Рішення

від 04.03.2014 по справі 917/2533/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2014 р. Справа №917/2533/13

За позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією "ІнтерГазСінтез", вул.Менделєеєва, 2а, м. Рубіжне, Луганська область, 93009

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький колісний завод", проїзд Ярославський, 8, м. Кременчук-11, Полтавська область, 39611

про стягнення грошових коштів у сумі 89606,75 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Нємчук М.В., довіреність від 03.01.2014 р.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 89606,75 грн., з них: 85850,00 грн. - основна заборгованість за договором №64/19 від 21.01.2013 р.; 3052,37 грн. - пені та 704,38 грн. - 3% річних.

Позивач двічі в судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. 17.02.2014 р. від позивача до суду надійшов лист, в якому той повідомив про відсутність інших проваджень між сторонами та надав оригінали документів для огляду у судовому засіданні на вимогу ухвали суду від 04.02.2014 р.

Відповідач у судовому засіданні 04.03.2014 р. повідомив суд про сплату основного боргу, надав письмове пояснення по суті спору, відзив та підтверджуючі документи про сплату (платіжне доручення №13881 від 20.12.2013 р. на суму 85850,00 грн., копія в матеріалах справи), а також просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

21.01.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки № 64/19 (арк. справи -25-26, оригінал оглянуто у засіданні) , згідно якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) товар, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його. Відомості про товар, а саме: найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна, загальна вартість, нормативна документація, якій повинен відповідати товар, виробник товару, і інші характеристики товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1, п.1.2 Договору).

Згідно розділу 2 відповідач оплачує переданий позивачем товар по ціні, яка вказана в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Після перерахування передоплати ціна на товар не підлягає перегляду в сторону її збільшення.

В п 3.1 договору визначено, що оплата по даному договору проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Умови оплати: по факту передачі товару з відстрочкою 10 банківських днів, якщо інше не передбачене в специфікації.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Термін дії даного договору - до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку його дія припиняється лише після закінчення взаєморозрахунків між сторонами і виконанням взаємних зобов'язань (п. 10.6, п. 10.7 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, до даного договору між сторонами було укладено 21.01.2013 року Специфікацію № 1, згідно якої вартість партії товару складала 95928,00 грн. (а.с.-27).

Відповідно до наданих позивачем видаткових накладних № РН-000282 від 13.08.2013 р. на суму 70992,00грн., № РН-0000286 від 14.08.2013 р. на суму 14858,00 грн., (копії документів - арк.28-29 справи, оригінали оглянуто у засіданні) відповідачу було відвантажено товар на загальну суму 85850,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю № 13364 від 09.08.2013 р. на отримання його представником від позивача товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 30).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України прийняв товар без претензій щодо асортименту, якості, кількості продукції чи відсутності будь-якого документу, але не оплатив його у встановлені у договорі строки.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору позивач 12.09.2013 року направив на адресу відповідача листа з вимогою щодо сплати боргу за відвантажений товар. У відповіді на даний лист №19/52-1945-971 від 30.10.2013 р. (арк. спр. -32) відповідач визнає заборгованість у сумі 85850,00 грн., посилається на тяжке фінансове становище та обіцяє в листопаді 2013 р. розрахуватися за поставлену продукцію.

Крім того, п. 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3052,37 грн. пені, а також на підставі ст.625 ЦК України - 704,38 грн. 3% річних за порушення грошового зобов'язання.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 89606,75грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (зокрема, сплата суми боргу). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

У зв'язку з тим, що відповідач після звернення до суду з позовом погасив основну заборгованість за договором №64/19 від 21.01.2013 р. на суму 85850,00 грн. провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено правильність нарахування пені та річних; за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3052,37 грн. пені та 3% річних у сумі 704,38грн.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), виходячи з наступного:

Вирішуючи питання про зменшення пені, господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, тощо. П.3 ст.83 ГПК України застосовується виключно у взаємозв"язку з нормами матеріального права, а саме:ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, у яких ідеться про випадки, коли заявлені до стягнення суми неустойки надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. У той же час, згідно приписів чинного законодавства, стягнення неустойки (пені) не обумовлене наявністю будь-яких збитків у кредитора (позивача). У даному випадку сума пені, заявлена до стягнення, є адекватною та не занадто значною, тому суд вважає клопотання відповідача необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Зменшення розміру річних, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється між сторонами відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, п.1-1 ч.1. ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод» (39611, Полтавська область, м. Кременчук-11, проїзд Ярославський, 8; р/р 26004050000065 в РВ АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 00231610) на користь Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ІнтерГазСінтез» (93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 2А, р/р №2600962499345 у філії ПАТ «ПУМБ» в м. Сєвєродонецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 32803942) 3052,37 грн. пені, 704,38 грн. 3% річних та 1792,13 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 05.03.2014 р.

Суддя О.С.Мацко