ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2014 року Справа №801/711/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г., за участю
представника позивача - Меметової Л.С.
представника відповідача - Грязнової Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000142200 від 14.01.2014 року.
Адміністративний позов мотивований тим, що Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в АР Крим проведена планова виїзна документальна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року до 30.09.2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 27.12.2013 року № 3219/22-00/31503765, за висновками якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс" Податкового Кодексу України, в наслідок чого занижений податок на прибуток в сумі 192285 гривень.
На підставі акту було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000142200 від 14.01.2014 року на суму 288428 гривень, у тому числі за основним платежем 192285грн. за штрафними санкціями 96143 грн., з яким позивач не згодний.
Представник позивача зазначає, що відповідач в акті перевірки зазначив про заниження позивачем валового доходу на суму 708727 гривень, у тому числі у зв'язку з не нарахуванням орендної плати в 2-му та 3-му кварталі 2013 року на суму 33827 гривень, а також у зв'язку з віднесенням до валового доходу безнадійної кредиторської заборгованості на суму 674900 гривень в 1-му кварталі 2013 року.
Позивач не заперечує проти донарахування валового доходу в сумі 33827 гривень по договору суборенди, але не згодний із застосуванням штрафних санкцій по цьому епізоду, оскільки відповідач не врахував збитки, які декларувалися позивачем, та відсутність в нього об'єкту оподаткування.
Позивач не згодний з віднесенням відповідачем до валового доходу суми заборгованості в розмірі 674900 гривень по операціям з ТОВ «Нокіан шина», так як ця заборгованість не є безнадійною, оскільки постійно визнається та погашається позивачем.
Крім того, згідно акту перевірки відповідач зменшив позивачу валові витрати на суму 874374 гривень, у тому числі на суму:
1) 21400 гривень - завищення собівартості товарів, яку позивач пояснив лише технічною помилкою в бухгалтерській програмі;
2) 99443 гривень по операціям з ТОВ «Смарт Солюшн», які відповідач визнав безтоварними, але позивач з такими висновками не згодний, оскільки на час укладення договору контрагент був зареєстрований в якості юридичної особи, мав свідоцтво платника ПДВ, здійснення господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
3) 52798 гривень по операціям з ТОВ «Дженерал консалтинг», які відповідач визнав безтоварними, але позивач з такими висновками не згодний, оскільки на час укладення договору контрагент був зареєстрований в якості юридичної особи, мав свідоцтво платника ПДВ, здійснення господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
4) 25832 гривень - нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди, які створені на підставі договору позивача з ПП «Будторг-техно», яке не має відповідних матеріальних та трудових ресурсів;
5) 674900 гривень - сума витрат, яка зменшена відповідачем у зв'язку з наявністю непогашеної безнадійної заборгованості по операціям з ТОВ «Нокіан шина», яку позивач не вважає безнадійною.
З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.02.2014 року було відкрите провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.02.2014 року у закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі та пояснив, що сума безнадійної заборгованості була визначена арифметичним шляхом на підставі бухгалтерських довідок позивача по операціям з ТОВ «Нокіан шина». Було виявлено під час перевірки, що на заборгованість в сумі 674900 гривень сплинув строк позовної давності, а тому така сума віднесена до валового доходу та виключена з валових витрат позивача.
Відповідач правомірно збільшив доходи позивача на суму 33827 гривень, оскільки позивач безпідставно не включив їх до доходів в 2-му та 3-му кварталі 2013 року.
Стосовно витрат по операціям з ТОВ «Смарт Солюшн», ТОВ «Дженерал консалтинг», ПП «Будторг-техно», відповідач вважає, що всі ігоди є безтоварними, а тому підстави для віднесення цих сум до валових витрат відсутні.
Завищення собівартості товарів на суму 21400 гривень, було виявлено самим позивачем під час проведення перевірки та надані пояснення, що на цю суму витрати помилково були збільшені.
Таким чином, відповідач вважає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Отже, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю відповідача є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, чи дотримані порядок, строки та підстави проведення перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що ТОВ "Стандарт - Сервис" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 31503765), зареєстрованою Красногвардійською районною державною адміністрацією АР Крим 24.03.2010 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 333324, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 672476 від 14.01.2013 року, статуту ТОВ "Стандарт - Сервис", затвердженого учасником ТОВ "Стандарт - Сервис" рішення №001 від 22.03.2010 р., зареєстрованого 24.03.2010 року № 11271450000001039.
Судом встановлено, що ТОВ "Стандарт - Сервис" взято на облік платника податків у податковому органі.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є суб'єктом господарювання, платником податків, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Судом встановлено, що Джанкойською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим на підставі ст.. 20,75, 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, направлень від 11.11.2013 року № 1116/22-00, № 1117/22-00, № 1118/17-01 проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року до 30.09.2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 27.12.2013 року № 3219/22-00/31503765, за висновками якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-сервіс" ст.. 135, 138 Податкового Кодексу України, в наслідок чого позивачем занижений валовий дохід на суму 708727 гривень, завищені валові витрати на суму 874374 гривень, та як наслідок занижений податок на прибуток в сумі 192285 гривень.
Згідно акту перевірки позивач занизив валові доходи на суму 708727 гривень, у тому числі:
1 квартал 2013 року - 674900 гривень,
2 квартал 2013 року - 2762 гривень,
3 квартла 2013 року - 31065 гривень.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Стандарт-сервіс" надавало в суборенду нежитлове приміщення згідно договору з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Суборендна плата визачена в розмірі 12426 гривень з 23.04.2013 року, термін дії договору з 23.04.2013 року до 09.01.2016 року.
Але ТОВ "Стандарт-сервіс" в квітні, липні, серпні, вересні 2013 року не нарахувало суборенд не плату в сумі 40592 гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 6765гривень, чим занизило валовий дохід в сумі 33827 гривень, в тому числі за 2 квартал 2013 року - в сумі 2762 гривень, 3 квартал 2013 року - 31065 гривень.
Крім того, згідно акту перевірки встановлено, що ТОВ "Стандарт-сервіс" не розрахувалося з постачальником ТОВ «Нокіан шина» більш ніж 1095 днів у загальній сумі 674900 гривень. Заборгованість станом на 01.04.2010 року склала 16494500 гривень, розрахунки за період з 01.04.2010 року до 30.09.2012 року здійснені в обсягу 15819600, а тому прострочена кредиторська заборгованість складає 674900 гривень.
Таким чином, на порушення ст.. 135 ПКУ у 1 кварталі 2013 року позивачем не включена сума безнадійної кредиторської заборгованості по простроченій кредиторській заборгованості з ТОВ «Нокіан шина» в загальній сумі 674900 гривень.
Перевіркою також встановлено заниження валових витрат на суму 874374 гривень, у тому числі:
4 квартал 2012 року - 22856 гривень;
1 квартал 2013 року - 696480 гривнь,
2. квартал 2013 року - 46998 гривень,
3 квартал 2013 року - 108039 гривень.
Згідно акту перевірки відповідач зменшив позивачу валові витрати на суму 874374 гривень по наступним епізодам:
1) 21400 гривень - завищення собівартості товарів. Згідно акту перевіркою відображених показників рядку 05.1 СВ «собівартість придбаних (реалізованих) товарів» за період з 01.10.2012 року до 30.09.2013 року у загальній сумі 11250354 гривень встановлено завищення показників в 3 квартал 2013 року на суму 21400 гривень.
2) 178073 гривень - завищення позивачем витрат на збут. Згідно акту перевіркою відображених показників рядку 06.2 «витрати на збут» за період з 01.10.2012 року до 30.09.2013 року у загальній сумі 3488572 гривень встановлено завищення показників в 4 кварталі 2012 року - 3 кварталі 2013 на загальну суму 178073 гривень, у тому числі:
- 99443 гривень по операціям з ТОВ «Смарт Солюшн». Актом встановлено, що позивач 16.04.2013 року уклав договір з ТОВ «Смарт Солюшн» про надання послуг по забезпеченню позивача трудовими ресурсами.
Але надані договори та акти виконаних робіт не відповідають вимогам, що пред'являються до первинних бухгалтерських документів, в актах не вказано, які саме послуги надані, їх вид, кількість, ціну за одиницю послуги, а також яким чином ці послуги використані позивачем в господарській діяльності.
Отже, позивачем не доведений зв'язок отриманих послуг з його господарською діяльністю, а тому позивачем порушені вимоги ст.. 138 ПКУ та завищені витрати на збут по взаємовідносинам з ТОВ «Смарт Солюшн» на суму 99443 гривень, у тому числі за 2 квартал 2012 року - 30565 гривень, 3 квартал 2013 року - 68878 гривень.
- 52798 гривень по операціям з ТОВ «Дженерал консалтинг». Актом встановлено, що позивач 10.01.2011 року уклав договір з ТОВ «Дженерал консалтинг» про надання послуг по участі в дисконтній програмі «Тітан клуб» з метою збільшення діяльності постійних покупців.
Але надані договори та акти виконаних робіт не відповідають вимогам, що пред'являються до первинних бухгалтерських документів, в актах не вказано, які саме послуги надані, їх вид, кількість, ціну за одиницю послуги, а також яким чином ці послуги використані позивачем в господарській діяльності.
Отже, позивачем не доведений зв'язок отриманих послуг з його господарською діяльністю, а тому позивачем порушені вимоги ст.. 138 ПКУ та завищені витрати на збут по взаємовідносинам з ТОВ «Дженерал консалтинг» на суму 52798 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року - 16398 гривень, 1 квартал 2013 року - 15122 гривень, за 2 квартал 2012 року - 9975 гривень, 3 квартал 2013 року - 11303 гривень.
- 25832 гривень - нарахування амортизаційних відрахувань на суму реконструкції складського приміщення № 4 під станцію технічного обслуговування в м. Сімферополі, яку проводило ПП «Будторг-техно», операція з яким у період проведення цієї реконструкції визнана нікчемною.
Тому позивачем порушені вимоги ст.. 138 ПКУ та завищені витрати на збут по здійсненню амортизаційних відрахувань на суму 25832 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року - 6458 гривень, 1 квартал 2013 року - 6458 гривень, за 2 квартал 2012 року - 6458 гривень, 3 квартал 2013 року - 6458 гривень.
3) 674900 гривень - сума витрат, яка зменшена відповідачем у зв'язку з наявністю непогашеної безнадійної заборгованості по операціям з ТОВ «Нокіан шина».
Згідно акту перевірки встановлено, що ТОВ "Стандарт-сервіс" не розрахувалося з постачальником ТОВ «Нокіан шина» більш ніж 1095 днів у загальній сумі 674900 гривень. На момент придбання товарів позивачем витрати в сумі 674900 гривень були віднесені до складу валових витрат в 1 кварталі 2010 року, що підтверджується актом перевірки від 06.07.2010 року.
Таким чином, відповідач визнав заборгованість в сумі 674900 гривень безнадійною, а тому позивач фактично не здійснив витрат як компенсацію вартості товарів, а тому зависив валові витрати в 1 кварталі 2013 на суму 674900 гривень.
Отже, відповідач зазначив, що позивач занизив валовий дохід на суму 708727 гривень, зависив валові витрати на суму 874374 гривень, а тому занизив об'єкт оподаткування на суму 1583100 гривень
У той же час, оскільки позивач в 2012-2013 роках декларував збитки на суму 571074 гривень, то загальна сума заниженого позивачем об'єкту оподаткування складає 1012026 гривень (1583100 - 571074).
За наслідками перевірки відповідачем донарахована сума податку в розмірі 192285 гривень (1012026 х 19%).
Згідно з п.п.54.3.2 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
На підставі акту було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000142200 від 14.01.2014 року на суму 288428 гривень, у тому числі за основним платежем 192285грн. за штрафними санкціями 96143 грн.
Позивач, не погодившись зі спірним податковим повідомленням - рішенням Джанкойської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим № 0000142200 від 14.01.2014 року, звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення -рішення № 0000142200 від 14.01.2014 року, судом встановлено наступне.
Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки зазначені спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем ха період здійснення господарської діяльності в 2012-2013 роках, суд перевіряє їх відповідність нормам Податкового кодексу України.
Стосовно епізоду заниження позивачем валового доходу в сумі 33827 гривень, в тому числі за 2 квартал 2013 року - в сумі 2762 гривень, 3 квартал 2013 року - 31065 гривень по операції, пов'язаної з суборендою приміщення, судом встановлено наступне.
23.04.2013 року між ТОВ "Стандарт-сервіс" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладений договір суборенди нежитлового приміщення,площею 316,5 кв.м за адресою АДРЕСА_1.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що суборендна плата складає 12426 гривень в місяць та нараховується з 23.04.2013 року.
Термін дії договору визначений з 23.04.2013 року до 09.01.2016 року.
Судом встановлено, що ТОВ "Стандарт-сервіс" в квітні, липні, серпні, вересні 2013 року не нарахувало ФОП ОСОБА_3 суборендну плату в сумі 40592 гривень, в тому числі ПДВ в розмірі 6765 гривень, о підтверджується актами про надання послуг, досліджених в судовому засіданні, а також поясненнями позивача.
Відповідно до статті 137 Податкового кодексу України встановлено:
137.1. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
137.4. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
137.11. Датою отримання доходів у вигляді орендних/лізингових платежів (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу) за майно, що передано платником податку в оренду/лізинг, ліцензійних платежів (у тому числі роялті) за користування об'єктами інтелектуальної власності є дата нарахування таких доходів, яка встановлена відповідно до умов укладених договорів.
Таким чином, позивач був зобов'язаний нарахувати дохід від надання послуг суборенди приміщення в періоди, які визначені договором, а саме кожного місяця та відповідно в квітні, липні, серпні, вересні 2013 року, незалежно від отримання суборендної плати.
Оскільки позивачем в цій частині вимоги закону не виконані, то позивачем в ці періоди занижений валовий дохід в сумі 33827 гривень, в тому числі за 2 квартал 2013 року - в сумі 2762 гривень, 3 квартал 2013 року - 31065 гривень.
Отже, в цій частині висновки акту перевірки є обґрунтованими.
Стосовно епізоду заниження позивачем валового доходу в 1 кварталі 2013 року на суму 674900 гривень, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що з 30.01.2007 року між позивачем та ТОВ «Нокіан шина» існують господарські відносини з поставки на користь позивача товарів, що підтверджується договорами, видатковими накладними, специфікаціями, документами бухгалтерського обліку по рахунку 631, реєстром платіжних доручень тощо.
Так, відповідачем встановлено, що згідно додатку № 3 до акту № 2072/23-01/31503765 від 29.06.2011 року «Про результати планової перевірки за період з 01.04.2010 року до 30.09.2012 року» встановлено, що станом на 01.04.2010 року кредиторська заборгованість по ТОВ «Нокіан шина» склала 16494500 гривень, розрахунки за період з 01.04.2010 року до 30.09.2012 року здійснені в обсягу 15819600 гривень (дані додатку № 3 до акту № 2072/23-01/31503765 від 29.06.2011 року та додатку № 3 до акту № 3774/22-00/31503765 від 14.12.2012 року).
Відповідачем також встановлено, що в період з 01.10.2012 року до 30.09.2013 року позивач також здійснював розрахунки з ТОВ «Нокіан шина» вже за новими договорами - від 01.08.2013 року, 01.02.2013 року, 03.06.2013 року, на загальну суму 877677,60 гривень.
Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що ТОВ "Стандарт-сервіс" не розрахувалося з постачальником ТОВ «Нокіан шина» більш ніж 1095 днів у загальній сумі 674900 гривень (16494500 - 15819600).
Отже, відповідач визнав цю заборгованість безнадійною кредиторською заборгованістю та на підставі ст.. 135 ПКУ включив її до складу валового доходу у 1 кварталі 2013 року.
Суд зазначає, що згідно п. 135.5.4. ст. 135 ПКУ інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
Визначення безнадійної кредиторської заборгованості наведено в п. 14.1.11. ст.. 14 ПКУ, згідно якого безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;
в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;
ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;
Суд зазначає, що відповідач визнав заборгованість позивача безнадійною за критерієм спливу строку позовної давності.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Статтею 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Суд зазначає, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:
- визнання пред'явленої претензії;
- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
- письмове прохання відстрочити сплату боргу;
- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.
Анадлгічна позиція зазначена також в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", яка підлягає застосуванню, оскільки відповідач виріщував питання спливу позовної давності про здійсненні договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання - ТОВ «Нокіан шина» та ТОВ "Стандарт-сервіс".
Судом встановлено, що висновки про те, що заборгованість позивача є безнадійною кредиторською заборгованістю, зроблені відповідачем на підставі відомостей, отриманих при попередніх перевірках (акти від 29.06.2011 року та від 14.12.2012 року), а також платіжних документів про погашення поточної заборгованості.
При цьому відповідач взагалі не з'ясував питання про початок перебігу позовній давності по кожному договору та зобов'язанню позивача, оскільки врахував лише загальне «сальдо» позивача станом на 01.04.2010 року згідно актам попередніх перевірок.
Так, відповідач не встановив, коли закінчується дл позивача строк виконання зобовязань, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, чи був у боржника пільговий строк для виконання такої вимоги.
Таким чином, відповідач безпідставно та в порушення статті 261 ЦК України визнав дату початку перебігу строку позовної давності 01.04.2010 року.
Більш того, відповідачем в акті перевірки прямо встановлено, що позивач в період з 01.04.2010 року до 30.09.2012 року здійснював погашення заборгованості, яка станом на 01.04.2010 року складала - 16494500 гривень. Згідно акту перевірки та реєстру платіжних документів розрахунки за цей період здійснені в сумі 15819600 гривень. Станом на 30.03.2013 року сальдо по цій заборгованості склало 674900 гривень.
Отже, такі дії позивача, пов'язані з частковою сплатою боржником основного боргу свідчать про визнання ним боргу в сумі 16494500 гривень, якій існував станом на 01.04.2010 року, а тому кожна сплата позивачем боргу переривала перебіг позовної давності по основному зобов'язанню, та строк починав спливати заново.
Але відповідач, встановивши ці обставини, які також знайшли підтвердження в судовому засіданні, не застосував до таких правовідносин статтею 264 ЦК України, не розцінив факти погашення позивачем боргу моментом переривання строку позовної давності, але безпідставно прийшов до висновку, що такі строки сплинули, а заборгованість з цих підстав визнав безнадійною.
При цьому відповідачем встановлено (сторінка 9 акту), що останні розрахунки по погашенню заборгованості в сумі 16494500 гривень були здійснені позивачем в 3 кварталі 2012 року в сумі 1092900 гривень.
Судом додатково встановлено, що в 2013 році позивач також здійснював погашення цієї заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями № 2150 від 28.11.2013 року, № 2140 від 27.11.2013 року, № 2127 від 26.11.2013 року, в призначенні платежу в яких зазначено, що оплата здійснюється за договором від 01.04.2008 року.
Таким чином, саме з цього періоду перебіг позовної давності прервався та почав спливати заново.
Більш того, додатковим доказом визнання заборгованості та переривання строків є акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010 року, в якому уповноважені особи боржника разом з кредитором підтвердили наявність заборгованості.
Отже, суд не погоджується з такими висновками відповідача та вважає що заборгованість в сумі 674900 гривень не може бути визнана безнадійною, оскільки стосовно неї не сплинули строки позовної давності, а тому відповідач безпідставно застосував п. 135.5.4. ст. 135 ПКУ та включив суму 674900 гривень до складу валового доходу позивача.
Стосовно висновків акту перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 674900 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки встановлено, що ТОВ "Стандарт-сервіс" у перевіряємому періоді не відкоригована сума валових витрат у бік зменшення на суму 674900 гривень. Позивач не розрахувався з постачальником ТОВ «Нокіан шина» більш ніж 1095 днів. На момент придбання товарів позивачем витрати в сумі 674900 гривень були віднесені до складу валових витрат в 1 кварталі 2010 року, що підтверджується актом перевірки від 06.07.2010 року.
Таким чином, відповідач визнав заборгованість в сумі 674900 гривень безнадійною, а тому позивач фактично не здійснив витрат як компенсацію вартості товарів, а тому зависив валові витрати в 1 кварталі 2013 на суму 674900 гривень.
Суд не погоджується з такими висновками акту перевірки з наступних підстав.
По-перше, як зазначалося вище, судом встановлено, що заборгованість в сумі 674900 гривень не може бути визнана безнадійною, оскільки стосовно неї не сплинули строки позовної давності, а тому у позивача не має обов'язку здійснювати коригування цих витрат в 1 кварталі 2013 року.
По-друге, відповідачем порушені строки визначення грошових зобов'язань та періодів проведення перевірки, визначені наказом та направленнями на їх проведення.
Так, згідно п. 102.1. ст.. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Судом встановлено, що згідно акту перевірки відповідач зазначив, що ТОВ "Стандарт-сервіс" витрати в сумі 674900 гривень, по яким сплив строк позовної давності, раніше включив до складу валових витрат в 1 кварталі 2010 року.
Таким чином, граничний строк, коли відповідач мав право зменшити ці витрати - це 1 квартал 2013 року.
Оскільки перевірка була проведена в грудні 2013 року, а податкове повідомлення-рішення прийнято в січні 2014 року, то відповідачем порушені строки, встановлені ст.. 102 ПК України.
Більш того, згідно акту, перевірка проводилася за період з 01.10.2012 року до 30.09.2012 року.
Тому відповідач безпідставно вийшов за межі періодів, які він мав право перевіряти, та фактично провіряв правомірність формування валових витрат 1 кварталу 2010 року.
По-третє, висновки акту перевірки в цій частині є суперечливими, оскільки відповідач, зазначивши, що позивач безпідставно сформував валові витрати в 1 кварталі 2010 року, прийшов до висновку, про необхідність зменшення валових витрат 1 кварталу 2013 року.
При цьому судом встановлено, що позивач в 1 квартал 2013 року до валових витрат не включав витрати в сумі 674900 гривень стосовно придбання товарів до 01.04.2010 року, а тому вони не можуть бути і виключені зі складу валових витрат 1 кварталу 2013 року.
В-четвертих, суд зазначає, що всі помилки в частині зняття з позивача валових витрат в 1 кварталі 2013 року в сумі 674900 гривень, про які вже зазначено судом, допущені відповідачем у зв'язку з тим, що Податковим кодексом України передбачена можливість зменшення валових витрат по безнадійній заборгованості лише в порядку, встановленому ст. 159 ПКУ.
Інших підстав та порядку зменшення валових витрат на суму безнадійної заборгованості, діючим законодавством не встановлено.
Так, згідно п. 159.1.2. ст.. 159 ПКУ платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Згідно п. 159.1.4. ст.. 159 ПКУ зазначене в підпункті 159.1.1 цього пункту зменшення доходу продавця та зазначене в підпункті 159.1.2 цього пункту зменшення витрат покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається покупцем до настання строків, визначених цими підпунктами.
Таким чином, обов'язок зменшити витрати виникає у платника податку лише стосовно заборгованості, яка визнана судом чи нотаріусом та в податкові періоди, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Оскільки умови, визначені ст. 159 ПК України, у позивача відсутні, інші підстави для зменшення валових витрат, діючим законодавством не передбачені, а також сама заборгованість не може бути визнана безнадійною, оскільки стосовно неї не сплинули строки позовної давності, висновки акту перевірки про зменшення в 1 кварталі 2013 року валових витрат в сумі 674900 гривень є необґрунтованими.
Стосовно висновків акту перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 21400 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно акту перевіркою відображених показників рядку 05.1 СВ «собівартість придбаних (реалізованих) товарів» за період з 01.10.2012 року до 30.09.2013 року у загальній сумі 11250354 гривень встановлено завищення показників в 3 квартал 2013 року на суму 21400 гривень.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що висновок податкового органу зумовлений тим, що при наданні податковому органу під час перевірки оборотно-сальдової відомості відбувся збій у роботі облікової програми, в результаті чого були надані помилкові дані щодо собівартості товарів, які відображені на рахунку 90. Розгорнутий аналіз рахунку 90 свідчить, що дані декларації за 3 квартал 2013 року стосовно собівартості був сформований вірно.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що під час перевірки показників собівартості продукції позивачем були надані документи бухгалтерського обліку, які свідчили про завишення цих показників на суму 21400 гривень.
Як пояснив бухгалтер, це завищення зумовлено тим, що програма здійснила дублювання витрат, які відносяться на собівартість продукції.
Представник відповідача надав в судовому засіданні реєстр кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових витрат, в яком зазначено, що в 3 кварталі 2013 року відхилення між даними бухгалтерського обліку та декларації складають 21400 гривень.
Згідно п. 138.1. ст.. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
Пунктом 138.1.1. ст.. 138 ПКУ передбачено, що витрати операційної діяльності включають:
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п.138.2. ст.. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 138.8. ст.. 138 ПКУ Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до п. 139.1.9. ст.. 139 ПКУ не включаються до складу валових витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В судовому засіданні не встановлено доказів, які б підтвердили позицію позивача, що фактично завишення валових витрат не було, а під час перевірки відбувся технічний збій програми.
Не надані суду первинні документи що підтверджують здійснення позивачем витрат при формуванні показників собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Надані позивачем аналізи рахунку по субконто 90 також не спростовують висновків акту перевірки, які були здійснені відповідачем саме на підставі відомостей, наданих позивачем під час проведення перевірки.
Оскільки суду не надані відповідні первинні документи, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки про завищення позивачем в 3 кварталі 2013 року валових витрат на суму 21400 гривень.
Стосовно висновків акту перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 25832 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно акут перевірки позивач у період з 4 кварталу 2012 року до 3 кварталу 2013 року здійснював нарахування амортизаційних відрахувань на суму реконструкції складського приміщення № 4 під станцію технічного обслуговування в м. Сімферополі, яку проводило ПП «Будторг-техно», операція з яким у період проведення цієї реконструкції визнана нікчемною.
Тому відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушені вимоги ст.. 138 ПКУ та завищені витрати на збут по здійсненню амортизаційних відрахувань на суму 25832 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року - 6458 гривень, 1 квартал 2013 року - 6458 гривень, за 2 квартал 2012 року - 6458 гривень, 3 квартал 2013 року - 6458 гривень.
Згідно п. 138.10.3. ст.. 138 ПКУ витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);
Судом встановлено, що відповідач заперечує проти зазначених витрат позивача лише у зв'язку з тим, що операції з проведення ПП «Будторг-техно» реконструкції об'єкту, що амортизується, визнані нікчемними.
При цьому позивач посилається на акт перевірки ТОВ "Стандарт-сервіс" від 29.06.2011 року та акт перевірки ПП «Будторг-техно» від 28.03.2011 року.
Але суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки вони також спростовані і судовими рішеннями, постановленими при розгляді інших справ за участю ТОВ "Стандарт-сервіс" та ПП «Будторг-техно», які набули чинності.
При цьому суд також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, постановою Окружного адміністративного суду АРК від 15.08.2011 року по справі № 2а-8781/11/0170/1 визнаний протиправним та скасований наказ Державної податкової інспекції в м.Сімферополі від 25.03.2011 року № 921 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Будторг - Техно", визнані протиправними дії ДПІ в м.Сімферополі щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПП "Будторг-Техно" 26.03.2011 року, за результатами проведення якої було складено акт № 3358/23-2/31981589 від 28.03.2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2011 року постанова Окружного адміністративного суду АРК від 15.08.2011 року по справі № 2а-8781/11/0170/1 залишена без змін, а тому набула чинності.
При розгляді справи № 2а-8781/11/0170/1 судом встановлені наступні обставини, що у податкового органу взагалі не виникли підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Будторг-Техно", передбачені п. 78.1.1 та 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України, а тому така перевірка була безпідставно призначена наказом № 921 від 25.03.2011 року.
Податковим органом за відсутності підстав для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, передбачених пунктом 78.1.1 ПКУ, який зазначено в наказі про проведення перевірки, та в порушення порядку проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП "Будторг-Техно".
Суд визнав безпідставним доводи відповідача в акті перевірки, що ПП "Будторг-Техно" до перевірки не надано жодних первинних бухгалтерських документів, які відповідачем від нього в порушення п. 78.1.1 та 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України були витребувані після її закінчення.
Таким чином, суд зазначає, що Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим безпідставно прийняла за основу висновки акту перевірки ПП "Будторг-Техно" № 3358/23-2/31981589 від 28.03.2011 року, яку суд при розгляді справи № 2а-8781/11/0170/1 визнав неправомірною.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду АРК від 21.08.2012 року по справі № 2а-9256/11/0170/25 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000442301 від 15.07.2011 року, винесене Джанкойською об'єднаною Державною податковою інспекцією в АР Крим за наслідками перевірки ТОВ "Стандарт - Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 рік, за результатами якої було складено акт № 2072/23-1/31503765 від 29.06.2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року постанова Окружного адміністративного суду АРК від 21.08.2012 року по справі № 2а-9256/11/0170/25 залишена без змін, а тому набула чинності.
При розгляді справи № 2а-9256/11/0170/25 судом встановлені наступні факти.
11 жовтня 2010 року між приватним підприємством "Будторг-техно" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Сервіс" було укладено Договір підряду № 11/10-02, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався з власних матеріалів та на власний ризик в строк до 31.12.2010 року виконати роботи по реконструкції приміщення складу під станцію технічного обслуговування, а Замовник зобов'язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Вартість робіт була визначена в сумі 650000 гривень, в тому числі ПДВ - 108333,33 гривень.
Також сторонами було підписано Договірну ціну на будівництво Реконструкції складу; Локальну відомість № 2-1-1 на реконструкцію.
31.12.2010 року між сторонами був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 600015,60 гривень, в тому числі ПДВ - 100002,60 гривень; довідку про вартість виконаних будівельних робіт.
За фактом отримання виконаних робіт, 31.12.2010 року ПП "Будторг-Техно" було виписано позивачеві податкову накладну № 123173 на загальну суму 600015,60 гривень, в тому числі ПДВ - 100002,60 гривень.
Зазначену суму ПДВ було включено ТОВ "Стандарт - Сервіс" до складу податкового кредиту грудня 2010 року.
Отримані позивачем від ПП "Будторг-Техно" послуги з будівництва були повністю оплачені ТОВ "Стандарт - Сервіс" разом із сумою ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями № 7131 від 14.03.2011 року, № 7141 від 15.03.2011 року; № 7339 від 12.04.2011 року; № 7387 від 18.04.2011 року; № 7548 від 11.05.2011 року; № 7558 від 12.05.2011 року; № 7596 від 18.05.2011 року; № 7777 від 15.06.2011 року; № 7759 від 08.06.2011 року; № 7989 від 11.07.2011 року; № 7997 від 12.07.2011 року; № 8007 від 13.07.2011 року; № 8361 від 26.08.2011 року; № 8362 від 29.08.2011 року; № 8499 від 16.09.2011 року; № 8520 від 19.09.2011 року.
Судом встановлено, що на момент укладення та виконання договору підряду, на момент виписки податкової накладної, ПП "Будторг-Техно" було зареєстрованим платником податку на додану вартість, що свідчить про відсутність з його боку на той момент порушень податкового законодавства.
Жодних зауважень щодо правильності складання первинної бухгалтерської документації позивача, яка підтверджує правомірність формування податкового кредиту грудня 2010 року, в акті перевірки не викладено.
Єдиною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок його взаємовідносин з ПП "Будторг-Техно" зазначений акт документальної перевірки ДПІ у м. Сімферополі № 3358/23-2/31981589 від 28.03.2011 року, в якому вказано на неможливість здійснення ПП "Будторг-Техно" господарської діяльності та встановлено нікчемність укладених цим підприємством угод.
Єдиним доказом фіктивності укладеного позивачем договору підряду з ПП "Будторг-Техно", на якій посилається відповідач в акті перевірки ТОВ "Стандарт - Сервіс" є акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі № 3358/23-2/31981589 від 28.03.2011 року.
Проте, рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено, що зазначений акт складений в результаті протиправних дій податкової інспекції щодо проведення перевірки, а отже він не може бути прийнятий судом до уваги як належний доказ, якій підтверджує викладені в ньому обставини.
Будь-яких інших доказів на підтвердження висновку податкової інспекції щодо фіктивності угоди, а як наслідок безпідставного формування позивачем в грудні 2010 року податкового кредиту на суму 100002 гривень відповідачем суду не надано.
Таким чином, судом при розгляді справи № 2а-9256/11/0170/25 не підтверджені висновки стосовно нікчемності операції реконструкції складу між ТОВ "Стандарт - Сервіс" та ПП "Будторг-Техно".
В судове засідання при розляді справи №801/711/14 відповідач взагалі не наддав жодного доказу стосовно нікчемності вказаних операцій.
В свою чергу позивач наддав належні докази оприбуткування реконструйованого складу та нарахування амортизаційних відрахувань:
- акт приймання виконаних робіт за грудень 2010 року, податкову накладну від 31.10.2010 року,
- акт приймання-передачі основних засобів від 24.12.2010 року та прйняття реконструйованого складу на баланс, що підтверджується також картеою рахунку № 103 по необоротним активам,
- розрахунки амортизаційних відрахувань з 4 кварталу 2012 року до 3 кварталу 2013 року, в яких щомісячна сума амортизації реконструйованого складу визначена в розмірі 6458,40 гривень.
Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно, на підставі п. 138.10.3. ст.. 138 ПКУ включив до витрат на збут амортизаційні відрахування на суму 25832 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року - 6458 гривень, 1 квартал 2013 року - 6458 гривень, за 2 квартал 2012 року - 6458 гривень, 3 квартал 2013 року - 6458 гривень.
Отже, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 25832 гривень, суд вважає необґрунтованими.
Стосовно висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат в сумі 99443 гривень по операціям з ТОВ «Смарт Солюшн» та в сумі 52798 гривень по операціям з ТОВ «Дженерал консалтинг», суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки відповідач зазначив, що договори та акти виконаних робіт з цими контрагентами не відповідають вимогам, що пред'являються до первинних бухгалтерських документів, в актах не вказано, які саме послуги надані, їх вид, кількість, ціну за одиницю послуги, а також яким чином ці послуги використані позивачем в господарській діяльності.
Отже, на думку відповідача позивачем не доведений зв'язок отриманих послуг з його господарською діяльністю, а тому позивачем порушені вимоги ст.. 138 ПКУ та завищені витрати на збут по взаємовідносинам з ТОВ «Смарт Солюшн» та ТОВ «Дженерал консалтинг».
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Перевіряючи дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що ТОВ «Смарт Солюшн» є юридичною особою, яка зареєстрована 23.01.2009 року, що підтверджується Спеціальним витягом єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суд зазначає, що ТОВ «Смарт Солюшн» є платником податку на додану вартість з 12.02.2009 року., що підтверджується спеціальним витягом з Реєстру платників ПДВ.
Таким чином, ТОВ «Смарт Солюшн» є платником ПДВ на момент здійснення послуг та на час розгляду справи судом.
Суд зазначає, що ТОВ «Дженерал консалтинг» є юридичною особою, яка зареєстрована 25.06.2008 року, що підтверджується спеціальним витягом єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суд зазначає, що ТОВ «Дженерал консалтинг» є платником податку на додану вартість з 02.07.2008 року, що підтверджується спеціальним витягом з Реєстру платників ПДВ.
Таким чином, ТОВ «Дженерал консалтинг» є платником ПДВ на момент здійснення послуг та на момент розгляду справи у суді.
Судом також встановлено, що ТОВ "Стандарт - Сервіс" також є юридичною особою та платником податку, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 672476 від 14.01.2013 року.
Таким чином, ТОВ «Дженерал консалтинг» та ТОВ «Смарт Солюшн», виступаючі у якості постачальників послуг, мають право виписувати податкові та витратні накладні, на підставі яких отримувач послуг ТОВ "Стандарт - Сервіс" може формувати валові витрати, але за умовою, що операції, по яким придбаються послуги, здійснюються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судом встановлено, що 16.04.2013 року між позивачем та ТОВ «Смарт Солюшн» укладений договір № 1604-СС/13 з надання послуг забезпеченню трудовими ресурсами.
Щодо реального виконання договору № 1604-СС/13 від 16.04.2013 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.2 договору "Виконавець - ТОВ «Смарт Солюшн» надає "Замовнику" - ТОВ "Стандарт - Сервіс" послуги з забезпечення трудовими ресурсами, праця яких необхідна Замовнику для його господарської діяльності на підприємстві Замовника для виконання функцій, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, забезпечення потреб в області фінансів та логістики, управління персоналом, впровадження та підтримки програмного забезпечення.
Відповідно до п. 7.4. договору сторони щомісячно, але не пізніше 10 дня місяця, підписують акти приймання-передачі наданих послуг за фактом їх надання.
Згідно п. 7.5 договору сплата винагороди здійснюється щомісячно не пізніше 6-го числа за попередній.
Згідно з п.8.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 03.06.2014 року.
Договір № 1604-СС/13 від 16.04.2013 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Судом встановлено, що в червні, липні та серпні 2013 року ТОВ «Смарт Солюшн» надано позивачу послуг на загальну суму 119331,09 гривень (у тому числі 99442,58 гривень без ПДВ, 19888,51 гривень - сума ПДВ), що підтверджується наступними документами:
- актом виконаних робіт СС-178 від 27.06.2013 року про надання послуг по забезпеченню трудовими ресурсами на суму 36677,76 гривень,
- податковою накладною № 47 від 27.06.2013 року на суму 36677,76 гривень,
- актом виконаних робіт СС-224 від 23.07.2013 року про надання послуг по забезпеченню трудовими ресурсами на суму 5000 гривень,
- податковою накладною № 47 від 23.07.2013 року на суму 5000 гривень,
- актом виконаних робіт СС-224 від 24.07.2013 року про надання послуг по забезпеченню трудовими ресурсами на суму 4053,89 гривень,
- податковою накладною № 48 від 24.07.2013 року на суму 4053,89 гривень,
- актом виконаних робіт СС-224 від 31.07.2013 року про надання послуг по забезпеченню трудовими ресурсами на суму 29795,41 гривень,
- податковою накладною № 49 від 31.07.2013 року на суму 29795,41 гривень,
- актом виконаних робіт СС-327 від 30.08.2013 року про надання послуг по забезпеченню трудовими ресурсами на суму 43804,03 гривень,
- податковою накладною № 2 від 30.08.2013 року на суму 43804,03 гривень,
Факт оплати отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями № 1142 від 15.07.2013 року, № 1171 від 17.07.2013 року, № 1308 від 05.08.2013 року, № 1219 від 23.07.2013 року, № 1232 від 24.07.2013 року, №1326 від 07.08.2013 року, № 1238 від 08.08.2013 року, №1530 від 03.09.2013 року, № 1990 від 07.1.2013 року, № 1810 від 14.10.2013 року, № 1420 від 19.08.2013 року, № 1571 від 09.09.2013 року.
Суд зазначає, що відповідно даних журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 в бухгалтерському обліку Позивача за червень, липень та серпень 2013 року оприбуткування послуг по взаємовідносинам з ТОВ «Смарт Солюшн» відображене бухгалтерськими проводками загальною сумою 119331,09 грн., враховуючи ПДВ.
Таким чином, в податковому обліку ТОВ "Стандарт - Сервіс" загальна сума валових витрат в розмірі 119331,09 гривень (у тому числі 99442,58 гривень без ПДВ, 19888,51 гривень - сума ПДВ), підтверджена податковими накладними та актами виконаних робіт ТОВ «Смарт Солюшн».
Стосовно підтвердження факту використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ "Стандарт - Сервіс" здійснює діяльність, пов'язану із реалізацією автотоварів оптом і в роздріб (автошини, акумулятори, фільтри, масла) та операції з реалізації послуг із технічного обслуговуванням автомобілів.
Судом встановлено, що в 2013 році позивач не мав в своєму штаті бухгалтерів, економістів, логістів, маркетологів та іншого персоналу, що виконує допоміжні функції з ведення господарської діяльності.
Для виконання цих завдань та забезпечення господарської діяльності - переміщення товарів та вантажів між структурними підрозділами, ведення складського обліку та зберігання товарів, ведення документообігу, позивач мав потребу у відповідному персоналі, що і обумовило укладання договору з ТОВ «Смарт Солюшн».
Судом встановлено, що позивач на виконання договору № 1604-СС/13 від 16.04.2013 року замовив у ТОВ «Смарт Солюшн» працівників для виконання таких функцій, як - начальник фінансового відділу, економіст, провідний та молодший бухгалтер, фахівець з обробки даних, фахівець з доставки, експедитор, товарознавець, маркетолог, логіст, що підтверджується повідомленням про вимогу від 16.04.2013 року.
З метою підтвердження факту реального виконання договору та надання виконавцем послуг, позивач надав суму інформаційну довідку, в якій зазначив конкретні посади, прізвища працівників, а також табеля обліку використання робочого часу, в яких повністю відображений та зафіксований факт роботи всіх працівників, які були надані ТОВ «Смарт Солюшн» на виконання договору.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про підтвердження факту отримання позивачем послуг за договором № 1604-СС/13 від 16.04.2013 року від ТОВ «Смарт Солюшн».
Враховуючи, що позивачем надані всі документи, що підтверджують валові витрати по вказаному договору в розмірі 99442,58 гривень, первинними документами підтверджений зв'язок валових витрат з господарською діяльністю позивача, суд вважає, що в цій частині висновки акту перевірки про заниження валових витрат є необґрунтованими.
Судом встановлено, що 10.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Дженерал консалтинг» укладений договір № ДК-ТС-02/11 з надання послуг для прийняття участі позивача в дисконтній програмі «Тітан-Клуб» з метою збільшення лояльних постійних покупців.
Щодо реального виконання договору № ДК-ТС-02/11 від 10.01.2011 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору «Організатор» - ТОВ «Дженерал консалтинг» забезпечує участь "Партнера" - ТОВ "Стандарт - Сервіс" в дисконтній програмі «Тітан-Клуб» протягом строку дії договору з метою збільшення лояльних постійних покупців серед клієнтів Партнера, а саме надає йому право користуватися можливостями дисконтної програми, у тому числі клієнтської бази, право власності на яку належить Організатору.
Пунктом 3.1.2. договору передбачено, що Організатор розміщує інформацію про Партнера в друкованих виданнях, та на офіційному сайті Програми, надає можливість участи Пратнера в рекламних заходах, забезпечує випуск дисконтних карток та інше.
Відповідно до п. 7.4. договору сторони щомісячно, але не пізніше 10 дня місяця, підписують акти приймання-передачі наданих послуг за фактом їх надання.
Згідно п. 4.1. договору участь в дисконтній програмі є платною для Партнера.
Згідно з п.7.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання і укладається на два роки.
Договір № ДК-ТС-02/11 від 10.01.2011 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками.
Судом встановлено, що протягом 2012-2013 років ТОВ «Дженерал консалтинг» надано позивачу послуг на загальну суму 63358,06 гривень (у тому числі 52798,39 гривень без ПДВ, 10559,67 гривень - сума ПДВ), що підтверджується наступними документами:
- актом виконаних робіт ОУ-129 від 18.10.2012 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 1527,50 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-128 від 17.10.2012 року про надання реклами на транспорті на суму 1040 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-135 від 31.10.2012 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень,
- актом виконаних робіт ОУ-134 від 31.10.2012 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-141 від 09.11.2012 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 2417,04 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-144 від 16.11.2012 року про надання послуг з обклеювання маршрутних таксі на суму 2080 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-147 від 21.11.2012 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 2409,12 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-150 від 22.11.2012 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 2223,36 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-153 від 30.11.2012 року про про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-152 від 30.11.2012 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-168 від 31.01.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-167 від 31.01.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-18 від 26.02.2013 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 2021,58 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-19 від 26.02.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-20 від 28.02.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-24 від 16.03.2013 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 1987,02 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-30 від 21.03.2013 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 2168,28 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-33 від 31.03.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-34 від 31.03.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-47 від 30.04.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-48 від 30.04.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-58 від 31.05.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-57 від 31.05.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-71 від 30.06.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-70 від 30.06.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-80 від 31.07.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-81 від 31.07.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-84 від 19.08.2013 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 2109,38 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-95 від 30.08.2013 року про надання маркетингових послуг з розсилки СМС на суму 1974,78 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-98 від 31.08.2013 року про надання дизайнерських послуг на суму 2490 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-99 від 31.08.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень;
- актом виконаних робіт ОУ-103 від 30.09.2013 року про консультування з питань комерційної діяльності, супроводження дисконтної програми Тітан-клуб на суму 1500 гривень.
Крім того, позивачем також надані суду податкові накладні, виписані ТОВ «Дженерал консалтинг» за кожним фактом надання послуг, які оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, співвідносяться з актами виконаних робіт за змістом послуги та сумою операції.
Факт оплати отриманих послуг підтверджується платіжними дорученнями № 11625 від 17.10.2012 року, № 11644 від 18.10.2012 року, № 11854 від 08.11.2012 року, № 11865 від 09.11.2012 року, № 11946 від 16.11.2012 року, № 12015 від 21.11.2012 року, № 12037 від 22.11.2012 року, № 12237 від 10.12.2012 року, № 12348 від 20.12.2012 року, № 12790 від 20.02.2013 року, № 12943 від 13.03.2013 року, № 13043 від 28.03.2013 року, № 13097 від 05.04.2013 року, № 560 від 18.04.2013 року, № 599 від 24.04.2013 року, № 734 від 17.05.2013 року, № 763 від 21.05.2013 року, № 1155 від 15.07.2013 року, № 952 від 17.06.2013 року, № 1447 від 20.08.2013 року, № 1325 від 06.08.2013 року, № 1682 від 24.09.013 року, № 1876 від 21.10.2013 року, № 1968 від 04.11.2013 року, № 1654 від 20.09.2013 року, № 1423 від 19.08.2013 року, № 1517 від 30.08.2013 року, № 2051 від 15.11.2013 року, № 2111 від 25.11.2013 року, № 2237 від 06.12.2013 року.
Суд зазначає, що відповідно даних журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 в бухгалтерському обліку Позивача за 4 квартал 2012 року - 3 квартал 2013 року оприбуткування послуг по взаємовідносинам з ТОВ «Дженерал консалтинг» відображене бухгалтерськими проводками загальною сумою 63358,06 гривень, враховуючи ПДВ.
Таким чином, в податковому обліку ТОВ "Стандарт - Сервіс" загальна сума валових витрат в розмірі 63358,06 гривень (у тому числі 52798,39 гривень без ПДВ, 10559,67 гривень - сума ПДВ), підтверджена податковими накладними та актами виконаних робіт ТОВ «Дженерал консалтинг».
Стосовно підтвердження факту використання позивачем отриманих послуг у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ "Стандарт - Сервіс", який здійснює діяльність, пов'язану із реалізацією автотоварів оптом і в роздріб (автошини, акумулятори, фільтри, масла) та операції з реалізації послуг із технічного обслуговуванням автомобілів, через роздрібну мережу підприємства, що працює під назвою «Тітан», який є одним з головних партнерів зазначеної дисконтної програми, що підтверджується інформацією на сайті програми, а також інформацією у друкованих та рекламних виданнях.
З метою підтвердження факту реального виконання договору та надання виконавцем послуг, позивач надав суму звіти по торговій мережі «Тітан», звіти стосовно проведеної маркетингової програми, звіти по виконаним дизайнерським роботам, які детально розкривають та підтверджують зміст наданих послуг, що зазначений в актах виконаних робіт, які були надані ТОВ «Дженерал консалтинг» на виконання договору.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про підтвердження факту отримання позивачем послуг за договором № ДК-ТС-02/11 від 10.01.2011 року від ТОВ «Дженерал консалтинг».
Враховуючи, що позивачем надані всі документи, що підтверджують валові витрати по вказаному договору в розмірі 52798,39 гривень, первинними документами підтверджений зв'язок валових витрат з господарською діяльністю позивача, суд вважає, що в цій частині висновки акту перевірки про заниження валових витрат є необґрунтованими.
Доводі відповідача по цім операціям в частині, що вказані операції не підтверджені належними первинними документами, не підтверджені в судовому засіданні, оскільки суду надані належні докази, акти виконаних робіт, звіти, табеля робочого часу, які в повній мірі підтверджують зміст наданих послуг, їх обсяг, вартість, зв'язок з господарською діяльністю позивача.
Суд також зазначає, що відповідно п.44.1 ст.44 Податкового Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХV, із змінами та доповненнями, що визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно до п.1 ст.9 Закону про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення. Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Поняття первинного документа наведено в ст.. 1 Закону про бухгалтерський облік, а саме: первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.
Згідно із п.2 - п.8 ст.9 Закону про бухгалтерський облік первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити:
- назва документа (форми); дату й місце складання;
- назва підприємства, від імені якого складений документ;
- зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, приймала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, всі надані позивачем документи оформлені у відповідності до вимог п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, і відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й стверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Дженерал консалтинг» та ТОВ «Смарт солюшн» є праводієздатними юридичними особами, що знаходяться за юридичною адресою, тривалий час здійснюють підприємницьку діяльність, правовідносини між позивачем та його контрагентами також не носять разового характеру.
Відповідачем не надано суду доказів що контрагенти позивача не мають фінансових або технічних можливостей для здійснення операцій, зазначених в акті перевірки.
На підставі викладеного, висновок акту перевірки про завищення позивачем валових витрат в сумі 99443 гривень по операціям з ТОВ «Смарт Солюшн» та в сумі 52798 гривень по операціям з ТОВ «Дженерал консалтинг» є необґрунтованим.
Таким чином, за результатами перевірки та оцінці всіх доказів по справі, суд вважає, що висновки відповідача:
1) є необґрунтованими в частині заниження позивачем валових доходів в сумі 674900 гривень (сума простроченій кредиторській заборгованості з ТОВ «Нокіан шина»), а також завищення позивачем валових витрат в сумі 152241 гривень (по операціям з ТОВ «Смарт Солюшн» та ТОВ «Дженерал консалтинг»), в сумі 25832 гривень (нарахування амортизаційних відрахувань на суму реконструкції складського приміщення № 4), в сумі 674900 гривень (непогашена заборгованість по операціям з ТОВ «Нокіан шина»).
2) є обґрунтованими в частині заниження позивачем валових доходів в сумі 33827 гривень (за 2 квартал 2013 року - в сумі 2762 гривень, 3 квартал 2013 року - 31065 гривень) по операціям з надання в суборенду нежитлового приміщення, а також завищення позивачем валових витрат при формуванні собівартості товарів в 3 квартал 2013 року на суму 21400 гривень.
У той же час, відповідачем в акті перевірки встановлено, що позивач в 2012-2013 роках декларував збитки на суму 571074 гривень (у тому числі в 4 кварталі 2012 року в сумі «-« 283304 гривень), яка відповідачем взагалі не зменшена, не спростована та не оспорюється в суді.
Судом встановлено, що вказана сума збитків була врахована відповідачем при визначені позивачу об'єкту оподаткування в розмірі 1012026 гривень, оскільки відповідач визначив суму об'єкту оподаткування в розмірі 1583100 гривень, а в подальшому зменшив її на суму збитків в сумі 571074 гривень, та остаточно визначив суму податку до сплати в розмірі 192285 гривень (1012026 х 19%).
Згідно з п.п.54.3.2 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Оскільки в судовому засіданні підтверджені висновки відповідача про збільшення позивачу об'єкту оподаткування в 2 та 3 кварталі 2013 року на суму 55227 гривень (33827+21400), то відповідач був зобов'язаний згідно з п.п.54.3.2 ст.54 ПКУ прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 55227 гривень, так як відповідач визнав правомірність формування позивачем збитків на суму 571074 гривень (у тому числі в 2 кварталі 2013 року в сумі «-»324149 гривень, в 3 кварталі 2013 року в сумі «-»571074 гривень).
За таких умов у відповідача не було підстав для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток ні на суму 192285 гривень, яка визначена відповідачем в акті перевірки, ні на суму 10493,13 гривень (55227 х 19%), яка підтверджена в судовому засіданні.
Також згідно п. 123.1. ст.. 123 ПКУ штрафні санкції застосовуються у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.
Оскільки цією нормою не передбачено застосування штрафних санкцій у випадку зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, то відповідачем також безпідставно застосовані до позивача і штрафні санкції на суму 96143 гривень.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0000142200 від 14.01.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.
Отже, позовні вимоги мають бути задоволені.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Під час судового засідання, яке відбулось 25.02.2014 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 04.03.2014 року.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим № 0000142200 від 14.01.2014 року.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Сервис" (ідентифікаційний код юридичної особи - 31503765) судовий збір в розмірі 487, 20 гривень, сплачений на підставі платіжного доручення № 2507 від 21.01.2014 року.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 25.02.2014 |
Оприлюднено | 11.03.2014 |
Номер документу | 37490034 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Трещова О.Р.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Трещова О.Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні