Постанова

від 26.02.2014 по справі 910/22544/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 910/22544/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: Ганага А.С., представник за довіреністю №1768 від 16.10.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «АМГ-Транс»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р.

у справі №910/22544/13 (суддя Головіна К.І.)

за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі №550/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

до Приватного підприємства «АМГ-Транс»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013р. до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 09.10.2013р. у справі №550/13, яким з Приватного підприємства "АМГ-Транс" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості у сумі 3 189 225,50грн. та 25 500,00грн. третейського збору, звернулося Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" прийнято до розгляду, витребувано з Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків матеріали третейської справи №550/13.

19.12.2013р. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали третейської справи №550/13 від Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Приватне підприємство «АМГ-Транс» подало до місцевого господарського суду письмову заяву, в якій зазначало, що третейська угода у даній справі не визнавалась недійсною, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 09.10.2013р. у справі №550/13 скасоване не було. Утім, постановою ВДВС Дрогобицього МРУЮ у Львівській області від 09.08.2013р. відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на земельну ділянку ПП «АМГ-Транс» на користь ПАТ «Украсоцбанк», тому для видання виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду підстави відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. у справі №910/22544/13 заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 09.10.2013р. у справі №550/13 задоволено. Видано наказ на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі №550/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "АМГ-Транс" про стягнення заборгованості. Стягнуто з Приватного підприємства "АМГ-Транс" (79035, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1, ідентифікаційний код 33533278) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) 3 189 225 (три мільйони сто вісімдесят дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 50 коп. - заборгованості та 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних із розглядом третейського спору. Стягнуто з Приватного підприємства "АМГ-Транс" (79035, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1, ідентифікаційний код 33533278) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Свій висновок суд першої інстанції обґрунтував тим, що підстави для відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 09.10.2013р. у справі № 550/13, визначені статтею 122-10 ГПК України, відсутні.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Приватне підприємство «АМГ-Транс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. у справі №910/22544/13.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, статті 77 ГПК України. Як стверджував апелянт, в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що: «Представник боржника в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи суду не подав». Вказані судом твердження, на думку відповідача, не відповідали фактичним обставинам справи, оскільки, 18.12.2013р. ним було направлено суду електронне повідомлення (телеграму), в якому містилося прохання відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою його представника.

Одночасно, скаржник стверджував, що судом безпідставно задоволено заяву про видачу наказу на виконання рішення третейського суду від 09.10.2013р. по справі № 550/13, з огляду на те, що постановою ВДВС Дрогобицього МРУЮ у Львівській області від 09.08.2013р. вже відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на земельну ділянку ПП «АМГ-Транс» на користь ПАТ «Украсоцбанк».

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства «АМГ-Транс» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. у справі №910/22544/13 для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «АМГ-Транс» сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. у справі №910/22544/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Ільєнок Т.В., Корсакова Г.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 12.02.2014р.

07.02.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції при видачі судового наказу на виконання рішення третейського суду дотримано приписів ст.122-10 ГПК України. Крім того, ПАТ «Уксоцбанк» звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що чинним законодавством, зокрема, ст.ст. 106, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 56 Закону України «Про третейські суди» не передбачено оскарження ухвали про задоволення заяви про видачу судового наказу. Доводи позивача також ґрунтуються і на тому, що твердження відповідача щодо розгляду заяви про видачу судового наказу за відсутності його представника є порушенням ст. 77 ГПК України є хибними, адже ст. 122-9 ГПК України визначено можливість розгляду такої заяви навіть за відсутності обох сторін.

10.02.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло електронне повідомлення, в якому останній просив слухати справу за відсутності його представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. по розгляду клопотання представника позивача, строк розгляду справи №910/22544/13 продовжено на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.02.2014р. у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.

24.02.2014р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.

Крім того, 24.02.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому Банк зазначив, що посилання скаржника на постанову ВДВС Дрогобицього МРУЮ у Львівській області від 09.08.2013р., як на підставу відмови у видачі судового наказу на виконання рішення третейського суду від 09.10.2013р. по справі №550/13, є необґрунтованими, адже, дана постанова видана на виконання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на іпотечне майно, яким забезпечено виконання зобов'язань Грушанського Михайла Наумовича перед Банком за кредитним договором №625/40-2-431 від 05.08.2008р., в той час, коли сторонами третейського спору були Банк та ПП «АМГ-Транс», а предметом пору між ними кредитний договір №625/02-024 від 18.09.2007р.

26.02.2014р. відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6873/14 від 24.02.2014р., яке міститься в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи також міститься клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, але відповідач, не скористався своїми правами на участь у судовому засіданні, явка сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про розгляд апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 26.02.2014р.

У судовому засіданні 26.02.2014р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.10.2013р. Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі №550/13 і стягнуто з Приватного підприємства "АМГ-Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості у сумі 3 189 225,50грн. та 25 500,00 грн. витрат, пов'язаних із розглядом третейського спору щодо невиконання боржником умов кредитного договору №625/02-024 від 18.09.2007р.

21.11.2013р. до Господарського суду міста Києва звернулось ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про видачу наказу про примусове виконання рішення третейського суду.

Задовольняючи заяву про видачу наказу, місцевий господарський суд виходив з відсутності передбачених законом підстав для відмови у її задоволенні.

Відповідач оскаржив до Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 09.10.2013р. у справі №550/13.

Колегія суддів звертає увагу на посилання ПАТ «Укрсоцбанк» у відзиві на апеляційну скаргу щодо того, що статтями 106, 122-11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 56 Закону України «Про третейські суди» не передбачено оскарження ухвали про задоволення заяви про видачу виконавчого документа, а тому апелянт не мав права звертатись до суду апеляційної інстанції.

Утім, судова колегія вважає, що така правова позиція не може вважатися справедливою та законною з наступних мотивів.

Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених частиною третьою статті 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Щодо господарського судочинства зазначені засади своє втілення і розвиток дістали у розділах I, XII та XII1 Кодексу. Принципи рівності перед законом і судом та змагальності визначені у статтях 42, 43 розділу I "Загальні положення" Кодексу, є загальними і застосовуються у всіх інстанціях господарського судочинства. Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, закріплений у розділах XII, XII1 Кодексу, якими врегульовано процедуру перегляду рішень господарських судів в апеляційному та касаційному порядку.

Крім того, засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 42 Кодексу); судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими господарський суд повинен створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні умови та можливості для реалізації їхніх прав (стаття 43 Кодексу).

Тобто, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), а тому відмова у апеляційному оскарженні ухвали господарського суду про задоволення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду не узгоджується з принципом справедливості і є не правомірною.

З огляду на вищезазначене, посилання позивача на неможливість оскарження ухвали про видачу судового наказу на виконання рішення трейського суду не узгоджується з принципами та засадами, визначеними Конституцією України, чим спростовують доводи ПАТ «Укрсоцбанк».

Відхиляючи доводи скаржника за неспроможністю, Київський апеляційний господарський суд, зазначає наступне.

У разі не виконання добровільно рішення третейського суду, питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом (ст. 122-7 ГПК України).

Згідно зі ст.122-9 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 122-10 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.56 Закону України «Про третейські суди», яка кореспондується з нормами ст.122-10 ГПК України, передбачено вичерпний перелік підстав відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

В п.6.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 зазначено, що вичерпний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду наведено в ст.122-10 ГПК України. У розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд перевіряє наявність чи відсутність підстав для відмови у такій видачі незалежно від змісту доводів сторін. Питання щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у ст.122-10 ГПК України, не можуть вирішуватися господарським судом у розгляді заяви про видачу виконавчого документа.

Так, за результатами перегляду в апеляційному порядку оскаржуваної ухвали, колегією суддів встановлено, що вказане рішення третейського суду не скасовано компетентним судом та є чиним; дана справа була підвідомча вказаному третейському суду відповідно до закону та третейського застереження, що міститься в статті 6.2. Договору відновлюваної кредитної лінії №625/02-024 від 18.09.2007р. та в статті 5.2. Іпотечного договору від 19.09.2007р., який зареєстрований приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу за №1442; строк для звернення за видачею виконавчого документа не пропущений; зазначене рішення третейського суду було прийнято у спорі, передбаченому третейським застереженням та не виходило за межі третейського застереження; третейська угода недійсною визнана не була; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону; рішення третейського суду містило способи захисту прав та охоронюваних інтересів, передбачені законом; постійно діючий третейський суд надав на вимогу Господарського суду міста Києва відповідну справу; третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, апелянт вказував, що раніше, до прийняття рішення третейським судом, ПАТ «Укрсоцбанк» вже отримав задоволення своїх майнових вимог, які випливали з кредитного договору, шляхом звернення стягнення на земельну ділянку ПП «АМГ-Транс» відповідно до постанови Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького МРУЮ у Львівській області від 09.08.2013р. про відкриття виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що вказані твердження не відповідають фактичним обставинам справи.

В силу ч. 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зі змісту рішення від 09.10.2013р. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі №550/13 (а.с. 5-7, т. 1) вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством «АМГ-Транс» в забезпечення виконання зобов'язань за Договором відновлюваної кредитної лінії №625/02-024 від 18.09.2007р. укладено Іпотечний договір від 19.09.2007р. (зареєстрований приватним нотаріусом Дрогобицького нотаріального округу Спариняк Л.В. за №1442), предметом якого є нерухоме майно, а саме земельна ділянка (кадастровий номер: 4610600000:01:068:0021) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків, загальною площею 1,4976га, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1.

Поряд з цим, до прийняття рішення третейським судом по справі №550/13 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В. був вчинений виконавчий напис №174 від 20.04.2010р. про звернення стягнення на земельну ділянку (кадастровий номер: 4610600000:01:068:0021) з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоповерхових житлових будинків, загальною площею 1,4976га, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1, тобто, на майно, яке передане в іпотеку згідно Іпотечного договору від 19.09.2007р. та Договору відновлюваної кредитної лінії №625/02-024 від 18.09.2007р.

07.05.2010р. вказаний виконавчий напис пред'явлений ПАТ «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області для примусового виконання.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області від 25.02.2012р. виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Топоровської Н.В. №174 від 20.04.2010р. повернуто на підставі п. 8 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова обґрунтована тим, що на виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Топоровської Н.В. №174 від 20.04.2010р. на земельну ділянку ((кадастровий номер: 4610600000:01:068:0021), загальною площею 1,4976га, за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Самбірська, 128/1) накладено арешт та передано її на реалізацію спеціалізованій торгівельній організації - Львівській філії ТОВ «ТД Укрспецреалізація». 30.01.2012р. на прилюдних торгах реалізовано арештоване нерухоме майно за ціною 1 412 000, 00 грн. На депозитний рахунок ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області поступили кошти в сумі 1 270 800, 00 грн., решту коштів у сумі 141 200, 00 грн. внесено покупцем на рахунок спеціалізованої організації, як гарантійний внесок, які зарахувались до суми продажної ціни. ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, з коштів, виручених від реалізації арештованого майна, перераховано ПАТ «Укрсоцбанк» в рахунок погашення боргу суму у розмірі 1 155 135, 18 грн.

Утім, задоволення вимог Банку за рахунок отримання коштів від реалізації іпотечного майна саме по собі не є підставою для відмови у видачі господарськими судами виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду.

У цьому зв'язку, колегія суддів зазначає, що, загальні межі повноважень компетентного державного суду окреслені тим, що компетентний суд не вправі досліджувати обставини, встановлені третейським судом, або переглядати рішення третейського суду по суті, у т.ч. за нововиявленими обставинами. Компетентний державний суд позбавлений можливості переоцінювати факти, встановлені третейським судом, давати нову правову оцінку тим спірним матеріально-правовим відносинам, з приводу яких відбувався третейський розгляд.

Компетентний державний суд (у даному випадку господарський суд ) при видачі виконавчого листа у відповідності до змісту ст. 122 10 ГПК України, вправі перевіряти лише формальні, як правило, процесуальні, аспекти діяльності третейського суду, і не здійснює функції суду вищої інстанції по відношенню до третейських судів. У цьому полягає принцип незалежності третейського розгляду від системи державного судочинства і забезпечується гарантія стабільності рішень, які приймаються при вирішенні спорів, переданих на розгляд третейським судам.

З огляду на вказане доводи боржника про неправомірність задоволення судом першої інстанції заяви Банку про видачу йому виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду не ґрунтуються на підставах, передбачених статтею 122-8 ГПК України.

Разом з тим, боржник не позбавлений права при доведеності ним відсутності свого обов'язку перед кредитором ,внаслідок його виконання повністю чи частково, на звернення до господарського суду із заявою, в порядку статті 117 ГПК України, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виданого цим судом наказу, повністю чи частково.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом положень статті 77 ГПК України, судова колегія оцінює критично та відхиляє їх з таких мотивів.

Статтею 122-9 ГПК України передбачено, що неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.

З повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51, т. 1), слідує, що ПП «АМГ-Транс» було належним чином повідомлене про розгляд заяви у судовому засіданні 19.12.2013р., проте, процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалось.

Дійсно, в матеріалах справи (а.с. 44, т. 1) міститься електронне повідомлення відповідача від 18.12.2013р., в якому останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою його представника.

Проте, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання, не можуть бути визнанні поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Керівник (виконавчий орган) підприємства не позбавлений права обрати будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функції по представництву інтересів підприємства на час відсутності представника, який хворіє.

З електронного повідомлення відповідача не вбачалось поважних причин для відкладення розгляду справи, при цьому слід відзначити відсутність, всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, будь-яких доказів на підтвердження наведених відповідачем причин неможливості явки представника у судове засідання 19.12.2013р.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, справа вже відкладалась у зв'язку з задоволенням аналогічного клопотання відповідача та неявкою його представника, тоді як, відповідно до норм ГПК України господарський спір повинен бути розглянутий в межах розумного строку.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не порушено приписів ГПК України щодо порядку розгляду заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування винесеної судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

Крім того, судова колегія зазначає, що Господарським судом міста Києва після розгляду заяви про видачу судового наказу, матеріали третейської справи №550/13, які були направлені супровідним листом (вих.№5792 від 19.12.2013р.) Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків(а.с. 45, т. 1), до третейського суду не були повернуті.

Між тим, статтею 122-11 ГПК України визначено, що після розгляду господарським судом заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.

Таким чином, матеріали третейської справи №550/13 підлягають поверненню до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 106, 122-7, 122-9, 122-10, 122-11 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну Приватного підприємства «АМГ-Транс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. у справі №910/22544/13 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. у справі №910/22544/13 без змін.

2.Матеріали третейської справи №550/13 повернути до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

3. Матеріали справи №910/22544/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Т.В. Ільєнок

Г.В. Корсакова