Постанова

від 25.02.2014 по справі 910/7421/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа№ 910/7421/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Доманської М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання - Атарщіковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

на ухвалу попередного засідання господарського суду м. Києва від 18.07.2013 року

по справі № 910/7421/13 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі Криворізької філії публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»

до приватного підприємства «Старлайт»

про банкрутство

за участю представників:

від скаржника: Хорошева К.М., довіреність № 4232, 4233 від 28.11.2013

від заявника: Мухоїд Г.В., довіреність № 1-132000/12180 від 26.11.2013

від боржника: не з'явився

ліквідатор: арбітражний керуючий Єрохін О.П.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.07.2013 по справі № 910/7421/13 (суддя Мандичев Д.В.) крім іншого, відмовлено публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» (надалі по тексту ПАТ «Універсал Банк», банк, апелянт) у визнанні кредитором приватного підприємства «Старлайт» (надалі по тексту ПП «Старлайт», боржник) на суму 162 120,69грн.

Обґрунтовуючи свою ухвалу господарський суд м. Києва посилався на той факт, що вимоги ПАТ «Універсал Банк» на суму 162 120,69 грн. заявлені з пропуском встановленого чинним законодавством України строку позовної давності, а відтак не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції у вищезазначеній частині, ПАТ «Універсал Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.07.2013 по справі № 910/7421/13, визнати ПАТ «Універсал Банк» кредитором ПП «Старлайт» на суму 162 120,69 грн. та зобов'язати розпорядника майна включити грошові вимоги банку до реєстру вимог кредиторів ПП «Старлайт».

Обґрунтовуючи подану скаргу, ПАТ «Універсал Банк» посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а також невідповідності висновків, викладених в зазначеній ухвалі, обставинам справи. Зокрема, апелянт вказує, що при винесені оскаржуваної ухвали господарським судом м. Києва не враховано той факт, що в зв'язку з неналежним повідомленням банку про дату і місце проведення попереднього судового засідання, останній був позбавлений можливості надати суду всі необхідні документи в підтвердження заявлених кредиторських вимог, що призвело до відмови у визнанні кредитором боржника. При цьому банк наголошує, що не отримував від господарського суду жодних повідомлень про призначення дати попереднього засідання, що у відповідності до положень ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 колегією суддів у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Разіної Т.І., Сотнікова С.В. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.12.2013.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2013, у зв'язку з перебуванням судді Копитової О.С., судді Разіної Т.І. та судді Сотнікова С.В. у відпустці, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Остапенка О.М. суддів: Верховця А.А., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою суду від 30.12.2013 колегією суддів справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 14.01.2014.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2014, у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці та участю судді Шаптали Є.Ю. у розгляді інших справ склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Разіної Т.І. суддів: Верховця А.А., Доманської М.Л.

Ухвалою суду від 14.01.2013 колегією суддів справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 28.01.2014.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014, у зв'язку із виходом судді Копитової О.С. з відпустки та участю судді Верховця А.А. у розгляді інших справ, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Копитової О.С. суддів: Доманської М.Л., Разіної Т.І.

Ухвалою суду від 28.01.2014 колегією суддів справу прийнято до провадження.

Іншою ухвалою від 28.01.2014 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.02.2014.

Ухвалою суду від 11.02.2014 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено судове засідання на 25.02.2014.

В судове засідання призначене на 25.02.2014 представник боржника не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності його представника.

Присутній в судовому засіданні представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Ліквідатор заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на той факт, що у відповідності до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитори за вимогами, що виникли до дня порушення провадження по справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Згідно поданих документів, встановлено, що строк звернення банку до господарського суду за захистом своїх прав закінчився в січні місяці 2011 року, виконавчого листа на якій посилається апелянт в скарзі до поданої у встановлені строки заяви додано не було і відповідно, суд розглянув кредиторські вимоги за наявними документами. В зв'язку з чим ліквідатор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Пункт 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно приписів ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

В поданій апеляційній скарзі банк наголошує, що не був повідомлений судом у встановленому порядку про проведення попереднього засідання на якому прийнято рішення про відхилення його вимог.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство ПП «Старлайт» було опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 96 (4982) від 31.05.2013.

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до господарського суду м. Києва надійшла, зокрема, заява з вимогами до боржника ПАТ «Універсал Банк» на суму 162 120,69 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 24 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього закону; господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд не виносив ухвали за результатами перевірки поданої ПАТ «Універсал Банк» заяви з зазначенням дати її розгляду, а відтак і не повідомляв банк про дату та місце проведення попереднього судового засідання у встановленому законом порядку.

В даному випадку колегія суддів враховує і той факт, що не містить відомостей про проведення судового засідання і публікація про порушення провадження у справі про банкрутство ПП «Старлайт», що була здійснена в газеті «Урядовий кур'єр» № 96 (4982) від 31.05.2013.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.07.2013 в частині відмови ПАТ «Універсал Банк» у визнанні кредитором ПП «Старлайт» на суму 162 120,69 грн. підлягає скасуванню з прийняттям в скасованій частині апеляційним судом нового рішення.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неподання доказів до суду першої інстанції, апелянт вказує на неможливість такого подання в зв'язку з неповідомленням його про дату судового засідання.

Враховуючи, що апеляційним судом встановлений факт неналежного повідомлення банку про проведення попереднього судового засідання колегія суддів приймає докази останнього, що не були надані до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Вимоги банку в розмірі 162 120,69 грн. розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів не включені з підстав пропуску встановленого діючим законодавством строку позовної давності. Розпорядник майна в своїх поясненнях, з якими погодився суд першої інстанції в оспорюваній ухвалі, зазначив, що оскільки вимоги банку виникли в зв'язку з невиконанням кредитного договору № 07/06-14-К від 04.05.2007 року, термін погашення кредиту, згідно якого, визначений до 03.05.2008 року, то відповідно строк звернення банку до суду за захистом свого порушеного права, станом на дату порушення провадження по справі про банкрутство закінчився. Доказів переривання зазначеного строку позовної давності банком не додано.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктами 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що: перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується у розгляді вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у провадженні зі справ про банкрутство, за винятком випадків, коли підставою цих вимог є виконавчі документи або якщо у відповідних вимогах судом вже було відмовлено в порядку позовного провадження (пункт 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів»).

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (пункт 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів»).

Як вбачається із поданої заяви, грошові вимоги ПАТ «Універсал Банк» виникли у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором 07/06-14-К від 04.05.2007 укладеним між банком та боржником, і становлять 162 120,69 грн., з яких 74 538,94 грн. простроченої заборгованість за кредитом, 76 895,01 грн. відсотки за користування кредитом та 10 686,74 грн. пені. Зазначений розрахунок було подано банком станом на 11.06.2013 року.

В подальшому банком подано уточнений розрахунок, в якому здійснено перерахунок заборгованості з урахуванням дати порушення провадження по справі про банкрутство - 13.05.2013 року, згідно якого вимоги банку складаються з 74 538,94 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 75 772,85 грн. відсотки за користування кредитом та 9 499, 32 грн. пені.

Як убачається з матеріалів справи, 04.05.2007 року між банком та боржником було укладено кредитний договір № 07/06-14-К, згідно умов якого банк надає боржнику кредит у тимчасове платне користування в розмірі 150 000 грн. з терміном повернення кредиту - до 03.05.2008, з цільовим призначенням на придбання устаткування з застосуванням процентної ставки 19% річних.

Згідно розрахунку заборгованості за зазначеним кредитним договором, порушення умов кредитного договору виникло у банкрута починаючи з січня 2008 року.

Обґрунтовуючи переривання строку позовної давності банк посилається на звернення з позовом до боржника та Кваша Н.В. про стягнення заборгованості за зазначеним кредитним договором до Святошинського районного суду м. Києва.

Згідно наявної в матеріалах справи копії виконавчого листа Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2009 виданого на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва, що набрало законної сили 13.02.2009 року, по справі № 2-733-2009, до стягнення з ПП «Старлайт» та Кваші Наталії Василівни на користь банку було присуджено 74 53894 грн. заборгованості за кредитом, 12 777,26 грн. заборгованості по відсоткам, 16 487,67 грн. пені за порушення зобов'язань за кредитним договором, 1 038,04 грн. судового збору, 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 300,00 грн. за повідомлення в газеті «Урядовий кур'єр». Зазначений виконавчий лист пред'являвся банком до виконання. Згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 25.11.2011 року в зв'язку з відсутністю у ПП «Старлайт» майна на яке можна звернути стягнення виконавчий лист був повернутий без виконання. Також, постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 05.12.2011 року повернуто без виконання виконавчий лист по стягненню зазначених коштів з Кваша Н.В.

Згідно приписів ч. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно наявних матеріалів справи рішення Святошинського районного суду м. Києва не виконано станом на дату звернення з заявою.

При цьому, банк в поданій в установлені законом строки, з урахуванням уточнень в частині періоду, заяві просить визнати його кредитором на суму заборгованості за кредитом в розмірі 74 538,94 грн., 75 772,85 грн. відсотки за користування кредитом та 9 499, 32 грн. пені, інші суми присуджені до стягнення рішенням Святошинського районного суду м. Києва банком не заявлялись.

З урахуванням викладених обставин та наявних в матеріалах справи доказів колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для визнання вимог банку в частині заборгованості за кредитом в розмірі 74 53894 грн., 75 772,85 грн. відсотки за користування кредитом.

Щодо вимог в частині визнання пені слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Частина 1 ст. 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема поданого банком розрахунку, порушення боржником зобов'язань щодо своєчасного погашення відсотків та кредиту мало місце з січня 2008 року, тоді як пеню банк заявляє за період з 04.12.2012 року по 13.05.2013 року.

В даному випадку колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України банк має право використати своє право щодо стягнення з боржника пені в судовому порядку лише в частині нарахувань здійснених в межах річного строку.

Згідно матеріалів справи банк скористався таким правом при зверненні з позовними вимогами до Святошинського районного суду м. Києва. Як встановлено вище, рішенням Святошинського районного суду м. Києва було задоволено вимоги банку і присуджено до стягнення пеню в розмірі 16 487,67 грн. Однак, зазначені вимоги банком не заявлялись, а пеня за період з 04.12.2012 року по 13.05.2013 року не могла бути присуджена до стягнення зазначеним рішенням суду.

За таких обставин кредиторські вимоги банку в частині пені нарахованої за період з 04.12.2012 року по 13.05.2013 року відхиляються судом в повному обсязі.

Згідно ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею, зокрема у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату судового збору; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності вимог ПАТ «Універсал Банк» та вважає їх такими, що підлягають визнанню в на суму 150 311,79 грн. та відносить їх до вимог четвертої черги. Вимоги в розмірі 9 499,32 грн. відхиляються судом.

Крім того, підлягають погашенню в першу чергу витрати понесені за розгляд грошових вимог по справі про банкрутство в розмірі 1 147,00 грн.

Ухвала попереднього засідання в частині розгляду та визнання вимог інших кредиторів не оскаржувалась і відповідно апеляційним судом не переглядалась, в зв'язку з чим підстав для її скасування в повному обсязі не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.07.2013 по справі № 910/7421/13 в частині відмови у визнанні вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до боржника в розмірі на суму 162 120,69 грн., скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Визнати кредитором у справі № 910/7421/13 по відношенню до боржника публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» на суму 150 311,79 грн. -вимоги четвертої черги. Вимоги в розмірі 9 499,32 грн. відхилити.

Затвердити реєстр вимог кредиторів приватного підприємства «Старлайт» з урахуванням визнаних судом апеляційної інстанції вимог публічного акціонерного товариства «Універсал Банк».

Зобов'язати розпорядника майна приватного підприємства «Старлайт» включити до реєстру вимог кредиторів вимоги публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в розмірі 150 311,79 грн.

Матеріали справи № 910/7421/13 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді М.Л. Доманська

Т.І. Разіна