Рішення

від 03.03.2014 по справі 922/5341/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р.Справа № 922/5341/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Альба Україна", вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, код 22946976; до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фармконтракт", вул. Блюхера, 25, корпус А, кв. 83, м. Харків, 61123; 2-й Вологодський в"їзд, оф. 211, м. Харків, 61033; код 34630180; про стягнення 620012,25грн. за участю представників:

позивача - Сидорович В.С., довіреність №351 від 05.02.2014р.;

відповідача - не з"явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" про стягнення заборгованості 620012,25грн., з них: 606504,27грн. - основного боргу, 10975,19грн. - пені та 2532,79грн. - 3% річних.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором купівлі-продажу №538ХФ/10 від 25.09.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, відповідачу, на підставі п.7.2. договору, нараховано пеню та, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, 3% річних, в якості правових підстав позову позивач вказує на приписи ст.ст. 530, 625 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позов підтримав повністю та просить суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов п.5.2. договору купівлі-продажу №538ХФ/10 від 25.09.2010р., вартість отриманого від позивача товару в строк, визначений у видаткових накладних на поставку товарної партії, не сплатив, в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховані пеня (п.7.2. договору, відповідно до якого у випадку порушення покупцем п.5.2. договору, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості) та 3% річних (ч.2 ст. 625 ЦК України).

На виконання вимог суду позивачем надано докази ініціювання проведення звірки взаєморозрахунків (т 2 а.с. 135-145).

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позов та докази, витребувані ухвалою суду від 10.02.2014р. не надав, про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином: ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 14.01.2014р., від 28.01.2014р. та від 10.02.2014р. направлялися на дві адреси відповідача, вказані у позовній заяві: вул. Блюхера, 25, корпус А, кв. 83 (юридична адреса згідно довідки з ЄДР №2905, т.1 а.с. 119), м. Харків, 61123 та 2-й Вологодський в"їзд, оф. 211, м. Харків, 61033, та ухвали повернулися до суду без доказів вручення відповідачу з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (т.2 а.с.149-153, 154-159, 166-170).

В абз.3 п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами) вказано, що „за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце проведення судових засідань.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" (покупцем) 25.09.2010р. був укладений договір купівлі-продажу № 538ХФ/10 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) вироби медичного призначення (надалі "товар") у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Згідно із п. 2.4 договору ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних.

Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що оплата кожної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Згідно із п. 10.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р. У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 643702,57грн. за видатковими накладними (т.1 а.с. -220, т.2 а.с.1-109), що підписані сторонами та скріплені їх печатками, у відповідності до умов додаткової угоди від 25.09.2010р. (а.с.110-111).

Однак за твердженнями позивача, що відображено в наданому суду акті звірки розрахунків за період з 01.09.2013р. по 09.01.2014р., відповідач здійснив часткове повернення товару на загальну суму 4227,13грн., у звязку з чим товар за вищезазначеними видатковими накладними було поставлено на загальну суму 639475,44грн., при цьому відповіач здійснив часткову оплату товару в цей період в розмірі 669985,34грн., яка була зарахована на погашення заборгованості за минулий період - сальдо на 01.09.2013р. в розмірі 637016,17грн., тому різниця в розмірі 32969,17грн. є оплатою за товар, який поставлено за спірними накладними.

Таким чином, відповідач заборгував позивачу 606504,27грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 606504,27грн., пені в сумі 10975,19грн. та 3% річних у сумі 2532,79грн., підставою позову є порушення умов договору купівлі-продажу № 538ХФ/10 від 25.09.2010р.

Договір купівлі-продажу № 538ХФ/10 від 25.09.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання відповідачем товару за накладними наданими до позовної заяви підтверджується підписом представника відповідача в графі "Отримав" та відбитком печатки юридичної особи.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 538ХФ/10 від 25.09.2010р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.2 договору сторони дійшли згоди, що оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи, що факт отримання спірного товару підтверджується матеріалами справи, докази оплати товару в сумі 606504,27грн. матеріали справи не містять, позовні вимоги в частині суми основної заборгованості у вищевказаному розмірі суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в сумі 10975,19грн. та 3% річних у сумі 2532,79грн. (нараховані за кожною накладною окремо, з врахуванням встановленого у ній строку оплати, т.2 а.с. 112-118).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як передбачено сторонами у п. 7.2. договору, у випадку порушення покупцем п. 5.2 він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Суд дослідивши представлений позивачем розрахунок пені дійшов висновку, що обраний позивачем початок періоду нарахування неустойки за кожною накладною окремо не суперечить встановленому судом моменту виникнення у позивача права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару, отриманого за спірними накладними; нарахування пені здійснено позивачем з врахуванням вимог договору, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, вважає, що заявлені позивачем суми пені - 10975,19грн. є обґрунтованими, у зв'язку з чим суд задовольняє вимоги позивача в цій частині вимог у повному обсязі.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, що згідно розрахунку позивача, який перевірено судом, за період з 04.12.2013р. по 23.12.2013р. становить 2532,79грн.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.33.34 ГПК України позов підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлений і підтверджений матеріалами справи і неоспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, які складаються з 12400,25грн. витрат по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Фармконтракт" (вул. Блюхера, 25, корпус А, кв. 83, м. Харків, 61123; код 34630180) на користь приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, код 22946976) заборгованість у розмірі 620012,25грн., з них: 606504,27грн. - основного боргу, 10975,19грн. - пені та 2532,79грн. - 3% річних; а також 12400,25 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 06.03.2014 р.

Суддя Н.А. Френдій