Постанова

від 27.02.2014 по справі 827/303/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2014 рокуСправа №827/303/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І. , розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 123,80 грн.,

в с т а н о в и в:

Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 123,80 грн. Вказує, що за період з 26.05.2013 року по 01.06.2013 року ОСОБА_1 неправомірно була отримана допомога по безробіттю в розмірі 123,43 грн., також сума витрат пов'язаних з послугами банка - 0,37 грн. Загальна сума виплаченої матеріальної допомоги та вартість наданих соціальних послуг ОСОБА_1 складає 123,80 грн. Яка на час звернення позивача до суду не сплачена.

Просить стягнути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 123,80 грн.

Ухвалою від 07 лютого 2014 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 07 лютого 2014 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.39).

До початку судового засідання від відповідача надійшла телефонограма № 35 від 27.02.2014 року про розгляд справи за її відсутності у зв'язку із зайнятістю (а.с.38).

В порядку статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, спрямовується і координується Міністром - керівником центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» установлено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу зайнятості України, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 року № 19/2013 (далі - Положення № 19/2013) Державна служба зайнятості України (далі - Служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України (далі - Міністр). Служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Таким чином, позивач є суб'єктом владних повноважень, що має право звернутись до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.

Враховуючи суб'єктивний склад сторін, вимоги ст. 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, даний спір є справою адміністративної юрисдикції та повинен розглядатися Окружним адміністративним судом міста Севастополя.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне. 27.11.2012 року ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського міського центру зайнятості за допомогою у працевлаштуванні (а.с.3), та з 04.12.2013 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного.

На підставі наказу Севастопольського міського центру зайнятості від 03.06.2013 року № НТ130603 ОСОБА_1 була знята з обліку у центрі зайнятості як безробітна відповідно до абз. 17 п.п. 37.1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних на підставі письмової заяви про зняття з реєстрації з 03.06.2013 року (а.с.20).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-III (далі - Закон № 1533) застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону. Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судовий захист своїх прав. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому центральними органами виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду. Незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи.

Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Постановою Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-113.02.2009 року № 7-1/60/62 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до ст.36 Закону №1533, Порядку розслідування страхових випадків і обґрунтування виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики, Севастопольським міським центром зайнятості була проведена перевірка обґрунтування виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, яка оформлена актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 64 від 21.11.2013 року (12).

Перевіркою було встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку як безробітна у Севастопольському міському центрі зайнятості працювала та отримувала дохід у TOB «Українська паливно-енергетична кампанія» з 26.05.2013 року (а.с.15, 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067), до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст.4 Закону №5067 ОСОБА_1 відноситься до категорії зайнятого населення та не мала права на отримання статусу безробітного та допомоги по безробіттю.

Судом встановлено, що за період з 26.05.2013 року по 01.06.2013 року ОСОБА_1 неправомірно була отримана допомога по безробіттю у розмірі 123,43 грн., також сума витрат пов'язаних з послугами банка - 0,37 грн.

У зв'язку з чим, директором Севастопольського міського центру зайнятості було видано наказ №238 від 21.11.2013 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 (а.с.21).

25.11.2013 року за вих. № 4236/10 Севастопольським міським центром зайнятості на адресу ОСОБА_1 був направлений лист з пропозицією добровільно повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих йому соціальних послуг та копією наказу №238 від 21.11.2013 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 Проте в добровільному порядку сума боргу сплачена не була (а.с.22).

З урахуванням вищевикладеного, аналізу викладених вище правових норм, судом робиться висновок, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 в розмірі 123,80 грн. підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку, позовні вимоги - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005 року, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (99053, м. Севастополь, вул. Руднєва, буд. 40, код ЄДРПОУ 03491145) суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 123,80 грн. (сто двадцять три гривні 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Майсак