Рішення

від 04.03.2014 по справі 911/282/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа № 911/282/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р. Інтернешнл» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Провіта» про відшкодування шкоди в порядку регресу,

представники :

позивача: Юхименко С.Ю. (дов. б/н від 02.12.2013);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області заходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р. Інтернешнл» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Провіта» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 02.12.2012 та у зв'язку із здійсненням страхової виплати за страховим випадком Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» отримав право, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки - в даному випадку до відповідача як особи, що застрахувала цивільну відповідальність.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.02.2014.

Ухвалою від 11.02.2014 розгляд справи було відкладено на 04.03.2014.

В судовому засіданні 04.03.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

04.09.2012 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик) та Головіним Костянтином Олександровичем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №008/000/120001145, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota Corolla, державний номер АН3976ЕТ. Страховим ризиком за цим договором, зокрема, є пошкодження (знищення) транспортного засобу та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9143839, наданої ВДАЇ, 26.12.2012 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Opel, державний номер АН6336МН під керуванням Бур'яна Ростислава Івановича (власник Бур'ян Ростислав Іванович, поліс АВ0366980, виданий Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Провіта») та автомобіля Toyota, державний номер АН3976ЕТ під керуванням Головіна Костянтина Олександровича (власник Головін Костянтин Олександрович), внаслідок чого автомобілю Toyota, державний номер АН3976ЕТ було завдано механічних пошкоджень.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 28.01.2013 у справі № 3/260/185/2013 Бур'яна Ростислава Івановича визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Слід врахувати, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів (аналогічна правова позиція викладена в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Відтак, проаналізувавши обставини, за яких було заподіяно шкоду автомобілю Toyota Corolla, державний номер АН3976ЕТ та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що саме дії водія Бур'яна Ростислава Івановича, що керував автомобілем Opel, державний номер АН6336МН знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а відтак і в спричиненні матеріальної шкоди Головіну Костянтину Олександровичу, що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 28.01.2013 у справі № 3/260/185/2013.

Відповідно до експертного висновку, наданого Фізичною особою-підприємцем Шаровським Олегом Петровичем, вартість матеріального збитку складає 62518,06 грн (копія висновку міститься в матеріалах справи).

Головін Костянтин Олександрович звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до страхового акту № 25/13 від 27.03.2013 сума страхового відшкодування становить 43328,01 (копія міститься у матеріалах справи).

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 26.12.2012 настав страховий випадок у страхувальника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань страховик сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 43328,01 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 148 від 27.03.2013.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика , який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки .

Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою ; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (Аналогічна правова позиція викладена в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6).

Одночасно, згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 наведеного вище Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду , яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як визначено абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відтак, виплативши страхове відшкодування, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Відповідальною особою за заподіяні збитки є Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", оскільки цивільно-правова відповідальність Бур'яна Ростислава Івановича була застрахована у відповідача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ0366980.

Згідно ч. 1 ст. 12.1. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. З матеріалів справи вбачається, що франшиза за полісом АВ0366980 становить 500,00 грн. Отже сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на розмір франшизи, та становити 42828,01 грн (43328,01 грн -500,00 грн).

Так, на виконання вимог ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" страховик звертався до відповідача з претензією № 4009 від 18.10.2013 (докази надсилання містяться у матеріалах справи), у якій просив сплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

02.12.2013 між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ш.Р. Інтернешнл» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги (регресу) до осіб відповідальних за завдані збитки, що належить первісному кредиторові у розмірі страхового відшкодування, виплаченого за договорами страхування, укладеними між первісним кредитором та страхувальниками і зазначеними у додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору. Право вимоги, яке передається первісним кредитором новому кредитору за цим договором виникло у первісного кредитора, як у страховика, який виплатив страхове відшкодування.

У додатку від 02.12.2013 № 1 до договору про відступлення права вимоги від 02.12.2013 сторони погодили перелік договорів, за якими до нового кредитора переходить право вимоги, зокрема, в п. 44 вказаного переліку зазначено договір №008/000/120001145 від 04.09.2012, укладений між первісним кредитором та Головіним К.О.

Згідно ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відтак, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги, яке страховик мав до особи відповідальної за завдані збитки - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Провіта».

Суд звертає увагу, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, однак останній не надав суду будь-яких заперечень проти позову.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" 42828,01 грн страхового відшкодування в порядку регресу у є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (код ЄДРПОУ 31704186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.Р. Інтернешнл» (код ЄДРПОУ 32556708) 42828,01 грн страхового відшкодування, а також 1827,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз