Рішення

від 27.02.2014 по справі 905/102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.2014 Справа № 905/102/14

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес» м.Зугрес Донецької області

про стягнення 98706,39грн., у тому числі заборгованості в сумі 92626,06грн., 3%річних в сумі 1126,74грн., пені в сумі 4953,59грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Анфьорова К.С. за довіреністю №75 від 06.08.2013 р.,

від відповідача: Дубина Г.С. за довіреністю №129 від 25.02.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

09.01.2014року Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк (далі - ДП «Донецький облавтодор») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес» м.Зугрес Донецької області (далі - КП «СЄЗ») з вимогами про стягнення 103 116,03грн., у тому числі: основного боргу в сумі 96764,06грн., 3%річних в сумі 1 177,08грн., пені в сумі 5174,89грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору №2 від 25.04.2013року позивачем виконані роботи, між сторонами підписано відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в на загальну суму 96764,06грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 11.01.2014року господарським судом Донецької області позовна заява ДП «Донецький облавтодор» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/102/14.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №2 від 25.04.2013року, договірної ціни, локального кошторису №2-1-1, акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2013року, звітної відомості ресурсів, розрахунку загальновиробничих витрат, довіреності №31/1 від 19.04.2013року, свідоцтва про державну реєстрацію А01 №432651, довідки АА №903230, Статуту позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, 530, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

15.01.2014р. позивач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що за відсутності у договірній ціні та кошторисі посилання на договір вважає, що дані документи відносяться до умов договору, оскільки об'єкт, на якому виконувались роботи, та вартість робіт є ідентичними.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву №161 від 05.02.2014року зазначив, що з позовними вимогами не згоден, оскільки рішенням Зугреської міської ради №6/441 від 04.04.2013року надана фінансова допомога відповідачу, у тому числі й щодо виконання ремонту дороги по вул.К.Маркса, внаслідок чого був укладений договір №01/04-13Т від 31.05.2013року на виконання вказаного ремонту, 23.05.2013року відповідач звернувся до Зугреської міської ради з листом №690 щодо перерозподілення виділених грошових коштів, зокрема, з поточного ремонту по вул. 60 років Жовтня на поточний ремонт дороги по вул.К.Маркса, листом №827 від 18.06.2013року відповідач просив міського голову м.Зугрес профінансувати означені вище роботи; 27.06.2013року в Управління державної казначейської служби України з місцевого бюджету м.Зугрес перераховано 27000,00грн., внаслідок чого 25.07.2013року Управління перерахувало на рахунок позивача 4138,00грн., більше оплата здійснена не була, що є порушенням закону з боку Управління за відсутності вини відповідача.

На підтвердження фактів, які викладені у означених запереченнях, відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: телефонограми від 16.04.2013року, листа №690 від 23.05.2013року, рішення сесії Зугреської міської ради №6/441 від 04.04.2013року, додатку №3 до вказаного рішення, листа №827 від 18.06.2013року, договору підряду №01/04-13Т від 31.05.2013року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013року, платіжного доручення №10 від 25.07.2013року, виписки з банківського рахунку УДКСУ у м.Харцизськ від 27.06.2013року, довідки, свідоцтва про держреєстрацію А00 №296078, Статуту КП «СЄЗ».

12.02.2014року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 98706,39грн., у тому числі заборгованості в сумі 92626,06грн., 3%річних в сумі 1126,74грн., пеню в сумі 4953,59грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач, серед іншого, вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Заява про зменшення позовних вимог вручена уповноваженому представнику відповідача під підпис, відмітка про що наявна безпосередньо на заяві, яка міститься в матеріалах справи, та про що зазначено у протоколі судового засідання від 27.02.2014року.

Внаслідок обізнаності відповідача з фактом зменшених позовних вимог, на підставі ст.22 ГПК України суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2014року.

У сумісних письмових пояснення, поданих до суду 27.02.2014року, уповноважені представники сторін зазначили, що договори підряду №2 та №01/04-13Т є одним й тим же договором, оскільки є ідентичними за змістом; посилання на договір №2 у акті виконаних робіт є помилковим, роботи фактично виконувались за договором №01/04-13Т.

У судовому засіданні 27.02.2014року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.02.2014року.

Представник КП «СЄЗ» у судовому засіданні 27.02.2014року підтримав відзив на позовну заяву, визнав факт виконання робіт,однак зазначив, що заборгованість виникла за відсутності вини відповідача.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Між ДП «Донецький облавтодор» (Підрядник) та КП «СЄЗ» (Замовник) укладено договір, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати роботи з поточного ремонту доріг. Адреса розташування об'єкту: вул.К.Маркса, м.Зугрес.(п.п.1.1.,1.2 договору).

Судом досліджені оригінали договорів, які у наявності у сторін у справі, та встановлено, що їх зміст є ідентичним, але номер та дата примірників оригіналів договорів у позивача та у відповідача не співпадають. Зокрема, примірник позивача має наступні реквізити: №2 від 25.04.2013року, тоді як реквізити примірника договору відповідача: №01/04-13Т від 31.05.2013року. При цьому, суд зазначає, що у примірнику позивача наявне виправлення щодо номеру договору шляхом штрихування.

Даний факт уповноважені представники сторін пов'язують безпосередньо з фактом наявності різної нумерації договорів на підприємствах та особливістю обов'язковості реєстрації вказаного договору у Управлінні державної казначейської служби України.

Уповноважені представники сторін у сумісних письмових пояснення, що отримані судом через канцелярію 27.02.2014року, зазначили, що договори підряду №2 та №01/04-13Т є одним й тим же договором, оскільки є ідентичними за змістом. Крім того, просять суд вважати вірними № та датою договору: №01/04-13Т від 31.05.2013року.

Як вбачається з примірнику договору №01/04-13Т від 31.05.2013року, він зареєстрований у встановленому порядку у Управлінні державної казначейської служби України у м.Харцизську Донецької області 02.06.2013року.

Суд, вивчивши надані примірники договорів, дійшов до висновку, що вони є ідентичними за змістом та вірними є наступні реквізити договору: №01/04-13Т від 31.05.2013року.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей. Зокрема, з боку ДП «Донецький облавтодор» даний договір підписав керівник філії «Харцизський автодор» Дьмін М.В. на підставі довіреності №31/1 від 19.04.2013року, копія якої міститься в матеріалах справи.

У розділі 16 договору сторони встановили строк дії договору, а саме, договір набирає чинності з дня підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2013року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Склад та обсяги робіт, що доручаються Підряднику, визначені дефектним актом у порядку, визначеному діючим законодавством.(п.1.3 договору).

Підрядник зобов'язаний виконати роботи до 31.12.2013року (п.2.1 договору).

Відповідно п.3.1 договору загальна вартість робіт за договором визначається договірною ціною і складає 96764,06грн.

Як вбачається з пояснень уповноважених представників сторін, дефектний акт в рамках вказаного договору не підписувався.

Однак сторонами договору підписані договірна ціна та локальний кошторис №2-1-1 на об'єкт вул.К.Маркса, м.Зугрес(ямочний ремонт).

Суд зазначає, що вищевказані документи не містять посилання на спірний договір, однак, враховуючи той факт, що зазначена в них назва робіт відповідає предмету договору, приймаючи до уваги твердження позивача з цього приводу та відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що вказані документи складені та підписані відповідно до умов спірного договору.

Порядок приймання - передачі виконаних робіт визначено сторонами у розділі 9 договору, в якому, зокрема, зазначено, що приймання - передача закінчених робіт здійснюється відповідно до вимог нормативних актів, які регламентують прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів. Приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання робіт (форма Кб-2в). (п.п.9.1,9.2) Крім того, п.9.3 сторонами встановлено порядок усунення недоліків. що виявлені в процесі прийняття робіт.

На виконання п.9.2 договору ДП «Донецький облавтодор» та КП «СЄЗ» підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за червень 2013року на суму 96764,06грн.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Однак примірник акту, що наданий суду позивачем, має дату підписання як з боку позивача, так і з боку відповідача - 25.06.2013року, тоді як примірник акту, що наданий відповідачем та зареєстрований у Управлінні державної казначейської служби України у м.Харцизську Донецької області містить дату підписання акту з боку Замовника 26.06.2013року за відсутності дати підписання акту з боку Підрядника.

З огляду на умови п.8.3, згідно якого Підрядник подає Замовнику документи, що підтверджують виконання робіт не пізніше 30 червня 2013року, а Замовник зобов'язаний протягом трьох днів перевірити реальність акту і підписати його в частині фактично виконаних обсягів робіт або надіслати обґрунтовану відмову від їх підписання у зазначений строк, суд визначає, що датою підписання акту є 26.06.2013року - дата, зазначена у примірнику акту Замовника.

Копія акту, що надана позивачем до матеріалів справи, містить посилання на договір №2 від 25.04.2013року, тоді як копія відповідача не містить посилання на будь-який договір.

У сумісних письмових пояснення, поданих до суду 27.02.2014року, уповноважені представники сторін зазначили, що посилання на договір №2 у акті виконаних робіт є помилковим, роботи фактично виконувались за договором №01/04-13Т.

Суд приймає до уваги вказану позицію сторін, вбачаючи, що об'єкт, на якому виконувались роботи є тотожним об'єкту робіт, що зазначений у договорі, оригінал акту відповідача не містить посилання на конкретний договір, але є зареєстрованим у Управлінні державної казначейської служби України у м.Харцизську Донецької області як такий, що підписаний на виконання договору №01/04-13Т, вважає, що акт за червень 2013року підписаний сторонами за договором №01/04-13Т від 31.05.2013року.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в акті, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №01/04-13Т від 31.05.2013року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п.8.1 договору розрахунки за виконані роботи за цим договором здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Підрядника на підставі Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін.

Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 20 днів з дня підписання документів Замовником.(п.8.3 договору).

З огляду на дату підписання акту приймання виконаних будівельних робіт встановлену судом - 26.06.2013року, згідно з пунктом 8.3 договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт до 16.07.2013року включно.

25.07.2013року платіжним дорученням №10 КП «СЄЗ» сплатило позивачу 4138грн.

Оплату вартості виконаних робіт в сумі 92626,06грн. відповідач у встановлені в договорі строки не здійснив.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати вартості виконаних робіт на суму 92626,06грн., факт наявності заборгованості у вказаному розмірі відповідачем не заперечується, однак відповідач вважає, що заборгованість виникла не з його вини.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору №01/04-13Т від 31.05.2013року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 92626,06грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 92626,06грн. Відповідно КП «СЄЗ» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому договором порядку.

Щодо відсутності бюджетного фінансування та, як наслідок, неможливості здійснити оплати виконаних робіт, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

В розумінні частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та на підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 26.12.2011. у справі №9/400, від 15.05.2012р. у справі №11/446, яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 92626,06грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка отримана судом 12.02.2014року, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1126,74грн. за період з 16.07.2013року по 10.12.2013року у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Позивач самостійно визначає суму, на яку він вважає за необхідне нарахувати 3% річних та період нарахування.

У даному випадку позивачем невірно визначено початкову дату періоду, за який він має право на нарахування 3%річних, а саме, з огляду на дату підписання акту приймання виконаних будівельних робіт встановлену судом - 26.06.2013року, згідно з пунктом 8.3 договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт до 16.07.2013року включно, тому прострочення виконання грошового зобов'язання має місце починаючи з 17.07.2013року.

Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 17.07.2013року по 10.12.2013року на суму 92626,06грн.(сума заборгованості визначена позивачем у розрахунку), суд прийшов до висновку, що сума 3%річних складає 1119,12грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3%річних підлягають задоволенню частково в сумі 1119,12грн., в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення пені в сумі 4953,59грн. суд зазначає наступне.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.13.3 договору передбачено, що Замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робі, перерахунок авансів, платежів) у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, яка обчислюється від вартості неоплачених робіт.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно з п.13.3 договору.

Посилання відповідача на відсутність вини у порушенні зобов'язання є недоведеною належними доказами у справі та не приймається судом з підстав, зазначених вище.

Однак, перевіривши зазначений розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам діючого законодавства та є невірним з огляду на таке.

По-перше, розраховуючи розмір пені за період з 16.07.2013року по 10.12.2013року позивач не врахував, що з підстав які зазначені судом вище, прострочення виконання грошового зобов'язання має місце починаючи з 17.07.2013року.

По-друге, при здійсненні розрахунку позивач нараховує пеню на всю суму, на яку виконані роботи за актом, а саме: 96764,06грн., не приймаючи до уваги, що платіжним дорученням №10 від 25.07.2013року КП «СЄЗ» сплатило 4138грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату заборгованості, здійснивши розрахунок суми пені за суму 96764,06грн. за період з 17.07.2013року по 24.07.2013року та на суму 92626,06грн. за період з 25.07.2013року по 10.12.2013року суд прийшов до висновку, що обґрунтованим є розмір пені 4930,76грн.

Відповідно позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 4930,76грн. підлягають задоволенню, в решті - відмовляється у задоволенні позовних вимог.

За приписами ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, відповідно з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в сумі 1973,52грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи зменшення позивачем суми позовних вимог, судовий збір у розмірі 88,19грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Донецьк до відповідача: Комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес» м.Зугрес Донецької області про стягнення 98706,39грн., у тому числі заборгованості в сумі 92626,06грн., 3%річних в сумі 1126,74грн., пені в сумі 4953,59грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Служба єдиного замовника міста Зугрес» (86783, Донецька область, м.Зугрес, вул.Маяковського, буд.12а, ідентифікаційний код 32403811) на користь Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(83001,м.Донецьк, пр.Комсомольський, буд. 6а, ідентифікаційний код 32001618) заборгованість в сумі 92626,06грн., 3%річних в сумі 1119,12грн., пеню в сумі 4930,76грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1973,52грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(83001,м.Донецьк, пр.Комсомольський, буд. 6а, ідентифікаційний код 32001618) судовий збір у розмірі 88,19грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 27.02.2014року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04.03.2014року.

Суддя А.М. Осадча