Постанова

від 25.02.2014 по справі 914/3882/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа № 914/3882/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н та б/д

на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2013року

у справі № 914/3882/13

за позовом: товариства з додатковою відповідальністю «Львівський маяк (надалі ТзДВ «Львівський Маяк»), м.Львів

до відповідача: Львівська міська рада , м. Львів

про розірвання договору оренди № Ш-527 від 07.04.2006р.,

з участю представників:

від позивача: Зошій Ю.Й. - представник (довіреність від 07.10.2013р.);

від відповідача: не з`явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбаченні ст.ст. 22, 28 ГПК ЦК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2013р. у справі

№ 914/3882/13 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги ТзДВ «Львівський Маяк» до Львівської міської ради задоволено. Розірвано, укладений між Львівською міською радою та ТзДВ «Львівський Маяк», договір оренди земельної ділянки у м. Львові по вул. Промисловій, 27, кадастровий номер 4610137500:04:003:0014 з від 07.04.2006р. за № Ш-526, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди землі ІІІ-2 вчинено запис та зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДКЗ, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.06.2006р. за № 04:06:438:01381, кн..04-4.

Додатковим рішенням від 11.12.2013р. у справі № 914/3882/13 стягнуто з

Львівської міської ради на користь ТзДВ «Львівський маяк» - 1 147,00грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що зі сторони позивача мало місце порушення норм ст. 65 ГПК України в частині надіслання позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу.. Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції неправомірно застосовано ст. 652 ЦК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.12.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2014р. Ухвалою суду від 30.01.2014р. розгляд справи відкладено на 13.02.2014р. В судовому засіданні 13.02.2014р. судом оголошено перерву до 25.02.2014р., про що сторони ознайомлені під розписку.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених скаржником, заперечує та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання 25.02.2014р. не з`явився, проте в попередньому судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та наполягає на її задоволенні.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, відзиви на апеляційну скаргу та, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне .

Між Львівською міською радою (Орендодавець) та ТзДВ "Львівський маяк" (Орендар) 07.04.2006р. було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 4610137500:04:003:0014 загальною площею 2,6431 га, яка знаходиться у м.Львові на вул. Промисловій, 27 для обслуговування будівель і споруд. Договір укладено на 10 років до 17.11.2015р. (п. 8 договору).

Відповідно до п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 673 563,19 грн. та орендна плата становить 105 597,13 грн. в рік.

17 квітня 2008 року між сторонами була підписана додаткова угода, пунктом 5 якої визначено, що нормативна грошова оцінка землі становить 6 862 016,22 грн., а орендна плата становить 205 860,49 грн. (а.с. 23).

18.06.2009 року Львівською міською радою було прийнято ухвалу №2712 "Про затвердження нормативно грошової оцінки земель м.Львова", згідно з якою з 01.01.2011 року введено нову грошову оцінку земель м.Львова, що підлягає обов'язковому застосуванню.

Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, грошова оцінка орендованої позивачем земельної ділянки складає 25 451 202,83 грн., що на 18,7 млн. грн.. більше від попередньої (а.с. 24). У зв'язку з цим, розмір орендної плати для позивача збільшується до 763 536,08 грн. в рік, що у 7,23 рази більше попередньої.

З огляду на ті обставини, що орендована позивачем земельна ділянка в розмірі 2,6431 га фактично не використовується і сплата орендної плати у вищезазначеному розмірі для підприємства є збитковою, позивач звернувся 03.04.2013 року та 14.05.2013 року до Львівської міської ради з пропозицією про розірвання договору оренди земельної ділянки. При цьому, позивач гарантував сплату орендної плати за рік у випадку відсутності пропозицій третіх осіб на укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки після розірвання договору (а.с. 16).

22.07.2013 року Департамент містобудування Львівської міської ради листом № 2403-2вих-865 відмовив ТзДВ "Львівський маяк" у розірванні договору оренди земельної ділянки (а.с. 18).

Вказані обставини стали підставою звернення ТзДВ «Львівський Маяк» з позовом до Львівської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки у м. Львові по вул. Промисловій, 27

Дані вимоги, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пункт 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує що виключна компетенція міських рад, - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Судом першої інстанції встановлено, що при укладенні спірного договору оренди землі від 01.06.2006р., ціна в договорі встановлюється на підставі нормативної грошової оцінки земель м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 210 від 29.04.1999р. «Про затвердження відкоригованої грошової оцінки земель міста Львова».

Як зазначалось вище, ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 року № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» було затверджено нову нормативно грошову оцінку землі, відповідно втратила чинність ухвала Львівської міської ради № 210 від 29.04.1999 року «Про затвердження відкоригованої грошової оцінки земель міста м. Львова».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативно грошова оцінка земельних ділянок проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться зокрема, у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення вищевказана ухвала Львівської міської ради від 18.06.2009р. не відмінена, позивачем не надано суду доказів її скасування в судовому порядку.

Як вбачається із позовної заяви, позивач в обґрунтування своїх вимог покликається на статтю 652 ЦК України, якою передбачено дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки у зв»язку з істотною зміною обставин.

Згідно з приписами ч.ч. 1,2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27.02.2012р.

При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні, обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, як саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною.

Проте, в порушення вищенаведених норм права, позивачем - Орендарем не доведено наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, які є підставою для розірвання спірного договору оренди землі, оскільки позивач, укладаючи договір на 10 років, знав про обов'язковість проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок згідно умов договору оренди землі від 07.04.2006р.

Окрім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, на земельній ділянці, орендованій позивачем, знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу на праві власності (витяги про реєстрацію прав власності долучені до матеріалів апеляційного провадження), а тому розірвання договору оренди з наявними на ній будівлями є порушенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

Главою 19 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття та реалізації права на землю.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу визначено, що набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування .

Громадяни та юридичні особи можуть набувати право користування (оренди) земельними ділянками державної та комунальної власності за рішеннями відповідних органів (ст. ст. 123, 124 ЗК України). Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України)

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать по фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки , за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ТзДВ «Львівський маяк» про розірвання договору оренди земельної ділянки у м.Львові по вул. Промисловій, 27 не можуть бути задоволені, оскільки на вказаній земельній ділянці у позивача існує нерухомість.

Суд звертає увагу позивача на те, що у останнього є всі правові підстави для викупу необхідної площі земельної ділянки або зменшення орендованої площі земельної ділянки шляхом внесення змін в договір оренди.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного

господарського суду вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги, в зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТзДВ «Львівський маяк» у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідно його слід скасувати, а апеляційну скаргу Львівської міської ради - задоволити.

Керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Львівської міської ради від б/н та б/д - задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2013р. у справі № 914/3882/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Львівський маяк» (76007, м. Львів, вул. Промислова. 27, р/р 26002010059165 в ПАТ Укрсоцбанку, МФО 300023, ЄДРПОУ 00309507) на користь Львівської міської ради (76006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) - 573,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена

в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

6. Справу передати в місцевий господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.