними задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за взаємовідносинами з позивачем, що підтверджується даними додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Також судова колегія вважає необхідним відмітити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Несплата одним з виконавців робіт у ланцюгу виконання податкових зобов'язань, порушення ним вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем робіт вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, платник податків, який придбав товари (роботи) у особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними виконавцями з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями виконавців чи сприяння ухиленню виконавцями робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Протягом розгляду справи відповідачем не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладеного договору, непов'язаність витрат, понесених на отримання послуг, із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з такими постачальниками (виконавцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальником (виконавцем робіт) від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його контрагентів.

Вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про протиправність висновків податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок ТОВ «Технопромгруп», ТОВ «ТПК «Аутрайт», ПП «Салфит» та ТОВ «Ювента», та, як наслідок, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податку на додану вартість та заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). А тому, враховуючи усі обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 05.12.13 у справі № 827/1883/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна