Постанова

від 27.02.2014 по справі 905/6874/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 905/6874/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Укртехнопром" на рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року у справі № 905/6874/13 за позовом приватного підприємства "Укртехнопром" до державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 3% річних та інфляційних сум,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача про стягнення 104 192,03 грн. інфляційних сум та 3% річних у сумі 168 918,88 грн. за період з 24.09.2010 року по 21.08.2013 року у зв'язку з простроченням сплати заборгованості в сумі 1 933 376,96 грн. за договором постачання від 23.09.2008 року № Д/НХ-082277/НЮ, стягнутої з ДП "Донецька залізниця" рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2013 року у справі № 36/152.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 104 168,42 грн. інфляційних сум та 3% річних у сумі 168 918,88 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2013 року (суддя Філімонова О.Ю.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь відповідача 3% річних в сумі 7 786,48 грн., та відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 161 132,40 грн. та 104 168,42 грн. інфляційних сум.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року (судді Татенко В.М., Зубченко І.В., Радіонова О.О.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2013 року у справі № 36/152 позовні вимоги ПП "Укртехнопром" до ДП "Донецька залізниця" задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1 933 376,96 грн., а також пеню в сумі 6 165,62 грн., 3% річних в сумі 15 414,05 грн., 56 067,93 грн. інфляційних сум за період з 22.01.2009 року по 28.04.2009 року у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки від 23.09.2008 року № НК-082277/НЮ, а в решті позову відмовлено, та відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

18.07.2013 року відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у справі № 36/152.

З листа відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 10.09.2013 року вбачається, що 21.08.2013 року на депозитний рахунок виконавчої служби надійшли грошові кошти на загальну суму 2 257 767,88 грн. на виконання наказів господарського суду Донецької області у справі 36/152.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника до покупця про стягнення інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з простроченням сплати заборгованості за договором поставки, стягнутої за рішенням суду в іншій справі.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові виходив з пропуску строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, та недоведеністю позивачем поважності причин пропуску цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2013 року у справі № 36/152 встановлено, що відповідач порушив зобов'язання за договором поставки від 23.09.2008 року № НК-082277/НЮ з 17.01.2009 року.

З позовом про стягнення заборгованості в сумі 1 933 376,96 грн. в справі № 36/152 ПП "Укртехнопром" звернулося до господарського суду 19.05.2009 року.

Спірні індекс інфляції та 3% річних нараховано позивачем на основну заборгованість в сумі 1 933 376,96 грн. за період прострочення з 24.09.2010 року по 21.08.2013 року.

Разом з тим, за ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У п. 5.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань,оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що загальний трирічний строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу сплив 20.05.2012 року, а відтак цей строк сплив і щодо вимог про стягнення інфляційних сум та 3 % річних, тоді як з даним позовом ПП "Укртехнопром" звернулося лише 26.09.2013 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений позивачем без поважної причини, господарський суд дійшов правильного й обґрунтованого висновку про відмову в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Укртехнопром" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.12.2013 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк