Постанова

від 03.03.2014 по справі 815/8584/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/8584/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року

11 год. 00 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 15107» (код ЄДРПОУ 03115028) до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262208 від 28.11.2013 року Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 15107» (надалі - ТОВ «Автотранспортне підприємство 15107»/ТОВ «АТП 15107») до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - Білгород-Дністровська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262208 від 28.11.2013 року Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні перевірки були зроблені необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, внаслідок чого, відповідачем було збільшено суму грошових зобов'язань підприємства з податку на додану вартість. ТОВ «АТП 15107» правомірно сформувало податковий кредит у червні 2011 року по взаємовідносинам з контрагентом ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ на підставі договору № 207/106Т від 06.05.2011 року. Вказана угода була укладена відповідно до вимог діючого законодавства, не містить ознак нікчемності, не оскаржена і не визнана недійсною. Посилання відповідача в акті перевірки на фіктивність суб'єктів господарювання є некоректними, оскільки в матеріалах акту відсутнє посилання на обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що позбавляє доказової сили висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивача та його контрагентом. Жодних реальних, визначених законодавством ознак фіктивності в діяльності цього контрагента не має. Отже висновки, які містяться в акті перевірки зроблені без будь-якого обґрунтування та без наявності будь-яких доказів, що відповідно свідчить і про незаконність податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі такого акту. До перевірки позивачем було надано усі наявні у позивача первинні документи про виконання договору № 207/106Т від 06.05.2011 року, які містять необхідні реквізити та було надано докази про здійснення оплати цього договору. Таким чином, ТОВ «АТП 15107» виконало всі передбачені законодавством вимоги необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат, а відтак позиція податкового органу є неправомірною й такою, що суперечить вимогам Податкового Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (аркуші справи 4-9, 99).

Представник відповідача до судового засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не подав (аркуші справи 92, 96).

Через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вхід. № 2725/14 від 06.02.2014 року від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов (аркуші справи 56-63).

У зв'язку із неприбуттям відповідача, з урахуванням думки представника позивача, вказана справа розглянута відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов ТОВ «АТП 15107» підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі Наказу начальника Білгород-Дністровської ОДПІ № 350 від 06.11.2013 року та повідомлення від 06.11.2013 року, відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий Кодекс України), посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну зустрічну звірку ТОВ «АТП 15107» (код ЄДРПОУ 03115028) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» (код ЄДРПОУ 30535382) за червень 2011 року, за результатами проведення якої складено акт № 50/22-218/03115028 від 18.11.2013 року (аркуші справи 11-30).

На підставі вищезазначеного акту Білгород-Дністровською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001262208 від 28.11.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Автотранспортне підприємство 15107» з податку на додану вартість у розмірі 960 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 640 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 320 грн. 00 коп. (аркуш справи 12).

Відповідно до п 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 27.12.2010 року затверджено «Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (надалі - Порядок № 1232), згідно з п.п. 2, 3, 4, 7 якого визначено, що зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З урахуванням встановлених обставин щодо підстав проведення звірки позивача, з урахуванням наведених вище норм податкового законодавства, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм Податкового кодексу України в частині процедури проведення зустрічної звірки та оформлення її результатів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що звірка позивача була проведена на підставі: наказу відповідача № 350 від 06.11.2013 року «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «АТП 15107» та повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки від 06.11.2013 року. До того ж, результати зустрічної звірки були оформлені актом зустрічної звірки, а не відповідною довідкою, складення якої передбачено нормами п 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, п. 7 Порядку № 1232 та п. 4.6 Методичних рекомендацій.

Відповідними нормами чинного Податкового кодексу України (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54) передбачено можливість самостійного визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платників у разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, тощо заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З урахуванням наведених норм пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та з огляду на те, що зустрічні звірки не є перевірками, про що безпосередньо зазначено в п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, суд вважає, що у податкового органу відсутні повноваження щодо самостійного визначення сум грошових зобов'язань платника податків за наслідками проведення у нього зустрічної звірки.

Наведені судом висновки підтверджуються п. п. 7.1, 7.2 «Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», затверджених Наказом ДПА № 236 від 22.04.2011 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Методичні рекомендації), згідно з якими: результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки. При отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор: у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки; у разі непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що акт зустрічної звірки позивача, який знаходиться в матеріалах справи, з урахуванням вказаних положень Методичних рекомендацій, може бути підставою для здійснення уповноваженим податковим органом заходів щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків, з урахуванням вимог Податкового кодексу України, а не для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Вирішуючи питання щодо суті встановлених порушень суд виходив з наступного.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів, у ході проведення зустрічної звірки позивача, податковим органом зроблено висновок про неможливість встановити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності на час операцій з придбання товарів.

Відповідно до поданої ТОВ «АТП 15107» до податкового органу податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року № 36039 від 20.07.2011 року, позивачем задекларовано усього податкового кредиту за звітний період у сумі 36 822 грн. 00 коп., з яких по взаємовідносинам з постачальником ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ у розмірі 640 грн. 00 коп.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у червні 2011 року, контролюючим органом було встановлено завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вищевказаний період на суму 640 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи правомірність встановлених порушень під час проведення зустрічної звірки та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач у запереченнях посилається, зокрема на акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 94/22-213/30535382621 від 04.05.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Таверс» за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року та з платником податків ТОВ «Олдеко» за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року», яким встановлено укладення контрагентом позивача - ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ угод з третіми особами - ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко» без мети настання реальних наслідків які відповідно є нікчемними, оскільки підприємствами контрагентами ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ господарська діяльність ведеться з порушення норм чинного законодавства, зокрема, у ході проведення перевірки ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ, на підставі актів перевірок його контрагентів встановлено відсутність у підприємства-контрагента контрагента позивача - ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ - ТОВ «Олдеко» трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень на балансі, транспортних засобів тощо та згідно передбачених ст. 55 Господарського кодексу України і відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Таверс» (контрагент контрагента позивача) було встановлено наявність у даного підприємства ознак «податкової ями».

З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу на те, що згідно викладеної позиції податкового органу, порушення норм податкового законодавства встановлено щодо контрагентів контрагента позивача - ТОВ «Таверс» та ТОВ «Олдеко», тобто щодо підприємств та угод, які до господарської діяльності позивача та спірного договору не мають відношення та з якими у позивача не було договірних правовідносин.

Таким чином, відповідачем було зроблено висновок про нікчемність укладених контрагентом позивача угод на придбання товарів з контрагентами-продавцями, що призвело до ведення безтоварних операцій позивачем з ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ, у зв'язку із встановленням у ході проведення перевірки контрагента позивача неотримання від продавців в силу ведення фіктивної діяльності товарів для використання у власній господарській діяльності, зокрема і для можливості надання позивачу послуги з ремонту турбокомпресора.

Висновки відповідача про нікчемність угоди позивача з ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ спростовуються наступним.

З матеріалів справи вбачається, що між ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ (виконавець) та ТОВ «АТП 15107» (замовник) укладено договір № 207/106Т від 06.05.2011 року, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з ремонту турбокомпресора К27 (аркуші справи 31-32).

Позивач вважає, що факт та реальність здійснення господарської операції з контрагентом ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ, а також реальність настання правових наслідків для сторін правочину підтверджується наданими суду первинними документами: рахунком, актом виконаних робіт, банківськими документами (виписка по рахунку та платіжне доручення) та накладною (аркуші справи 82-87).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачений обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка відповідно до п. 21.7 ст. 201 цього Кодексу виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Дослідивши надані позивачем письмові докази, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, судом з'ясовано, що ТОВ «Автотранспортне підприємство 15107» цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту у червні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 640 грн. 00 коп. по взаємовідносинам з контрагентом ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ, підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначена операція відображена в податковій декларації за відповідний звітний період. Укладена угода між позивачем та ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ є дійсною та виконаною сторонами про що свідчать наявні в матеріалах справи документи; на час укладення та виконання договірних зобов'язань контрагент був належним чином зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності та мав свідоцтво платників податку на додану вартість.

З аналізу законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, яке регулює спірні правовідносини акти виконаних робіт є документом підтверджуючим факт надання послуги. Перелік робіт та послуг визначених у актах виконаних робіт є змістом операції, яку задокументовано відповідним актом. Так, наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття виконаних робіт по перевезенню вантажів відповідають законодавчо встановленим вимогам до первинних документів, передбачених ст. 9 Закону України № 996-XI від 16.07.1999 року та вказують про обсяг кожної здійсненої операції та її цільове призначення.

Щодо посилання відповідача як на підставу правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення на те, що за результатами проведеного аналізу з дослідження реального здійснення фінансово-господарських операцій з придбання послуг позивачем у ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ у червні 2011 року податковим органом не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності на час операції з придбання товарів, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що види здійснюваної позивачем Статутної діяльності пов'язані з наданням транспортних послуг за допомогою автобусів БАЗ А079.23 (яких у позивача біля 40 одиниць). Турбокомпресор К27, послуги по ремонту якого були замовлені у ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ, як і інші деталі автомобілів постійно виходять з ладу та потребують ремонту або зміни, що підтверджує наявність у позивача наміру отримання ділової мети та результату від операції з контрагентом. Позивачем не заперечується викладений в акті звірки факт не отримання позивачем від здійснюваної операції будь-яких товарів, оскільки ТОВ «АТП 15107» згідно умов договору № 207/106Т від 06.05.2011 року замовило не товар, а послугу з ремонту належного позивачу турбокомпресора.

