Рішення

від 11.12.2013 по справі 454/3286/13-ц

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3286/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

при секретарі Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя за участю третіх осіб: Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області, Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з ОСОБА_2 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ними не розірвано, однак фактичні шлюбні відносини - припинено. За час спільного проживання, а саме 05.05.2007 року, відповідачем за спільні грошові кошти було придбано цегляну нежитлову будівлю-магазин загальною площею 125,8 кв. м., що знаходиться АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, на якій розташовані спірні приміщення. Після придбання вказаного приміщення ними спільними коштами була проведена його реконструкція за рахунок добудови танцювального залу, внаслідок чого збільшилась загальна площа будівлі магазину-кафетерію і тепер становить 361,2 кв. м., господарські будівлі - 19,1 кв. м. Вимушена звернутися до суду, оскільки між нею та відповідачем склались неприязні стосунки, відповідач постійно ухиляється від введення приміщення в експлуатацію, крім того, існує спір з приводу володіння та розпоряджання спільним майном. Тому просить визнати будівлі магазину-кафетерію загальною площею 361,2 кв. м., з господарськими будівлями АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та поділити таке; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівлі магазину-кафетерію загальною площею 361,2 кв. м. з господарськими будівлями загальною площею 19,1 кв. м. АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину будівлі магазину-кафетерію загальною площею 361,2 кв. м. з господарськими будівлями загальною площею 19,1 кв. м. АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. На адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1, в якій остання просить розглядати справу без її участі, позов підтримує, і просить його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Представники третіх осіб Межирічанської сільської ради Сокальського району та Реєстраційної служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області в судове засідання не прибули, однак направили на адресу суду заяви, у яких проти задоволення позову не заперечують та просять розглядати справу у їх відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до копії паспорта встановлено, що 18.06.1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що відділом ЗАГС м. Червонограда Львівської області зроблено відповідний актовий запис за № 252.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, за спільні кошти подружжя придбав за договором купівлі-продажу від 05.05.2007 року цегляну нежитлову будівлю-магазин загальною площею 125,8 кв. м., що знаходиться АДРЕСА_1.

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності за № 14899033 від 14.06.2007 року.

Також, судом встановлено, що за час спільного проживання відповідачем ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку, на якій розташовані спільні приміщення. Даний факт стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВЖ № 920892 від 02.02.2009 року.

Після придбання зазначеного приміщення сторонами по справі спільними коштами та власними силами була проведена його реконструкція. Відповідачем ОСОБА_2 було ініційовано розроблення проектних пропозицій з реконструкції будівлі, а саме добудови танцювального залу до будівлі магазину-кафетерію АДРЕСА_1, розроблених ПП ОСОБА_3.

Внаслідок проведеної реконструкції змінилася загальна площа будівлі і даний час становить 361, 2 кв. м., господарські будівлі - 19,1 кв. м.

У зв'язку з реконструкцією спірного нежитлового приміщення було проведено технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту на відповідність будівельним нормам і правилам. З представленого суду звіту вбачається, що за результатами проведення технічного обстеження будівлі магазину-кафетерію АДРЕСА_1 встановлено відповідність такого вимогам надійності і можливості його безпечної експлуатації.

Жодних заяв, претензій та скарг щодо виконання робіт по реконструкції не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб самовільним будівництвом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області із заявою від 07.11.2013 року щодо прийняття в експлуатацію нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, однак у прийнятті заяви до розгляду їй було відмовлено, оскільки вона не являється власником вказаного нежитлового приміщення. Зазначена обставина підтверджується листом Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області від 14.11.2013 року, яка міститься у матеріалах даної справи та досліджувалась судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Майно, набуте за спільні грошові кошти членів сім'ї є їхньою спільною сумісною в, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із частиною першою статті 61 СК України, може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відтак, покращення (реконструйована будівля), за приписами ст. 60 СК України, 368 ЦК України, є спільною сумісною власністю сторін.

Згідно вимог ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Позивачкою не було пред'явлено вимоги про реальний поділ спірного нежитлового приміщення, а лише вимога про визнання ідеальної частки у будівлі магазину-кафетерію.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у судовому засіданні не проводилась судово-технічна експертиза, яка б визначали можливі варіанти поділу вказаного нежитлового приміщення, більше того не вирішувалось питання про подільність чи неподільність спірного об'єкта.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у разі наявності в майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, неподільних речей, то в силу ч. 2 ст. 71 СК України такі речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, з присудженням одному з подружжя грошової компенсації, замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, і за змістом ч. 4, 5 ст. 71 СК України присудження такої грошової компенсації можливе лише за згодою того з подружжя, якому вона присуджується, а також за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі не вчинення таких дій, а також не вчинення одним із подружжя дій щодо припинення права другого з подружжя на частку у спільному майні, передбачених ст. 365 ЦК України, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно в їхній спільній частковій власності.

У силу ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має права вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена або припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно ст. 321 ЦК України, право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановленим законом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник, права якого не визнаються чи оспорюються, вправі вимагати їх визнання через суд.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.

У відповідності до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право вимагати визнання права власності на належне йому реконструйоване нежитлове приміщення, як передбачено ст. 376 ЦК України.

Оцінивши в сукупності докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити, оскільки достовірно встановлено, що реконструйоване нежитлове спірне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідає державним будівельним нормам та не порушує прав та інтересів інших осіб.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 214 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ст.ст. 319, 321, 331, 368, 376, 392 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати будівлі магазину-кафетерію загальною площею 361,2 кв. м., з господарськими будівлями АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та поділити таке.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівлі магазину-кафетерію загальною площею 361,2 кв. м. з господарськими будівлями загальною площею 19,1 кв. м. АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівлі магазину-кафетерію загальною площею 361,2 кв. м. з господарськими будівлями загальною площею 19,1 кв. м. АДРЕСА_1.

Роз'яснити особам, які брали участь у справі, що дане рішення підлягає реєстрації реєстраційною службою Сокальського районного управління юстиції Львівської області.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд Львівської області протягом 10 - ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: М. Я. Адамович