Ухвала

від 20.02.2014 по справі 2а-9037/12/0170/31

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-9037/12/0170/31

20.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Дудін С.О. ) від 06.12.2013 по справі №2а-9037/12/0170/31

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримпроектсервіс" (вул. Чапаєва, 12-а, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим (вул. Північна, буд.2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 грудня 2013 року у справі № 2а-9037/12/0170/31 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпроектсервіс» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000012301 від 20.07.2012 року та № 0000022301 від 20.07.2012 року, винесені Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 грудня 2013 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована безтоварним характером фінансово-господарських правовідносин позивача із ТРВ «БК «Акрополь» та ТОВ «Бренд Строй».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 98516,00 грн. за основним платежем та 24629,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2012 року № 0000012301 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 68718,31 грн. за основним платежем та 17179,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2012 року № 0000022301.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняти на підставі висновків акту від 19.07.2012 року № 856/22-0/33267118 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримпроектсервіс» (код за ЄДРПОУ 33267118, м. Красноперекопськ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код 31263808), ПП «Ротонда Торг» (код 366165656), ПП «Габарит-груп» (код 35941644), ПП «Гранд-М» (код 33581667), ПП «Райс-М» (код 33655597), ПП «Грандпродукт» (код 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (код 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (код 36165567), ПП «Сіті Буд» (код 37081640), ПП «Скіпер» (код 37081677), ПП «Добре Місто» (код 37081745), ПП «Комманд» (код 37081766), ПП «Мобкримторг» (код 37081792), ПП «Визит Торг» (код 37081939), ПП «Нантехімідж» (код 370811965), ПП «Кримторг» (код 32271261), ТОВ «БК «Акрополь» (код 32841299), ПП «Базис Торг» (код 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (код 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (код 37860178), ТОВ «Кримбудіндустрія» (код 32100553), ТОВ «Аквамарин» (код 32836776), ПП «Евроградстрой» (код 34836406), ПП «Прима Торг» (код 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (код 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (код 31095815), КП «Альянс» (код 32468812), ПП «Пан Буд» (код 37081614), ПП «Беллатрикс» (код 37081991), ПП «Севелітстрой» (код 55096833), ПП «Мастер Торг» (код 37196250) за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.», яким було встановлено заниження позивачем ПДВ у загальній сумі 78812,38 грн., у т.ч.: за травень 2009 року у сумі 10094,07 грн., за червень 2009 року у сумі 22162,67 грн., за липень 2009 року у сумі 20252,03 грн., за квітень 2010 року у сумі 16224,77 грн., за травень 2010 року у сумі 10078,84 грн. та встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 98516 грн., у т.ч.: півріччя 2009 року у сумі 40321 грн., рік 2009 у сумі 65636 грн., півріччя 2010 року у сумі 32880 грн., 9 місяців 2010 року у сумі 32880 грн., рік 2010 у сумі 32880 грн.

Вказані порушення податкового законодавства були встановлені податковою інспекцією по фінансово-господарським операціям позивача із ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «БК «Акрополь» внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) у вказаних підприємств, правочини із якими податкова інспекція вважає нікчемними у зв'язку із безтоварним характером господарських операцій.

Судова колегія зазначає, що твердження податкової інспекції щодо відсутності у позивача права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва за фінансово-господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «БК «Акрополь», у зв'язку із відсутністю товарного характеру таких взаємовідносин, повинен бути доведеним. При цьому судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача - не може бути підставою до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального виконання умов господарських операцій (поставки товарів, робіт, послуг) у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат у періоді, що перевірявся.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що правочини між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності суперечать інтересам держави та суспільства, недійсність правочинів прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такі правочини є оспорюваними, тобто підлягають визнанню судом недійсними у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На час здійснення перевірки позивача та постановлення податковою інспекцією висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарської діяльності , був відсутній відповідний вирок суду про фіктивність вказаних підприємств, відсутнє відповідне рішення суду про визнання правочинів недійсними, а тому податкова інспекція не мала правових підстав до висновку про нікчемність правочинів та висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з придбання товарів у вказаних підприємств.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334).

Згідно із абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, вказаними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що валові витрати та податковий кредит з ПДВ повинні бути документально підтверджені а понесенні платником витрати з придбання товарів (робіт, послуг) повинні бути безпосередньо пов'язані із здійсненням платником податків власної господарської діяльності.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Усі господарські операції, які були проведені, спричинили реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Так судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем (замовник) та TOB "CK "Акрополь" (виконавець) був укладений договір субпідряду № 90/С/269 від 04.04.2009 на виконання проектних робіт, предметом якого є підготування комплексу архітектурно-проектної документації на стадії "Робочий проект" по об'єкту "Центр сімейного відпочинку і дозвілля по вул. Полупанова у м. Євпаторія. Блок № 7. Нульовий цикл".

