Рішення

від 05.03.2014 по справі 904/745/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.14р. Справа № 904/745/14

За позовом Приватного підприємства "ЛЕВІТ № 1", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій", м. Дніпропетровськ

про стягнення 22 512,33 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Плахтій О.С. - довіреність від 15.01.2014

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ЛЕВІТ № 1" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" про стягнення 22 512,33 грн., з яких 20 467,77 грн.- основна сума боргу, 1 611,52 грн.- пеня, 365,54 грн. -3% річних, 67,40 грн.- індекс інфляції.

Позов обґрунтований невиконанням умов договору про надання послуг охорони № 159/Ф від 01.03.2013.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням Відповідачем суми основного боргу в розмірі 1 467,77 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив суд відкласти розгляд справи.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 27.02.14 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (охорона) та Відповідачем (замовник) укладено Договір №159 від 01.03.2013 про надання послуг охорони (Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, замовник доручає, а охорона приймає на себе виконання обов'язків щодо організації та забезпечення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, прийнятого під охорону, на об'єкті замовника: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2, загальною площею 8 Га.

Договір укладений на певний строк з 01.03.13 по 31.12.13 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами ( п. 5.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 09.07.2013, сторони розірвали Договір №159 від 01.03.2013 про надання послуг охорони.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору на надання послуг, є господарськими зобов'язаннями. Тому, згідно зі ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника), надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 6.1 Договору щомісячна вартість послуг охорони об'єкта становить 35136,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Здача-приймання виконаних робіт (послуг) оформлюється актом приймання передачі виконаних робіт ( послуг), підписаними обома сторонами, який подається охороною замовнику не пізніше останнього дня календарного місяця (п. 7.1).

Оплата, за цим Договором, здійснюється Замовником у наступному порядку:

Замовник виплачує охороні до 10 числа поточного місяця за попередній, суму вартості наданих останнім послуг з охорони, відповідно до умов даного договору. Оплата здійснюється Замовником на підставі рахунку-фактури, виставленого охороною.

Так, Позивач виконав свої зобов'язання за Договором, що підтверджується актами здачи - прийняття робіт (а.с.16-18), які підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками. Крім того, виставлені рахунки (а.с.19-20).

Однак, Відповідач припустився порушень умов договору і не сплатив в повній мірі вартість отриманих послуг за червень 2013 та липень 2013.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Станом на день винесення рішення, з урахуванням часткової оплати, сума основного боргу Відповідача становить 19 000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 19 000,00 грн., є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 7.4. Договору, у випадку несвоєчасної оплати, згідно п. 7.1 даного Договору, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня після останньої дати платежу.

Таким чином, заборгованість за червень є простроченою з 10.07.2013, заборгованість за липень є простроченою з 10.08.2013. З урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня за роботи виконані у червні нараховується протягом шести місяців з 10.07.2013 по 10.01.2014, а за роботи виконані у липні з 10.08.2013 по період заявленим позивачем, тобто до 13.01.2014.

Отже, позивачем невірно визначено період нарахування пені.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими частково, і підлягають задоволенню по рахунку СФо-002034 від 30.06.13 за період з 10.07.13 по 10.01.14 в сумі 772,93грн., по рахунку СФо-002072 від 10.07.13 за період з 10.08.13 по 13.01.14 в сумі 498,44грн. Всього на суму 1271,37грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, у зв'язку із порушенням умов договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних та суму інфляційних втрат.

Позивачем невірно визначено період нарахування 3 % річних.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення 3 % річних є обґрунтованими частково, і підлягають задоволенню: по рахунку СФо-002034 від 30.06.13, за період з 10.07.13 по 10.01.14, - в сумі 175,88грн., по рахунку СФо-002072 від 10.07.13, за період з 10.08.13 по 13.01.14, - в сумі 114,86грн. Всього на суму 290,74 грн.

Позивачем, також, невірно визначено період нарахування інфляційних втрат.

За роботи виконані у червні, інфляційні втрати слід нараховувати за період липень-грудень включено, а за роботи виконані у липні: за період серпень-грудень включено. За розрахунком суду інфляційні втрати за цей період складають: за роботи виконані у червні - в сумі 34,20грн., за роботи виконані у липні - в сумі 35,25 грн. Всього на суму 69,45грн. Однак, позивачем заявлено до стягнення 67.40 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в сумі 67,40 грн.

Прохання Відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю його в іншому процесі суд відхиляє, так як, Відповідачем не доведено неможливість розгляду справи без участі представника Відповідача.

Так, господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити, за необхідності, участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК). При чому, відсутність коштів для оплати послуг представника, не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п.3.9.2. Постанови пленуму вищого господарського суду України №18).

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 173, 193 Господарського Кодексу України , ст. ст. 11, 525, 526, 610,611, 625, 549, 901, 903, Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод мостових залізобетонних конструкцій" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, код 01374010 ) на користь Приватного підприємства "ЛЕВІТ № 1" (52500, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район смт. Ювілейне, вул. Теплична, 27, код 25518146) 19 000,00 грн. суми основного боргу, 1271,37 грн. - пені, 290,74- 3% річних, - 67,40 індексу інфляції та 1 793,32 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 03.03.14.

Суддя М.О.Ніколенко