Рішення

від 03.03.2014 по справі 906/133/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "03" березня 2014 р. Справа № 906/133/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Свердзьолка Т.П., довіреність від 10.01.2014р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" (м.Житомир)

про стягнення 102026,93грн.

Позивачем пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" про стягнення 102026,93грн., з яких: 98911,31грн. заборгованості за договорами на розміщення зовнішньої реклами №454 від 22.10.2009р., №550 від 27.05.2010р., №475 від 05.09.2012р., 2830,71грн. пені, 284,91грн. 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.68).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Реклама" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" (відповідач/розповсюджувач) були укладені договори на розміщення зовнішньої реклами, зокрема: договір №454 від 22.10.2009р. (а.с.16-18), договір №550 від 27.05.2010р. з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 14.10.2010р. (а.с.23-25; 31-32), договір №745 від 05.09.2012р. (а.с.33-35).

Пунктом 1 вищезазначених договорів на розміщення зовнішньої реклами сторони визначили, що згідно рішень Житомирського міськвиконкому розповсюджувачу дозволено розмістити рекламні засоби на умовах визначених договором, перелік яких вказаний в додатках №1 (а.с.19-20, 26, 36), які є невід'ємною частиною договорів.

В пункті 2 договорів на розміщення зовнішньої реклами сторони погодили, що відповідно до Правил розміщення зовнішньої реклами в м.Житомирі розповсюджувач зобов'язується виконувати їх та проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів на умовах, передбачених договорами.

Згідно п.8 договорів на розміщення зовнішньої реклами, розповсюджувач зобов'язується, зокрема, проводити оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до тарифів, встановлених міськвиконкомом у відповідності до зони розташування рекламних засобів у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до пунктів 11 договорів на розміщення зовнішньої реклами №454 від 22.10.2009р., №550 від 27.05.2010р., платежі здійснюються розповсюджувачем до 25 числа поточного місяця на підставі рахунків та актів наданих послуг КП "Реклама".

Пунктом 11 договору №745 від 05.09.2012р. визначено, що платежі здійснюються розповсюджувачем до 01 числа місяця, наступного за звітним, шляхом надіслання КП "Реклама" на адресу розповсюджувача відповідного рахунку за надані послуги.

Згідно із додатком №2 до договору №454 від 22.10.2009р. розмір оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно переліку місць розташування спеціальних конструкцій (кронштейнів на опорах) та розмір плати за тимчасове користування ними за місяць становить 6097,15грн., а розмір оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно переліку місць розташування спеціальних конструкцій (транспарант-перетяжок) та розмір плати за тимчасове користування ними за місяць становить 403,92грн. (а.с.21-22).

Згідно з додатком №2 до договору №550 від 27.05.2010р., який викладено у п.2 додаткової угоди від 14.10.2010р. до договору на розміщення зовнішньої реклами №550 від 27.05.2010р., розмір оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно переліку місць розташування спеціальних конструкцій (банери на парканах) та розмір плати за тимчасове користування ними за місяць становить 5307,26грн. (а.с.31).

Згідно з додатком №2 до договору №745 від 05.09.2012р. розмір оплати за розміщення зовнішньої реклами згідно переліку місць розташування спеціальних конструкцій (щити на фасадах будинків) та розмір плати за тимчасове користування ними за місяць становить 1321,92грн. (а.с.37).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті наданих послуг за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за період з травня 2013р. по грудень 2013р. по договорам №454 від 22.10.2009р. та №550 від 27.05.2010р. та з березня 2013р. по грудень 2013р. по договору №№745 від 05.09.2012р. у розмірі 98911,31грн., що підтверджується розрахунками позивача (а.с.9-15), та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (а.с.38-60; 70-72).

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Стаття 1 Закону України "Про рекламу" визначає, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт використання відповідачем місць для розміщення зовнішньої реклами по договорам №454 від 22.10.2009р. та №550 від 27.05.2010р. у період з травня 2013 року по грудень 2013 року та по договору №745 від 05.09.2012р. в період з березня 2013р. по грудень 2013р. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (а.с.38-60; 70-72).

Зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З огляду на виконання позивачем умов договорів на розміщення зовнішньої реклами №454 від 22.10.2009р., №550 від 27.05.2010р., №745 від 05.09.2012р., у відповідача в результаті користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, виник обов'язок, відповідно до п.11 договорів, здійснити оплату за користування ними.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за надані послуги не провів.

Наявність заборгованості в сумі 113225,68грн. (станом на 01.11.2013р.) не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.61-62).

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 98911,31грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до пункту 11 договорів №454 від 22.10.2009р., №550 від 27.05.2010р., №745 від 05.09.2012р. за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 2830,71грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 11 вищезазначених договорів сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного проведення оплати відповідач сплачує КП "Реклама" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.

З розрахунку позивача по договору №454 від 27.05.2010р. (а.с. 9-10) вбачається, що останній при здійсненні розрахунку пені не врахував п.6 ст.232 ГК України, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом загальний розмір пені по договорам №454 від 22.10.2009р., №550 від 27.05.2010р., №745 від 05.09.2012р . складає 2814,50грн. У стягненні 16,21грн. пені слід відмовити.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 284,91грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.9-15) прийшов до висновку, що річні в розмірі 284,91грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 102010,72грн., з яких: 98911,31грн. основного боргу, 2814,50грн. пені та та 284,91грн. 3% річних.

В частині стягнення 16,21грн. пені господарський суд відмовляє в позові.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маген-Україна" (10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, буд.9, код 32121919)

на користь Комунального підприємства "Реклама" Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, вул.Щорса, 4, і код 32520027):

- 98911,31грн. основного боргу,

- 2814,50грн. пені,

- 284,91грн. 3% річних,

- 2040,21грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 16,21грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:2 прим.

1 - до справи;

2 - відповідачу (рек.з повід.)