Ухвала

від 29.01.2014 по справі 10/352(2а-4252/08)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2014 р. м. Київ К-4630/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Ісаєва С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський іподром»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року

у справі № 10/352 (2а-4252/08)

за позовом Комунального підприємства «Київський іподром»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство «Київський іподром» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» від 29 жовтня 2007 року № 00101/2309.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С» ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29 жовтня 2007 року №00101/2309.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2008 року та постановлено нову про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі КП «Київський іподром», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2008 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, а саме: господарської одиниці - офісу, що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Ак. Глушкова, 10, та належить суб'єкту господарської діяльності - КП «Київський іподром», за результатами якої складений акт № 26501077/2305 від 10 жовтня 2007 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені вимоги пунктів 2.6, 3.1, 3.3, 4.2, 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які полягали у тому, що при перевірці касової книги та касових документів підприємства за період з 01 січня 2006 року по 01 жовтня 2007 року з урахуванням матеріалів, які надійшли від ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, та пояснень громадянина ОСОБА_2 було встановлено, що згідно копій квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з 01 січня 2006 року по 01 жовтня 2007 року ОСОБА_2 сплатив до каси КП «Київський іподром» кошти за оренду приміщення у загальній сумі 23511,82 грн., тоді як перевіркою було встановлено, що прибуткові касові ордери підприємством не складались, записи в касовій книзі про оприбуткування готівки у сумі 23511,82 грн. відсутні.

29 жовтня 2007 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення форми «С» № 00101/2309, яким згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до КП «Київський іподром» штрафні (фінансові) санкції у сумі 117559,10 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом був порушений порядок проведення планової виїзної перевірки, оскільки позивача не було повідомлено про проведення перевірки за десять днів до початку її проведення. Також, суд виходив з того, що в акті перевірки не було зазначено конкретних дат, коли позивачем було допущене кожне з виявлених порушень, а лише зазначено загальну суму отриманих готівкових коштів за період з 01 січня 2006 року по 01 жовтня 2007 року, з огляду на що у суду відсутня можливість перевірити дотримання податковим органом строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що перевіряючи діяли в межах прав, наданих їм направленням на перевірку, та в межах компетенції органів державної податкової служби, передбаченої чинним законодавством України, з урахуванням того, що доказів на спростування зафіксованих у акті перевірки порушень позивачем надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Пунктом 4 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Згідно положень пунктів 1, 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

За приписами частини 1 статті 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Частиною 2 статті 11 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з акту перевірки, та направлень на перевірку і правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, головний бухгалтер КП «Київський іподром» - Лук'яненко Ю.М. отримав під розписку направлення на перевірку, допустив перевіряючих до проведення перевірки та не перешкоджав у її проведенні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки допуск до перевірки відбувся, то предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав порушення податковим органом порядку проведення перевірки.

Згідно преамбули Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), це Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктом 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

За приписами пункту 3.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей на виплати, пов'язані з оплатою праці, реєструються після здійснення цих виплат. Реєстрація касових ордерів і видаткових відомостей може здійснюватися за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування потрібних касових документів. Водночас у документі «Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів», який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечується також формування даних для обліку руху коштів.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Абзацами 1, 2 пункту 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом апеляційної інстанції, доказів на спростування виявлених перевіркою порушень вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивачем в процесі розгляду справи не надано. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оспорюваним рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга КП «Київський іподром» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський іподром» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді: