Постанова

від 24.02.2014 по справі 820/676/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 лютого 2014 р. № 820/676/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області Нетудихата Дениса Володимировича про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області Нетудихата Дениса Володимировича, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд визнати дії державного реєстратора Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Нетудихата Д.В. щодо ухилення проведення реєстрації прав на земельні ділянки незаконними; визнати рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9658202 та № 9658213 від 28 грудня 2013 р. незаконними та скасувати їх.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.12.2013 року ОСОБА_2 повторно подав до Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області з усіма необхідними документами дві заяви про державну реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки: НОМЕР_2 кадастровий номер 6322055900:00:003:0726 та НОМЕР_2 кадастровий номер 6322055900:00:003:0727, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Рішеннями державного реєстратора Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Нетудихата Д.В. № 9658202 та № 9658213 від 28 грудня 2013 р. зупинено розгляд заяв позивача про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки. Позивач вважає вказані рішення незаконними з огляду на наступне. Зазначає, що заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та додані до них документи подані до реєстраційної служби з дотриманням порядку та вимог, встановлених Законом України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, вказує, що зазначені земельні ділянки належать ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі зменшення статутного капіталу приватного підприємства «КФ».

Представник відповідача, Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення, в яких послався на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають в повному обсязі. Зазначив, що Реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області є неналежним відповідачем по справі з огляду на те, що відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в такій реєстрації або зупинення розгляду заяви. Крім того, зазначив, що державний реєстратор при прийнятті спірних рішень діяв на підставі, у межах та спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Вказав, що позивачем не було подано правовстановлюючих документів, на підставі яких у ОСОБА_2 виникло право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач, державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області Нетудихата Д.В. в судове засідання не прибув, свого представника не направив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, письмових заперечень проти позову до суду не надав, причин неприбуття суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 24.12.2013 року звернувся до Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області з двома заявами, реєстраційні номери яких відповідно 4725298 та 4725610, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки: НОМЕР_2 кадастровий номер 6322055900:00:003:0727 та НОМЕР_2 кадастровий номер 6322055900:00:003:0726, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачем, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області Нетудихата Д.В., були прийняті рішення:

- № 9658202 від 28 грудня 2013 р. про зупинення розгляду заяви реєстраційний номер 4725298 про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 кадастровий номер 6322055900:00:003:0727, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- № 9658213 від 28 грудня 2013 р. про зупинення розгляду заяви реєстраційний номер 4725610 про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 кадастровий номер 6322055900:00:003:0726, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначені рішення прийняті відповідачем на підставі статей 16,17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 13 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Зупинення розгляду заяв ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності обґрунтовано тим, що позивачем не подані всі необхідні для державної реєстрації документи, а саме: нотаріально посвідчений договір про перехід до заявника права власності на земельні ділянки.

Перевіряючи рішення № 9658202 та № 9658213 від 28 грудня 2013 р. на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року №435-ІV (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

До повноважень органу державної реєстрації прав належить, зокрема: проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації; забезпечення ведення Державного реєстру прав (пункти 1, 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку №703.

Так, пунктом 10 Порядку № 703 визначено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію.

Крім того, згідно з п. 13 Порядку № 703 у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію видає або надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення заявникові таке рішення.

Державний реєстратор зупиняє розгляд заяви про державну реєстрацію на строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання заявником рішення про зупинення розгляду такої заяви.

Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, приймає рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Якщо заявник не усунув протягом п'яти робочих днів після отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію обставини, що були підставою для його прийняття, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до п.26 Порядку №703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону (п.27 Порядку №703).

Судом з матеріалів справи встановлено, що до заяв про державну реєстрацію від 24.12.2013 року за реєстраційними номерами 4725298 та 4725610 позивачем були долучені наступні документи, зокрема: копія паспорта та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера заявника, відповідні державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видані 19.06.2008 року, протокол зборів засновників ПП «КФ» від 08.11.2013 року, що підтверджується карткою прийому заяви № 4175039, квитанції про сплату послуги за надання витягу з Державного реєстру прав та про сплату державного мита.

Судом встановлено, що приватне підприємство «КФ» зареєстровано в якості юридичної особи - код 14103761, відповідно до статуту ПП «КФ», засновниками підприємства є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 14-23).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням зборів засновників приватного підприємства «КФ» від 08.11.2013 р., оформленим відповідним протоколом, був зменшений статутний капітал підприємства. Судом встановлено, що відповідні зміни до статуту підприємства внесено шляхом його затвердження у новій редакції. Нова редакція статуту зареєстрована державним реєстратором Харківської міської ради 19.11.2013 р. У зв'язку зі зменшенням статутного капіталу підприємства, ОСОБА_4 повернуто його частку у розмірі 713751,00 грн. грошовими коштами, а ОСОБА_2 - грошовими коштами у розмірі 200000,00 грн. та земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2819 га (для ведення особистого селянського господарства) та 0,5381 га (для розміщення автозаправочного та готельного комплексу). Зазначені земельні ділянки належать ПП «КФ» на праві приватної власності на підставі установчого договору від 09.10.2007 року, про що свідчать відповідні державні акти на право власності на земельну ділянку (а.с. 94-94, 105-106). Фактична передача вищевказаних земельних ділянок від ПП «КФ» до ОСОБА_2 відбулась 02.12.2013 р., про що свідчить акт приймання-передачі земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13). Крім того, відповідно до довідки ПП «КФ» від 02.12.2013 р. зазначені земельні ділянки зняті з балансу підприємства (а.с. 89), про що свідчить також фінансовий звіт ПП «КФ» за балансом станом на 31.12.2013 року (а.с. 130).

Відповідно до ст. 87 Господарського кодексу України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього. Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Господарське товариство як суб'єкт цивільних правовідносин має право володіти, користуватися та розпоряджатися належному йому на праві власності майном. Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право на свій розсуд розпоряджатися майном товариства.

Як встановлено судом, зупинення розгляду заяв ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності обґрунтовано тим, що позивачем не подані всі необхідні для державної реєстрації документи, а саме: нотаріально посвідчений договір про перехід до заявника права власності на земельні ділянки.

Проте, суд зазначає, що в даному випадку рішення юридичної особи про зменшення статутного капіталу та повернення часток засновникам є волевиявленням юридичної особи - приватного підприємства «КФ», яка спрямована на зміну цивільних прав та обов'язків, що в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України є правочином.

Відповідно до статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Суд зазначає, що обов'язкового нотаріального посвідчення повернення часток статутного капіталу засновникам підприємства законодавством України не передбачено.

Також, суд зазначає, що згідно з положеннями статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

З урахуванням вимог статті 205 Цивільного кодексу України, за результатом волевиявлення ПП «КФ» був складений письмовий документ у вигляді протоколу засідання зборів засновників підприємства. Крім того, як встановлено судом, на підставі протоколу зборів засновників приватного підприємства «КФ» від 08.11.2013 року державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області 19.11.2013 року проведено державну реєстрацію змін до статуту ПП «КФ», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення ПП «КФ» про зменшення статутного капіталу та повернення часток засновникам набрало чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру, а отже не потребує укладення додаткового нотаріально посвідченого договору. Доказів визнання вказаного правочину в судовому порядку недійсним представниками сторін по справі до суду не надано.

Отже, судом встановлено, що документи подані позивачем для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень відповідають вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідачами не доведено неподання позивачем всіх документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: необхідність подання позивачем нотаріально посвідченого договору, тому суд вважає за необхідне для захисту прав, свобод та інтересів позивача скасувати рішення про зупинення розгляду заяв ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 9658202 від 28 грудня 2013 року та № 9658213 від 28 грудня 2013 року, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Щодо позовних вимог про визнання дій державного реєстратора Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області Нетудихата Д.В. щодо ухилення проведення реєстрації прав на земельні ділянки незаконними та визнання рішень про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9658202 та № 9658213 від 28 грудня 2013 р. незаконними суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є саме скасування спірних рішень, тому приходить до висновку, що в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачами під час судового розгляду справи не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області Нетудихата Дениса Володимировича про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати рішення про зупинення розгляду заяв ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 9658202 від 28 грудня 2013 року та № 9658213 від 28 грудня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 40 грн. 00 коп. (сорок грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2014 року .

Суддя К.О. Севастьяненко