Рішення

від 27.02.2014 по справі 923/1735/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 р. Справа № 923/1735/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приморського управління водного господарства, м. Гола Пристань Херсонської області

до фермерського господарства "Еліос", с. Бехтери Голопристанського району

Херсонської області

про стягнення 4780,04 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Мазеткова А.К. - представник, довіреність № 01-10/1174 від 25.12.2013р.;

від відповідача: Жугайло В.М. - керівник., паспорт серії МО № 859905, виданий Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області 11 вересня 2000р.

Суть спору: Приморське управління водного господарства (позивач) 12.12.2013р. звернулось до господарського суду Херсонсьеої області з позовом, в якому просить стягнути з фермерського господарства "Еліос" (відповідач) суму основного боргу у розмірі 4758,36 грн., суму пені у розмірі 17,62 грн., суму 3% річних у розмірі 4,06 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на договір про надання послуг № 03-14/11 від 15.01.2013р., документальні докази, посиланнями на положення ст.ст. 625, 629 ЦК України та положення ст.ст. 20, 173, 174 ГК України.

Ухвалою про порушення від 13.12.2013р. суддею Задорожньою Н.О. призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 21.01.2014р.

Повторним автоматичним розподілом справ, проведеним згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Херсонської області №17 від 16.01.2014р., справу №923/1735/13 передано судді Нікітенко С.В.

Ухвалою суду від 21.01.2014р. справа № 923/1735/13 прийнята до провадження судді Нікітенко С.В.

Ухвалою суду від 06.02.2014р. відповідно до положень ч.3 ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору по справі №923/1735/13 до 27.02.2014р.

18 лютого 2014 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України подав через канцелярію суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог. Дані пояснення з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Крім того, 18 лютого 2014 року позивач через канцелярію суду подав з супровідним листом додаткові докази в обґрунтування позовних вимог. Дані матеріали суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.02.2014р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю. У відзиві на позов відповідач посилається на ті обставини, що у правовідносинах, з приводу яких позивач звернувся до суду, відповідач виступав як фізична особа, про що свідчать платіжні документи, а також відсутність печатки утвореного мною ФГ "Еліос" на поданих позивачем документах. Відповідач вважає, що вимоги позивача у справі підлягають розгляду в суді загальної юрисдикції. Відповідач також звертає увагу, що твердження позивача про обов'язок відповідача відшкодувати технологічні втрати, є безпідставними та необґрунтованими бо ці зобов'язання не пов'язані предметом укладеного між сторонами договором про надання послуг № 03-14/11. Технологічні втрати електроенергії відповідно до діючого законодавства України у сфері надання послуг з енергопостачання, визначаються у господарських відносинах енергопостачальної організації та споживача електричної енергії. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У зв'язку із наданням відповідачем у судовому 20.02.2014р. відзиву на позовну заяву, судом було оголошено перерву в засіданні до 09 год. 30 хв. 27.02.2014р.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2014р. подав з супровідним листом додаткові докази в обґрунтування позовних вимог. Дані матеріали суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судових засіданнях 20.02.2014р. та 27.02.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач у судових засіданнях 20.02.2014р. та 27.02.2014р. позовні вимоги не визнав, надавши аналогічні пояснення, які містяться у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 15 січня 2013 року між Приморським управлінням водного господарства (виконавець) та фермерським господарством "Еліос" (замовник) було укладено договір про надання послуг № 03-14/11 (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1., п.1.2., 2.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується на платних засадах зі сторони замовника надавати послуги пов'язані з виконанням ремонту і обслуговування систем електропостачання.

Замовник зобов'язується прийняти надані виконавцем послуги, вказані в п.1.1. договору та оплатити їх на умовах договору.

Вартість послуг, що надаються за цим договором становить 300 гривень на місяць, в тому числі ПДВ, без урахування вартості втрат електроенергії в силовому трансформаторі, яка замовником сплачується окремо.

За надані згідно цього договору послуги замовник щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок виконавця вказану у п.2.1. договору грошову суму протягом трьох днів з дня отримання рахунку виконавця, складеного відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт/наданих послуг.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 4780,04 грн., позивач посилається на ті обставини, що свої зобов'язання за договором позивач виконував у повному обсязі. Позивач надавав зазначені послуги протягом січня - червня 2013р., що підтверджується підписаними сторонами актами про надання послуг. Претензій щодо якості наданих послуг від відповідача не надходило.

Відповідно до виписок з рахунку позивача та довідки від 03.12.2013р., відповідач сплатив визначену у договорі суму за обслуговування систем електропостачання лише за три місяці, а саме: січень, лютий та березень 2013 року. За послуги надані позивачем протягом квітня-червня 2013 року відповідач не розрахувався, в результаті чого в нього утворився борг у сумі 900 грн.

В порушення умов п.2.1. договору, відшкодовування технологічних втрат електроенергії в трансформаторі відповідач взагалі не проводив, в результаті чого утворилася заборгованість у сумі 3858,36 грн. Акти про обсяги спожитої електроенергії на відшкодування втрат в трансформаторі відповідач підписував вибірково. Надіслані рекомендованим листом від 17.07.2013 №03-02/592 акти про обсяги спожитої електроенергії відповідач також не підписав та не повернув. Надіслані листом від 30.09.2013 р. №03-02/818 рахунки на оплату послуг, відповідач в триденний строк не оплатив, чим порушив п.2.1 договору.

З липня 2013 року позивач припинив надання послуг за договором, про що під розписку повідомлено місцеву електропередавальну організацію та відповідача.

Позивач також звертає увагу, що з метою досудового врегулювання спору, між сторонами було підписано графік погашення заборгованості від 09.07.2013р. Вказаним графіком відповідач визнав суму боргу та зобов'язався погасити її частками протягом 09 липня - 09 серпня 2013 року. Відповідач сплатив тільки 1500,00 грн., з яких 900,00 грн. було зараховано в рахунок оплати заборгованості за договором про надання послуг за 2012 рік, а 600,00 грн. - за договором про надання послуг №03-14/11 від 15.01.2013 р.

У зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 03-14/11 від 15.01.2013р., позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 4780,04 грн.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, за послуги надані позивачем за договором № 03-14/11 від 15.01.2013р. протягом квітня-червня 2013 року відповідач не розрахувався, в результаті чого у нього утворився борг у розмірі 900 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов п.2.1., п.3.1. договору сторони без претензій та зауважень підписали акти виконаних робіт (наданих послуг) за квітень та травень 2013 року, на загальну суму 600,00 грн. (а.с. 28, 29). Даний факт у судових засіданнях також підтвердили представники обох сторін.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що фермерським господарством "Еліос" здійснено перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових сум, за надані позивачем послуги у квітні та травні 2013 року, на загальну суму 600,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу за надані позивачем послуги у квітні та травні 2013 року у розмірі 600,00 грн., є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 300,00 грн. за послуги, які надані відповідачу відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг) за червень 2013р., то в цій частині вимог позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до умов п.2.1. договору за надані згідно цього договору послуги замовник щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок виконавця вказану у п.2.1. договору грошову суму протягом трьох днів з дня отримання рахунку виконавця, складеного відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт/наданих послуг.

Таким чином, як випливає зі змісту п.2.1. договору, обов'язок відповідача сплатити протягом трьох днів позивачу грошові суми за надані послуги, настає лише після отримання рахунку від позивача, складеного відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт/наданих послуг.

Позивач, в порушення умов п.2.1., п.3.1. договору не надав суду доказів на підтвердження того, що станом на час звернення з даним позовом до суду, позивачем було направлено відповідачу рахунок за червень 2013р. на суму 300,00 грн., який складений відповідно до підписаного сторонами акта виконаних робіт/наданих послуг за червень 2013р.

Наданий позивачем до суду 18.02.2014р. супровідний лист від 14.02.2014р. №03-02/139, яким позивач направляє на адресу відповідача рахунок №8 від 13.02.2014р. для оплати послуг з обслуговування систем електропостачання за червень 2013 року по договору № 03-14/11 від 15 січня 2013 р., який отриманий відповідачем 15.02.2014р., суд до уваги не приймає, оскільки право вимоги у позивача на стягнення 300,00 грн. за надані послуги у червні 2013 року виникає лише з 19.02.2014р. (п.2.1. договору).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за надані позивачем послуги у червні 2013 року на суму 300,00 грн., задоволенню не підлягають, оскільки заявлені передчасно.

Щодо позовних в частині відшкодування відповідачем технологічних втрат електроенергії в трансформаторі у період за січень-червень 2013 року у розмірі 3858,36 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Дану вимогу позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення п.2.1. договору не проводив відшкодування технологічних втрат електроенергії в трансформаторі, в результати чого утворилась вказана сума заборгованості.

Суд вважає, що позивач дійшов помилкових висновків про можливість стягнення з відповідача технологічних втрат електроенергії в трансформаторі на підставі п.2.1. договору, оскільки відповідно до умов даного пункту договору - вартість послуг, що надаються за цим договором становить 300 гривень на місяць, в тому числі ПДВ, без урахування вартості втрат електроенергії в силовому трансформаторі, яка замовником сплачується окремо.

Таким чином, умовами п.2.1. договору сторони встановили чітку вартість щомісячних послуг за цим договором, яка становить 300,00 грн. та не може перевищувати її.

Отже, вартість втрат електроенергії в силовому трансформаторі, які відповідач зобов'язаний сплатити позивачу окремо, не регулюються умовами договору №03-14/11 від 15.01.2013р., а тому обґрунтування даної вимоги посиланням на п.2.1. договору є безпідставне.

Таким чином, позовні вимоги в частині відшкодування відповідачем технологічних втрат електроенергії в трансформаторі у період за січень-червень 2013 року у розмірі 3858,36 грн., задоволенню не підлягають.

Крім того, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 17,62 грн. та суми 3% річних у розмірі 4,06 грн., підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що у випадку порушення замовником строків оплати, вказаних в п.2.1. договору - він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми простроченого платежу.

Позивачем здійснено розрахунок пені та 3% річних на прострочену заборгованість за надані послуги у розмірі 900,00 грн. за період з 09.10.2013р. по 02.12.2013р. (55 дня).

Проте, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу за надані позивачем послуги у квітні та травні 2013 року лише у розмірі 600,00 грн.

З викладеного слідує, що нарахування пені та 3% річних має бути здійснено лише на суму простроченої заборгованості за надані послуги у розмірі 600,00 грн.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок 3% річних та пені (за період з 09.10.2013р. по 02.12.2013р. - визначений позивачем) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, розрахунок має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 600,00 грн. 09.10.2013 - 02.12.2013 55 3 % 2,71 грн.

Сума 3% річних становить 2,71 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 600,00 грн. 09.10.2013 - 02.12.2013 55 6.5000 % 0.036 %* 11,75 грн.

Сума пені становить 11,75 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 2,71 грн., а позовні вимоги щодо пені підлягають задоволенню у розмірі 11,75 грн.

Сума пені у розмірі 5,87 грн. та сума 3% річних у розмірі 1,35 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Доказів сплати нарахованої суми пені у розмірі 5,87 грн. та суми 3 % річних у розмірі 2,71 грн., відповідачем суду не надано, а отже вони підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи відповідача, які викладені ними у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству і не ґрунтуються на належних доказах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, у розмірі 614,46 грн.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Еліос" (75650, Херсонська область, Голопристанський район, с. Бехтери, вул. Калініна, 68, код ЄДРПОУ 25646051) на користь Приморського управління водного господарства (75600, Херсонська область, Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Московська, 2, код ЄДРПОУ 03562299) суму основного боргу у розмірі 600,00 грн., суму пені у розмірі 11,75 грн., суму 3% річних у розмірі 2,71 грн. та 221,16 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.03.2014 р.

Суддя С.В. Нікітенко