Постанова

від 04.02.2014 по справі 826/20734/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

04 лютого 2014 року Справа №826/20734/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В., розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Кузня А» доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві провизнання протиправними та скасування припису та постанов, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кузня А» (далі - ТОВ «Кузня А», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції №616/13/7/26-17/1212/03 від 12 грудня 2013 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції №617/13/7/26-15/1212/03 від 12 грудня 2013 року;

- визнати протиправним та скасувати припис Інспекції від 06 грудня 2013 року.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови та припис є протиправними та такими, що прийняті з порушенням процедури та норм чинного законодавства України, посадові особи при прийнятті припису та вищезазначених постанов вийшли за межі наданих їм повноважень.

Зазначає, що три поверхи над житловою будівлею та чотири поверхи над пропарювальною камерою були надбудовані у 2007 році, тому, зважаючи на те, що згідно з пунктом 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №735 від 02 жовтня 2013 року, штраф може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше, ніж через 3 роки з дня його вчинення, Інспекцією порушено строк притягнення до відповідальності і неправомірно застосовано штраф. Вказує, що згідно пункту 23 вищезазначеного Порядку №735 Інспекцією у постановах про накладення штрафу зазначено, що ТОВ «Кузня А» визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 та абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності». Разом з тим, вищезазначені норми передбачають відповідальність за правопорушення, вчинені на об'єктах ІІІ категорії складності, тоді як Інспекцією самостійно визначено категорію складності об'єкта як ІІ, тому невірно вказано положення Закону, яке передбачає відповідальність за відповідне правопорушення.

Водночас, в результаті незаконних, як вважає позивач, дій посадових осіб Інспекції останньою 12 грудня 2013 року видані постанови, якими визнано позивача винним у вчиненні правопорушень та накладено на позивача штраф.

Крім того, представник ТОВ «Кузня А» у судовому засіданні звертала увагу суду на те, що припис від 06 грудня 2013 року по усуненню вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил є також неправомірним, оскільки законодавством не передбачена, зокрема, заборона експлуатації об'єкту шляхом винесення припису про усунення порушення вимог законодавства.

Інспекція стосовно задоволення позову ТОВ «Кузня А» заперечує, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

У письмових запереченнях відповідач зазначає про те, що під час перевірки з виїздом на місце 06 грудня 2013 року встановлено, що на земельній ділянці на вул. Старосільській, 1 (літера «ж») у Дніпровському районі м. Києва розташована нежитлова будівля, яка належить ТОВ «Кузня А». Зі слів директора товариства Геращенка В.А. у 2007 році над вказаною нежитловою будівлею самочинно надбудовано три поверхи та над пропарювальною камерою надбудовано чотири поверхи, які експлуатуються під офісно-складські приміщення без відповідних дозвільних документів та прийняття об'єкта до експлуатації. Встановлені під час перевірки обставини, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем частини 1 статі 34 та частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідач наголошує, що Інспекція здійснила усі заходи спрямовані на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Під час проведення перевірки позивача Інспекція діяла виключно на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень. Звернуто увагу й на те, що будівництво та експлуатація об'єктів, які не прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, є триваючим правопорушенням.

Ухвалою суду від 22 січня 2014 року (протокольною) розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

07 лютого 2002 року ТОВ «Кузня А» (код за ЄДРПОУ 31901757) зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа, суб'єкт господарської діяльності (реєстраційний запис №10671200000001393).

За договором купівлі-продажу №01-10/02 від 01 жовтня 2002 року закрите акціонерне товариство «Будівельний майданчик» (продавець) та ТОВ «Кузня А» (покупець) уклали договір, за умовами якого позивач купив нежилу будівлю під літерою Ж - павільйон їдальні, загальною площею 208,5кв.м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, 1 (далі - об'єкт).

За пунктом 1.3 вказаного договору об'єкт належить продавцю на підставі дублікату договору міни, укладеного між ВАТ «Завод залізобетонних виробів №1» та ЗАТ «Будівельний майданчик» від 02 квітня 2001 року, посвідчений 16 вересня 2002 року, зареєстрований в комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» на підставі реєстраційного посвідчення №007641 від 20 вересня 2002 року, занесеного в реєстрову книгу №11-з-291 за реєстровим номером 768з.

Згідно з пунктом 3.1 договору право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта відповідно до умов п.п. 3.2. цього договору.

На виконання пункту 3.2 договору сторонами підписано акт від 03 жовтня 2002 року прийому-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу №01-10/02 від 01 жовтня 2002 року, за яким продавець продав і передав, а покупець прийняв нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старосільська, 1.

Нерухоме майно, що передається за цим актом має наступні характеристики: павільйон їдальні, площа - 208,5кв.м, літера Ж, вартість без ПДВ - 26750грн., ПДВ - 5350грн., всього - 32100грн.

10 жовтня 2002 року комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» видано реєстраційне посвідчення №001136, яким посвідчено, що нежитлова будівля (літера Ж), загальною площею 208,5кв.м, розташована в м. Києві по вул. Старосільська, 1, зареєстрована за ТОВ «Кузня А» на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2002 року та акту прийому-передачі від 03 жовтня 2002 року.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, на підставі вимоги прокуратури Дніпровського району м. Києва від 26 листопада 2013 року №29-12863вих13 (вх.№7/26-2611/65 від 26 листопада 2013 року) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ТОВ «Кузня А» на вул. Старосільська, 1 (літера Ж) у Дніпровському районі м. Києва.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06 грудня 2013 року перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно з яким під час перевірки з виїздом на місце 06 грудня 2013 року зафіксовано, що на земельній ділянці на вул. Старосільській, 1 (літера «Ж») у Дніпровському районі м. Києва відповідно до договору купівлі-продажу №01-10/02 від 01 жовтня 2002 року нежитлова будівля літера «Ж», площею 208,5кв.м, згідно з реєстраційним посвідченням №001136, виданого комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 10 листопада 2002 року, належить ТОВ «Кузня А». Зі слів директора ТОВ «Кузня А» Геращенка В.А. у 2007 році над нежитловою будівлею літера «Ж» самочинно надбудовано три поверхи, а також над пропарювальною камерою надбудовано чотири поверхи, які експлуатуються під офісно-складські приміщення (об'єкт належить до ІІ категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва») без відповідних дозвільних документів та прийняття об'єкта до експлуатації, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За приписом Інспекції «про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» від 06 грудня 2013 року заборонено з 09 грудня 2013 року експлуатацію нежитлових будівель за адресою: вул. Старосільська, 1 (літера Ж) у Дніпровському районі м. Києва. Встановлено строк для усунення допущених правопорушень у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку до 28 лютого 2014 року.

Зі змісту протоколів Інспекції від 06 грудня 2013 року вбачається, що останні складені на підставі правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ТОВ «Кузня А», а саме:

- за адресою: вул. Старосільська, 1 (літера Ж) у Дніпровському районі м. Києва самочинно збудовані триповерхова та чотириповерхова капітальні будівлі під офісно-складські приміщення (об'єкт належить до ІІ категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва»), чим порушено частину 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

- за адресою: вул. Старосільська, 1 (літера Ж) у Дніпровському районі м. Києва експлуатуються триповерхова та чотириповерхова капітальні будівлі під офісно-складські приміщення (об'єкт належить до ІІ категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва») без прийняття об'єкта в експлуатацію, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

12 грудня 2013 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Інспекції Алєксєєнко І.О. прийнято спірні постанови №616/13/7/26-17/1212/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (якою визнано ТОВ «Кузня А» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 43848грн.) та №617/13/7/26-15/1212/03 (якою визнано ТОВ «Кузня А» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 54810грн.).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення щодо їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №208/94), Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України №3038), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №553).

Згідно з частинами 1-3 статті 41 Закону України №3038 державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, за пунктом 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №439/2011 (далі - Положення №439), основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України №208/94 передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат .

Абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України №208/94 передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів II категорії складності, - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Підпунктами 10, 11 пункту 4 Положення №439 передбачено, що Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, проводить перевірки, у тому числі щодо дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень.

У пункті 6 Положення №439 передбачено, що Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Водночас, процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553).

Разом з тим, відповідачем під час складання протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ТОВ «Кузня А» від 06 грудня 2013 року встановлено, що об'єкти - триповерхова та чотириповерхова капітальні будівлі під офісно-складські приміщення, - по вул. Старосільська, 1 (літера Ж) у Дніпровському районі м. Києва відносяться до ІІ категорії складності об'єкта.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи, що відсутній нормативно-правовий акт, який би врегульовував порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю архітектурно-будівельних об'єктів ІІ складності , а також - застосування його відповідачем у процедурі проведення перевірки, суд вважає необхідним оцінити відповідні обставини з урахуванням, у тому числі, вимог Порядку №553.

Згідно з пунктом 7 цього Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції та однією з підстав для проведення такої перевірки є виявлення факту самочинного будівництва об'єкта. Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Відповідно до пункту 8 Порядку №553 за результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, видається відповідний акт у двох примірниках.

У пункті 9 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Пунктом 13 Порядку №553 визначено повноваження суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Зокрема, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним інспекцією; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного інспекцією за результатами перевірки.

Згідно з пунктами 18 та 19 Порядку №553 акт перевірки та припис складаються у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.

Відповідно до пункту 21 Порядку №553, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Водночас, суд, з наявних у справі доказів та пояснень представників сторін, дійшов висновку, що перевірка проводилась згідно з законодавством, у присутності директора ТОВ «Кузня А» Геращенка В.А., останнім підписано: без жодних зауважень та заперечень акт від 06 грудня 2013 року перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; припис від 06 грудня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; протоколи від 06 грудня 2013 року про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; постанову №616/13/7/26-17/1212/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; постанову №617/13/7/26-15/1212/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також останнім отримано необхідні примірники вказаних документів.

Водночас, не підлягають врахуванню надані відповідачем світлокопії фотокарток споруд, оскільки останні не містять інформації стосовно дати проведеної фотозйомки вказаних об'єктів, адреси їх розташування/місцезнаходження.

Разом з тим, не підлягають врахуванню твердження позивача про те, що здійснення надбудови до вказаного об'єкту нерухомості здійснювалося саме в 2007 році, оскільки жодного письмового доказу на підтвердження наведеного не надано. Крім того, не надані докази, які б свідчили про надання такого дозволу на будівництво та введення новозбудованих об'єктів в експлуатацію.

Отже, є наявним висновок, що в даному випадку має місце порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності. Жодних обґрунтувань стосовно вчинення будь-яких дій для усунення виявлених порушень позивачем також не наведено.

Таким чином, не можуть прийматись до уваги зауваження ТОВ «Кузня А» , що з моменту вчинення правопорушення пройшло більше трьох років, що усуває можливість застосування до останнього штрафу.

Відповідно до пункту 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №735) (з урахуванням відповідних змін; далі - Порядок №735), штраф за правопорушення може бути накладено на суб'єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб'єкта містобудування. Притягнення суб'єктів містобудування до відповідальності не звільняє їх від відшкодування заподіяної внаслідок правопорушення шкоди (пункт 7 Порядку №735).

Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що Інспекцією не пропущено строк притягнення ТОВ «Кузня А» до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Суд зауважує на тому, що відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України №3038 замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України №3038 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно з частиною 2 статті 39 Закону України №3038 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (частина 8 статті 39 Закону України №3038).

Так, суд вважає обґрунтованими зауваження Інспекції стосовно того, що нехтування позивачем вимог законодавства та не введення у встановленому порядку самочинно збудованих споруд в експлуатацію, не проведення належним чином перевірки відповідності об'єктів державним будівельним стандартам, нормам і правилам, становить суспільну небезпеку, загрозу життю та здоров'ю людей, оскільки відсутня будь-яка технічна, проектна документація, що підтверджує належну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність збудованих споруд.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України №3038 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема:

- видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

- забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято відносно ТОВ «Кузня А» припис від 06 грудня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а тому позов ТОВ «Кузня А» в частині визнання протиправним припису Інспекції від 06 грудня 2013 року є безпідставним.

Разом з тим, згідно зі статтею 32 Закону України №3038 усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №557 від 27 квітня 2011 року встановлено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Крім того, у листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 квітня 2011 року №24-10/2759/0/6-11 роз'яснено законодавство в частині визначення категорії складності об'єкта, яким зазначено, що статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначається віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Для усіх об'єктів, що проектуються, будуються чи приймаються в експлуатацію, визначена у проектній документації категорія складності може бути уточнена проектною організацією разом із замовником будівництва.

Отже, віднесення об'єктів будівництва до І-ІІІ категорії складності не належить до повноважень відповідача, оскільки визначається суто проектними організаціями і замовниками будівництва.

Таким чином є наявним те, що віднесення об'єктів будівництва до І-ІІІ категорії складності належить до повноважень відповідних проектних організацій, у той час як до повноважень відповідача відноситься саме прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відповідної категорії складності.

Крім того, відповідачем під час вирішення даного судового спору не надано жодного доказу та документального підтвердження обґрунтованості визначення Інспекцією (встановлення об'єкту, що перевірявся) ІI категорії складності об'єкта будівництва у законодавчо-визначеному порядку, як і документального підтвердження використання під час перевірки матеріалів, що містять такі дані.

Зазначене вказує на передчасність та необґрунтованість прийнятих Інспекцією рішень - постанов від 12 грудня 2013 року №616/13/7/26-17/1212/03 та №617/13/7/26-15/1212/03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки останні не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов від 12 грудня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б свідчили про правомірність видання оскаржуваних постанови, на розгляд суду не надано, тоді як позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог в частині визнання останніх протиправними та необхідності їх скасування. Інша частина позову є безпідставною за наведеними вище висновками суду.

Врахувавши вище зазначене та положення, зокрема, статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, межі заявленого позову, суд дійшов висновків про часткове задоволення позову ТОВ «Кузня А» шляхом:

- визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві №616/13/7/26-17/1212/03 «про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 12 грудня 2013 року

- визнання протиправною та скасування постанови Інспекції №617/13/7/26-15/1212/03 «про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 12 грудня 2013 року.

Решта частини позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (частина 1). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3).

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кузня А» задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві №616/13/7/26-17/1212/03 «про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 12 грудня 2013 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві №617/13/7/26-15/1212/03 «про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 12 грудня 2013 року.

У задоволенні решти частини решти позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Кузня А» відмовити.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кузня А» (код за ЄДРПОУ 31901757) 197грн. 32коп. (сто дев'яносто сім гривень 32коп.) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у справі №826/20734/13-а, за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька