Ухвала

від 05.03.2014 по справі 817/4270/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"05" березня 2014 р. Справа № 817/4270/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" грудня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "ОлПак" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ПП "ОлПак" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 05.11.2013 №0000212200.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 05.11.2013 №0000212200.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 10.10.2013 року по 14.10.2013 року відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати ПДВ при проведенні взаємовідносин з ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт №243/22-35119077 від 17.10.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ч. ч.1, 5 ст.203, ч. ч.1, 2 ст. 215, ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України та п. п. 198.2-198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , у результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 6860,55 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.11.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 10291,50 грн., у тому числі 6861,00 грн. - за основним платежем та 3430,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" укладено договір щодо придбання гільз картону, поліетиленової плівки, гофроящиків, скоб металевих тощо (далі - товар), за наслідками яких позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

На виконання умов договору ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" виписано позивачу видаткові та податкові накладні, згідно якої позивачу поставлено вказані товари.

Вказані податкові накладні включені позивачем у встановленому порядку до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" позивачем було здійснено у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т.1 - а.а.с.42-44,71-84).

Придбаний у ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" товар було відображено в бухгалтерському обліку позивача на рахунку № 631. Фактичне оприбуткування товару та використання у господарській діяльності позивача підтверджується карткою субконто та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 за період з 01.03.2013 по 04.09.2013.

Придбаний товар у ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" в наступному реалізовувався позивачем іншим контрагентам.

Таким чином, факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковою та видатковою накладними, довідкою про взаєморозрахунки з постачальниками, прибутковою накладною, доказами подальшого використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей, у господарській діяльності, з метою отримання прибутку, шляхом реалізації третім особам.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з його контрагентом, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і ТОВ "К.А.М. ЛТД ЮНІОН" також є безпідставними.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з ЦК впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між позивачем та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, згідно ст.228 ЦК правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Що стосується порушення податкової дисципліни третіми особами, колегія суддів зазначає.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинне законодавство не передбачає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі виконання платником податку усіх передбачених законом умов щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, не ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Саме по собі недодержання податкової дисципліни постачальниками, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту позивача.

Норми податкового законодавства не передбачають, що право на формування податкового кредиту повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

З урахуванням законодавчого регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянта.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "25" грудня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "ОлПак" вул.Татарська,2, кв. 35,м.Острог,Острозький район, Рівненська область,35800

3- відповідачу/відповідачам: Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Приходька,1а,м. Здолбунів,Рівненська область,35705