Суд погоджується з позицією позивача щодо відсутності у нього обов'язку підтвердження за укладеною угодою з ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ факту отримання будь-якого товару, оскільки умовами договору № 207/106Т від 06.05.2011 року не передбачено купівлю, поставу чи інший вид отримання товару у контрагента.

Так, з наявного в матеріалах справи договору № 207/106Т від 06.05.2011 року, а саме у підпунктах 2.1 та 2.2 передбачено, що: виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню вказаних у п. 1 договору робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту оплати. Роботи виконуються в м. Одеса.; виконавець сам придбаває усі необхідні для проведення матеріали та комплектуючі вироби, виконавець несе відповідальність за їх працездатність.

На підставі зазначеного, судом встановлено та підтверджується матеріалами, що відповідно до пп. 2.1 вказаного договору, ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» виписано платнику - ТОВ «АТП 15107» рахунок № 106 від 05.05.2011 року, згідно якого позивач замовив та має оплатити послугу з ремонту турбокомпресора загальною вартістю 4 260 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість - 710 грн. 00 коп. (аркуш справи 82).

На виконання вказаного підпункту договору, позивачем здійснено оплату замовленої послуги у сумі її вартості з податком на додану вартість - 4 260 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи випискою по рахунку, платіжним дорученням № 245 від 07.06.2011 року та регістром по рах. 631 за червень 2011 року (аркуші справ 84-86).

Факт належного та у передбачений договором строк виконання договірних зобов'язань підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт від 07.06.2014 року, оформленого відповідно до умов п. 3 договору № 207/106Т від 06.05.2011 року (аркуш справи83).

Під час виконання робіт по ремонту турбокомпресора, ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ надало позивачу податкову накладну № 2 від 07.06.2011 року на загальну суму отриманих послуг у розмірі 4 260 грн. 00 коп., з яких сума податку на додану вартість - 710 грн. 00 коп. (аркуші справи 10, 87).

На підставі вказаної податкової накладної ТОВ «АТП 15107» до суми дозволеного податкового кредиту за звітний період, за угодою з ВКФ «ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 640 грн. 00 коп., а решту суми податку на додану вартість у розмірі 70 грн. 00 коп. включено до декларації у рядок «операції з придбання ПДВ, які не дають право на формування податкового кредиту».

На підставі встановлених обставин, суд погоджується з позицією ТОВ «АТП 15107» щодо повного виконання договірних зобов'язань за угодою № 207/106Т від 06.05.2011 року, укладеною з ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ у червні 2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи первинна документація, крім того, вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на акт ДПІ у Малиновському районі «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства з платником податків ТОВ «Таверс» за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року та платником податків ТОВ «Олдеко» за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року» як на підставу встановлення порушень податкового законодавства ТОВ «АТП 15107» суд вважає недоцільними, з урахуванням того, що жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та належне, без порушень ведення ним господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи державної податкової служби.

Крім того, суд критично ставиться до доводів контролюючого органу щодо встановлення порушень про не підтвердження позивачем операцій з придбання товару від контрагента ВКФ «Зовнішторг-Мікрон» ТОВ, оскільки угоди про такий предмет (придбання товару) позивачем із вказаним контрагентом не укладались. Комплектуючі для ремонту турбокомпресора, відповідно до умов договору № 207/106Т від 06.05.2011 року придбавались контрагентом, а відтак відношення до шляху їх отримання контрагентом від постачальників позивач не має та не має повноважень контролювати спосіб та порядок, у який контрагент позивача отримував комплектуючі необхідні для належного виконання договірних зобов'язань за угодою № 207/106Т від 06.05.2011 року, оскільки такі умови не передбачались вказаним договором.

Таким чином, в процесі встановлення обставин у справі, судом з'ясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація (акт, накладна, банківські документи, тощо) складені без порушень, містять необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Суд також зазначає, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС» АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Автотранспортне підприємство 15107» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 0001262208 від 28.11.2013 року є обґрунтованими, такими що підтверджені належними письмовими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 15107» (код ЄДРПОУ 03115028, адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 67-А) до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001262208 від 28.11.2013 року Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - відмовити в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення № 0001262208 від 28.11.2013 року, прийняте Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекції ГУ Міндоходів в Одеській області щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Автотранспортне підприємство 15107» з податку на додану вартість у розмірі 960 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 640 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 320 грн. 00 коп. - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 15107» (код ЄДРПОУ 03115028, адреса: 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 67-А) витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 172 (сто сімдесят дві) грн. 05 (п'ять) коп.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан