Постанова

від 18.02.2014 по справі 910/17610/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/17610/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

секретар Романюк Х.Я.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Пінчук А.А. (представник за довіреністю), Рибачок В.А. (представник за довіреністю)

від прокуратури - Чирва О.О.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Обрій 2000"

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.12.2013 р. у справі №910/17610/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства "Обрій 2000"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Обрій 2000" про внесення змін до п. 2.2. договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Приватним підприємством "Обрій 2000", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в певній редакції. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям Київською міською радою рішення "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України", яким на локальному рівні врегульовано розмір орендної плати за використання земель міста Києва та встановлено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зобов'язано орендарів забезпечити оформлення внесення відповідних змін до існуючих договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у справі №910/17610/13 позов Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою та Приватним підприємством "Обрій 2000", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2003 р. за №63-6-00055 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в такій редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку відповідно до рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 відсотків від її нормативної грошової оцінки." Стягнуто з Приватного підприємства "Обрій 2000" до Державного бюджету України 1147, 00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у справі №910/17610/13 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 р. у справі №910/17610/13 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Обрій 2000" до провадження, призначено розгляд справи на 18.02.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової колегії Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 р. змінено склад колегії суддів.

В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін, прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, прокуратури про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у справі №910/17610/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у справі №910/17610/13 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

30.07.2002 р. між Київською міською радою, як орендодавцем, та Приватним підприємством "Обрій 2000", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду на 25 років земельну ділянку на територію парку культури і відпочинку "Гідропарк" у Дніпровському районі міста Києва розміром 0,2059 га для будівництва і експлуатації кафе з літнім майданчиком у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1. договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору за оренду земельної ділянки відповідач сплачує позивачу орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,4 % від її грошової оцінки.

Відповідно до 2.3. договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

30.07.2002 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 6915.

02.06.2003 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис за № 63-6-00055.

Рішенням Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України" внесено зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Пунктом 2 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до договору, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається з додатку до вказаного рішення серед орендарів, яких зобов'язано забезпечити оформлення внесення змін до договорів оренди, вказано Приватне підприємство "Обрій 2000", яке є орендарем земельної ділянки на території парку культури і відпочинку "Гідропарк" за договором № 63-6-00055 від 02.06.2003 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач ухиляється від вчинення відповідних дій, у зв'язку з чим прокурор заявляє вимоги в інтересах держави в особі Київської міської ради просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003 р. за № 63-6-00055 щодо приведення умов договору в частині розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства, посилаючись на положення ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 274, 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами відповідно (ст. 3 Земельного кодексу України).

Виходячи зі змісту ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

На момент укладення спірного договору, розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В пункті 2.3. договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003 р. сторонами передбачена можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, в інших випадках, передбачених законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є (як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді) регульованою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011 р. у справі №41/153пд, в постановах Верховного Суду України від 06.12.2010 р. у справі №2-1/1006-200, від 30.05.2011 р. у справі №17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі №41/81пд, від 23.05.2011 р. у справі №7/105-10 (30/234-09).

Як зазначено в п. 2.18. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р., надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Колегія суддів вважає, що запропонована прокурором редакція пункту 2.2. договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003 р. за №63-6-00055 узгоджується з рішенням Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 р.

Враховуючи встановлений нормами Податкового кодексу України обов'язок власника земельної ділянки сплачувати земельний податок рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця до відповідних місцевих бюджетів, положення ст. 27 Закону України "Про оренду землі" щодо захисту прав орендодавця на рівні із захистом права власності, положення ст. 285-287 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про викладення договору в редакції, згідно якої орендна плата має вноситись до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок міського бюджету міста Києва є обґрунтованими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.06.2003 р. за №63-6-00055 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в запропонованій прокурором редакції та задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Обрій 2000" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у справі №910/17610/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/17610/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич