Рішення

від 19.02.2014 по справі 521/21015/13-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/21015/13-ц

Пр. № 2/521/1938/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Бондаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АТП-15106» про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

встановив:

У грудні 2013р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АТП-15106» (далі - ПАТ «АТП-15106»), посилаючись на те, що він з 15 серпня 1974р. по 31 травня 1998р. працював на підприємстві ПАТ «АТП-15106». ІНФОРМАЦІЯ_2. позивач досяг пенсійного віку та у липні цього ж року звернувся до Генерального директора ПАТ «АТП-15106» із заявою про видачу йому довідки про заробітну плату за період з 15 серпня 1974р. по 31 травня 1998р., яка необхідна йому для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На звернення позивача йому було надано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01 січня 1981р. по 31 грудня 1993р. 07 жовтня 2013р. ОСОБА_2 повторно звернувся до керівництва ПАТ «АТП-15106» із заявою про видачу йому довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за періоди з: 15 серпня 1974р. по 01 січня 1981р. та з 01 січня 1994р. по 31 травня 1998р. На вищевказане звернення позивач отримав відмову, чим були порушенні його права. Для усунення даного порушення позивач звернувся до Територіальної державної інспекції України з питань праці в Одеській області. У відповідь на своє звернення отримав відповідь, якою йому було рекомендовано звернутися до суду за захистом порушених прав.

Посилаючись на вищевикладене позивач просив суд винести рішення яким зобов'язати ПАТ «АТП-15106» видати йому довідки про розмір нарахованої заробітної плати за період з 15 серпня 1974р. по 01 січня 1981р. та з 01 січня 1994р. по 31 травня 1998р., стягнути з відповідача на його користь моральну та матеріальну шкоду в розмір 2000,00грн.

Позивач у судовому засіданні свої вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглянути справу в заочному порядку у зв'язку із систематичною неявкою відповідача у судові засідання, про що надав відповідну заяву (а.с.26)

Представник ПАТ «АТП-15106» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.74 ЦПК України (а.с.18,25).

Згідно ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наведене та дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи в заочному порядку та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу №130-к від 20.08.1974р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу до ПАТ «АТП-15106» на посаду водія 3 класу.

Наказом №680 від 31.10.1980р. ОСОБА_2 28.10.1980р. присвоєно категорію водія 1 класу.

На підставі наказу №24-к від 02.06.1998р. ОСОБА_2 було звільнено 31.05.1998р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг пенсійного віку та звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про нарахування пенсії за віком.

Частиною першою ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Для призначення та отримання пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся до ПАТ «АТП-15106» із заявою про надання йому довідки про заробітну плату за період з 15 серпня 1974р. по 31 травня 1998р., необхідну для перерахунку пенсії.

10 липня 2013р. ОСОБА_2 керівництвом ПАТ «АТП-15106» були видані довідки №67, №68, №69 про заробітну плату для обчислення пенсії за періоди: з січня 1981р. по грудень 1985р., з січня 1986р. по грудень 1990р., з січня 1991р. по грудень 1993р. (а.с.8,9,10).

07 жовтня 2013р. ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «АТП-15106» із повторною заявою про видачу довідки про заробітну плату за період з 15 серпня 1974р. по 31 травня 1998р. та з 01 січня 1994р. по 31 травня 1998р. (а.с.13).

Листом генерального директора ПАТ «АТП-15106» від 09.10.2013р. № 96 позивача повідомили, що йому вже були надані відповідні довідки про заробітну плату за вих. №67, 68, 69 від 10.07.2013р., та враховуючи той факт, що на даний час в Товаристві відсутня діяльність, та з числа працівників залишився лише генеральний директор Товариства, в якого немає економічної освіти, а дана довідка є бухгалтерським документом, що унеможливлює складання та надання додаткових, до отримання довідок про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с.7).

04 листопада 2013р. ОСОБА_2 звернувся до Територіального управління інспекції України з питань праці у Одеській області зі скаргою на неправомірні дії ПАТ «АТП-15106» в частині порушення законодавства про працю (а.с.14).

Територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області було розглянуто звернення ОСОБА_2 та на підставі даного звернення проведено перевірку, в ході якої встановлено порушення керівництвом ПАТ «АТП-15106» вимог ст. 49 КЗпП України, якою визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (а.с.11-12).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд вважає, що своїми діями по відмові ОСОБА_2 у видачі йому довідки про заробітну плату за період з 15 серпня 1974р. по 31 травня 1998р. ПАТ «АТП-15106» порушило його права передбачені ст. 49 КЗпП України, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині зобов'язання ПАТ «АТП-15106» видати ОСОБА_2 довідку про розмір нарахованої йому заробітної плати за період з 15 серпня 1974р. по 01 січня 1981р. та з 01 січня 1994р. по 31 травня 1998р. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з ПАТ «АТП-15106» матеріальної та моральної шкоди, то дані вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Належних доказів того, що позивач поніс матеріальні збитки пов'язані з поданням і розглядом позову, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду позовної заяви чи будь-яких інших доказів завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачем до суду надано не було, у зв'язку з чим вимоги про відшкодування матеріальних збитків задоволенню не підлягають.

Частиною першою ст. 31 Закону України «Про інформацію» визначено, що у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач послався на те, що йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у моральних стражданнях, пов'язаних з порушенням його прав.

Суд вважає, що своїми неправомірними діями по порушенню законодавства про працю ПАТ «АТП-15106» завдало позивачу моральну шкоду, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини осіб, які завдали моральної шкоди та враховуючи при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди вимоги розумності і справедливості, фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди підлягають задоволенню частково і з ПАТ «АТП-15106» слід стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500,00грн

ПАТ «АТП-15106» не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Своїм правом бути присутнім судових засіданнях відповідач також розпорядився на свій розсуд.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір по справі становить 243,60 грн., які слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст. 15, 16 ЦК України, ст. 49 Кодексу законів про працю України, ст. 25 Закону України «Про звернення громадян», ст. 31 Закону України «Про інформацію», ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АТП-15106» про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «АТП-15106» видати ОСОБА_2 довідки про розмір нарахованої йому заробітної плати за період з 15 серпня 1974 року по 01 січня 1981 рік та з 01 січня 1994 року по 31 травня 1998 рік.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АТП-15106», ідент. код 05522068, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АТП-15106», ідент. код 05522068, на користь держави в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору 243 (двісті сорок три) гривні 60 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Іншими особами, які брали участь у справі, заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда

19.02.2014