Рішення

від 04.03.2014 по справі 904/389/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.14р. Справа № 904/389/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "РЕМА", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення 47 596,65 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Пристромко М.- представник (дов. № 25/09-1 від 25.09.2013 року)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "РЕМА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки № 240/13 від 10.04.2012 року в розмірі 47 596, 65 грн., з яких 43 000,00 грн. основний борг, 3 755,14 грн. пеня та 841,51 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 240/13 від 10.04.2013 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10.02.2014 р.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 10.02.2014 року на 24.02.2014 року.

24.02.2014 року у судовому засіданні оголошено перерву на 04.03.2014 року.

Відповідач відзив на позов не надав, тому відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.03.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство "РЕМА" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (покупець) було укладено договір поставки № 240/13 (а.с.11).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару, а покупець прийняти та оплатити товар. асортимент, кількість та ціни товару вказуються у специфікації, оформленої у вигляді додатку № 1 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000270 від 23.04.2013 року на суму 25 200,00 грн. та № РН-0000344 від 04.06.2013 року на суму 18 000,00 грн. (а.с.17,22).

Відповідач отримав товар на підставі довіреностей № 1017 від 22.04.2013 року та № 1420 від 04.06.2013 року (а.с.19,23).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що строк оплати товару протягом 10 банківських днів з дати поставки товару на підставі рахунку, пред'явленого постачальником до оплати.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000361 від 22.04.2013 року на суму 25 200,00 грн. та № СФ-0000466 від 04.06.2013 року на суму 18 000,00 грн. (а.с.16,21).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 43 200,00 грн.

Відповідач свій обов'язок щодо оплати товару у встановлені договором строки не виконав, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.2 договору, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000270 від 23.04.2013 року є таким, що настав 07.05.2013 року, а за видатковою накладною РН-0000344 від 04.06.2013 року 18.06.2013 року..

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 43 200,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 14.05.2013 року по 20.01.2014 року у сумі 3 755,14 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.5), суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки нарахування пені відповідно до ч. 6 статті 232 Цивільного кодексу України за видатковою накладною № РН-0000270 від 23.04.2013 року мало бути припинено 12.11.2013 року, а за видатковою накладною № РН-0000344 від 04.06.2013 року 18.12.2013 року. Тому, сума пені, яка підлягає задоволенню становить 2 907,02 грн.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 14.05.2013 року по 20.01.2014 року у сумі 841,51 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних (а.с.5), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 841,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 802,12 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НОВОМОСКОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115; ідентифікаційний код 05393139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства "РЕМА" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Прогресивна, буд..8, кв. 116; ідентифікаційний код 32091036) - основний борг у розмірі 43 200,00 грн., пеню у розмірі 2 907,02 грн., 3 % річних у розмірі 841,51 грн. та 1 802,12 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.03.2014р.

Суддя Я.С. Золотарьова