Рішення

від 25.02.2014 по справі 916/3628/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р.Справа № 916/3628/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Звєрєва О.В. за довіреністю від 09.01.2014р.;

Від відповідача: Плотніков О.В. за довіреністю № 5 від 20.01.2014р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Продімпорторг" до товариства з обмеженою відповідальністю „Морсервіс - Одеса" про стягнення 1 939 113,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Продімпорторг" (далі по тексту - ТОВ „Продімпорторг") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Морсервіс - Одеса" (далі по тексту - ТОВ „Морсервіс - Одеса") про стягнення заборгованості в сумі 1 981 613,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. щодо здійснення своєчасного та в повному обсязі розрахунку за товар, прийнятий відповідачем на зберігання, який в подальшому було реалізовано останнім.

Згідно із неодноразово поданими заявами про уточнення позовних вимог позивачем було зменшено розмір заявленої до стягнення заборгованості до суми 1 939 113,90 грн. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Ухвалою від 05.02.2014р. господарським судом відповідно до положень ст.ст. 66, 67 ГПК України було вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Морсервіс - Одеса", що знаходяться на його розрахункових рахунках в будь-яких банківських установах, в межах заявленої до стягнення суми заборгованості та судових витрат по справі в загальній сумі 1 980 466,68 грн.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на його безпідставності та необгрунтованості.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24.02.2012р. між ТОВ „Морсервіс-Одеса" (Зберігач) та ТОВ „Продімпорторг" (Поклажодавець) було укладено договір відповідального зберігання № 01/2012, у відповідності до п.п. 1.1 якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом реалізації у низькотемпературних камерах заморожені м'ясопродукти (надалі іменується „майно"). Вага та асортимент майна передбачаються сторонами в накладних на зберігання.

Положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та закінчується 31.12.2012р.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. позивачем було передано, а ТОВ „Морсервіс-Одеса" було прийнято на відповідальне зберігання м'ясо свійських свиней морожене (обвалене) окіст без кісток в загальній кількості 623 858,46 кг. та м'ясо свійських свиней (морожене) лопатку без кісток в загальній кількості 215 998,68 кг., що підтверджується копіями накладних на зберігання № 1 від 22.03.2012р., № 2 від 27.03.2012р., № 4 від 25.04.2012р., № 5 від 25.04.2012р., № 6 від 16.05.2012р., № 7 від 06.06.2012р., № 9 від 07.06.2012р., № 10 від 20.06.2012р., № 12 від 25.06.2012р., № 14 від 19.07.2012р., № 15 від 17.08.2012р., № 17 від 12.09.2012р., № 18 від 19.09.2012р., № 19 від 19.09.2012р., № 21 від 31.10.2012р., № 23 від 15.11.2012р., № 24 від 20.11.2012р., № 25 від 26.12.2012р., № 1 від 17.01.2013р., № 2 від 22.01.2013р., № 8 від 06.06.2012р., № 11 від 22.06.2012р., № 13 від 18.07.2012р., № 13 від 17.08.2013р., № 20 від 19.09.2012р., № 22 від 31.10.2012р., № 3 від 23.01.2013р., № 4 від 24.01.2013р.

В свою чергу, відповідно до наявних в матеріалах справи накладних на реалізацію № 1 від 02.04.2012р., № 2 від 05.04.2012р., № 3 від 12.04.2012р., № 4 від 26.04.2012р., № 5 від 04.05.2012р., № 6 від 22.05.2012р., № 7 від 12.06.2012р., № 8 від 21.06.2012р., № 9 від 22.06.2012р., № 10 від 26.06.2012р., № 11 від 05.07.2012р., № 12 від 05.07.2012р., № 13 від 24.07.2012р., № 14 від 17.08.2012р., № 15 від 17.08.2012р., № 16 від 23.08.2012р., № 17 від 03.09.2012р., № 18 від 03.09.2012р., № 19 від 12.09.2012р., № 20 від 19.09.2012р., № 21 від 26.09.2012р., № 22 від 01.10.2012р., № 23 від 01.10.2012р., № 24 від 07.11.2012р., № 25 від 08.11.2012р., № 26 від 19.11.2012р., № 27 від 20.11.2012р., № 28 від 21.11.2012р., .№ 29 від 22.11.2012р., № 30 від 30.11.2012р., № 31 від 21.12.2012р., № 32 від 28.12.2012р., № 1 від 23.01.2013р., № 2 від 24.01.2013р., № 3 від 28.01.2013р., № 4 від 29.01.2013р. сторони по справі визначити, що вартість переданого відповідачу на відповідальне зберігання з правом реалізації товару складає 15 697 790,98 грн.

Виходячи з положень п.п. 2.1.4, 2.1.7, 2.2.2 договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. Зберігач зобов'язаний за письмовою вимогою Поклажодавця повернути майно, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) або сплатити його вартість відповідно до рахунку, виставленого Поклажодавцем; протягом доби після реалізації майна, переданого на зберігання, повідомити про це Поклажодавця за допомогою факсимільного зв'язку; протягом 3 (трьох) діб після продажу Зберігачем майна провести з Поклажодавцем повний розрахунок за реалізоване майно. При цьому, Зберігач має право реалізувати майно, передане йому на зберігання за ціною, узгодженою із Поклажодавцем.

Відповідно до п. 3.2.1 договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. Поклажодавець має право вимагати від Зберігача або повернути майно, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини), або сплатити його вартість відповідно до рахунку, виставленого Поклажодавцем.

При цьому, згідно з положеннями п. 7.1 договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. якщо по закінченні одного місяця з дня передання майна на зберігання майно не буде повернено Поклажодавцеві, то воно вважається реалізованим, а Зберігач зобов'язується повернути вартість майна, яка була узгоджена сторонами.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи виписок з банківського рахунку ТОВ «Продімпорторг» та платіжних доручень /т.1, а.с. 89-250, т.2, а.с. 1-30, 48-52/, листа ТОВ «Морсервіс-Одеса» від 11.04.2012р. за вих.. № 155, відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в якості компенсації вартості реалізованого товару, який був прийнятий на відповідальне зберігання за умовами договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р., в загальній сумі 13 758 677,08 грн., в результаті чого, позивач наголошує на тому, що за відповідачем утворилась прострочена сума заборгованості в 1 939 113,90 грн., з метою стягнення якої позивач і звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правову кваліфікацію спірних правовідносин, господарський суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, до яких відноситься і свобода договору.

Частиною 3 статті 6 цього Кодексу також передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд .

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу положень ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приймаючи до уваги, що зміст укладеного між сторонами по справі договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. свідчить про те, що вказана угода є змішаним договором, який містить елементи як договору зберігання, так і договору поставки, а також приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із нездійсненням відповідачем розрахунку за прийнятий на зберігання товар, який в подальшому було реалізовано з боку ТОВ «Морсервіс-Одеса» з узгодженням із позивачем як вартості товару, яка підлягає компенсації на користь позивача, так і строків виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання, господарський суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини поставки.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як свідчать наявні у матеріалах справи накладі на зберігання та реалізацію, які перераховані вище по тексту рішення, відповідачем на виконання умов договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. було прийнято товар, загальна реалізаційна вартість якого складає 15 697 790,98 грн. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу прийнятого за вказаними накладними товару протягом місяця з моменту їх прийняття на зберігання, відповідно до п. 7.1 договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. вказаний товар вважається реалізованим, тобто, викладене свідчить про фактичний перехід до ТОВ «Морсервіс-Одеса» права власності на вказаний товар.

Згідно з положеннями п. 2.1.7 договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. Зберігач був зобов'язаний протягом 3 (трьох) діб після продажу майна провести з Поклажодавцем повний розрахунок за реалізоване майно.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджено факт проведення відповідачем лише часткового розрахунку за реалізований товар, прийнятий на зберігання за умовами договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р., на суму 13 758 677,08 грн., господарський суд доходить висновку про наявність у ТОВ «Морсервіс-Одеса» простроченої заборгованості перед позивачем, яка виникла на підставі вказаного договору, в сумі 1 939 113,90 грн.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги надані відповідачем квитанції /т.2, а.с. 55А/ в якості доказів здійснення оплати вартості придбаного товару на загальну суму 16 650,00 грн., оскільки зміст обов'язкових до заповнення реквізитів даних платіжних документів, таких як одержувач платежу та його призначення не свідчать про те, що вказані кошти вносились в якості оплати вартості придбаного на виконання умов договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. товару та на користь ТОВ «Продімпорторг».

Також, судом відхиляються посилання відповідача на факт ненастання обов'язку здійснення оплати вартості товару, заявленої до стягнення, який обґрунтований твердженнями про неотриманням рахунків на оплату вказаної суми боргу, оскільки положення п. 2.1.7 договору відповідального зберігання № 01/2012 від 24.02.2012р. пов'язують момент настання у ТОВ «Морсервіс-Одеса» обов'язку оплати вартості товару саме із спливом триденного строку з моменту його реалізації. Більш того, в матеріалах справи наявні докази надсилання відповідачу рахунків на оплату вартості товару, придбаного протягом спірного періоду.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Продімпорторг» про стягнення із ТОВ «Морсервіс-Одеса» заборгованості за придбаний товар в сумі 1 939 113,90 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ «Морсервіс-Одеса» перед ТОВ „Продімпорторг" в сумі 1 939 113,90 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ «Морсервіс-Одеса» на користь ТОВ «Продімпорторг» суми основного боргу в розмірі 1 939 113,90 грн. відповідно до ст.ст. 3, 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625, 627-629, 662, 664, 692, 712 ЦК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд даних позовних вимог, а також за вжиття господарським судом заходів до забезпечення позову покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625, 627-629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Морсервіс - Одеса» /68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, буд. 3, код ЄДРПОУ 35162518/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпорторг» /83054, м. Донецьк, пр-т. Київський, 20-а, код ЄДРПОУ 36695688, р/р 26007962494934 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьку, МФО 334851/ суму основного боргу в розмірі 1 939 113 грн. 90 коп. /один мільйон дев'ясот тридцять дев'ять тисяч сто тринадцять грн. 90 коп./, судовий збір в сумі 40 502 грн. 78 коп. /сорок тисяч п'ятсот дві грн. 78 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 03.03.2014р.

Суддя С.П. Желєзна