Вирок

від 06.03.2014 по справі 185/2247/14-к

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/2247/14-к

Провадження № 1-кп/185/201/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014040880000010 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Межиричі, Павлоградського району, Дніпропетровської області, громадянки України, українки, освіта вища, одруженої, працює на посаді голови СФГ «Надежда», яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

З 1992 року та по сьогоднішній день ОСОБА_4 обіймає посаду голови селянсько-фермерського господарства «Надежда» (далі СФГ «Надежда»), код ЄРДПОУ: 23069023, зареєстроване в Павлоградському районі, с. Межиричі, вул. Леніна, 76.

Згідно п. 2.1 Статуту СФГ «Надежда» (далі Статуту) власником господарства є громадянка України ОСОБА_4 , 1960 року народження.

Згідно п. 9.1 Статуту власник господарства правосильний приймати рішення по всім питанням діяльності господарства. До виняткової компетенції власника господарства відносяться: визначення основних напрямків діяльності господарства, затвердження планів і звітів про їх виконання; змінювати та доповнювати Статут господарства; підписувати будь-які документи, що стосуються ведення діяльності підприємства; призначати і звільняти посадових осіб та робітників господарства; затверджувати річні результати діяльності господарства; утворення, реорганізація, ліквідація філіалів, представництв, відділень та інших підрозділів; залучення до майнової відповідальності посадових осіб господарства; приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію господарства.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду голови СФГ «Надежда», відповідно до примітки до ст. 364 КК України виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку з чим являється службовою особою.

В лютому 2012 року (точної дати в ході слідства встановити не виявилося можливим), до голови СФГ «Надежда» ОСОБА_4 звернулися випускники Державного навчального закладу ПТУ № 81 (надалі ДНЗ ПТУ № 81) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з проханням видати їм довідки про працевлаштування до СФГ «Надежда».

В лютому 2012 року (точної дати в ході слідства встановити не виявилося можливим), голова СФГ «Надежда» ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не були працевлаштовані та не працювали в СФГ «Надежда», склала та видала останнім завідомо неправдиві документи повідомлення про направлення на роботу за № 13 та № 14 від 11 лютого 2012 року, згідно якого ОСОБА_5 був працевлаштований до СФГ «Надежда» на посаду слюсаря, ОСОБА_6 на посаду тракториста, після чого підписала вказані повідомлення, завірила печаткою фермерського господарства та видала останнім. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_4 внесла завідомо неправдиві відомості до трудової книжки ОСОБА_6 , згідно яких останній з 14 лютого 2012 року прийнятий в СФГ «Надежда» на посаду тракториста (наказ № 2 від 14 лютого 2012 року), видала ОСОБА_6 довідку про працевлаштування до СФГ «Надежда» та виписку з наказу голови СФГ «Надежда» про прийняття його на роботу з місячним окладом 1000 грн., після чого підписала вказані документи, завірила їх печаткою СФГ «Надежда» та видала останнім для пред`явлення таких документів до ДНЗ «ПТУ № 81».

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України, як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

27 лютого 2014 року між старшим прокурором Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.

Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 510 грн., з застосуванням ст. 69 КК України без позбавленням права обіймати певні посади.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між старшим прокурором Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 від 27 лютого 2014 року і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 510 (п`ятсот десять) гривень, з застосуванням ст. 69 КК України без позбавленням права обіймати певні посади.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 лютого 2014 року укладену між старшим прокурором Павлоградської міжрайонної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 510 (п`ятсот десять) гривень, з застосуванням ст. 69 КК України без позбавленням права обіймати певні посади.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1