Постанова

від 04.03.2014 по справі 904/5999/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 904/5999/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року у справі господарського суду№ 904/5999/13 Дніпропетровської області за заявоюТОВ "Торговий дім "МІДОРІ" до ТОВ "Торговий дім "МІДОРІ" про визнання банкрутом ліквідаторТропін А.В. за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2013 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора ТОВ "Торговий дім "МІДОРІ" (далі - боржника) про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закону) (а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торговий дім "МІДОРІ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 81 - 83).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці, до 08.11.2013 року, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Тропіна А.В., якого зобов'язано у десятиденний строк з дня прийняття цієї постанови здійснити офіційну публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом, докази публікації надати суду, провести ліквідаційну процедуру боржника у відповідності до вимог статей 37 - 48 Закону (в зазначеній редакції) та подати на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс, а також документи, які підтверджують проведення ліквідаційної процедури за десять днів до закінчення її строку (а.с. 87- 91).

28.10.2013 року, на виконання вимог постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатором боржника Тропіним А.В. подано до суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 21.10.2013 року (вх. №64669/13), який ухвалою суду від 30.10.2013 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2013 року (а.с. 113 - 146, 147).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року (суддя Примак С.А.) відмовлено ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання №5177/10/10-012 від 18.09.2013 року, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора банкрута, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Торговий дім "МІДОРІ", провадження у справі припинено (а.с. 159 - 161). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційного балансу з непогашеною кредиторською заборгованістю, у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - скаржник) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.11.2013 року, обґрунтовуючи неповнотою дослідження судом обставин справи при винесенні оскаржуваного судового рішення та передчасністю висновків суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, припинення боржника, як юридичної особи, з припиненням провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Вечірка І.О., суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2013 року у даній справі (а.с. 188 - 190). Апеляційний суд дійшов висновку про те, що державна податкова інспекція не є суб'єктом права на апеляційне оскарження ухвали про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, припинення юридичної особи-боржника з припиненням провадження у справі у зв'язку з недоведенням скаржником прав учасника провадження у справі про банкрутство та статусу контролюючого органу щодо боржника, в якому той перебуває на обліку як платник податків.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 24.12.2013 року, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник зазначив про право контролюючого органу на оскарження ухвали про завершення ліквідаційної процедури боржника, оскільки за наслідком прийняття зазначеного судового рішення боржник, як платник податків, ліквідується, що, у свою чергу, позбавляє контролюючий орган можливості здійснити позапланову документальну перевірку правильності нарахування та сплати боржником податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до приписів податкового законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду від 24.12.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими зокрема є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з частиною 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До складу учасників провадження у справі про банкрутство, за приписами статті 1 Закону (в зазначеній редакції) входять сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, законодавство про банкрутство допускає участь у справі про банкрутство інших, окрім кредиторів, юридичних осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 41.1.1. частини 41.1. статті 41 ПК України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 37, 38, 95 Закону (в зазначеній редакції) має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника з ліквідацією боржника, як юридичної особи, припиняє можливість донарахування контролюючими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення контролюючого органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 частини 1 статті 45 Закону в зазначеній редакції).

При цьому, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника.

Разом з тим, право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута з припиненням банкрута, як юридичної особи, мають учасники провадження у справі про банкрутство, а також інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й податкові органи, які не є учасниками провадження у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.

Тобто, судом першої інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права учасників провадження у справі про банкрутство, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, не погодившись з винесеною у даній справі ухвалою суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, з припиненням юридичної особи-боржника та припиненням провадження у справі про банкрутство від 19.11.2013 року, ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати зазначену ухвалу, мотивуючи тим, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції обмежив право контролюючого органу на проведення документальної позапланової перевірки боржника та формування за результатами її проведення додаткових грошових вимог до боржника (а.с. 166-173).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 року контролюючому органу відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2013 року (а.с. 165).

У судовому засіданні від 24.12.2013 року апеляційний суд встановив, що ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська не зверталася з кредиторськими вимогами до боржника в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону (в зазначеній редакції) , в апеляційній скарзі не зазначає про наявність у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів, при цьому, була належним чином повідомлена про припинення підприємницької діяльності боржника шляхом надіслання головою ліквідаційної комісії боржника на адресу ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська заяви за формою №8-ОПП від 25.04.2013 року (а.с. 17 - 18) , що дозволяло податковій інспекції вчасно провести перевірку платника податків-боржника та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство.

Також, апеляційним судом встановлено обставини ненадання заявником апеляційної скарги доказів перебування підприємства-боржника на податковому обліку саме в ДПІ Ленінського району міста Дніпропетровська, тоді як з листа №12453/10/10-028 від 04.06.2013 року вбачається, що ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська повідомила ліквідатора боржника про те, що підприємство-боржник обліковуватиметься у зазначеній податковій інспекції як платник податків з наступного (2014) року (а.с. 32).

Апеляційним судом встановлено, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство та на час проведення ліквідаційної процедури боржник, як платник податків, перебував на обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (а.с. 138-139)

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана податковою інспекцією ухвала суду першої інстанції про завершення ліквідаційної процедури боржника, що ліквідується власником, не стосується її прав та обов'язків, тому контролюючий орган не має права на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення згідно приписів статей 91, 106 ГПК України.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду згідно оскаржуваної ухвали від 24.12.2013 року з огляду на таке.

Пунктом 1.4. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року (далі - Порядку) , передбачено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Отже, податкова інспекція, на податковому обліку в якій перебуває боржник, є потенційним кредитором боржника, оскільки є компетентним державним органом, до повноважень якого належить прийняття рішень про визначення податкових зобов'язань боржника, зокрема, в ході ліквідаційної процедури, яка проводиться згідно статті 95 Закону (в зазначеній редакції) , тому вправі оскаржувати в апеляційному та касаційному порядку рішення судів, за наслідком прийняття яких припиняється можливість нарахування податкових зобов'язань щодо боржника. До таких рішень належить ухвала суду про завершення ліквідаційної процедури боржника.

Згідно з пунктами 10.1., 10.1.4. Порядку, підставою для переведення на обслуговування платника податків з одного органу державної податкової служби до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін. В органі державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) термін перебування платника податків на обліку повинен бути продовжений до закінчення поточного бюджетного року у разі реєстрації зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків, яким згідно з частиною восьмою статті 45 Бюджетного кодексу України сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Пунктом 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено про те, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська №12453/10/10-028 від 04.06.2013 року, боржник перебуватиме на обліку у зазначеній податковій інспекції з наступного року, при цьому, з листа ОДПІ у Житомирському районі Житомирської області вбачається, що саме у ній боржник перебував на податковому обліку (а.с. 31, 32).

Отже, виходячи з приписів пунктів 10.1., 10.1.4. Порядку, у зв'язку зі зміною місцезнаходження боржника, як платника податків, що пов'язана зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, що підтверджується даними Витягу з ЄДРПУО, боржник повідомив про зміну адреси місцезнаходження ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська, однак, термін перебування платника податків на обліку в ОДПІ у Житомирському районі Житомирської області (податковій інспекції за попереднім місцезнаходженням боржника) продовжено до закінчення поточного бюджетного 2013 року (а.с. 32, 55 - 57).

Відтак, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська не є компетентним державним органом, до повноважень якого належить прийняття рішень про визначення податкових зобов'язань боржника у 2013році та не довела порушення своїх прав оскаржуваним судовим актом .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду та спрямовані на нову оцінку доказів, що виходить за межі компетенції касаційного суду згідно приписів статті 111 7 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2 . Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року у справі №904/5999/13 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко