Постанова

від 25.02.2014 по справі 812/483/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

3.7.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/483/14

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Чернікової Я.В.

та

представників сторін:

від позивача - Ковальова Г.О. (довіреність від 01.09.2013 б/н)

від відповідача - Соболь К.Л. (довіреність від 31.12.2013 № 776/01/178-13)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Бест-Авто»

до управління Укртрансінспекції у Луганській області

про скасування постанови від 15 січня 2014 року № 007843 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Бест-Авто» до управління Укртрансінспекції у Луганській області про скасування постанови від 15 січня 2014 року № 007843 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 січня 2014 року позивач отримав копію постанови від 15 січня 2014 року № 007843 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн., за начебто порушення маршрутним транспортним засобом державний номер НОМЕР_1 вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

При ухваленні оскаржуваної постанови відповідачем грубо порушена процедура притягнення особи до відповідальності, що призвело до порушення прав позивача на захист і, відповідно, до хибних висновків, які стали основою ухваленого неправосудного рішення. По-перше, про наявність зазначеної справи на розгляді у відповідача позивачу не було відомо, оскільки в порушення вимог пункту 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (надалі - Порядок № 1567), останньому не було надано відповідний примірник акта, де зазначена суть правопорушення та посилання на норму порушеного права. По-друге, у відповідності до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Однак всупереч зазначеного, позивача не було своєчасно та належним, визначеним законом способом, повідомлено про час та місце розгляду зазначеної справи, а тому його було безпідставно позбавлено права на особисту участь у розгляді справи, права на надання пояснень та спростування недостовірної інформації. По-третє, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу оформлена відповідно до додатку 4, який передбачає форму іншого процесуального документа, і, відповідно, не має обов'язкових граф, передбачених додатком 5. Зазначені порушення форми постанови, на думку позивача, тягнуть за собою її скасування, як ухвалену з порушенням вимог законодавства.

Щодо начебто порушення позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автобусом державний номер НОМЕР_1, позивач зазначив, що відповідно до вказаної статті документи, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення: ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Позивач зробив усе можливе для належного виконання договору від 26 жовтня 2010 року № 10-185-М на перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування № 144 «кв. Мирний - вул. Цимлянська - кв. Якіра» транспортним засобом марки СПВ 17 РУТА СПГ, який має реєстраційний номер НОМЕР_2.

19 грудня 2013 року виявилось, що зазначений транспортний засіб технічно несправний, що підтверджується розпорядженням листом обліку та заявкою на ремонт, що відповідно до умов пункту 2.2.14 вищезазначеного договору є підставою для не випуску його на маршрут. Виконати пункт 2.2.1 цього договору щодо термінового сповіщення диспетчерської служби у письмовій формі про невихід на маршрут автобусів позивач не має можливості через відсутність у м. Луганську диспетчерської служби взагалі. Пунктом 40 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року, визначена можливість перевізника в разі технічної несправності транспортного засобу здійснити його заміну з резерву.

Відповідно до наказу приватного підприємства «Бест-Авто» в разі не виходу основних транспортних засобів на лінію, в період ремонту, або в разі їх суттєвого пошкодження, що робить неможливим подальше використання на маршруті, здійснювати їх заміну резервними автобусами. Згідно додатку 1 до цього наказу одним з резервних транспортних засобів підприємства є автобус марки СПВ 17 РУТА СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Таким чином, для належного виконання умов договору від 26 жовтня 2010 року № 10-185-М на перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування № 144 «кв. Мирний - вул. Цимлянська - кв. Якіра» позивач здійснив заміну технічно несправного транспортного засобу марки СПВ 17 РУТА СПГ, який має реєстраційний номер НОМЕР_2, на резервний автобус марки СПВ 17 РУТА СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому посадова особа відповідача передчасно прийшла до висновку про порушенням позивачем вимог статей 38, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Управління Укртрансінспекції у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що подала суду заперечення проти позову від 06 лютого 2014 року № 220/01.3-14 (арк. справи 28-32). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

19 грудня 2013 року посадовими особами управління Укртрансінспекції у Луганській області була проведена рейдова перевірка (про час проведення якої перевізник не інформується) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспортний на кв. Якіра м. Луганська транспортного засобу марки СПВ 17 РУТА СПГ державний номер НОМЕР_1, що належить приватному підприємству «Бест-Авто» та здійснював перевезення пасажирів по маршруту № 144 під керуванням водія ОСОБА_3

За результатами перевірки було виявлено порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» - при перевезенні пасажирів - у водія була відсутня чинна схема та розклад руху, у зв'язку з чим посадовими особами складено акт перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень і вантажів автомобільним транспортом № 007144, про що у відповідному дорожньому листі було зроблено відповідний запис. Водій з актом ознайомлений та особисто зазначив в акті, що з актом ознайомлений та згодний. Тому відповідно до вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 1700,00 грн. за надання послуг без оформлення документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Представник підприємства був присутнім на комісії з розгляду порушення законодавства про автомобільний транспорт, який і отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007843.

Представник позивача помилково застосовує пункт 20 Порядку № 1567, оскільки під час перевірки проводилась саме рейдова перевірка, результати якої оформлюються відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Щодо твердження позивача про наявність на бланку постанови запису Додаток 4 замість 5, то було допущено типографську опечатку під час надрукування в типографії, але усі графи відповідають вимогам Порядку. Зазначені бланки постанови централізовано було отримано з Укртрансінспекції.

Згідно умов укладених договорів між перевізником та замовником визначено, що тільки замовник має право переставляти транспортні засоби на інші маршрути.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на адміністративний позов від 06 лютого 2014 року № 220/01.3-14.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до такого.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до вимог статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

- автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно;

- автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

- автобусний маршрут міський - автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту;

- автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення;

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- ліцензійна картка транспортного засобу - документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу;

- рейс - рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту;

- розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом;

- паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо.

Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до вимог частини 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації. Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно із частиною 12 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно із частиною 14 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із частиною 17 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 18 статті 6 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» у разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України 06 квітня 2011 року № 387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі - автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України 06 квітня 2011 року № 387/2011, Укртрансінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Пунктом 7 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України 06 квітня 2011 року № 387/2011, визначено, що Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Згідно із пунктами 2 та 3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові, позапланові та рейдові перевірки можуть проводитися із залученням спеціалістів органів внутрішніх справ і науково-дослідних установ (за погодженням з їх керівниками) з питань, що належать до їх компетенції.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання, зокрема іноземним, вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку № 1567 визначено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно із пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансінспекція», та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно із пунктом 17 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами «Укртрансінспекції».

Відповідно до пункту 19 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (пункт 21 Порядку № 1567).

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункт 22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті № 1567).

З аналізу вищезазначених норм Порядку № 1567 слідує, що рейдова перевірка транспортних засобів щодо наявності визначених статтями 39 і 48 Закону документів проводиться в будь-який час і про її проведення автомобільний перевізник не інформується.

Згідно із статтею 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Статтею 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, на підставі графіку здійснення державного контролю та роботи відділу організації перевезень на наземному транспорті з 16 грудня 2013 року по 20 грудня 2013 року, затвердженого наказом від 13 січня 2013 року № 24, відповідно до плану роботи на 19 грудня 2013 року та направлення на перевірку від 19 грудня 2013 року № 013184 посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Луганській області 19 грудня 2013 року було проведено спільну рейдову перевірку, у тому числі, щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспортний на кв. Якіра м. Луганська транспортного засобу марки СПВ 17 РУТА СПГ державний номер НОМЕР_1, що належить приватному підприємству «Бест-Авто» м. Луганськ, вул. Тавричеська, 48 та здійснював перевезення пасажирів по маршруту № 144 під керуванням водія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за результатами якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19 грудня 2013 року № 007144, який зареєстрований за порядковим номером 5 в журналі обліку виданих бланків актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та підписаний водієм ОСОБА_3 без заперечень (арк. справи 33, 34, 37, 66-69).

Перевіркою встановлено, що під час здійснення регулярних пасажирських перевезень водій надавав транспортні послуги з перевезень пасажирів по маршруту № 144 без оформлення схеми маршруту, розкладу руху, ліцензійної картки, чим порушено вимоги статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».

У відповідності із пунктами 25 та 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення згідно із пунктом 27 Порядку № 1567 розглядається без її участі.

На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19 грудня 2013 року № 007144 управлінням Укртрансінспекції у Луганській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15 січня 2014 року № 007843 (арк. справи 35).

Про час і місце розгляду справи про порушення законодавства України про автомобільний транспорт позивача було повідомлено через уповноважену особу - водія ОСОБА_3, про що свідчить корінець повідомлення про необхідність з'явитись 30 грудня 2013 року з 9 до 16 години в управління Укртрансінспекції у Луганській області (арк. справи 36).

Факт повідомлення відповідачем позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства України про автомобільний транспорт та присутність уповноваженого представника позивача 15 січня 2014 року на комісії щодо розгляду порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» стосовно приватного підприємства «Бест-Авто» підтверджується наданими управлінням Укртрансінспекції у Луганській області матеріалами справи. Зокрема, представником приватного підприємства «Бест-Авто» Север Д.В. (за довіреністю від 08.11.2013 № 2) щодо спростування виявлених порушень актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на кв. Якіра м. Луганська транспортного засобу марки СПВ 20 РУТА СПГ державний номер НОМЕР_3, що належить приватному підприємству «Бест-Авто» м. Луганськ, вул. Тавричеська, 48 та здійснював перевезення пасажирів по маршруту № 144 під керуванням водія ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, надана відповідна документація, у тому числі, договір від 20 липня 2010 року № 10-142-М на перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Луганська, схема маршруту, зведений розклад руху та 15 січня 2014 року отримано припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт (арк. справи 38, 39, 40, 41, 42, 43-44, 45, 46, 47).

З огляду на викладене, доводи, викладені позивачем у позовній заяві відносно не повідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та порушення його права на надання пояснень, спростування недостовірної інформації, спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом за необґрунтованість, оскільки представник позивача був не лише належним чином повідомлений, а й був безпосередньо присутнім 15 січня 2014 року в управлінні Укртрансінспекції у Луганській області на комісії щодо розгляду справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» стосовно приватного підприємства «Бест-Авто».

Згідно із частиною 2 пункту 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

На підставі акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19 грудня 2013 року № 07144, яким зафіксовано порушення позивачем вимог статті 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» щодо надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, управлінням Укртрансінспекції у Луганській області винесено постанову від 15 січня 2014 року № 007843 про застосування до приватного підприємства «Бест-Авто» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. (арк. справи 35).

Наявність на бланку постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу технічної помилки, а саме: позначки «додаток 4», замість «додаток 5» не є підставою для її скасування за формальними ознаками.

Відповідно до 29 Порядку № 1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15 січня 2014 року № 007843 отримана нарочним уповноваженою особою приватного підприємства «Бест-Авто» 17 січня 2014 року (арк. справи 35).

Факт вчиненого позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом підтверджений матеріалами справи та доведений відповідачем, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Посилання приватного підприємства «Бест-Авто» в обґрунтування позовних вимог на те, що автобус марки СПВ 17 РУТА СПГ державний номер НОМЕР_1 здійснював перевезення пасажирів по маршруту № 144 «кв. Мирний - вул. Цимлянська - кв. Якіра» як резервний автобус внаслідок технічної несправності автобусу марки СПВ 17 РУТА СПГ державний номер НОМЕР_2, якому надано право на здійснення перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Луганська за договором від 26 жовтня 2010 року № 10-185-М та який має всі необхідні документи, передбачені статтею 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (арк. справи 10, 11, 13, 14, 15, 16-17), суд вважає безпідставними та необґрунтованими з таких підстав.

По-перше, статтею 39 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» для автомобільного перевізника та водія резервного автобуса не встановлено виключень із обов'язкового переліку документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, у тому числі і щодо наявності у водія резервного автобуса ліцензійної картки, схеми маршруту та розкладу руху.

По-друге, перелік резервних транспортних засобів позивача затверджений наказом від 20 листопада 2013 року за № 78, а автобус марки СПВ 17 РУТА СПГ державний номер НОМЕР_1 перебуває в оренді у приватного підприємства «Бест-Авто» за договором від 03 грудня 2013 року реєстр. № 2635 (арк. справи 12, 18). Тобто, автобус марки СПВ 17 РУТА СПГ державний номер НОМЕР_1 станом на 20 листопада 2013 року не міг бути визначений резервним.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.

З огляду на розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року, встановленої статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік», за подання до адміністративного суду у 2014 році позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1827,00 грн. та не більше 4872,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду з позовом майнового характеру сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 182,70 грн., з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1644,30 грн.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 березня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Бест-Авто» до управління Укртрансінспекції у Луганській області про скасування постанови від 15 січня 2014 року № 007843 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Бест-Авто» (ідентифікаційний код 32202243, місцезнаходження: 91038, м. Луганськ, вул. Тавричеська, буд. 48) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03 березня 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська