Рішення

від 24.02.2014 по справі 910/21163/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21163/13 24.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світелеком»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера»

про стягнення 223 701, 95 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гамчук А.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світелеком» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» про стягнення заборгованості за договором поставки № 17-01 від 17.12.2012 р. у розмірі 216 036, 52 грн., а також 3 165, 43 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. порушено провадження у справі № 910/21163/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. справу № 910/21163/13 передано судді Удаловій О.Г. у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. суддею Удаловою О.Г. справу № 910/21163/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.02.2014 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки, справу № 910/21163/13 передано їй для подальшого розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали Господарського суду міста Києва направлялись на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн», що підтверджується його підписом на зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.02.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світелеком» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» укладено договір поставки № 17-01, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар, кількість, асортимент та ціна якого вказуються у відповідних рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата продукції здійснюється відповідачем на рахунок позивача протягом 90 календарних днів з дати відвантаження відповідної партії товару.

Договір, відповідно до п. 12.4., вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє протягом 12 місяців. Якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати даний договір у встановлений строк, договір вважається пролонгованим на 1 рік.

З наявних у справі документів вбачається, що на виконання умов договору № 17-01 від 17.12.2012 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 176 310, 38 грн., що підтверджується видатковими накладними, засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Листом № 179 від 12.09.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» гарантувало оплату заборгованості на загальну суму 216 036, 52 грн. протягом одного року, в тому числі, оплату видаткової накладної № 1434 від 20.12.2013 р. - 14.10.2013 р.

Як вбачається з розрахунку позивача та виписки з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світелеком» від 14.06.2013 р. відповідачем перераховано на рахунок позивача 311, 04 грн. за договором № 17-01 від 17.12.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № 17-01 від 17.12.2012 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 216 036, 52 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором або законом.

Приймаючи до уваги, що за умовами договору № 17-01 від 17.12.2012 р. встановлено обов'язок відповідача оплатити відповідну партію товару протягом 90 календарних днів з дати її відвантаження суд дійшов висновку, що строк оплати вартості поставленого за вищевказаним договором товару станом на даний час є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Тож, на підставі наявних у даній справі документів, судом встановлено, що заборгованість відповідача підтверджується на загальну суму 175 999, 34 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за товар, поставлений за накладною № РН-001307 від 26.11.2012 р., суд відзначає, що заявлені позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Світелеком» обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань саме за договором № 17-01 від 17.12.2012 р., в той час як поставка товару за вказаною накладною здійснювалась поза межами зазначеного договору.

При цьому, інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведені у позовній заяві, позивачем суду не наведено.

Крім того, суд відзначає, що видаткова накладна № РН-001307 від 26.11.2012 р. містить підпис Однолітка О.О. про отримання товару за довіреністю № 1837 від 23.11.2012 р.

В той же час, довіреність № 1837 від 23.11.2012 р. видана на ім'я Остапчука Сергія Гавриіловича.

Доказів про наявність у Однолітка О.О. документально підтверджених повноважень на отримання товару за видатковою накладною № РН-001307 від 26.11.2012 р. позивачем суду не надано.

Тож, у суду відсутні підстави вважати, що товар, зазначений у видатковій накладній № РН-001307 від 26.11.2012 р., був одержаний відповідачем.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, обґрунтованих заперечень проти заявлених вимог не надав.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світелеком» підлягають частковому задоволенню у розмірі 175 999, 34 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 165, 43 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування відповідальності у вигляді нарахування 3 % річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних за період з 26.02.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 30.04.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 3 156, 43 грн.

Однак, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок 3 % від простроченої суми, в тому числі, виходячи із наявності заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-001307 від 26.11.2012 р., в той час як суд встановив безпідставність вимог позивача в цій частині.

Таким чином, встановлена судом відсутність порушення грошового зобов'язання виключає застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.

Тож, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що 3 % від простроченої суми з оплати за договором № 17-01 від 17.12.2012 р. становить 2 472, 19 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 175 999, 34 грн. - основного боргу та 2 472, 19 грн.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на оплату юридичних послуг, суд відзначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи; витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно з п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Тобто, в порядку наведеної норми відшкодуванню підлягають саме витрати на послуги адвоката.

Позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг № 3-08/13, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігал Ворлд», а також виписку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігал Ворлд» з рахунку.

Між тим, позивачем не надано суду доказів наявності у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Світелеком» статусу адвоката, а відтак - витрати позивача не підлягають відшкодуванню в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світелеком» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра розчерк пера» (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 37, код ЄДРПОУ 36355369), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світелеком» (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8, код ЄДРПОУ 35714989) заборгованість у розмірі 175 999, 34 (сто сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 34 коп.) грн. 2 472, 19 (дві тисячі чотириста сімдесят дві грн. 19 коп.) грн. - 3 % річних та 3 569, 43 (три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 43 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.03.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.