Пунктом 5.1 договору встановлено, що після завершення робіт (всіх етапів) виконавець передає замовнику акт виконаних робіт с додаванням 4-х комплектів документації. Дата підписання замовником акта виконаних робіт є датою виконання TOB "CK "Акрополь" робіт з розробки документації та надання послуг.

Так 14.05.2009 та 16.06.2009 сторонами договору субпідряду № 90/С/269 укладено додаткові угоди № 1, № 2, якими внесено зміни до предмета договору, вартості проектних робіт та строку виконання робіт за договором.

На виконання умов зазначеного договору (з урахуванням внесених додатковими угодами змін) в травні, червні та липні 2009 року TOB "CK "Акрополь" були виконані проектні роботи, про що свідчать: акт приймання-здачі виконаних робіт від 29.05.2009 р. на загальну суму 60564,40 грн., у т.ч. ПДВ - 10094,07 грн.; акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 25.06.2009 р. на загальну суму 88265,06 грн., у т.ч. ПДВ - 14710,84 грн.; акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 28.07.2009 р. на загальну суму 85254,66 грн., у т.ч. ПДВ - 14209,11 грн.

За фактом настання першої з подій (виконання субпідрядних робіт) TOB "CK "Акрополь" були виписані податкові накладні: № 737 від 29.05.2009 р. на загальну суму з ПДВ 60564,40 грн., ПДВ - 10094,07 грн.; № 921 від 25.06.2009 р. на загальну суму з ПДВ 88265,06 грн., ПДВ - 14710,84 грн.; № 1104 від 28.07.2009 р. на загальну суму з ПДВ 85254,66 грн., ПДВ - 14209,11 грн.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за травень, червень та липень 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та TOB "CK "Акрополь" (виконавець) був укладений договір субпідряду № 92/С/323 від 15.06.2009 на виконання проектних робіт, предметом якого є підготування комплексу архітектурно-проектної документації на стадії "Робочий проект" по об'єкту "Реконструкція готельного комплексу з апартаментами на 131 номер у смт. Партеніт Алуштинського району АР Крим. Блок 2 (3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13 поверхи). Корегування у зв'язку з улаштуванням апартаментів в технічних приміщеннях за завданням замовника".

Пунктом 5.1 договору передбачено, що після завершення робіт (всіх етапів) виконавець передає замовнику акт виконаних робіт с додаванням 4-х комплектів документації. Дата підписання замовником акта виконаних робіт є датою виконання TOB "CK "Акрополь" робіт з розробки документації та надання послуг.

Згідно акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 30.06.2009, TOB "CK "Акрополь" на виконання умов зазначеного договору були виконані проектні роботи на загальну суму 44710,97 грн., у т.ч. ПДВ - 7451,83 грн.

За фактом настання першої з подій (виконання субпідрядних робіт) TOB "CK "Акрополь" була виписана податкова накладна № 930 від 30.06.2009 р. на загальну суму з ПДВ 44710,97 грн., ПДВ - 7451,83 грн.

Зазначена податкова накладна отримана позивачем згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2009 року.

Так між позивачем (замовник) та TOB "CK "Акрополь" (виконавець) був укладений договір субпідряду № 95/С/431 від 20.07.2009 на виконання проектних робіт, предметом якого є підготування передпроектних ескізів пропозиції щодо розміщення об'єкта "Багатофункціональний торговий комплекс з автостоянкою по вул. Бородіна, 6 у м. Сімферополь".

На виконання умов зазначеного договору в липні 2009 року TOB "CK "Акрополь" були виконані субпідрядні роботи, на підтвердження чого був складений акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 28.07.2009 р. на загальну суму 36257,50 грн., у т.ч. ПДВ - 6042,92 грн.

За фактом настання першої з подій (виконання субпідрядних робіт) TOB "CK "Акрополь" була виписана податкова накладна № 1105 від 28.07.2009 р. на загальну суму з ПДВ 36257,50 грн., ПДВ - 6042,92 грн., яка отримана позивачем згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та TOB "Бренд Строй" (виконавець) був укладений договір субпідряду № 100/С/55 від 17.03.2010 на виконання проектних робіт, предметом якого є підготування комплексу архітектурно-проектної документації на стадії "РП" по об'єкту "Торгівельний комплекс по пр. Перемоги в м. Євпаторія. Фундаменти".

17.04.2010 р. сторонами договору субпідряду № 100/С/55 укладено додаткову угоду № 1 про зміну предмета договору та вартості проектних робіт.

На виконання умов зазначеного договору (з урахуванням внесених змін додатковою угодою) в квітні та травні 2010 року TOB "Бренд Строй" були виконані проектні роботи, про що свідчать: акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 30.04.2010 р. на загальну суму 97348,64 грн., у т.ч. ПДВ - 16224,77 грн.; акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 31.05.2010 р. на загальну суму 50477,08 грн., у т.ч. ПДВ - 8412,85 грн.

За фактом настання першої з подій (виконання субпідрядних робіт) TOB "Бренд Строй" були виписані податкові накладні: № 171 від 30.04.2010 р. на загальну суму з ПДВ 97348,64 грн., ПДВ - 16224,77 грн.; № 387 від 31.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 50477,08 грн., ПДВ - 8412,85 грн.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за квітень та травень 2010 року.

Так між позивачем (замовник) та TOB "Бренд Строй" (виконавець) був укладений договір субпідряду № 105/С/120 від 11.05.2010 на виконання проектних робіт, предметом якого є підготування комплексу архітектурно-проектної документації на стадії "ЕП" по об'єкту "Торгівельно-виставковий центр по пр. Кірова, 37 в м. Сімферополь".

Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що після завершення робіт (всіх етапів) виконавець передає замовнику акт виконаних робіт с додаванням 4-х комплектів документації. Дата підписання замовником акта виконаних робіт є датою виконання TOB "Бренд Строй" робіт з розробки документації та надання послуг.

Згідно акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 28.05.2010, TOB "Бренд Строй" на виконання умов зазначеного договору були виконані проектні роботи на загальну суму 9995,99 грн., у т.ч. ПДВ - 1666,00 грн.

За фактом настання першої з подій (виконання субпідрядних робіт) TOB "Бренд Строй" була виписана податкова накладна № 380 від 28.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ 9995,99 грн., ПДВ - 1666,00 грн.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються наявним в матеріалах справи висновком судової економічної експертизи № 96 від 12.11.2013 р.

Сума ПДВ за вищенаведеними накладними у загальному розмірі 78 812,62 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту травня, червня, липня 2009 року та квітня, травня 2010 року, про що свідчить Додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ за ці звітні періоди. Крім того, вартість проектних робіт, виконаних TOB "CK "Акрополь" та ТОВ "Бренд Строй" у загальному розмірі 394062 грн., була віднесена позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування 2, 3, 4 кв. 2009 р., 2, 3, 4 кв. 2010 р.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки статистики видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу; 74.20.3 - діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; 45.21.1 - будівництво будівель.

Отже, замовлення позивачем у TOB "CK "Акрополь" та ТОВ "Бренд Строй" виконання проектних робіт безпосередньо пов'язано з основною діяльністю позивача.

Наявність господарської мети при вчиненні позивачем правочинів субпідрядного характеру з TOB "CK "Акрополь" та ТОВ "Бренд Строй" обумовлено рядом договорів на виконання архітектурно-проектних робіт, укладених позивачем, як виконавцем, та відповідними контрагентами, а саме договорів з: ТОВ "Авантель" (№ 05-06/09 від 02.04.2009 р.), ТОВ ППП "Пластик-Компани" (№ 13-06/09 від 15.07.2009 р.) та ТОВ "Катран 95" (№ 10-06/05 від 26.03.2008 р.). Вказані обставини були встановлені експертом при проведенні дослідження та відображені в висновку, в якому експерт зазначив, що ТОВ "Кримпроектсервіс" (виконавець) має право залучати до підготування частини проектної документації або окремих видів робіт третіх осіб на умовах субпідряду без попередньої згоди замовника.

Під час здійснення перевірки податкова інспекція не досліджувала питання щодо реального виконання фінансово-господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманих товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Докази, які б спростовували дані первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, суду не надано, а висновок податкової інспекції про те, що позивач лише обмінювався документами із ТОВ «Бренд Строй» та ТОВ «БК «Акрополь» без фактичного проведення господарських операцій - є недоведеним.

Судова колегія відмічає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі № К/9991/29174/12, постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах; №21-42а10 та 21-47а10).

Крім того вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Аналогічна позиція була викладені Європейським судом з прав людини і під час розгляду справи «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», яку було притягнуто до податкової відповідальності у зв'язку із тим, що деякі контрагенти цієї компанії не виконали обов'язку по сплаті і декларуванню податків по операціях із компанією Бізнес Сепорт Сентре (не сплатити ПДВ). Повторно підтвердивши висновок у справі «Булвес АД проти Болгарії», ЄСПЛ додатково зазначив, що «у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції». Втім відмітив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це б не мало.

При таких обставинах справи судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2013 по справі №2а-9037/12/0170/31 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська